Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №904/2004/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 02 червня 2026 р.

Справа: №904/2004/25

Суддя: Кощеєв Ігор Михайлович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2004/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Семенова О.П.

від відповідача: Улибіна В.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025р.

(суддя Манько Г.В., м. Дніпро)

у справі

за позовом

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії

"Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"

акціонерного товариства "Українська залізниця"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дорекс-Безпека Руху"

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору

на стороні Позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібуд Енергосервіс"

про стягнення 1 153 059 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" пені 209 379 грн., штрафу 206 430 грн., штрафу 737 250 грн. та судових витрат у справі.

У відзиві на позов ТОВ "Дорекс-Безпека Руху" наводило попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які планувало понести у зв`язку із розглядом даної справи в Господарському суді Дніпропетровської області, а саме витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 80 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025р. в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" вартість експертизи 120 000 грн.

05.09.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просило стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" понесені судові витрати (витрати на правову допомогу) у розмірі 80 000 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 р. заяву задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" витрати на правову допомогу, у розмірі 80 000 грн.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не подившись з вказаним додатковим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровської області від 11.09.2025 р. у справі № 904/2004/25 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 20 000,00 грн..

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач був позбавлений права, визначеного ч. 5 ст. 126 ГПК кодексу України, на підготовку та подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, через ненадання судом часу для підготовки та подання позивачем вказаного клопотання та розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представників сторін.

Скаржник вказує на те, що зазначені послуги та їх вартість не відповідають критеріям реальності та розумності враховуючи, що ця справа об`єктивно має невисокий рівень складності, презюмуючи наявність у адвоката достатнього професійного рівня та досвіду адвокатської діяльності, фактично виконаної адвокатом роботи, часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), зокрема часу на складання одного процесуального документа, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає, що розмір заявлених представником Позивача до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, необгрунтованим, неспівмірним з критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України. Наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг із зазначенням у ньому переліку послуг, на думку Скаржника, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності таких витрат.

Скаржник вважає, що сума витрат на професійну допомогу, в розмірі 80 000,00 грн. тільки за ведення справи у суді першої інстанції є непропорційною до предмета спору та неспівмірною із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому, Акціонерне товариство «Українська залізниця» вважає співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою, розумним, справедливим та обґрунтованим розмір витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, у сумі 20 000,00 грн. Таку суму Скаржник вважає пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною та такою, що відповідає критеріям практики ЄСПЛ.

Скаржник також зауважує на тому, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» під час дії воєнного стану зазнає значних збитків внаслідок знищення або пошкодження майна, загибелі працівників через ракетні та артилерійські обстріли, здійснення компенсаційних виплат родинам загиблих та поранених працівників Товариства, неможливості здійснення діяльності на тимчасово окупованих територіях, неотримання прибутку. Стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» завищених адвокатських гонорарів наближає його до банкрутства та неможливості функціонування стратегічно-важливого підприємства.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач та Третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Верхогляд Т.А..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2004/25.

Матеріали справи № 904/2004/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.02.2026 р..

У зв`язку з тим, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області 11.02.2026 р. у даній справі не відбувся, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2026 р. розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 р. у справі № 904/2004/25 відкладено в судове засідання на 03.06.2026 р..

Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 р., судове засідання у справі № 904/2004/25 призначене на 03.06.2026 р. вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Українська залізниця", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Третя особа не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлена належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Третьої особи.

У судовому засіданні 03.06.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7.Встановлені судом обставини справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 р. в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" вартість експертизи, у розмірі 120 000 грн.

05.09.2025 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просило стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" понесені судові витрати (витрати на правову допомогу), у розмірі 80 000 грн..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п.3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач був позбавлений права, визначеного ч. 5 ст. 126 ГПК України, на підготовку та подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, через ненадання Судом часу для підготовки та подання позивачем вказаного клопотання та розгляд Судом заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представників сторін.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права ( ч.1 ст. 8 Конституції України).

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права ( ч.1 ст. 129 Конституції України ).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” ).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі-Конвенція), яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гурепка проти України № 2” наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ,7 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що у підсистемі “Електронний Суд” ЄСІТС, 05.09.2025 р. Відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просив стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" понесені судові витрати (витрати на правову допомогу), у розмірі 80 000 грн..

Апеляційний господарський суд зауважує, що з огляду на те, що основними засадами судочинства в Україні є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, місцевий господарський суд, повинен був повідомити сторони про прийняття до розгляду заяви Відповідача та надати Позивачу можливість заявити свої заперечення щодо поданої Відповідачем заяви щодо стягнення з Позивача на користь Відповідача 80 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції констатує, що ухвали про прийняття заяви Відповідача до розгляду матеріали справи не містять, що свідчить про те, що таку ухвалу суд першої інстанції не виносив.

За таких обставин, зазначене позбавило Позивача можливості висловити свої заперечення щодо поданої Відповідачем заяви до прийняття додаткового рішення, доводи Скаржника з приводу чого є обґрунтованими.

Керуючись приписами ст. 277 ГПК України, про розгляд заяви за відсутності належним чином повідомлення учасника справи заяви, оскільки в спірному випадку таке повідомлення є обов`язковим, апеляційний суд дійшов висновку, що такі процесуальні порушення є обов`язковою умовою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині, у зв`язку з чим колегія суддів розглядає по суті відповідну заяву Відповідача, з урахуванням заперечень Позивача.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами ( принципами ) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта для представництва його інтересів.

Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв ( аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19 ).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В постанові від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як вже зазначалось раніше, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" пені 209 379 грн., штрафу 206 430 грн., штрафу 737 250 грн. та судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 р. винесене на користь Відповідача.

05.09.2025 р. (в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України), через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просило стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" понесені судові витрати (витрати на правову допомогу), у розмірі 80 000 грн.

В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу Відповідачем надано суду першої інстанції копії: договору про надання правової (правничої) допомоги: № 05/05/2025 від 05.05.2025 р., додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги: № 05/05/2025 від 05.05.2025 р.; акту наданих послуг від 04.09.2025 р. за договором про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025 р.; ордеру на надання правничої допомоги серія АА № 1580742 від 20.05.2025 р.; рахунку-фактури № 03-09/25 від 03.09.2025 р., на суму 80 000,00грн, платіжної інструкції № 10148 від 04.09.2025 р., на суму 80 000,00 грн.; листа вих № 23 від 05.09.2025 р., про внесення зміни до призначення платежу по платіжному дорученню № 10148 від 04.09.2025 р.

З наданих Заявником доказів вбачається, що між адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Локарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" було укладено договір про надання правової ( правничої ) допомоги: № 05/05/2025 від 05.05.2025 р., згідно умов якого, Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення надання силами конкретного адвоката або групи адвокатів (далі - Адвокат або Адвокатське об`єднання) правової допомоги Клієнту ( особі, в інтересах якої укладено цю Угоду ), з наступних питань та у таких обсягах, а саме: захист законних прав та інтересів Клієнта під час розгляду справи № 904/2004/25 в усіх судових інстанціях.

У відповідності до п.4 договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, що визначається Сторонами і викладається в окремому додатку до Договору.

Відповідно до п. 16 договору, дана Угода носить строковий характер та діє до 31.12.2025 р.

Згідно умов договору сторони уклали додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги: № 05/05/2025 від 05.05.2025 р. щодо наступного: на виконання п.4 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар за представництво його інтересів у справі № 904/2004/25 в суді першої інстанції, у розмірі 80 000 грн., який складається з: ( 4.1.1.) фіксованого розміру, який становить 20 000 грн. за підготовку та подання відзиву на позовну заяву і у т.ч. підготовка клопотання про передачу справи до іншого суду; клопотання про витребування доказів); (4.1.2.) фіксованого розміру, який становить 10 000 грн. за підготовку та подання заперечень щодо відповіді на відзив; (4.1.3) фіксованого розміру, який становить 8000 грн. за одне (І) судове засідання в т.ч. в режимі відеоконференції за представництво в суді. Сторони погодили закласти участь Адвоката та Адвокатського об`єднання у кількості 5 ( п`яти) судових засідань; (4.1.4) фіксованого розміру щодо збирання доказів у справі шляхом повного супроводу проведення будівельно- технічної експертизи робочого проекту «Капітального ремонту мереж водопостачання ст. Дніпро-Вантажний» (інвентарний номер 882ОЗО1ОО5752), який виконаний ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» до Договору №УЗ/ЦБМЕС-24269/Ю від 22.08.2024 р., який становить 20 000 грн..

Відповідно до п. 2 додатку до договору, Сторони погодили, що оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку Адвокатським об`єднанням впродовж 5 (п`яти) робочих днів.

Тобто, сторони передбачили розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги у цій справі під час розгляду у місцевому господарському суді у фіксованій грошовій сумі в національній валюті України (гривні).

04.09.2025 р., сторонами договору було підписано та скріплено печатками сторін Акт наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025 р., за умовами п. 1 якого, Адвокатом в інтересах Клієнта в межах справи № 904/2004/25, яка розглядалася Господарським судом Дніпропетровської області в м. Дніпро, розгляд якої завершився 02.09.2025 р., були надані наступні послуги:

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 20.05.2025 р. (у т.ч. підготовка клопотання про передачу справи до іншого суду; клопотання про витребування доказів від 20.05.2025 р.) - фіксований розмір, який становить 20 000 грн.;

- підготовка та подання заперечень щодо відповіді на відзив від 25.07.2025 р. - фіксований розмір, який становить 10 000 грн.;

- участь в судових засіданнях 03.06.2025 р., 17.06.2025 р., 05.08.2025 р., 26.08.2025 р., 02.09.2025 р. безпосередньо за місцезнаходженням Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1 - фіксований розмір який становить 8 000 грн .за одне судове засідання, що загалом становить 40 000 грн.;

- підготовка замовлення на проведення будівельно-технічної експертизи робочого проекту «Капітального ремонту мереж водопостачання ст. Дніпро- Вантажний» (інвентарний номер 8820301005752), який виконаний ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» до Договору № УЗ/ЦБМЕС-24269/Ю від 22.08.2024 р. ( формулювання питань до експерта, підготовка документів до експертизи), супровід проведення експертизи ( направлення адвокатського запиту до ТОВ «Юнібуд Ененргосервіс» щодо витребування топо-геодезичних вишукувань» від 01.07.2025р., листування з експертом), підготовка та подання клопотання про приєднання доказів у справі від 04.08.2025 р.,а саме висновку експерта від 04.08.2025 р. фіксований розмір, який становить 20 000 грн..

Відповідно до п. 2 Акту, загальна вартість наданих послуг становить 80 000 грн. за участь та представництво інтересів Клієнта в межах справи № 904/2004/25.

Таким чином, з розрахунку вартості правничої ( правової ) допомоги вбачається, що витрати ТОВ "Дорекс-Безпека Руху" на професійну правничу допомогу пов`язані виключно з розглядом справи № 904/2004/25 та були неминучими, про що свідчать подані у справу підготовлені представником процесуальні документи та участь представника у всіх судових засіданнях (враховуючи час на очікування).

Відповідно до п. 3 Акту, Сторони один до одного не мають претензій.

Тобто, Сторони підтверджують, що послуги надані в повному та належному обсязі.

У матеріалах справи містяться копії ордеру на ім`я адвоката Улибіної Вікторії Олександрівни серії АА № 1580742 від 20.05.2025 р..

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір ( аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Не погоджуючись з розміром витрат Відповідача на професійну правову допомогу, Позивач у своїх запереченнях послався на те, що: сума витрат на професійну допомогу, в розмірі 80 000,00 грн. тільки за ведення справи у суді першої інстанції є непропорційною до предмета спору та неспівмірною із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг ); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому, Акціонерне товариство «Українська залізниця» вважає співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою, розумним, справедливим та обґрунтованим розмір витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, у сумі 20 000,00 грн. Таку суму Скаржник вважає пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною та такою, що відповідає критеріям практики ЄСПЛ.

Дослідивши надані Відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу, прийнявши до уваги заперечення Позивача по розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу, оцінивши розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених ч.4 ст. 126 ГПК України, складність справи, обсяг та зміст наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, час, витрачений Адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг ), виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), зважаючи на предмет спору ( стягнення суми, у розмірі 1 153 059,00 коп. ), суд апеляційної інстанції враховує те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Вартість повного супроводу розгляду справи № 904/2004/25 в суді першої інстанції, до складу якого увійшли наступні послуги: підготовка та подання відзиву на позовну заяву (у т.ч. підготовка клопотання про передачу справи до іншого суду; клопотання про витребування доказів); підготовка та подання заперечень щодо відповіді на відзив; участь в судових засіданнях 03.06.2025 р., 17.06.2025 р., 05.08.2025 р., 26.08.2025 р., 02.09.2025 р. безпосередньо за місцезнаходженням Господарського суду Дніпропетровської області, за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1; підготовка замовлення на проведення будівельно-технічної експертизи робочого проекту «Капітального ремонту мереж водопостачання ст. Дніпро- Вантажний» ( інвентарний номер 8820301005752 ), який виконаний ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» до Договору № УЗ/ЦБМЕС-24269/Ю від 22.08.2024 р. ( формулювання питань до експерта, підготовка документів до експертизи), супровід проведення експертизи (направлення адвокатського запиту до ТОВ «Юнібуд Ененргосервіс» щодо витребування топо-геодезичних вишукувань», листування з експертом ), підготовка та подання клопотання про приєднання доказів у справі, а саме висновку експерта від 04.08.2025р., сторони погодили у Додатку № 1 до договору № 05/05/2025 р. про надання правової ( правничої ) допомоги від 05.05.2025 р. у фіксованому розмірі 80 000 грн., а втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода Скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування понесених Відповідачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, в розмірі 80 000,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом Улибіною В. О. роботою та витраченим часом.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги позивача, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Господарський суд Дніпропетровської області, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, допустився порушення норм процесуального права, доводи Скаржника із приводу чого є обґрунтованими.

Водночас, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, колегія суддів дійшла висновку, що остання є обґрунтованою та підлягає задоволенню, на суму 80 000,00 грн. з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Доводи апеляційної скарги Позивача щодо відсутності підстав для задоволення заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, додаткове рішення суду у даній справі підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" 80 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу частково знайшли своє підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування та ухвалення нового рішення про задоволення заяви Відповідача.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України “Про судовий збір” не передбачена.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 р. - скасувати.

Прийняти нове додаткове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" витрати на правову допомогу, у розмірі 80 000 грн..

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.06.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Т.А. Верхогляд

Оригінал: reyestr.court.gov.ua