Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №911/2169/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Справа№ 911/2169/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 02.06.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026

за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс»

про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2169/23 (суддя А.Ф. Черногуз)

в межах процедури розгляду звіту про виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс»

до Державного підприємства «Чайка»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/2169/23 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Чайка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» 952 330,83 грн боргу за надання охоронних послуг та 14 284,96 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Чайка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №911/2169/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2023 залишено без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/2169/23 залишено без змін.

16.10.2023 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/2169/23, яке набрало законної сили 11.10.2023, видано наказ.

27.03.2024 на виконання додаткового рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/2169/23, яке набрало законної сили 05.03.2024, видано наказ.

Вказані накази були пред`явлені стягувачем до виконання до Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області.

Постановою державного виконавця Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Сєрою К.С. від 05.06.2024 відкрито виконавче провадження №75193673 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2169/23, виданого на виконання рішення суду від 12.09.2023.

Постановою державного виконавця Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Сєрою К.С. від 16.07.2024 відкрито виконавче провадження №75548557 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2169/23, виданого на виконання додаткового рішення суду від 12.10.2023.

Виконавчі провадження №75193673 та №75548557 тривали в межах зведеного виконавчого провадження №72871790.

У подальшому у квітні 2025 року стягувач звернувся до Господарського суду Київської області з заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання рішення та додаткового рішення Господарського суду Київської області у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 прийнято поданий 27.02.2025 керівником Державного підприємства «Чайка» звіт про виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/2169/23 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/2169/23. Затверджено поданий звіт про виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2023 у справі №911/2169/23 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/2169/23.

У процесі здійснення судового контролю за виконанням рішень судів у даній справі стягувачем через підсистему «Електронний суд» неодноразово подавалися до суду заяви про розподіл судових витрат, а саме 20.07.2025, 10.09.2025, 14.12.2025, 14.01.2026, 14.02.2026, 05.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 прийнято до розгляду подані позивачем заяви про розподіл судових витрат за наслідками стадії судового контролю за виконанням рішень суду; вирішено питання про судові витрати здійснювати без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2025 та 10.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надходили заперечення на заяву про постановлення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.

17.03.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення щодо клопотання боржника про зменшення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2169/23 за наслідками проведення стадії судового контролю в межах процедури розгляду звіту про виконання судового рішення задоволено частково. Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Чайка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 165 596,66 грн не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, необхідності та пропорційності до предмета спору та характеру відповідної стадії провадження. Відшкодування повної заявленої позивачем вартості витрат на правову допомогу в межах стадії судового контролю матиме надмірний, необґрунтований необхідністю фінансовий тягар для відповідача та є несумісним з принципами судочинства. Із урахуванням критеріїв, визначених частиною четвертою статті 126, частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд вважав за можливе та необхідне зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на стадії судового контролю в межах процедури розгляду звіту про виконання судового рішення - до 10 000,00 грн та покласти їх на відповідача.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 04.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та у частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та постановити нову ухвалу у скасованій частині, якою задовольнити заяву про постановлення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат та повністю покласти на боржника - Державне підприємство «Чайка» судові витрати у справі та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 155 596,66 грн.

При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Київ Голд Сервіс» зводяться до такого:

- в оскаржуваній ухвалі суд не конкретизував, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково та не навів мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення;

- висновок суду про допоміжний, неважливий або інший, менш цінний для стягувача характер стадії судового контролю, що покликана забезпечити дієвість завершальної стадії судового процесу з виконання судового рішення - прямо суперечить установленому в Україні правовому порядку, Конституції України, законодавчим актам, рішенням Конституційного суду, висновкам Верховного Суду та практиці ЄСПЛ;

- стадія судового контролю за виконанням судового рішення (розгляд заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення та подальший розгляд звітів) хоч і не пов`язана із вирішенням спору по суті, однак не має допоміжного, процесуально-супровідного характеру, а є ключовою, суттєвою, доконечною і завершальною стадією судового процесу, на якій остаточно реалізується відновлення порушеного права або майнового інтересу в господарському судочинстві. Стадія судового контролю за виконанням судового рішення хоч і врегульована Розділом VI ГПК України, до неї в першу чергу застосовуються Загальні положення Розділу І ГПК України. Основною метою судового контролю є ефективний захист порушених прав, що неможливо без участі самого позивача/стягувача, на користь якого ухвалене відповідне судове рішення. Роль суду на стадії судового контролю хоч і є ключовою, однак реалізація цієї стадії господарського процесу без сторін - стягувача та боржника - є неможливою, позаяк основними засадами господарського судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, розумність строків розгляду справи судом, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Суд розглядає заяву стягувача та звіти про виконання судового рішення або в порядку письмового провадження, або у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця. На переконання стягувача, а також як показав даний судовий процес, розгляд питань судового контролю у судовому засіданні є більш дієвим та більш ефективним для виконання судового рішення, позаяк дозволяє опитати керівника боржника щодо невиконання судового рішення, оперативно вирішувати усі процедурні питання, як аніж у письмовому провадженні, у якому таких можливостей немає та часто допускається порушення розумних строків розгляду справи. До того ж розглядом у судовому засіданні досягається процесуальна економія. Водночас реалізація права на участь в судовому процесі, де вирішується питання заявника, відноситься до конституційних прав, а також гарантована господарським процесуальним законом;

- усі без виключення процесуальні дії стягувача впродовж року розгляду судом заяви стягувача та шести звітів боржника (фактично сім судових процесів), відображені у поданих актах приймання-передачі правничої допомоги, у тому числі участь у судових засідання, подання клопотань, заяв, пояснень, адвокатських запитів, заперечень, нагадувань суду були обумовлені необхідністю завершення захисту та відновлення порушених прав та майнових інтересів позивача шляхом повного виконання судового рішення, що передбачено матеріальним та процесуальним правом, а також гарантоване конституцією та міжнародними актами. Водночас ці процесуальні дії були обумовлені у тому числі необхідністю, визначеною судом, та характером розгляду питань упродовж розгляду заяви та звітів (предмету доказування);

- мотивація судового рішення припущеннями про можливе намагання позивача створити додаткове фінансове навантаження на сторону відповідача є недопустимою. Суд не встановив жодних обставин та не мав жодних доказів, якими б підтверджувались ці припущення;

- у запереченнях на заяву стягувача про постановлення додаткової ухвали боржник навів лише цитати з висновків Верховного Суду (частина з яких нерелевантна та неактуальна) без їх застосування до правовідносин у даній справі. Боржник обмежився поверхневими формулюваннями, упередженими оцінками доказів, спекулятивними узагальненнями. Водночас конкретної, деталізованої та раціональної критики на заявлені витрати на правову допомогу не представив;

- вартість витрат на правову допомогу, встановлена та підтверджена договірними документами позивача у погодинному розмірі оплати гонорару, не була завищеною, є реальною та співмірною зі складністю та обсягом наданих послуг, тривалості процесу по справі. Зайві послуги (нереальна правнича допомога) клієнту не нав`язувались та не надавались, а надані суду докази підтверджують надання клієнту саме необхідної правової допомоги як цілісної послуги (з усіма її складовими елементами, описаними в актах приймання-передачі послуг), обсяг якої був зумовлений неправомірною поведінкою боржника.

Також скаржник навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат стягувача (позивача) у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали, який складає: судовий збір - сплата не передбачена; витрати за надання правової допомоги згідно з договором від 16.02.2025 про надання правової (правничої) допомоги - орієнтовно 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень), інші витрати пов`язані з розглядом справи сторона стягувача (позивача) наразі не планує. Разом із цим стягувач (позивач) може понести інші судові витрати, які на момент подачі апеляційної скарги не передбачені орієнтовним розрахунком, у тому числі у зв`язку зі збільшенням витрат на правову допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для апеляційного розгляду справи або її підготовки до розгляду.

В своїй апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» просив суд розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні провести за участю представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2169/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

15.04.2026 матеріали справи №911/2169/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 19.05.2026 о 10 год 20 хв.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач 30.04.2026 через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а додаткову ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що визначений представником ТОВ «Київ Голд Сервіс» розмір гонорару адвоката не відповідає критеріям дійсної необхідності його понесення та розумності, а при підготовці заяви у межах даної справи не потребувалось збирання значного об`єму доказів на підтвердження заявлених вимог, а також аналізу великої кількості законодавства. Представником ТОВ «Київ Голд Сервіс» при розрахунку вартості наданих послуг неодноразово включено очікування судових засідань, ознайомлення з поданими звітами, зміст яких по суті був ідентичним та змінювався тільки розмір боргу ДП «Чайка», з протоколами судових засідань, також включено вартість підготовки клопотань про призначення справи до розгляду, підготовка яких не передбачена нормами ГПК України та є особистою ініціативою представника ТОВ «Київ Голд Сервіс». Таким чином, на думку ДП «Чайка», представником ТОВ «Київ Голд Сервіс» значно завищено розмір витрат на правничу допомогу, з чим погодився і суд першої інстанції. Враховуючи викладене, невідповідність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, можна дійти висновку про можливість зменшення цієї суми до 10 000,00 грн.

У судове засідання, призначене на 19.05.2026, представник відповідача не з`явився та 19.05.2026 через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що Державне підприємство «Чайка» позбавлене можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання 19.05.2026.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Колегією суддів у судовому засіданні 19.05.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та неможливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, враховуючи її доказове наповнення.

Суд у судовому засіданні 19.05.2026 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 оголошено перерву до 02.06.2026 о 12 год. 40 хв.

26.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства «Чайка» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 заяву представника Державного підприємства «Чайка» про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 02.06.2026, з`явилися представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника).

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2026 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та у частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та постановити нову ухвалу у скасованій частині, якою задовольнити заяву про постановлення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.06.2026 просив оскаржену додаткову ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги позивача без задоволення.

У судовому засіданні 02.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткової ухвали, дійшов висновку, що апеляційна скарга стягувача не підлягає задоволенню, а додаткова ухвала місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 224 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 4 статті 224 Господарського процесуального кодексу України).

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розділом VI Господарського процесуального кодексу України врегульовано судовий контроль за виконанням судових рішень, а статтями 339 - 345-4 цього Кодексу визначені та конкретизовані процедури такого контролю.

Зокрема, статті 345-1 - 345-4 Господарського процесуального кодексу України регламентують процедуру розгляду заяви стягувача про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах.

Приписи статей 345-1 - 345-4 Господарського процесуального кодексу України не містять спеціального правила вирішення судових витрат для процедури подання стягувачем заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, розгляду такого звіту судом та прийняття ухвали за результатами розгляду.

Такі правила містяться безпосередньо у статті 344 «Розподіл витрат, пов`язаних з розгляди скарги» розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 123-130 Глави 8 «Судові витрати» Розділу I «Загальні положення» Господарського процесуального кодексу України.

При цьому положення статті 344 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання розподілу судових витрат за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність органів виконавчої служби, повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 Господарського процесуального кодексу України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, у разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом установлено, що у заяві про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення позивач зазначив попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат у розмірі 40 000,00 грн.

У подальшому стягувачем через підсистему «Електронний суд» неодноразово подавалися до суду заяви про розподіл судових витрат, а саме 20.07.2025, 10.09.2025, 14.12.2025, 14.01.2026, 14.02.2026, 05.03.2026.

Із долучених стягувачем до матеріалів справи на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг правничої допомоги документів судом установлено таке.

03.10.2024 між Адвокатським об`єднанням «Колохорт» (сторона-1) та адвокатом Вавдійчиком Богданом Павловичем (сторона-2) укладено Договір про співпрацю (том 3, а.с. 135), згідно з яким сторона-2 зобов`язана надавати правову допомогу від імені та за рахунок сторони-1 відповідно до вимог законодавства України, а сторона-1 зобов`язується забезпечити стороні-2 необхідну матеріальну, організаційну та інформаційну підтримку при наданні правової допомоги, а також виконання всіх обов`язків, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Правова допомога надається клієнтам сторони-1 або в інтересах третіх осіб за дорученням сторони-1.

16.02.2025 між Адвокатським об`єднанням «Колохорт» та ТОВ «Київ Голд Сервіс» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі, Договір; том 3, а.с. 131-132).

У Додатку №1 до Договору (том 3, а.с. 133) сторони у відповідності до пункту 3.1. Договору погодили «Вартість послуг правової (правничої) допомоги».

Згідно з пунктом 2 Додатку №1 до Договору вартість послуги з підготовки, складання та подання/направлення документів на стадіях судового контрою та/або виконавчого провадження - 4 000,00 грн/год.

За змістом пункту 3 Додатку №1 до Договору вартість послуг з підготовки, складання та подання / направлення заяв / клопотань про ухвалення додаткового рішення, заяв з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, заяв, поданих в порядку судового контрою за виконанням судових рішень, інших заяв з процесуальних питань становить 2 500,00 грн/год.

Вартість послуг з підготовки, складання та подання / направлення інших заяв / клопотань з процесуальних питань, що не перелічені у пунктах 1 та 2 цього Додатку, а також запитів / заяв про надання інформації, у тому числі публічної; адвокатських запитів, інших документів, необхідних для забезпечення виконання Договору - 2 000,00 грн/год. (пункт 4 Додатку №1 до Договору).

Вартість послуги з ознайомлення із матеріалами справи, в якій надається правова допомога - 1 500,00 грн/год. (пункт 5 Додатку №1 до Договору).

Згідно з пунктом 6 Додатку №1 до Договору вартість послуги з участі адвоката у судовому засіданні (з урахуванням часу на проїзд, часу, витраченого безпосередньо в суді, очікуючи початок судового засідання, та іншого фактично витраченого часу) - 4 000,00 грн/год.

Представництво інтересів ТОВ «Київ Голд Сервіс» у суді першої інстанції на стадії судового контролю за виконанням судових рішень здійснював адвокат Вавдійчик Богдан Павлович, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АА №1567295 від 17.04.2025 та свідоцтвом №2709 від 31.05.2007 про право на зайняття адвокатською діяльністю (том 3, а.с. 7, 7 зворот), довіреністю АО «Колохорт» від 27.06.2025 (том 3, а.с. 249).

Згідно з підписаними між Адвокатським об`єднанням «Колохорт» та ТОВ «Київ Голд Сервіс» актами приймання-передачі наданої правової допомоги об`єднання надало, а клієнт прийняв таку правову (правничу) допомогу у господарській справі №911/2169/23 в провадженні Господарського суду Київської області на стадії судового контролю за виконанням рішення та додаткового рішення суду:

1) Акт №1 від 19.07.2025 про приймання - передачу наданої правової допомоги (нова редакція) загальною вартістю 82 250,00 грн (том 3, а.с. 246):

- підготовка та подання заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, у тч аналіз доказової бази щодо фінансово-господарського становища, активів, зобов`язань та майна боржника (з відкритих джерел та за адвокатським запитом (витрачено на заяву 8 годин вартістю 32 000,00 грн); - ознайомлення із запереченнями Боржника на заяву з додатками, ухвалою суду про задоволення заяви стягувача, звітом керівника боржника з додатками (витрачено загалом 2 години вартістю 3 000,00 грн); - підготовка до засідання, очікування підключення та безпосередня участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 29.04.2025 (витрачено 1,5 год вартістю 6 000,00 грн); - подання адвокатського запиту щодо надання бухгалтерської (фінансової) звітності боржника за перший квартал 2025 року (один запит вартістю 2 000,00 грн); - підготовка та подання заперечень на звіт керівника боржника, у тч аналіз додаткових доказів по справі (бухгалтерської (фінансової) звітності боржника за 2024 рік та перший квартал 2025 року (витрачено на заперечення 6 годин вартістю 24 000,00 грн); - підготовка до судового засідання, очікування початку та участь у судовому засіданні 27.06.2025 з розгляду справи (витрачено 1 годину вартістю 4 000,00 грн); - підготовка до судового засідання, очікування початку та участь у судовому засіданні 15.07.2025 з розгляду справи (витрачено 2 год. 45 хв. вартістю 11 000,00 грн); - ознайомлення з протоколом засідання та повною ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2025 по справі (витрачено 10 хвилин вартістю 250,00 грн);

2) Акт №2 від 10.09.2025 про приймання - передачі наданої правової допомоги загальною вартістю 34 000,00 грн (том 4, а.с. 26):

- підготовка та очікування засідання по справі 02.09.2025 з 10:50 до 13:30 (витрачено 2 год 40 хв вартістю 9 333,33 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання заперечень на другий звіт керівника боржника, у тч вивчення та аналіз наданих Боржником доказів (витрачено 5 годин вартістю 20 000,00 грн, п. 1.2 Додатку 1 до Договору); - підготовка до судового засідання, очікування початку та участь у судовому засіданні 09.09.2025 з розгляду справи з 14:20 год до 15:30 год (витрачено 1 год 10 хв вартістю 4 666,67 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору);

3) Акт №3 від 14.12.2025 приймання - передачі наданої правової допомоги загальною вартістю 7 500,00 грн (том 4, а.с. 93), а саме:

- ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС із поданими Боржником 08.12.2025 після закінчення робочого дня: заявою-повідомленням про часткову сплату боргу на користь ТОВ «Київ Голд Сервіс» у розмірі 123 500,00 грн та доданими документами; запереченнями на заяви Стягувача про постановлення додаткових рішень з питання судових витрат (витрачено 1 годину, з 20:00 до 21:00 год 08.12.2025, вартістю 1 500,0 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інші час та дату, забезпечення участі представника Стягувача у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою модуля ЕСІКС «ВКЗ», повідомлення керівнику Боржника про наявний обов`язок виконання ухвали Господарського суду Київської області від 09.09.2025 у справі №911/2169/23 та подання до суду (третього) звіту про виконання судових рішень (витрачено 1 годину, з 21:00 до 22:00 год 08.12.2025, вартістю 2 000,00 грн, п. 1.4 Додатку 1 до Договору); - підготовка, очікування та безпосередня участь у засіданні по справі 09.12.2025 з 10:30 до 11:30 год (витрачено 1 годину, вартістю 4 000,00 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору);

4) Акт №4 від 14.01.2026 про приймання - передачу наданої правової допомоги за загальною вартістю 7 083,33 грн (том 4, а.с. 120), а саме:

- ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС зі справою №911/2169/23 на предмет подання Боржником четвертого звіту у строк до 31.12.2025 та до судового засідання, призначеного на 12.01.2026 (витрачено 15 хвилин 02.01.2026 та 15 хвилин 12.01.2026, вартістю 750,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - підготовка, очікування та безпосередня участь у засіданні по справі 12.01.2026 з 13:50 до 15:25 год (витрачено 1 годину 35 хвилин, вартістю 6 333,33 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору);

5) Акт №5 від 13.02.2026 про приймання - передачу наданої правової допомоги загальною вартістю 24 505,00 грн (том 4, а.с. 176), а саме: - ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС зі справою №911/2169/23 на предмет подання Боржником п`ятого звіту у строк до 23.01.2025 та до судового засідання, призначеного на 26.01.2026 (витрачено 15 хвилин 24.01.2026 та 15 хвилин 26.01.2026, вартістю 750,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - підготовка та очікування участі у засіданні по справі в режимі відеоконференції 26.01.2026 з 14:50 до 18:00 год (витрачено 3 години 10 хвилин, вартістю 12 680,00 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору); - ознайомлення з п`ятим звітом Боржника, що був поданий 23.01.2026 та приєднаний до електронної судової справи 27.01.2026 (витрачено 30 хвилин 27.01.2026, вартістю 750,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання 29.01.2026 до суду клопотання про призначення справи до розгляду (витрачено 15 хвилин, вартістю 500,00 грн, п. 1.4. Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання до суду 09.02.2026 заяви про залучення нового керівника боржника до участі у справі (витрачено 30 хвилин, вартістю 1 000,00 грн, п. 1.4. Додатку 1 до Договору); - ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС зі справою №911/2169/23 на предмет подання Боржником нових документів по справі перед судовим засіданням, призначеного на 09.02.2026 (витрачено 15 хвилин 09.02.2026, вартістю 375,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - підготовка, очікування та участь у засіданні по справі в режимі відеоконференції 09.02.2026 з 14:50 до 16:50 год (витрачено 2 години, вартістю 8 000,00 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору); - ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС із заявою Боржника від 09.02.2026 (доставлено до електронного суду 09.02.2026 о 15:25 год та приєднано до електронної справи 10.02.2025 (витрачено 15 хвилин 10.02.2026, вартістю 375,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС із протоколами судового засідання в режимі конференції №5873620 від 09.02.2026 та №5874337 від 09.02.2026, що доставлені до електронного суду 11.02.2026 (витрачено 30 хвилин 12.02.2026, вартістю 750,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору);

6) Акт №6 від 05.03.2026 про приймання - передачу наданої правової допомоги загальною вартістю 10 258,33 грн (том 4, а.с. 237), а саме:

- ознайомлення в електронному кабінеті ЕСІКС з шостим звітом Боржника, поданим 27.02.2026 (витрачено 15 хвилин 28.02.2026 вартістю 375 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання 28.02.2026 до суду клопотання про відкладення розгляду шостого звіту Боржника для проведення звірки розрахунків (витрачено 15 хвилин, вартістю 500 грн, п. 1.4. Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання 28.02.2026 до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з можливою неявкою в засідання представника Стягувач по причині участі в іншій справі (витрачено 15 хвилин, вартістю 500 грн, п. 1.4. Додатку 1 до Договору); - підготовка, очікування та участь у засіданні по справі в режимі відеоконференції 02.03.2026 з 17:20 до 17:37 год. Оголошено перерву до 09.03.2026 о 14:45 год (витрачено 17 хвилин, вартістю 1 133,33 грн, п. 1.6 Додатку 1 до Договору); - ознайомлення із заявою Боржника від 03.03.2026 про надання доказів оплати боргу - надано лише частину платіжних документів без відміток банку про виконання (за виключенням ПІ від 23.11.2023 № 267, на якій відмітка наявна (витрачено 30 хвилин 04.03.2026, вартістю 750,00 грн, п. 1.5 Додатку 1 до Договору); - перевірка повноти та аналіз первинної документації Замовника щодо виконання судових рішень по справі (всього 35 платіжних інструкцій), складання проєкта акту звіряння розрахунків між Стягувачем та Боржником (витрачено 1 годину вартістю 6 000,00 грн, пункт 1.1. Додатку 1 до Договору); - підготовка та подання до суду заяви від 05.03.2026 про повне виконання судових рішень та прийняття остаточного (шостого) звіту боржника, приєднання первинних доказів виконання судових рішень та акта звіряння розрахунків станом на 04.03.2026 до справи (витрачено 30 хвилин, вартістю 1 000,00 грн, п. 1.4. Додатку 1 до Договору).

05.03.2026 між Адвокатським об`єднанням «Колохорт» та ТОВ Київ Голд Сервіс» підписано Додаткову угоду №1 до Договору (том 4, а.с. 240), якою сторони підтвердили, що загальна вартість наданої та прийнятої правової допомоги за переліченими актами складає 165 596,66 грн.

Наведеними вище документами підтверджується факт понесення позивачем (стягувачем) витрат на правничу допомогу в господарській справі №911/2169/23 на стадії судового контролю за виконання рішенням та додаткового рішення в розмірі 165 596,66 грн.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Так, 08.12.2025 (том 4, а.с. 66-70) та 10.03.2026 (том 5, а.с. 20-24) через підсистему «Електронний суд» від відповідача (боржника) надходили заперечення на заяву про постановлення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, в яких боржник просив суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

У вказаних запереченнях відповідач зазначив, зокрема, що заявлена позивачем сума судових витрат є явно завищеною та не співмірною зі складністю справи, не потребувала додаткової витрати часу адвоката на вивчення практики, її узагальнення та формування позиції у справі. Крім того, визначений представником ТОВ «Київ Голд Сервіс» розмір гонорару адвоката не відповідає критеріям дійсної необхідності його понесення та розумності, а при підготовці заяви у межах даної справи не потребувалось збирання значного об`єму доказів в підтвердження заявлених вимог, а також аналізу великої кількості законодавства. Представником ТОВ «Київ Голд Сервіс» при розрахунку вартості наданих послуг неодноразово включено очікування судових засідань, ознайомлення з поданими звітами, зміст яких по суті був ідентичним та змінювався тільки розмір боргу ДП «Чайка», з протоколами судових засідань, також включено вартість підготовки клопотань про призначення справи до розгляду, підготовка яких не передбачена нормами ГПК України та є особистою ініціативою представника ТОВ «Київ Голд Сервіс».

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги стягувача й заперечення боржника проти неї, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів, керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 165 596,66 грн не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору та характеру відповідної стадії провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд дійшов висновку, що не всі зазначені у поданих актах послуги були об`єктивно необхідними для розгляду заяви в порядку статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України та перебували у розумному співвідношенні зі складністю відповідного провадження.

Стягувач в апеляційній скарзі наголошує, зокрема, на тому, що суд першої інстанції фактично применшив значення стадії судового контролю за виконанням судового рішення, вказавши, що вона має допоміжний (процесуально-супровідний) характер.

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що дійсно виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, а судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення реального поновлення порушених прав особи, на користь якої ухвалено відповідне рішення суду.

Наведене, водночас, не означає, що будь-які витрати на професійну правничу допомогу, понесені стороною на цій стадії процесу, підлягають безумовному та повному відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний оцінити не лише факт їх понесення, а й їх необхідність та співмірність із характером виконаних робіт, складністю відповідного провадження, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

Отже, врахування судом характеру провадження, в межах якого розглядалося питання судового контролю за виконанням рішення, не свідчить про заперечення значення такої стадії процесу, а є реалізацією покладеного на суд обов`язку перевірити співмірність заявлених до відшкодування витрат.

Посилання скаржника на те, що всі без винятку процесуальні дії його представника були необхідними для досягнення мети виконання судового рішення, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Сам по собі факт вчинення представником певних процесуальних дій не свідчить про їх безумовну необхідність для належного захисту прав стягувача та не покладає на суд обов`язку компенсувати їх вартість у повному обсязі.

Критерій необхідності витрат передбачає встановлення того, чи були відповідні дії об`єктивно зумовлені потребами розгляду справи (у даному випадку заяви стягувача про зобов`язання боржника подати звіт про виконання рішення суду) та чи мали вони істотне значення для досягнення процесуального результату.

При цьому не всі дії представника сторони, навіть якщо вони фактично здійснювалися в межах відповідного провадження, можуть вважатися такими, що підлягають компенсації за рахунок опонента.

Особливістю процедури, передбаченої статтями 345-1 - 345-4 Господарського процесуального кодексу України, є те, що вона не спрямована на вирішення нового спору між сторонами, не передбачає встановлення нових обставин справи чи дослідження предмета позову по суті. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом у межах врегульованої законом процедури.

Так, зміст положень статей 345-1 - 345-4 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що після звернення стягувача із заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення подальший рух процедури визначається безпосередньо процесуальним законом та здійснюється під контролем суду. Саме суд встановлює строки подання звітів, перевіряє їх зміст, оцінює достатність вжитих боржником заходів, вирішує питання щодо прийняття або неприйняття звіту та застосування заходів процесуального примусу.

При цьому положення статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України не зобов`язують стягувача долучати до заяви будь-які документи на підтвердження існування у боржника рухомого та нерухомого майна, майнових прав та/або інших активів, за рахунок яких можливо здійснити повне виконання рішення суду.

За таких обставин відображені в акті №1 послуги з аналізу доказової бази щодо фінансово-господарського становища, активів, зобов`язань та майна боржника (з відкритих джерел та за адвокатським запитом), подання адвокатського запиту щодо надання бухгалтерської (фінансової) звітності боржника за перший квартал 2025 року (один запит вартістю 2 000,00 грн) не були зумовлені процесуальною необхідністю та не впливали на можливість суду здійснювати судовий контроль за виконанням рішення.

Також колегія суддів зазначає, що зі змісту актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що до складу витрат були включені численні ознайомлення з матеріалами електронної справи, перевірки електронного кабінету, ознайомлення з протоколами судових засідань, підготовка клопотань про проведення відеоконференції, відкладення розгляду справи, ознайомлення з документами, а також інші процесуальні дії технічного характеру, які фактично не потребували у адвоката стягувача значних витрат часу на їх вчинення та юридичної кваліфікації. Такі дії в більшій частині були наслідком обраної представником стягувача моделі супроводу справи.

У даному контексті колегія суддів ураховує, що вибір способу участі представника стягувача в судовому засіданні (у режимі відеоконференції чи особисто у залі суду) є виключно його прерогативою й це не свідчить про виникнення у боржника обов`язку компенсувати йому витрати на подання до суду клопотання про участь у судовому засіданні представника стягувача в режимі ВКЗ.

Також колегія суддів зазначає, витрати на подання до суду 28.02.2026 представником стягувача клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з можливою неявкою його в засідання по причині участі в іншій справі не підлягають відшкодуванню за рахунок боржника, оскільки необхідність подання такого клопотання виникла через обставини на стороні самого представника стягувача.

Судові витрати за подання до суду клопотання про повідомлення керівнику боржника про наявний обов`язок виконання ухвали Господарського суду Київської області від 09.09.2025 у справі №911/2169/23 (том 4, а.с. 75), підготовку та подання 29.01.2026 до суду клопотання про призначення справи до розгляду (том 4, а.с. 138) не підлягають відшкодуванню за рахунок боржника як такі, що не були необхідними, оскільки обов`язок боржника виконати вимоги ухвали суду покладено на нього господарським процесуальним законодавством; 26.01.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги й обов`язок суду призначити нову дату розгляду заяви стягувача не залежав від подання чи неподання стягувачем клопотання про призначення справи до розгляду.

Щодо витрат на подання заперечень щодо заяв стягувача про постановлення додаткових рішень з питання судових витрат, то суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати на підготовку таких заперечень, як і витрати на подання самих заяв про ухвалення додаткових рішень, не підлягають відшкодуванню за рахунок боржника, оскільки такі процесуальні дії вчиняються виключно в межах спору про розподіл судових витрат, а тому витрати на їх вчинення не можуть утворювати новий самостійний об`єкт відшкодування судових витрат. Інший підхід призводив би до безперервного виникнення нових витрат з приводу відшкодування попередніх витрат, що суперечить принципам розумності, співмірності та процесуальної економії.

Також колегія суддів зазначає, що представник стягувача безумовно наділений процесуальним правом на ознайомлення, зокрема, з протоколами судових засідань, однак у даному контексті суд враховує, що представник стягувача був присутній у судових засіданнях 15.07.2025 та 09.02.2026, відповідно, був безпосередньо обізнаний із перебігом судового розгляду, змістом вчинених процесуальних дій, ухвалених рішень. За таких обставин ознайомлення з відповідними протоколами судових засідань не було об`єктивно необхідним для забезпечення належного представництва інтересів стягувача у справі, а тому витрати на надання правничої допомоги в цій частині не відповідають критерію необхідності та не підлягають компенсації за рахунок іншої сторони.

Вказане свідчить про те, що значна кількість дій, проведених представником стягувача та включених до судових витрат, заявлених до відшкодування боржником, не були необхідними в межах процедури судового контролю за виконанням рішення, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Щодо вартості послуг участі адвоката в судових засіданнях у режимі відеоконференції у сукупності з часом, витраченим представником стягувача в очікуванні судового засідання та самої участі в ньому, то їх вартість (4 000,00 грн/годину) є завищеною і такою, що не відповідає критеріям розумності і співмірності витрат. Суд враховує, що участь у судових засіданнях здійснювалась дистанційно, без необхідності витрачати час на прибуття до суду та повернення з нього, а час очікування початку судового засідання не може автоматично прирівнюватися до часу надання професійної правничої допомоги такої складності та інтенсивності, яка б обґрунтовувала в даному випадку застосування зазначеної погодинної ставки.

З огляду на встановлене у сукупності та враховуючи подані боржником заперечення, принципи співмірності та розумності судових витрат, їх дійсної необхідності, обсяг матеріалів, що підлягали вивченню та аналізу, суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на стадії судового контролю в межах процедури розгляду звіту про виконання судового рішення - до 10 000,00 грн та покладення їх на відповідача.

Відсутність у судовому рішенні конкретних висновків про обсяги зменшення щодо кожної окремої послуги, як про це вказує апелянт, не свідчить про порушення норм процесуального права, оскільки мотиви такого зменшення, виходячи з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, є зрозумілими, а загальний розмір присуджених витрат визначений судом з урахуванням критеріїв, встановлених процесуальним законом та практикою Верховного Суду.

При цьому суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали визначив перелік послуг, вартість яких не підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що провадження тривало близько року та супроводжувалося розглядом декількох звітів боржника також не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Тривалість провадження сама по собі не є визначальним критерієм для встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Вирішальне значення має складність виконаних робіт, їх зміст, обсяг та об`єктивна необхідність для розгляду відповідного процесуального питання.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на недостатню аргументованість заперечень боржника про покладення на нього усіх витрат на правничу допомогу, оскільки незалежно від змісту та обсягу заперечень іншої сторони суд не позбавлений обов`язку самостійно перевірити відповідність заявлених до відшкодування витрат критеріям реальності, необхідності та співмірності, оскільки розподіл судових витрат є виключною процесуальною компетенцією суду.

Щодо доводів апеляційної скарги стягувача про те, що заявлені витрати підтверджені договором, актами приймання-передачі послуг та погодинним порядком оплати праці адвоката, колегія суддів зазначає, що такі обставини підтверджують реальність понесених витрат, однак самі по собі не є достатньою підставою для покладення їх у повному обсязі на іншу сторону спору. Як уже наголошувалось, визначаючи суму витрат, яка підлягає компенсації, суд не пов`язаний умовами договору між адвокатом та клієнтом, а оцінює такі витрати з точки зору їх розумності, необхідності та співмірності. Отже, факт існування домовленості між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару не означає, що відповідна сума автоматично підлягає відшкодуванню за рахунок іншого учасника справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться переважно до незгоди апелянта з наданою судом оцінкою співмірності заявлених витрат та не спростовують висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для їх часткового відшкодування у визначеному судом розмірі. Підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права або неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткової ухвали місцевого господарського суду в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає додаткову ухвалу суду у даній справі обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм процесуального права та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Голд Сервіс» на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/2169/23 залишити без змін.

Матеріали справи №911/2169/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко