Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №911/805/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа № 911/805/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.03.2026

у справі №911/805/26 (суддя Смірнов О.Г.)

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок"

про визнання недійсним рішення зборів членів правління у частині виключення члена кооперативу, визнання протиправними і незаконними дій членів правління, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу "Роднічок" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (передачі) відведеної частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж "А-31", та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12 січня 2001 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2026 у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача з приводу того, що відповідачем вирішується питання про передачу земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, іншій фізичній особі для особистого користування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Фактично, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити виконання рішення за його позовом чи загрожують його невиконанню зовсім.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що загальне посилання заявника на наявність зобов`язання зі сторони відповідача, тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції врахував, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу та дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №911/805/26.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 25.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про задоволення позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу "Роднічок" відведені частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж "А-31", та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12.01.2001 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих у заяві ОСОБА_1 мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову, вважає їх помилковими.

Апелянт зазначає, що і у позові, і у заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 наголосила, що знесення уповноваженими особами Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" гаражу "А-31", який з 2012 року перебуває у володінні та користуванні позивачка на підставі ордеру на зайняття земельної ділянки під гаражем від 16 липня 2012 року № 561, відбулося взагалі без попереднього проведення відповідних зборів членів цього кооперативу (з порушенням положень Закону України "Про кооператив" та Статуту). Тим більше, такі протиправні дії були вчинені членами Кооперативу без попереднього повідомлення про знесення власника майна - ОСОБА_2 .

На підтвердження протиправних дій відповідача щодо втручання в майнові права, позивачкою до позову та заяви було долучено: - фото-, відео- місця знесення її гаражу; - лист ГБК "Роднічок" від 08 грудня 2025 року № 15, за підписом голови правління Миколи Дмитренка , у якому було зазначено, що відповідно до рішення членів правління цього кооперативу ОСОБА_4 було виключено зі складу членів кооперативу та знесено її гараж "А-31"; - акт обстеження від 09 серпня 2025 року, з якого вбачається, що 09 серпня 2025 року комісія Кооперативу самовільно, без наділення на це її повноважень, демонтувала гараж "А-31", який був збудований та перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 , а її особисті речі, які знаходилися у гаражі, описати і перенести на оплачуване паркомісце для зберігання; - протокол зборів членів правління кооперативу від 25 липня 2025 року № 23.

На переконання позивачки, перелік цих документів є достатніми та належними доказами того, що відповідач, у особі членів правління ГБК "Роднічок" незаконно втрутилися в майнові права ОСОБА_1 і фактично знищили її нерухоме майно - гараж "А-31", який вона за власні кошти будувала та користувалася нам і земельною ділянкою, яка розташована під ним, на законних підставах - ордеру на зайняття земельної ділянки під гаражем від 16 липня 2012 року № 561.

При цьому, у самому ж протоколі зборів членів правління ГКБ «Роднічок» від 25 липня 2025 року № 23, члени правління ГБК "Роднічок" проголосували за питання про передачу земельної ділянки, яка перебувала у володінні і користуванні позивачки на підставі ордеру на зайняття земельної ділянки під гаражем від 16 липня 2012 року № 561 і на якій знаходився її гараж "А-31" - іншій фізичній особі для особистого користування.

Крім того, на сьогоднішній день позивачка не має доступу до території Кооперативу, її не пускають його працівники, при цьому не маючи на це законних підстав. Отже, матеріалами справи (заявою про забезпечення позову) підтверджується факт того, що в майбутньому неможливо буде виконати судове рішення у цій справі, оскільки на сьогоднішній день ГБК "Роднічок" фактично прийняв рішення, яким майно, що знаходилося у володінні і користуванні позивачки передали іншим особам (не з вини позивачки - невідомим особам) у постійне користування.

Апелянт звертає увагу, що зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачка не втручається в господарську діяльність відповідача, не створює перешкод для неї в цілому (арешт на майно та рахунки відповідача не просить) та не впливає на права та інтереси інших осіб (членів кооперативу).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Гаражно-будівельний кооператив "Роднічок" не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

23.03.2026 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок", в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення зборів членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок", яке оформлене протоколом зборів членів правління кооперативу від 25 липня 2025 року № 23, у частині виключення члена Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" ОСОБА_5 (на сьогоднішній день змінено прізвища на ОСОБА_5 ) за грубе порушення Статуту та правил користування земельною ділянкою;

- визнати протиправними і незаконними дії членів правління, які входили до складу комісії, утвореної згідно протоколу зборів членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" від 21 липня 2023 року № 17, щодо демонтажу гаража "А-31", який перебуває на земельній ділянці, яка обслуговується Гаражно-будівельним кооперативом "Роднічок" та знаходиться у володінні і користуванні члена кооперативу ОСОБА_1 , а також переміщення особистих речей ОСОБА_1 з гаража «А-31» на платне зберігання на паркомісце, без попередньої її згоди на таке переміщення;

- зобов`язати Гаражно-будівельний кооператив "Роднічок" негайно привести гараж "А-31" у попередній стан, в якому він перебував до самовільного демонтажу членами комісії Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок", а також повернути майно ОСОБА_1 , яке було описано членами комісії під час демонтажу та перелік якого міститься в акті обстеження від 09 серпня 2025 року, на зберігання у гараж "А-31";

- стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну у результаті протиправних дій членів правління кооперативу та прийняття незаконних ними рішень, у розмірі 50 000,00 грн.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу "Роднічок" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (передачі) відведеної частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж "А-31", та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12 січня 2001 року.

Заява позивача про забезпечення позову мотивована тим, що на сьогоднішній день виникли обставини, що унеможливлюють позивачку вільно користуватися та володіти її майном. Більш того, їй стало відомо, що знову ж таки цими членами правління Кооперативу вирішується питання про передачу земельної ділянки, яка перебувала у володінні і користуванні позивачки на підставі ордеру на зайняття земельної ділянки під гаражем від 16 липня 2012 року № 561 і на якій знаходився її гараж "А-31" - іншій фізичній особі для особистого користування. Це питання піднімалося членами правління Кооперативу й під час незаконного виключення ОСОБА_1 зі складу членів Кооперативу, що вбачається зі змісту протоколу зборів членів правління ГКБ "Роднічок" від 25 липня 2025 року № 23.

У заяві про забезпечення позивач вказує, що єдиним належним способом захисту її прав, як члена Кооперативу, у володінні і користуванні якої перебуває відведена частина земельної ділянки під гараж та сам гараж "А-31" є застосування всіх можливих процесуальних засобів, спрямованих на збереження майна ОСОБА_1 , з метою подальшого користування земельною ділянкою та відновленням гаражу.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Апеляційний суд також звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні відповідати позовним вимогам, про що буде зазначено далі.

У цьому аспекті апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу "Роднічок" відведені частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж "А-31", та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12.01.2001 ускладнить виконання рішення або зробить його виконання неможливим у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Суд не погоджується із доводами апелянта, що суду першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність обґрунтованих у заяві ОСОБА_1 мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

Так предметом спору є

- визнати недійсним рішення зборів членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок", яке оформлене протоколом зборів членів правління кооперативу від 25 липня 2025 року № 23, у частині виключення члена Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" ОСОБА_5 (на сьогоднішній день змінено прізвища на ОСОБА_5 ) за грубе порушення Статуту та правил користування земельною ділянкою;

- визнати протиправними і незаконними дії членів правління, які входили до складу комісії, утвореної згідно протоколу зборів членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" від 21 липня 2023 року № 17, щодо демонтажу гаража "А-31", який перебуває на земельній ділянці, яка обслуговується Гаражно-будівельним кооперативом "Роднічок" та знаходиться у володінні і користуванні члена кооперативу ОСОБА_1 , а також переміщення особистих речей ОСОБА_1 з гаража «А-31» на платне зберігання на паркомісце, без попередньої її згоди на таке переміщення;

- зобов`язати Гаражно-будівельний кооператив "Роднічок" негайно привести гараж "А-31" у попередній стан, в якому він перебував до самовільного демонтажу членами комісії Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок", а також повернути майно ОСОБА_1 , яке було описано членами комісії під час демонтажу та перелік якого міститься в акті обстеження від 09 серпня 2025 року, на зберігання у гараж "А-31";

- стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну у результаті протиправних дій членів правління кооперативу та прийняття незаконних ними рішень, у розмірі 50 000,00 грн.

Надані позивачем докази в підтвердження протиправних дій відповідача щодо втручання в майнові права, а саме: фото-, відео- місця знесення її гаражу; лист ГБК "Роднічок" від 08 грудня 2025 року № 15, за підписом голови правління Миколи Дмитренка , у якому було зазначено, що відповідно до рішення членів правління цього кооперативу ОСОБА_4 було виключено зі складу членів кооперативу та знесено її гараж "А-31"; акт обстеження від 09 серпня 2025 року, з якого вбачається, що 09 серпня 2025 року комісія Кооперативу самовільно, без наділення на це її повноважень, демонтувала гараж "А-31", який був збудований та перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 , а її особисті речі, які знаходилися у гаражі, описати і перенести на оплачуване паркомісце для зберігання; протокол зборів членів правління кооперативу від 25 липня 2025 року № 23, свідчать про демонтування гаражу позивача та передачу майна на оплачуване паркомісце для зберігання, тобто вже вчинених дій, які оскаржуються позивачем.

Між тим, у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу "Роднічок" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (передачі) відведеної частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж "А-31", та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12 січня 2001 року.

Надані апелянтом докази на підтвердження протиправних дій відповідача щодо втручання в майнові права позивача стосуються демонтажу гаражу та передачу майна на оплачуване паркомісце для зберігання, а не вчинення відповідачем дій про передачу земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, іншій фізичній особі для особистого користування.

Водночас, позовної вимоги про визнання недійсним рішення зборів членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" від 21 липня 2023 року № 17 в частині пропонувати земельні ділянки членам кооперативу згідно черги написання заяв з подальшим правом на приватизацію (зокрема, А-31 ОСОБА_5 ) позивачем не заявлено.

У цьому аспекті апеляційний суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні відповідати позовним вимогам. Відсутність позовних вимог про оскарження рішення правління у зазначеній частині виключає вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням розглядуваних відносин, при відсутності вищевказаних позовних вимог немає необхідності детального аналізу інших доводів заявника.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду заяви про забезпечення позову права позивача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оскільки предметом позову є визнання недійсними рішення загальних зборів членів правління гаражного кооперативу, зобов`язання привести гараж у попередній стан та стягнення моральної шкоди, тобто позовні вимоги немайнового характеру (в частині визнання недійсними рішення загальних зборів членів правління гаражного кооперативу, зобов`язання привести гараж у попередній стан), то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

У заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Гаражно-будівельному кооперативу "Роднічок" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (передачі) відведеної частини земельної ділянки, на якій було розміщено гараж "А-31", та яка розташована за адресою: м. Боярка, вул. Магістральна 6, і перебуває у постійному користуванні та обслуговуванні Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" відповідно до державного акту серії І-КВ №000261 від 12 січня 2001 року.

Водночас, позовної вимоги про визнання недійсним рішення зборів членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Роднічок" від 21 липня 2023 року № 17 в частині пропонувати земельні ділянки членам кооперативу згідно черги написання заяв з подальшим правом на приватизацію (зокрема, А-31 ОСОБА_5 ) позивачем не заявлено.

За таких обставин апеляційний господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення доказів.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 136, 137, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.03.2026 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 25.03.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 05.06.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко