Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №902/1452/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Справа № 902/1452/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Тіхоміров О.О.

відповідача: Куций В.О. - підприємець,

прокурор: Казнодій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі №902/1452/25 (суддя Нешик О.С.,м. Вінниця, повний текст складено 13.04.2026)

за позовом Відділу освіти, спорту та туризму Томашпільської селищної ради, селище Томашпіль Тульчинського району Вінницької області

до відповідча Фізичної особи-підприємця Куцого Віктора Олександровича, м.Тульчин Тульчинського району Вінницької області

про зобов`язання виконати умови договору

за участю керівника Вінницької обласної прокуратури

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у cправі №902/1452/25 призначено у справі №902/1452/25 судову будівельно-технічну експертизу. Проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №902/1452/25 доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На розгляд судової будівельно-технічної експертизи у справі №902/1452/25 поставлено такі питання:

Чи відповідає робочий проект "Поточний ремонт споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02007 по вулиці Ігоря Гаврилюка, 14 в селищі Томашпіль Тульчинського району Вінницької області" шифр 2024/01, розроблений ТОВ "Будівельна компанія "Піфагор" у 2025 році, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають обсяг та вартість фактично виконаних фізичною особою-підприємцем Куцим Віктором Олександровичем будівельних робіт на об`єкті "Поточний ремонт споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02007 по вулиці Ігоря Гаврилюка, 14 в селищі Томашпіль Тульчинського району Вінницької області" згідно з договором про закупівлю №256 від 01.10.2024, обсягам та вартості, зазначених в актах приймання виконаних робіт та проектно-кошторисній документації?

Чи є необхідність у виконанні фізичною особою-підприємцем Куцим Віктором Олександровичем додаткових робіт, не передбачених проектно-кошторисною документацією (робочим проектом, Додатком 2 до договору про закупівлю №256 щодо поточного ремонту споруди цивільного захисту), без виконання яких нормальне функціонування об`єкта буде неможливим? Якщо така необхідність наявна, яка вартість та обсяг додаткових робіт?

Вирішити також інші питання, які можуть виникнути в процесі проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи покладено на Фізичну особу-підприємця Куцого Віктора Олександровича.

Провадження у справі №902/1452/25 зупинено на час проведення у ній судової експертизи.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, керівник Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 про зупинення провадження у справі №902/1452/26 скасувати, а справу направити до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 року про зупинення провадження у справі та призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі №902/1452/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03 червня 2026 року.

25 травня 2026 року від Фізичної особи-підприємця Куцого Віктора Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року по справі №902/1452/25 залишити без задоволення.

01 червня 2026 року від керівника Вінницької обласної прокуратури надійшли пояснення на відзив на апеляційну скаргу відповідача.

02 червня 2026 року Відділом освіти, спорту та туризму Томашпільської селищної ради подана відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій просить апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 року у справі № 902/1452/25 за позовом відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради Вінницької області до фізичної особи-підприємця Куцого Віктора Олександровича про зобов`язання виконати умови договору задовольнити повністю .

Прокурор в судовому засіданні 03.06.2026 підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2026 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та надав відповідні пояснення.

Відповідач та його представник в судовому засіданні 03.06.2026 заперечили доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши доводи прокурора, представника позивача, відповідача та його представника в судовому засіданні 03.06.2026, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що між Відділом освіти, спорту та туризму Томашпільської селищної ради та ФОП Куцим В.О. укладено договір про закупівлю №256 від 01.10.2024 щодо виконання поточного ремонту споруди цивільного захисту. Позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача виконати умови договору в повному обсязі, посилаючись на те, що останній після часткового виконання робіт припинив їх проведення. Водночас відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що в процесі виконання робіт виникла необхідність проведення додаткових будівельних робіт, які не були передбачені проєктно-кошторисною документацією, а подальше виконання робіт за наявним проєктом без його коригування може призвести до порушення будівельних норм та правил і негативно вплинути на належне функціонування об`єкта.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору є вимога про зобов`язання відповідача виконати договірні зобов`язання в повному обсязі, тоді як заперечення відповідача ґрунтуються на обставинах, пов`язаних із технічним станом об`єкта будівництва, відповідністю проєктної документації вимогам будівельних норм та необхідністю виконання додаткових робіт. Суд встановив, що відповідач на підтвердження своєї позиції подав журнал виконання робіт, у якому містяться зауваження про неможливість подальшого виконання робіт без коригування проєктно-кошторисної документації. При цьому позивачем та прокурором не було надано доказів, які б спростовували доводи відповідача щодо необхідності виконання додаткових робіт або підтверджували можливість завершення ремонту відповідно до чинної проєктної документації без порушення будівельних норм.

Оцінивши наведені сторонами доводи, суд першої інстанції дійшов висновку, що для встановлення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, необхідні спеціальні знання у сфері будівництва, якими суд не володіє. Зокрема, без проведення спеціального дослідження неможливо встановити, чи відповідає робочий проєкт вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, чи відповідають фактично виконані роботи проєктно-кошторисній документації, а також чи існує об`єктивна необхідність виконання додаткових робіт, не передбачених договором та проєктом, без яких належне функціонування об`єкта є неможливим. Враховуючи це, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручив експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Одночасно суд поклав витрати на проведення експертизи на відповідача як ініціатора її призначення та з огляду на необхідність проведення експертного дослідження поза межами суду, зупинив провадження у справі до отримання висновку експерта. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що без проведення будівельно-технічної експертизи неможливо встановити фактичні обставини, від яких залежить вирішення спору по суті, а тому призначення такої експертизи та зупинення провадження у справі є необхідним і обґрунтованим процесуальним заходом.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України будь-яке судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та з наданням оцінки всім доводам учасників процесу. При цьому прокурор посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Кузнецов та інші проти російської федерації», «Серявін та інші проти України» та «Проніна проти України», відповідно до яких судове рішення повинно містити належне мотивування та враховувати всі істотні аргументи сторін.

На думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення обсягів та якості робіт, які підлягають виконанню за договором про закупівлю №256 від 01.10.2024, а також для перевірки відповідності проєктної документації вимогам будівельних норм та правил. Прокурор звертає увагу, що на вирішення експерта поставлено питання щодо відповідності робочого проєкту нормативним вимогам, відповідності фактично виконаних робіт проєктно-кошторисній документації та необхідності виконання додаткових робіт, не передбачених проєктом.

Прокурор вважає, що такі питання не належать до предмета доказування у цій справі. Він наголошує, що предметом спору є саме невиконання відповідачем умов укладеного договору про закупівлю, тобто встановлення факту неналежного виконання або невиконання договірних зобов`язань, а не визначення технічних характеристик проєкту, відповідності будівельної документації будівельним нормам чи визначення обсягів додаткових робіт.

Прокурор зазначає, що відповідно до статті 99 ГПК України експертиза може бути призначена лише у випадку, коли для встановлення обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо. При цьому прокурор посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» та на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19 та від 30.09.2021 у справі №927/110/18, відповідно до яких експертиза призначається лише за наявності реальної необхідності у спеціальних знаннях і тоді, коли інші засоби доказування не можуть забезпечити встановлення відповідних обставин.

На переконання прокурора, у даній справі такої необхідності немає, оскільки встановлення факту невиконання умов договору не потребує спеціальних будівельних знань. Прокурор вказує, що спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору про закупівлю №256 від 01.10.2024, який є чинним та обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 638 ЦК України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 875 та 877 ЦК України, а також статті 318 Господарського кодексу України сторони зобов`язані виконувати взяті на себе договірні зобов`язання відповідно до погоджених умов договору та проєктно-кошторисної документації.

Прокурор наголошує, що відповідач не ініціював внесення змін до договору, не звертався до позивача з пропозиціями щодо зміни його умов та не звертався до суду з вимогами про внесення змін або розірвання договору. У зв`язку з цим відповідач не може посилатися на необхідність виконання додаткових робіт або на неможливість подальшого виконання договору як на підставу для невиконання своїх зобов`язань.

Прокурор зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив обставини, які мають значення для справи, а тому поставив на вирішення експерта питання, які не стосуються предмета доказування. На його думку, питання щодо відповідності проєктної документації вимогам будівельних норм, а також щодо відповідності фактично виконаних робіт проєктно-кошторисній документації не впливають на вирішення спору про зобов`язання виконати умови договору та не можуть бути предметом судової експертизи у межах даного спору.

Також прокурор звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2018 у справі №910/9394/17, відповідно до якої неприпустимим є призначення експертизи для вирішення питань, що не входять до предмета доказування у справі або віднесені до компетенції суду. Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №910/9971/17 зазначено, що призначення експертизи з порушенням вимог процесуального закону призводить до безпідставного затягування судового розгляду.

На думку прокурора, суд першої інстанції не врахував зазначені положення законодавства та судову практику, не надав належної оцінки доводам сторони позивача щодо недоцільності проведення експертизи та без достатніх підстав зупинив провадження у справі. У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури відповідач ФОП Куций В.О. зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не містять конкретних посилань на порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали. На його переконання, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, які мають значення для вирішення питання про необхідність призначення судової експертизи та дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для її проведення.

У відзиві відповідач наголошує, що ним та його представником до суду першої інстанції надані належні докази, які підтверджують неможливість продовження виконання будівельно-ремонтних робіт без внесення змін до проєктно-кошторисної документації. За твердженням відповідача, необхідність коригування проєкту була зумовлена виявленням додаткових робіт, про існування яких стало відомо лише після початку виконання робіт на об`єкті. Крім того, відповідач посилається на позицію органу технічного нагляду, який заборонив подальше виконання робіт без внесення відповідних змін до проєктно-кошторисної документації, а тому продовження будівництва за наявною документацією є неможливим.

Також відповідач заперечує доводи позивача про те, що здійснення технічного нагляду у даному випадку не було обов`язковим. На його думку, оскільки технічний нагляд фактично здійснювався, його висновки та зауваження підлягають обов`язковому врахуванню учасниками будівництва. Особливо це стосується спірного об`єкта, який є спорудою цивільного захисту та має важливе суспільне значення. Відповідач зазначає, що про всі виявлені проблеми та необхідність внесення змін до проєктної документації позивач повідомлявся письмово ще до звернення до суду, однак такі повідомлення залишилися без належного реагування та оцінки з боку замовника робіт. Відповідні докази направлення такої інформації були надані суду першої інстанції.

Окремо у відзиві звертається увага на безпідставність посилань прокурора на практику Європейський суд з прав людини у справах «Серявін та інші проти України» та «Проніна проти України». Відповідач вказує, що прокурор не конкретизував, які саме доводи сторін були проігноровані судом першої інстанції та в чому саме полягає порушення права на справедливий судовий розгляд. Натомість, на думку відповідача, суд під час розгляду справи неодноразово намагався з`ясувати позицію позивача щодо спірних обставин, однак останній так і не сформулював чіткої та послідовної правової позиції щодо предмета спору.

Відповідач наголошує, що з огляду на специфіку та важливість об`єкта будівництва єдиним належним способом встановлення фактичних обставин справи є проведення будівельно-технічної експертизи. Саме експерт, який володіє спеціальними знаннями у сфері будівництва, зможе надати об`єктивну оцінку правильності та повноти проєктно-кошторисної документації, визначити можливість подальшого виконання робіт, а також встановити, які дії необхідно вчинити сторонам для завершення будівництва відповідно до вимог законодавства та будівельних норм. На переконання відповідача, у даній справі наявні саме ті обставини, за яких встановлення істотних для справи фактів є неможливим без застосування спеціальних знань.

У поданих поясненнях керівником Вінницької обласної прокуратури зазначено, що 25.05.2026 до прокуратури надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній вказує на відсутність у скарзі належного обґрунтування порушень, допущених судом першої інстанції під час призначення судової експертизи, наголошує на наявності беззаперечних доказів необхідності внесення змін до проєктно-кошторисної документації для подальшого виконання будівельно-ремонтних робіт, вважає безпідставним посилання прокурора на практику Європейського суду з прав людини та стверджує, що прийняття законного рішення у справі можливе лише після проведення будівельно-технічної експертизи. У зв`язку з цим відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду – без змін.

У поданих поясненнях керівник Вінницької обласної прокуратури зазначає, що 25.05.2026 до прокуратури надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній вказує на відсутність у скарзі належного обґрунтування порушень, допущених судом першої інстанції під час призначення експертизи, наголошує на наявності беззаперечних доказів необхідності внесення змін до проєктно-кошторисної документації для подальшого виконання будівельно-ремонтних робіт, вважає безпідставним посилання прокурора на практику Європейського суду з прав людини та стверджує, що прийняття законного рішення у справі можливе лише після проведення будівельно-технічної експертизи. У зв`язку з цим відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду, без змін.

Разом із тим прокурор вважає такі доводи необґрунтованими. Посилаючись на приписи статей 98 та 100 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 1 Закону України «Про судову експертизу», прокурор зазначає, що експертиза призначається лише тоді, коли для встановлення обставин, які входять до предмета доказування, дійсно необхідні спеціальні знання, а відповідні факти неможливо встановити іншими засобами доказування. При цьому предметом спору у даній справі є зобов`язання виконати умови договору, а питання, поставлені судом на вирішення будівельно-технічної експертизи, не належать до предмета доказування у цій справі. На підтвердження своєї позиції прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19 та від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, згідно з якими експертиза призначається лише за наявності реальної потреби у спеціальних знаннях та неможливості встановлення відповідних обставин іншими доказами.

Прокурор також звертає увагу на те, що сам відповідач у своєму відзиві визнає наявність доказів необхідності внесення змін до проєктно-кошторисної документації з урахуванням додаткових робіт, про які стало відомо вже після початку виконання будівельних робіт. На думку прокурор, таке твердження фактично підтверджує неможливість продовження будівельних робіт у теперішньому стані та свідчить про відсутність потреби у проведенні судової будівельно-технічної експертизи для встановлення цих обставин.

Щодо доводів відповідача про безпідставність посилання прокурора на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серявін та інші проти України» та «Проніна проти України», прокуратура зазначає, що саме прокурор заперечував проти призначення експертизи та надавав відповідні обґрунтування, а тому наведена практика ЄСПЛ була використана ним у межах відстоювання власної процесуальної позиції.

Окрім цього, у поясненнях наголошується, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта не має для суду наперед встановленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами. Також прокурор посилається на положення статей 13, 74, 76 та 86 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, докази подаються учасниками справи, а суд оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а належними є лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

З огляду на наведене прокурор вважає безпідставними твердження відповідача про те, що проведення судової будівельно-технічної експертизи є єдиною можливістю ухвалення законного рішення у справі та зазначає, що проведення такої експертизи є недоцільним.

У відповіді на відзив Відділ освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради визнає, що від відповідача надходили листи від 04.07.2025, 03.09.2025 та 04.09.2025 щодо неможливості виконання робіт, визначених договором про закупівлю №256 від 01.10.2024, однак зазначає, що у цих листах йшлося лише про те, що обсяг додаткових робіт перевищує 50 відсотків вартості основного договору, про невідповідність проєктно-кошторисної документації вимогам законодавства та про віднесення відповідних робіт до капітального ремонту. При цьому відповідач не повідомляв про існування заборони технічного нагляду на виконання робіт та не надавав жодних документів, які б підтверджували таку заборону або її підстави.

У відповіді на відзив наголошується, що запис про заборону проведення робіт без коригування проєктно-кошторисної документації внесений до загального журналу робіт 15.11.2024, тоді як листи відповідача надсилалися лише у липні–вересні 2025 року. За твердженням позивача, про існування такої заборони він дізнався лише після отримання відзиву на позовну заяву. Крім того, зазначається, що після внесення інженером технічного нагляду Ігорем Тимошенком запису про заборону виконання робіт відповідач продовжував виконувати роботи у грудні 2024 року, що підтверджується актами приймання наданих послуг з поточного ремонту споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття №02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 за грудень 2024 року. Вказані акти містять підпис представника організації, яка здійснювала технічний нагляд, незважаючи на попередньо внесену заборону.

Позивач також звертає увагу на те, що відповідач посилався на укладення договору з ТОВ «Будівельна компанія «Піфагор» щодо здійснення державного технічного контролю за веденням будівельних робіт, однак жодного доказу укладення такого договору суду не надав. Водночас між Відділом освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради та ТОВ «ВІНБУДСТАНДАРТ» 28.10.2024 було укладено договір про здійснення технічного нагляду у будівництві № 06-0070, який був долучений до матеріалів справи. Позивач зазначає, що ТОВ «ВІНБУДСТАНДАРТ» не повідомляло замовника про будь-які порушення законодавства чи невідповідності проєктно-кошторисної документації під час виконання робіт.

Також у відповіді вказано, що запис у журналі робіт про необхідність коригування проєктно-кошторисної документації не містить посилань на конкретні норми законодавства, які б унеможливлювали подальше виконання робіт. Листи відповідача з переліком додаткових робіт також не містять посилань на зауваження інженера технічного нагляду та не обґрунтовують, чому саме зазначені додаткові роботи перешкоджають виконанню договору без коригування документації. Крім того, ТОВ «ВІНБУДСТАНДАРТ» у листі від 19.02.2026 № 05-0005 повідомило, що договір про закупівлю № 256 від 01.10.2024 повинен виконуватися відповідно до дефектного акту та локального кошторису, тобто сторонами було погоджено конкретний перелік робіт та строки їх виконання.

На підставі наведеного позивач вважає твердження відповідача про неможливість виконання договору без коригування проєктно-кошторисної документації безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами. Позивач посилаючись на статті 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України, а також статтю 193 Господарського кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наголошує, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлені строки та не можуть бути змінені або припинені в односторонньому порядку.

Щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи позивач зазначає, що відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України експертиза проводиться для встановлення обставин, які мають значення для справи. Однак предметом даного спору є зобов`язання відповідача виконати умови договору про закупівлю № 256 від 01.10.2024. Договір містить усі необхідні додатки, зокрема протокол погодження договірної ціни, календарний план виконання робіт, план фінансування, дефектні акти та локальний кошторис. Тому, на думку позивача, у справі підлягає з`ясуванню питання виконання відповідачем умов договору відповідно до погоджених сторонами документів, а не питання відповідності проєктно-кошторисної документації вимогам законодавства. У зв`язку з цим позивач вважає призначення судової будівельно-технічної експертизи необґрунтованим і таким, що не має значення для правильного вирішення спору.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

01 жовтня 2024 року між Відділом освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради (замовник за договором – далі по тексту позивач) та фізичною особою-підприємцем Куций Віктор Олександрович (виконавець за договором – далі по тексту відповідач) за результатами відкритих торгів (з особливостями), (ідентифікатор закупівлі: UA 2024-08-30-007291-a) укладено договір про закупівлю №256 (далі по тексту – договір), щодо поточного ремонту споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 смт.Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області на суму 1 391 713,21 грн. (один мільйон триста дев`яносто одна тисяча сімсот тринадцять грн 21 коп.) (а.с.8-13 т.1).

Пунктом 1.1. розділу І договору визначено, що Виконавець зобов`язується надати послуги (виконати роботи), а саме: Поточний ремонт споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області (далі – послуги), а Замовник - прийняти та оплатити Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та за цінами, які зазначені у протоколі погодження договірної ціни (Додаток 1), який додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 1.4. договору, що послуги надаються за адресою: вулиця Ігоря Гаврилюка, будинок 14, селище Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200 (Будинок дитячої творчості Томашпільської селищної ради), (далі по тексту – об`єкт).

Пунктом 1.5. розділу І передбачено, що виконавець підтверджує, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить положенням його установчих документів.

Виконавець підтверджує, що він має всі необхідні дозволи (ліцензії, сертифікати), які вимагаються законодавством України для виконання ним своїх обов`язків за цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. даний договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2025 року , а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Датою укладення договору є дата його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності).

Пунктом 2.4. договору, встановлено, що строки надання послуг (виконання робіт), зокрема початок та закінчення, визначені у додатку 2 до цього договору (Календарний план надання послуг (виконання робіт)), який є його невід`ємною частиною.

Підпунктами 12.4.1. та 12.4.2. пункту 12.4 договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг (виконання робіт) у строки, встановлені цим договором, відповідно до календарного плану надання послуг (виконання робіт). Здійснити поточний ремонт споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття № 02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області відповідно до умов цього договору, проектної документації та будівельним нормам і правилам.

Згідно Календарного плану надання послуг (виконання робіт), що є додатком 2 до Договору визначено наступні строки надання послуг (виконання робіт) (а.с.14 т.1):

Вид послуг - Загальнобудівельні роботи, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Вересень 2024-Грудень 2025, сума всього без ПДВ: 709 927,74 грн;

Вид послуг - Стеля, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Грудень 2024, сума всього без ПДВ: 25 356,54 грн;

Вид послуг - Стіни, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Січень – Квітень 2025, сума всього без ПДВ: 17 9597,55 грн;

Вид послуг - Підлога, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Травень – Липень 2025, сума всього без ПДВ: 123 956,91 грн;

Вид послуг - Прорізи, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Вересень 2024, сума всього без ПДВ: 214 601,63 грн;

Вид послуг - Обладнання для МГН, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Листопад-Грудень 2025, сума всього без ПДВ: 71 970,98 грн;

Вид послуг - Водопровід, каналізація, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Листопад 2024, сума всього без ПДВ: 95 952,17 грн;

Вид послуг - Електротехнічні роботи, каналізація, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Жовтень 2024, сума всього без ПДВ: 238 790,30 грн;

Вид послуг - Вентиляція, каналізація, строки/терміни надання послуг (виконання робіт) - Серпень – Жовтень 2025, сума всього без ПДВ: 243 631,56 грн;

Згідно акту № 1 приймання наданих послуг з поточного ремонту споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття № 02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 за листопад 2024 року від 02.12.2024 року, Відповідачем надано послуг по загальнобудівельних роботах (локальний кошторис 02-01-01) на суму 7 537,40 грн, по розділу водопровід та каналізація (локальний кошторис 02-01-02) на суму – 154 556,91 грн (водопровід внутрішній – на суму 68 400,17 грн, внутрішнє водовідведення – на суму 86156,74 грн,), всього за актом(враховуючи загальновиробничі витрати, прибуток та податок) – 112734,43 грн (а.с.26 на звороті-28 т.1).

Згідно акту № 2 приймання наданих послуг з поточного ремонту споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття № 02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 за грудень 2024 року від 16.12.2024 року, Відповідачем надано послуг по загальнобудівельних роботах (локальний кошторис 02-01-01), розділ Прорізи на суму – 88925,91 грн, електротехнічні роботи (локальний кошторис 02-01-03), по розділу Кабельно провідникова продукція 93039,96 грн, всього за актом (враховуючи загальновиробничі витрати, прибуток та податок) - 223857,08 грн (а.с.29 на звороті – 31 т.1).

Згідно акту № 3 приймання наданих послуг з поточного ремонту споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття № 02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 за грудень 2024 року від 24.12.2024 року, Відповідачем надано послуг по загальнобудівельних роботах (локальний кошторис 02-01-01), розділ Прорізи на суму – 116509,97 грн, електротехнічні роботи (локальний кошторис 02-01-03) на суму – 20915,25 грн, всього за актом (враховуючи загальновиробничі витрати, прибуток та податок) 152959,49 грн (а.с.32 на звороті – 33 на звороті).

Таким чином, з моменту укладення договору відповідачем надано послуг/виконано робіт із поточного ремонту споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття №02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області на суму 489 551,00 грн.

Проте, позивач зазначає, що у період із 01 січня 2025 року до моменту подання цього позову, відповідач так і не приступив до виконання зобов`язань за договором.

22 квітня 2025 року позивачем направлено лист № 130 відповідачу з вимогою про негайний початок надання послуг/виконання робіт, зазначений лист відповідач отримав 01.05.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.34-35 т.1).

19 червня 2025 року позивачем направлено лист № 214 відповідачу з проханням надати інформацію щодо наданих послуг/виконаних робіт у 2025 році станом на момент отримання цього листа та вразі якщо послуги/роботи із поточного ремонту споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття №02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області не розпочато, негайно їх розпочати (а.с.36-37 т.1).

04 липня 2025 року відповідач надіслав позивачу лист № 17, в якому відповідач зазначив про неможливість виконання будівельних робіт у зв`язку із виявленням ряду робіт непередбачених проектно-кошторисною документацією, без виконання яких нормальне функціонування об`єкта неможливе. Орієнтовна вартість додаткових робіт на думку відповідача складала 876 000,00 грн, що перевищує 50 % від вартості передбаченої договором (а.с.38-39 т.1).

18 серпня 2025 року позивачем направлено відповідачу вимогу про оплату пені та виконання зобов`язань за договором №269 про сплату пені та негайного початку надання послуг/виконання робіт із поточного ремонту споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття № 02007 по вул. Ігоря Гаврилюка, 14 смт. Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області, зазначений лист відповідач отримав 25.09.2025 року (а.с.40-41 т.1).

03 вересня 2025 відповідачем надіслав позивачу лист №19 та лист б/н та б/д в яких повідомив позивача про неможливість виконання робіт у зв`язку із виявленням ряду робіт непередбачених проектно-кошторисною документацією, без виконання яких нормальне функціонування об`єкта неможливе. Орієнтовна вартість додаткових робіт на думку відповідача складала 876 000,00 грн, що перевищує 50 % від вартості передбаченої договором. Також відповідач зазначив, що перелік робіт, які входять до договірної ціни та додаткових робіт, які виникли в ході виконання поточного ремонту споруди цивільного захисту –протирадіаційного укриття № 02007 по вулиці Ігоря Гаврилюка, 14 смт. Томашпіль, Тульчинського р-ну, Вінницької області відповідно до ДБН А2.2-3:2014 роботи відносяться до капітального ремонту на які потрібно розробити проектно-кошторисну документацію відповідно до чинного законодавства та затвердити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №560 від 11.05.2011. В зв`язку з чим відповідач роботи виконувати не може, так як це грубе порушення законодавства, щодо виконання робіт на об`єктах будівництва (а.с.42-44 т.1).

26 вересня 2025 року позивачем направлено відповідачу вимогу про оплату пені та виконання зобов`язань за договором № 313, зазначену вимогу відповідач отримав 04 жовтня 2025 року (а.с.45-47 т.1).

Враховуючи вищевикладене, Відділ освіти, спорту та туризму Томашпільської селищної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Куцого Віктора Олександровича про зобов`язання фізичну особу-підприємця Куцого Віктора Олександровича виконати умови договору про закупівлю №256 від 01 жовтня 2024 року в повному обсязі.

На виконання вимог зазначеного судового рішення 11.11.2025 на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача №365 від 11.11.2025 (вх. канц. суду №01-34/12189/25 від 11.11.2025), до якої додана позовна заява №362 від 10.11.2025 в новій редакції з вимогою постановити рішення в справі №902/1452/25 про зобов`язання відповідача примусово виконати наведений перелік робіт за договором про закупівлю №256 від 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.11.2025 відкрито провадження у справі №902/1452/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

11 грудня 2025 року від відповідача до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.12.2025, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що після укладення 01.10.2024 договору щодо поточного ремонту споруди цивільного захисту під час виконання робіт були виявлені обставини, які унеможливили подальше належне виконання договору. Зокрема, відповідач зазначає, що виникла необхідність у виконанні додаткових робіт, не передбачених первинним договором, орієнтовна вартість яких становила 876 000 грн, що перевищувало 50 % вартості основного договору. Крім того, було встановлено відсутність вирішення питання щодо облаштування резервного живлення об`єкта, що на думку відповідача, виключало можливість укладення договору на додаткові роботи відповідно до законодавства про публічні закупівлі. Відповідач також вказує, що виявлені роботи фактично належать до капітального ремонту, а тому потребують розроблення та затвердження проєктно-кошторисної документації і проходження відповідної процедури, передбаченої будівельними нормами та постановою Кабінету Міністрів України №560 від 11.05.2011. За таких умов, на його переконання, єдиним правомірним варіантом було припинення виконання робіт та розірвання договору. Додатково відповідач посилається на приписи органу державного технічного нагляду, якими було зобов`язано внести зміни та доповнення до проєктно-кошторисної документації і пройти відповідну експертизу, а згодом заборонено виконання робіт без коригування проектно-кошторисної документації, про що зроблено запис у загальному журналі робіт. Крім того, відповідач стверджує, що неодноразово звертався до позивача з листами від 04.07.2025 №17, 03.09.2025 №19 та 24.10.2025 щодо необхідності розроблення нової документації та укладення додаткових договорів для продовження робіт.

18 березня 2026 року від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в якому просив проведення якої доручити Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що виконання вимог позивача є незаконними та протирічать діючим вимогам та нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН. СНіП тощо), що перешкоджає виконанню таких вимог. Отже, для встановлення того чи дійсно проведені будівельні роботи виконувались у відповідності до існуючих в будівництві норм та правил та чи є передбачена законодавством можливість завершити будівельні роботи згідно з вимогами позивача необхідні спеціальні знання в області науки. Відповідно до положень статті 99 ГПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, суд призначає експертизу.

31 березня 2026 року від прокурора до суду першої інстанції надійшло заперечення щодо клопотання відповідача про призначення експертизи, в якому прокурор зазначив, що у справі відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин, які входять до предмета доказування. На думку прокурора, спір стосується виключно факту невиконання відповідачем умов договору про закупівлю №256 від 01.10.2024 щодо ремонту споруди цивільного захисту, а тому встановлення наявності чи відсутності порушення договірних зобов`язань належить до компетенції суду, а не експерта. Прокурор наголошує, що між сторонами існує чинний договір про закупівлю, який не розірваний і не змінений у встановленому порядку. Відповідач не ініціював внесення змін до договору, не звертався до позивача з відповідними пропозиціями та не звертався до суду із вимогами про зміну чи розірвання договору. Тому, на думку прокуратури, відповідач не може посилатися на нібито неможливість виконання робіт через необхідність проведення додаткових робіт як на підставу для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань. Окремо зазначено, що запропоновані відповідачем питання експерту (щодо обсягів фактично виконаних робіт, їх вартості, відповідності виконаних робіт умовам договору тощо) не входять до предмета доказування у цій справі. Предметом спору є вимога про зобов`язання виконати умови договору, а не перевірка обсягів чи вартості вже виконаних робіт. Відтак результати такої експертизи не матимуть значення для правильного вирішення спору. Крім того, прокурор звернув увагу, що відповідач навіть не конкретизував, станом на яку дату необхідно визначати вартість робіт, що додатково свідчить про недоцільність призначення експертизи. Отже, прокурор вважає, що спір має правовий, а не технічний характер, питання, запропоновані для експертизи, не стосуються предмета доказування, а тому призначення будівельно-технічної експертизи лише призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно із ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, врахувавши клопотання сторін або сформулювавши питання експерту на власний розсуд.

Також, вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18).

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями (ч. ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 100 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 у вправі №902/1452/25 призначено у справі №902/1452/25 судову будівельно-технічну експертизу. Проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №902/1452/25 доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На розгляд судової будівельно-технічної експертизи у справі №902/1452/25 поставлено такі питання:

Чи відповідає робочий проект "Поточний ремонт споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02007 по вулиці Ігоря Гаврилюка, 14 в селищі Томашпіль Тульчинського району Вінницької області" шифр 2024/01, розроблений ТОВ "Будівельна компанія "Піфагор" у 2025 році, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають обсяг та вартість фактично виконаних фізичною особою-підприємцем Куцим Віктором Олександровичем будівельних робіт на об`єкті "Поточний ремонт споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02007 по вулиці Ігоря Гаврилюка, 14 в селищі Томашпіль Тульчинського району Вінницької області" згідно з договором про закупівлю №256 від 01.10.2024, обсягам та вартості, зазначених в актах приймання виконаних робіт та проектно-кошторисній документації?

Чи є необхідність у виконанні фізичною особою-підприємцем Куцим Віктором Олександровичем додаткових робіт, не передбачених проектно-кошторисною документацією (робочим проектом, Додатком 2 до договору про закупівлю №256 щодо поточного ремонту споруди цивільного захисту), без виконання яких нормальне функціонування об`єкта буде неможливим? Якщо така необхідність наявна, яка вартість та обсяг додаткових робіт?

Вирішити також інші питання, які можуть виникнути в процесі проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи покладено на Фізичну особу-підприємця Куцого Віктора Олександровича.

Провадження у справі №902/1452/25 зупинено на час проведення у ній судової експертизи.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Колегія суддів відзначає, що твердження прокурора, що предмет спору - це виключно факт невиконання відповідачем умов договору, а тому будь-які технічні питання не входять до предмета доказування, ґрунтується на неправильному розумінні меж предмета доказування та функціонального навантаження доказів у господарському процесі, оскільки воно штучно звужує коло юридично значимих обставин до формального констатування порушення договору, ігноруючи матеріально-правову природу спірних правовідносин та заперечення відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, предмет доказування охоплює не лише обставини, на які посилається позивач, а й усі інші юридично значимі факти, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема ті, що випливають із заперечень сторони відповідача. Отже, предмет доказування не є похідним виключно від формулювання позовних вимог, а формується сукупністю матеріально-правових підстав позову та заперечень проти нього. У цій справі заперечення відповідача мають не декларативний, а фактичний і технічно зумовлений характер, оскільки стосуються наявності об`єктивних перешкод для виконання договірних робіт, зокрема необхідності коригування проєктно-кошторисної документації, невідповідності вихідних даних фактичному стану об`єкта та наявності приписів органу технічного нагляду. Встановлення цих обставин є необхідним для юридичної кваліфікації поведінки сторін, зокрема для вирішення питання про наявність чи відсутність протиправності у діях відповідача та можливості виконання зобов`язання у первісно визначеному вигляді.

Крім того, судова колегія відзначає, що у спорах про зобов`язання виконати договір належне вирішення справи неможливе без з`ясування питання об`єктивної (фактичної та юридичної) можливості виконання зобов`язання. Окремого значення набувають і приписи абз. 2 ч.1 ст.885 ЦК України, які передбачають можливість реагування підрядника у разі наявності перешкод для належного виконання робіт, що не усунуті замовником. Таким чином, встановлення характеру і природи технічних перешкод не є факультативним елементом доказування, а становить ключову умову для вирішення питання про наявність порушення зобов`язання.

У цьому контексті без з`ясування технічних аспектів виконання робіт, стану проєктної документації та відповідності фактичних умов будівництва нормативним вимогам суд позбавлений можливості надати належну правову оцінку діям сторін. Такі обставини за своєю природою потребують спеціальних знань у сфері будівництва та проєктування, що прямо вказує на необхідність їх дослідження у межах предмета доказування, а не виведення за його межі як неправових або технічних питань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження прокурора про те, що предметом доказування у справі є виключно факт невиконання умов договору, є необґрунтованими, оскільки підміняє зміст процесу доказування формальним встановленням порушення без дослідження його причин, правової природи та можливості виконання зобов`язання. Такий підхід суперечить системному тлумаченню ч.2 ст.76 ГПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний встановити повний комплекс обставин справи, включаючи ті, на які посилається сторона захисту, а не обмежуватися доводами однієї сторони спору.

Твердження прокурора, що судова будівельно-технічна експертиза у даній справі є зайвою, оскільки встановлення факту невиконання умов договору не потребує спеціальних будівельних знань, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ґрунтується на спрощеному розумінні предмета доказування та ігнорує як процесуальні критерії ст. 99 ГПК України, так і характер спірних правовідносин, що безпосередньо пов`язані з оцінкою технічної складності будівельних процесів.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, призначення експертизи є обов`язковим за наявності сукупності таких умов: необхідності встановлення обставин, що мають значення для справи, за допомогою спеціальних знань у сфері, відмінній від права; неможливості встановлення цих обставин без використання таких знань; а також відсутності належних та допустимих експертних висновків у матеріалах справи або наявності суперечливих даних, які не можуть бути усунуті засобами юридичної оцінки. У межах даного спору ці умови є наявними в повному обсязі.

Зокрема, предметом оцінки є технічно складні питання, що виходять за межі юридичної кваліфікації, а саме: відповідність проєктно-кошторисної документації вимогам ДБН, встановлення фактичного обсягу та якості виконаних будівельних робіт, а також визначення наявності чи відсутності технічної необхідності виконання додаткових робіт. Такі обставини за своєю природою не можуть бути встановлені шляхом суто правового аналізу, оскільки потребують застосування спеціальних будівельно-технічних знань. Відтак, твердження прокурора про можливість їх встановлення без експертного дослідження є методологічно неправильною.

Крім того, матеріали справи містять взаємно суперечливі докази щодо ключових фактичних обставин. Зокрема, з одного боку, наявні записи у журналі виконання робіт, які свідчать про необхідність зупинення робіт у зв`язку з відсутністю коригування проєктної документації (а.с.95-97 т.1); з іншого боку — листування та позиція іншої сторони, яка наполягає на можливості та обов`язковості подальшого виконання договору у первісному вигляді (а.с.34, 36, 40, 45 т.1). За наявності взаємно суперечливих доказів, їх оцінка в разі необхідності здійснюється господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Вказаний висновок узгоджується, з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, на які сам же посилається прокурор в апеляційній скарзі, але не враховує їх змісту.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до принципів змагальності та розподілу доказового тягаря, закріплених у ч. 1 ст. 13 та ст. 74 ГПК України, саме сторона, яка стверджує про можливість виконання зобов`язання у повному обсязі без додаткових технічних заходів, зобов`язана довести цю обставину належними та допустимими доказами. Однак прокурором та позивачем не надано суду будівельно-технічних експертних висновків, які б спростовували доводи відповідача щодо наявності об`єктивних перешкод для виконання робіт. Така обставини не усувається припущеннями і навпаки, підтверджує необхідність призначення експертизи як єдиного належного способу встановлення відповідних технічних фактів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує на специфіці об`єкта будівництва, який є спорудою цивільного захисту — протирадіаційним укриттям. Відповідно до законодавства у сфері цивільного захисту та підзаконних нормативних актів Кабінету Міністрів України, зокрема Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 «Деякі питання використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.2023 №1331 «Деякі питання ведення обліку об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту» такі об`єкти належать до категорії споруд із підвищеними вимогами до безпеки, надійності та відповідності технічним регламентам. Це обумовлює підвищений стандарт доказування у спорах, пов`язаних із їх будівництвом, оскільки будь-які помилки у проєктуванні або виконанні робіт можуть мати значні наслідки для публічної безпеки. Відтак залучення спеціальних знань у формі судової експертизи у таких справах є не лише процесуально виправданим, але й об`єктивно необхідним.

Таким чином, сукупність процесуальних умов, наявність технічно складних питань, суперечливість доказової бази та підвищена суспільна значущість об`єкта будівництва унеможливлюють вирішення спору без призначення судової будівельно-технічної експертизи. Твердження прокурора про її зайвість є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 99 ГПК України та правовим позиціям Верховного Суду. Оцінка відповідності проєкту будівельним нормам для такого об`єкта є критично важливою не лише для вирішення спору, а й для публічного інтересу - безпеки населення. Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував цю обставину.

Доводи прокурора про те, що питання, поставлені на вирішення судової будівельно-технічної експертизи, нібито не стосуються предмета доказування у справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на помилковому ототожненні предмета позову з предметом доказування та не враховують характер спірних правовідносин.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

В силу пункту 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98, орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.11.98 за №705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5).

Згідно із п. 5.1. Інструкції від 08.10.98 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. N 1950/5) (далі - Рекомендації). Основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Досліджуючи зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги, враховуючи Рекомендації, а також приписи ГПК України, суд апеляційної інстанції виснує, що кожне із поставлених судом першої інстанції питань спрямоване на встановлення обставин, від яких безпосередньо залежить правильне вирішення спору по суті, а тому повністю відповідає вимогам статей 76 та 99 ГПК України.

Щодо питання про відповідність проєктної документації вимогам будівельних норм і правил, слід зазначити, що його значення для розгляду справи є очевидним. Позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати договірні роботи, тобто фактично завершити будівництво відповідно до наявної проєктної документації. Водночас відповідач стверджує, що проєктна документація містить недоліки та не відповідає вимогам будівельного законодавства, що унеможливлює подальше виконання робіт без її коригування. За таких обставин встановлення факту відповідності або невідповідності проєкту вимогам ДБН набуває визначального значення для вирішення спору. Адже суд не може постановити рішення, виконання якого буде пов`язане з порушенням обов`язкових вимог законодавства у сфері будівництва. У разі підтвердження невідповідності проєкту нормативним вимогам виникає питання не про небажання відповідача виконувати договір, а про об`єктивну неможливість законного виконання робіт у передбаченому договором вигляді. Таким чином, зазначене питання безпосередньо пов`язане з можливістю та правомірністю задоволення позовних вимог.

Не менш важливим є питання щодо відповідності фактично виконаних робіт проєктній документації. Встановлення цієї обставини дозволяє визначити реальний стан виконання договору та обсяг вже виконаних відповідачем зобов`язань. Без з`ясування того, які саме роботи виконані, чи відповідають вони проєкту та в якому обсязі залишаються невиконаними, неможливо встановити фактичні підстави позову про спонукання до виконання договору. Крім того, результати такого дослідження можуть підтвердити або спростувати доводи відповідача щодо виникнення під час виконання робіт обставин, які не були передбачені первісною проєктною документацією та потребують її коригування. Отже, це питання спрямоване на встановлення фактичного стану виконання договірних зобов`язань і безпосередньо стосується предмета доказування у справі.

Поряд з цим, колегія суддів вважає також що є очевидним зв`язок із предметом доказування питання щодо необхідності виконання додаткових будівельних робіт. Саме наявність або відсутність такої необхідності лежить в основі заперечень відповідача проти позову. Позиція відповідача полягає у тому, що в процесі виконання робіт були виявлені технічні обставини, які не були враховані проєктом, а тому завершення будівництва без проведення додаткових робіт є неможливим або суперечитиме вимогам безпеки та будівельним нормам. Якщо експертизою буде підтверджено необхідність таких робіт, це свідчитиме про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають виконанню договору у первісному вигляді, та матиме безпосереднє значення для оцінки правомірності вимог позивача. Натомість у разі спростування цих доводів буде усунуто один із основних аргументів відповідача на захист своєї позиції. Таким чином, відповідь на це питання фактично визначає можливість встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично прокурор пропонує виключити із предмета доказування саме ті обставини, які дозволяють встановити, чи є виконання спірного договору технічно можливим, законним та безпечним. Такий підхід суперечить положенням ч. 2 ст. 76 ГПК України, відповідно до яких до предмета доказування належать не лише обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а й обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень. Оскільки всі поставлені на вирішення експерта питання спрямовані на встановлення саме таких обставин, вони безпосередньо стосуються предмета доказування та мають істотне значення для правильного, повного і всебічного вирішення спору. За таких умов твердження прокурора про їхню нерелевантність є безпідставним і не узгоджується ані з процесуальним законом, ані з фактичними обставинами справи.

Аргументи прокурора про те, що відповідач нібито втратив право посилатися на неможливість виконання зобов`язань через те, що не ініціював внесення змін до договору або не звернувся до суду з позовом про його розірвання, не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактично підміняють зміст правових наслідків об`єктивної неможливості виконання зобов`язання додатковими умовами, які законом не передбачені.

Твердження прокурора щодо безпідставності призначення судової експертизи фактично зводиться до того, що право відповідача посилатися на неможливість виконання зобов`язання виникає лише після подання окремого позову про зміну або розірвання договору. Однак така умова відсутня як у Цивільному кодексі України, так і в самому договорі. Норми цивільного законодавства не ставлять можливість посилання сторони на об`єктивну неможливість виконання зобов`язання у залежність від попереднього звернення до суду з вимогою про розірвання договору. Навпаки, відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. При цьому для застосування зазначеної норми вирішальне значення має сам факт існування об`єктивної неможливості виконання, а не вчинення стороною певних процесуальних дій щодо зміни чи розірвання договору.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі відповідач посилається саме на обставини технічного характеру, які були виявлені вже в процесі виконання робіт і не могли бути передбачені на момент укладення договору. Йдеться про виявлення прихованих дефектів, невідповідність проєктних рішень фактичному стану об`єкта та необхідність виконання додаткових робіт, які не були враховані первісною проєктно-кошторисною документацією. Відповідно, вони виходять за межі підприємницького та договірного ризику відповідача і підлягають дослідженню судом незалежно від того, чи звертався він із самостійним позовом про розірвання договору. Окремо судова колегія звертає увагу на внутрішню суперечливість позиції позивача та прокурора щодо застосування пункту 12.4.2 договору. Вказаним пунктом на підрядника покладено обов`язок виконувати роботи відповідно одночасно до умов договору, проєктної документації та вимог будівельних норм і правил. Отже, сам договір виходить із необхідності дотримання не лише договірних умов, а й обов`язкових вимог будівельного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання відповідності проєктної документації будівельним нормам та наявності технічних перешкод для завершення робіт мають істотне значення для правильного вирішення спору і не можуть бути відхилені з формальних підстав. До моменту встановлення цих обставин неможливо зробити обґрунтований висновок ані щодо наявності вини відповідача у невиконанні договору, ані щодо можливості примусового виконання заявлених позовних вимог. Відтак посилання прокурора на відсутність позову про розірвання договору як на підставу для ігнорування доводів відповідача є безпідставним та не відповідає змісту цивільно-правового регулювання спірних відносин.

Посилання прокурора на практику Європейського суду з прав людини у справах «Кузнецов та інші проти російської федерації», «Серявін та інші проти України» та «Проніна проти України» не спростовують законності оскаржуваної ухвали та не підтверджують доводів апеляційної скарги, оскільки наведені рішення стосуються загальних стандартів мотивованості судових актів, а не визначають критеріїв оцінки доцільності чи необхідності призначення судової експертизи у конкретній справі.

Практика ЄСПЛ дійсно виходить із того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає обов`язок національного суду належним чином мотивувати свої рішення та надати відповідь на істотні доводи учасників процесу. Водночас ЄСПЛ не вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторони та не зобов`язує суд погоджуватися з тією чи іншою процесуальною позицією учасника справи. Вимога мотивованості судового рішення вважається дотриманою тоді, коли із його змісту можна встановити мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків, а також зрозуміти, що доводи сторін були розглянуті та оцінені.

Таким критеріям відповідає ухвала суду першої інстанції про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Суд не обмежився формальним задоволенням клопотання відповідача, а навів конкретні фактичні та правові підстави свого рішення. Зокрема, суд встановив наявність спору між сторонами щодо технічної можливості виконання договору, врахував доводи відповідача про необхідність коригування проєктної документації, дослідив подані сторонами документи, звернув увагу на існування суперечливих доказів щодо обставин виконання робіт та дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того, суд послався на норми процесуального права, зокрема на приписи ст.99 ГПК України, які регулюють підстави призначення експертизи. Таким чином, оскаржувана ухвала містить як фактичне, так і правове обґрунтування прийнятого рішення, що повністю відповідає стандартам мотивованості, сформульованим у практиці ЄСПЛ.

Фактично прокурор, посилаючись на зазначені рішення ЄСПЛ, намагається ототожнити незгоду з висновками суду із відсутністю мотивів у судовому акті. Однак сама по собі незгода учасника процесу з оцінкою доказів або з процесуальним рішенням суду не свідчить про порушення вимог ст. 6 Конвенції. Апеляційне оскарження не може підмінятися твердженнями про немотивованість рішення лише тому, що суд дійшов висновку, відмінного від позиції прокурора.

Більше того, колегія суддів відзначає, що аналіз матеріалів справи свідчить, що саме суд першої інстанції забезпечив дотримання принципів змагальності та рівності сторін, надавши оцінку доводам усіх учасників процесу та встановивши необхідність перевірки спірних технічних обставин за допомогою спеціальних знань. Натомість позиція прокурора фактично зводиться до пропозиції вирішити спір без дослідження обставин, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, та без перевірки його доводів належними процесуальними засобами. Такий підхід не узгоджується із принципом «рівності зброї» (equality of arms) справа "Мала проти України", який є складовою права на справедливий судовий розгляд і передбачає надання кожній стороні реальної можливості представити свою позицію та докази в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з іншою стороною.

Отже, посилання прокурора на практику ЄСПЛ є вибірковим та вирваним із контексту відповідних рішень. Зазначена практика не підтверджує доводів апеляційної скарги, а навпаки свідчить про те, що суд першої інстанції виконав свій обов`язок щодо належного мотивування ухвали, дослідив істотні доводи учасників справи та навів зрозумілі причини, з яких дійшов висновку про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи. За таких обставин твердження про немотивованість ухвали є безпідставним і не знаходить підтвердження ні у матеріалах справи, ні у практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи прокурора про те, що призначення судової будівельно-технічної експертизи нібито призведе до невиправданого затягування розгляду справи, не можуть бути підставою для відмови у проведенні експертного дослідження, оскільки пріоритетом господарського судочинства є не формальне дотримання скорочених строків розгляду, а ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення на підставі всебічно встановлених обставин справи.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (рішення (Dulskiy v. Ukraine) від 01.06.2006, заява №61679/00, пункт 71) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Слід зазначити, що призначення судової експертизи та пов`язане з цим зупинення провадження є передбаченим законом процесуальним механізмом, спрямованим саме на забезпечення повного та об`єктивного з`ясування обставин спору. Отже, тимчасове призупинення руху справи у зв`язку з проведенням експертизи не може розглядатися як порушення принципу розумності строків розгляду справи, оскільки є прямим наслідком застосування передбаченої законом процесуальної процедури. Сам по собі факт збільшення тривалості розгляду не свідчить про його невиправдане затягування, якщо така тривалість обумовлена необхідністю встановлення істотних для справи обставин, які не можуть бути з`ясовані без спеціальних знань.

Крім того, оцінка доцільності призначення експертизи не може здійснюватися виключно через призму процесуальної економії без урахування ризиків ухвалення помилкового судового рішення. У даному випадку предметом дослідження є технічні питання, від відповіді на які безпосередньо залежить можливість правильного вирішення спору: відповідність проєктної документації будівельним нормам, фактичний стан виконання робіт, а також наявність об`єктивної необхідності виконання додаткових робіт. Якщо суд ухвалить рішення без встановлення цих обставин, таке рішення ризикує ґрунтуватися не на достовірно встановлених фактах, а на припущеннях сторін. Наслідком цього може стати скасування судового рішення судами вищих інстанцій, направлення справи на новий розгляд та повторне дослідження тих самих обставин. Очевидно, що такий розвиток подій призведе до значно більшого збільшення строків судового розгляду, ніж проведення експертизи на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Швидкість розгляду справи сама по собі не є самостійною цінністю, якщо її наслідком стає ухвалення необґрунтованого рішення. Саме тому процесуальне законодавство передбачає можливість призначення експертизи у випадках, коли без спеціальних знань неможливо встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Колегія суддів звертає увагу, що окремого значення у даній справі набуває характер об`єкта, щодо якого виник спір. Мова йде про споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, призначення якого безпосередньо пов`язане із забезпеченням безпеки населення. В умовах дії правового режиму воєнного стану такі об`єкти мають особливе суспільне значення, а питання їхньої технічної надійності, відповідності будівельним нормам та придатності до експлуатації виходять за межі суто приватного інтересу сторін спору. За таких обставин публічний інтерес вимагає не швидкого, а насамперед правильного та обґрунтованого вирішення спору на підставі достовірно встановлених технічних даних.

Більше того, відмова від проведення експертизи лише з мотивів економії часу фактично означала б свідоме усунення суду від встановлення обставин, які самі сторони визнають спірними та які потребують спеціальних знань. Такий підхід суперечив би завданню господарського судочинства, визначеному ст. 2 ГПК України, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню спорів з метою ефективного захисту прав та законних інтересів осіб. При цьому поняття «своєчасне вирішення спору» не може тлумачитися ізольовано від вимог законності та обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи прокурора про нібито невиправдане затягування розгляду справи є необґрунтованими, оскільки призначення експертизи є передбаченим законом процесуальним засобом встановлення істотних обставин справи, а пов`язане з цим збільшення строків розгляду є об`єктивно виправданим та пропорційним меті забезпечення законного і справедливого судового рішення. Навпаки, відмова від проведення експертизи за наявності спірних технічних питань створювала б ризик ухвалення помилкового рішення, подальшого його скасування та ще більшого затягування судового процесу, що суперечило б як інтересам сторін, так і публічному інтересу у належному функціонуванні об`єкта цивільного захисту.

Посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах №902/834/20, №917/1196/19 та №927/110/18, не спростовують законності призначення судової експертизи у даній справі, а навпаки підтверджують правильність висновків суду першої інстанції. При цьому прокурор фактично здійснює вибіркове цитування судової практики, вириваючи окремі формулювання із загального контексту відповідних правових висновків та ігноруючи їх системний зміст.

Дійсно, Верховний Суд у зазначених постановах наголошував, що судова експертиза не може призначатися автоматично та повинна застосовуватися лише тоді, коли існує дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення обставин, які входять до предмета доказування. Однак зміст наведених правових позицій не обмежується лише цим висновком. У вказаних судових рішеннях Верховний Суд зазначив, що необхідність проведення експертизи виникає, зокрема, у випадках, коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими, а встановлення дійсних обставин спору неможливе без застосування спеціальних знань. Таким чином, Верховний Суд не лише не виключає можливість призначення експертизи за наявності суперечностей у доказах, а прямо визнає її одним із належних процесуальних механізмів усунення таких суперечностей.

Саме така процесуальна ситуація склалася у справі №902/1452/25. З одного боку, позивач та прокурор стверджують про відсутність будь-яких об`єктивних перешкод для виконання договору та наполягають на можливості завершення робіт у межах первісної проєктної документації. З іншого боку, відповідач посилається на виявлені під час виконання робіт технічні обставини, які потребують коригування проєктних рішень, а також на відповідні записи у журналі виконання робіт та інші документи, що свідчать про наявність перешкод для подальшого виконання будівельних робіт без внесення змін до проєктно-кошторисної документації. Таким чином, спір між сторонами стосується не лише правової оцінки певних дій, а насамперед встановлення фактичних технічних обставин, щодо яких учасники процесу займають протилежні позиції.

За таких умов саме експертиза є тим процесуальним засобом, який дозволяє суду об`єктивно перевірити доводи сторін та усунути існуючі суперечності в доказовій базі. Інше тлумачення правових висновків Верховного Суду фактично призводило б до парадоксального результату, за якого наявність суперечливих доказів ставала б підставою для відмови у проведенні експертизи, хоча саме усунення таких суперечностей і є одним із головних завдань експертного дослідження.

Крім того, прокурор залишає поза увагою іншу усталену правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2018 у справі №910/9394/17, відповідно до якої питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Метою такого підходу є недопущення як безпідставного призначення експертизи, так і необґрунтованої відмови у її проведенні.

Саме такого алгоритму дотримався суд першої інстанції. Питання про призначення експертизи не було вирішене формально чи поспішно. Суд дослідив доводи відповідача щодо необхідності проведення експертного дослідження, розглянув заперечення прокурора та позивача, проаналізував подані сторонами документи, встановив наявність спору щодо технічних обставин виконання договору та лише після цього дійшов висновку про необхідність залучення спеціальних знань для з`ясування істотних для справи обставин. Отже, суд першої інстанції фактично реалізував саме той підхід, який Верховний Суд визнає правильним і який полягає у попередньому всебічному дослідженні матеріалів справи перед вирішенням питання про призначення експертизи.

Таким чином, аналіз наведених прокурором постанов Верховного Суду свідчить не про помилковість оскаржуваної ухвали, а навпаки про її відповідність сформованій судовій практиці. Наявність у справі взаємно суперечливих доказів, необхідність встановлення технічних обставин, які потребують спеціальних будівельних знань, а також попереднє всебічне дослідження судом доводів сторін повністю узгоджуються з критеріями, визначеними Верховним Судом для призначення судової експертизи. Тому посилання прокурора на відповідну практику є вибірковим, неповним та не може бути належною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Щодо ухвали в частині зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи; з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення обставин, які можуть бути встановлені лише експертом.

Оскільки, судом першої інстанції, призначено судову будівельно-технічну експертизу, суд першої інстанції, скориставшись правом, наданим йому процесуальним законом (ч.1 ст.228 ГПК України) правомірно зупинив провадження у справі №902/1452/25 на час проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни або скасування оскаржуваної ухвали.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі №902/1452/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з приписів статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, дійшов висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі №902/1452/25 - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Вінницьку обласну прокуратуру згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.04.2026 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі №902/1452/25, без змін.

2. Справу №902/1452/25 повернути Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" червня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.