Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №927/798/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа № 927/798/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 (повний текст підписано 28.01.2026)

у справі № 927/798/25 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз"

про стягнення 1 515 178,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз" про стягнення 1 515 178,20 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 у справі № 927/798/25 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз" на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" 757 589,10 грн штрафу та 18 182,14 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Як встановив суд першої інстанції, 25.12.2024 між сторонами був укладений Договір, за умовами якого та Додатку №1 до Договору (Специфікації), який є його невід`ємною частиною, відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача товар - вагон-будинки у кількості 20 шт на загальну вартість 15 151 782,00 грн; строк поставки товару: 120 календарних днів з моменту підписання Договору.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов Договору та Специфікації до нього, не здійснив поставку Товару за Договором, у кількості 20 шт. на загальну вартість 15 151 782,00 грн. у встановлений договором строк, відповідач є таким, що порушив договірне зобов`язання, що є підставою для застосування до нього обумовленої Договором та чинним законодавством відповідальності. При цьому листом №280 від 23.05.2025 повідомив позивача про закінчення строку дії договору.

Твердження відповідача про те, що оскільки дія договору про закупівлю закінчилася 31.03.2025 та сторони не погодили продовження строку його дії, поставка не була здійснена постачальником, судом першої інстанції сприйнялась критично.

Також, Господарський суд Чернігівської області, враховуючи, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми штрафу на 50%, а саме з 1 515 178,20 грн до 757 589,10 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із прийнятим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 у справі №927/798/25 Акціонерне товариство "Укрнафта" подало апеляційну скаргу в якій просять суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 р. у справі № 927/798/25. Змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 р. у справі № 927/798/25 у частині зменшення на 50 % заявленого до стягнення Акціонерним товариством "Укрнафта" штрафу, що складає 757 589,10 грн, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз" 1 515 178,20 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз" на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування підстав для скасування (зміни) оскаржуваного рішення Акціонерне товариство "Укрнафта" зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки на 50 %, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Скаржник вказує, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, та не надано належної оцінки доказам, зокрема не враховано, що відповідачем не виконано зобов`язання взагалі, а позивач не отримав жодної одиниці товару за договором. При цьому суд першої інстанції, зменшуючи розмір неустойки, фактично виходив із відсутності доказів збитків, хоча предметом спору є стягнення штрафу, право на який виникає незалежно від наявності збитків.

Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 551 Цивільного кодексу України, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо умов та критеріїв зменшення неустойки, а також без належної оцінки конкретних обставин справи.

На думку апелянта, зменшення розміру неустойки порушує баланс інтересів сторін, нівелює мету застосування штрафних санкцій як способу відповідальності за порушення зобов`язання та фактично звільняє відповідача від належної відповідальності.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аркон Бмз" не скористалось своїм правом та не подало відзив на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Вказувала про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Також представник відповідача зазначила, що банк відповідача і так сплатив позивачу суму гарантії у розмірі у розмірі 757 589,10 грн.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

25.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз" (далі Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (після зміни назви Акціонерне товариство "Укрнафта") (далі Покупець) укладено договір про закупівлю №13/5578-МТР (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Вагони для бурових бригад відповідно до коду ДК 021:2015 44210000-5 Конструкції та їх частини (4421000-2 Збірні споруди (Вагони для бурових бригад)) (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

За умовами п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація),

Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару визначена у Додатку №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (надалі - Додаток №1)

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно з Держстандартами та технічними умовами, встановлених для кожного виду Товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість Товару).

Згідно з п. 3.2 Договору загальна сума Договору становить 15 151 782,00 грн.

Відповідно до п. 5.3, 5.4 Договору приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання- передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

У п. 7.1 Договору сторони встановили, що при недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% від вартості непоставленого в строк Товару за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.03.2025, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).

Згідно з умовами Специфікації (Додаток № 1 до Договору): найменування та кількість товару: вагон-будинки 20 шт; загальна вартість товару: 15 151 782,00 грн; місце поставки товару: вул. В. Великого, 113, м. Надвірна Івано-Франківської області; строк поставки товару: 120 календарних днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до п.8 Специфікації Виконавець зобов`язаний погодити з Замовником проектно-конструкторську документацію на вагон-будинки протягом 30 календарних днів з дати підписання Договору.

22.01.2025 та 23.01.2025 відповідачем надіслано на електронну адресу позивача на погодження проєкт технічної документації щодо Товару за Договором та проєкти каркасів до вагон-будинків.

Позивачем не було погоджено проектну документацію через її невідповідність технічному завданню та специфікації до договору. 24.01.2025 позивач повідомив відповідача про наявність зауважень до креслень вагон-будинків, зокрема, про невідповідність технічним вимогам матеріалів стін і даху водонепроникного. Листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/2211 від 17.02.2025 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність дотримання передбачених договором технічних вимог до Товару та обов`язковість застосування саме таких матеріалів, які визначені вимогами щодо кожного елемента вагон-будинків.

Листами № 28 від 19.02.2025, № 42 від 12.03.2025, № 135 від 07.04.2025 відповідач неодноразово повідомляв позивача, що у зв`язку з затримкою зі сторони Замовника процесу затвердження проектно-кошторисної документації, часу, який залишився на виконання договору по виготовленню вагон-будинків із дотриманням усіх норм технологічних процесів, недостатньо. Відповідач пропонував внести зміни до Специфікації до Договору щодо строків виконання договору.

Листами №01/01/13/10/28/02-02/01/2906 від 28.02.2025, № 01/01/13/10/28/02-02/01/4920 від 11.04.2025 позивач відмовив у внесенні відповідних змін у договір.

На звернення позивача листами № 01/01/13/10/28/02-02/01/5737 від 24.04.2025 та № 01/01/13/10/28/02-02/01/7068 від 19.05.2025 з вимогою повідомити дату здійснення поставки товару, обумовленого договором, відповідач листом №280 від 23.05.2025 повідомив позивача про закінчення строку дії договору.

Позивач у позові зазначає, що за час дії договору відповідачем не було поставлено позивачу жодної одиниці товару, визначеного договором.

26.05.2025 позивач листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/7502 направив відповідачу вимогу щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору.

Крім того, 17.06.2025 на адресу відповідача позивачем направлено направило претензію №06/2025-1 з вимогою сплати штрафних санкцій за непоставлений товар, передбачених п.7.1 Договору.

Відповідач претензію отримав 24.06.2025, однак відповіді на претензію не надав, штрафних санкцій за непоставлений товар не сплатив.

Враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання з поставки товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 1 515 178,20 грн штрафу.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 757 589,10 грн штрафу та 18 182,14 грн витрат зі сплати судового збору, у решті позовних вимог відмовити.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд вважає висновки Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон Бмз" на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" 757 589,10 грн штрафу та 18 182,14 грн витрат зі сплати судового збору законними і обґрунтованими, з наступних підстав.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19, від 25.02.2020 від у справі №904/2542/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Під час розгляду спору представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що в договорі про закупівлю № 13/5578-МТР від 25.12.2024 містяться розбіжності у строках поставки та строку дії самого Договору. В договорі зазначено, що строк дії договору складає 31.03.2025, а в Специфікації зазначений строк поставки - 120 календарних днів з моменту укладання Договору (до 24.04.2025), тобто згідно умов Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, строк поставки виходить за межі дії Договору. Отже, на думку відповідача, договір укладений з порушенням вимог частини четвертої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" , та відповідно до ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" такий договір є нікчемним. Закон автоматично вважає його таким, що не створює юридичних наслідків, внаслідок чого в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначав, що станом на момент підписання договору Замовником (ПАТ "Укрнафта") у тендерній документації, оприлюдненій в електронній системі закупівель та ціновій пропозиції Постачальника (ТОВ "Аркон Бмз") був зазначений однаковий строк поставки товару - 120 календарних днів з моменту підписання договору. У зв`язку з цим відмінності, про які йдеться у частині 4 статті 41 Закону, відсутні, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до даного договору пункту 2 частини 1 статті 43 Закону щодо нікчемності договору про закупівлю. Строк дії договору та строк дії зобов`язання мають різний зміст, оскільки зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, врахував обставини справи, зокрема відсутність доказів завдання позивачу збитків, характер порушення зобов`язання, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін, і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафу на 50 % як співмірної та справедливої міри відповідальності відповідача.

Отже, суд першої інстанції у цій справі реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та, оцінивши наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи в їх сукупності, цілком обґрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами Акціонерного товариства "Укрнафта" про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки на 50 %, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Місцевим судом враховано, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми штрафу на 50%, а саме з 1 515 178,20 грн до 757 589,10 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 551 ЦК України, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За наведеного є безпідставними доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 ЦК України) та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції враховано, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті порушення зобов`язання відповідачем.

Також у судовому засіданні колегією суддів встановлено, що банком відповідача було здійснено сплату на користь АТ "Укрнафта" суму гарантії у розмірі 757 589,10 грн. Це підтвердили і позивач і відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Апеляційний суд, виходячи з основоположного принципу свободи договору, констатує право сторін передбачити декілька способів забезпечення виконання зобов`язань.

Однак у розглядуваній ситуації, з урахуванням сплати гарантії, відсутності попередньої оплати, неспівмірності загальної суми гарантії та штрафних санкцій характеру порушення, стягнення 100% розміру штрафних санкцій буде явним непомірним і індивідуальним тягарем для відповідача.

Відповідно, у цій частині суд погоджується з аргументами відповідача.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Під час розгляду справи встановлено, що зменшенням штрафних санкцій права позивача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 звернула увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (Постанова КГС ВС від 17.07.2024 у справі № 909/601/23).

Господарський суд Чернігівської області, при прийнятті рішення про зменшення розміру штрафу, враховував, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті порушення зобов`язання відповідачем, суд, врахував, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми штрафу на 50%, а саме з 1 515 178,20 грн до 757 589,10 грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Також у судовому засіданні колегією суддів встановлено, що банком відповідача було здійснено сплату на користь АТ "Укрнафта" суму гарантії у розмірі 757 589,10 грн. Це підтвердили і позивач і відповідач.

Апеляційний суд, виходячи з основоположного принципу свободи договору, констатує право сторін передбачити декілька способів забезпечення виконання зобов`язань.

Однак у розглядуваній ситуації, з урахуванням сплати гарантії, відсутності попередньої оплати, неспівмірності загальної суми гарантії та штрафних санкцій характеру порушення, стягнення 100% розміру штрафних санкцій буде явним непомірним і індивідуальним тягарем для відповідача.

За наведених обставин, враховуючи характер порушення зобов`язання, відсутність доказів завдання позивачу збитків, а також з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 50 %.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, сплачений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в порядку ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством "Укрнафта" за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Укрнафта".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 05.06.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко