Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №910/356/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Справа№ 910/356/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 21.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026

у справі № 910/356/26 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.К. Девелопмент» (м. Київ)

про стягнення 1 051 692,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.К. Девелопмент» про стягнення 1 051 692,49 грн коштів у вигляді безпідставно сплаченої суми ПДВ за Договором на виконання робіт №2К-23 від 28.07.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/356/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «І.Б.К. Девелопмент» (код 38831585) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (код 26345736) 1 051 692 грн 49 коп. безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України та 12 620 грн 31 коп. судового збору.

Судом першої інстанції справу визнано малозначною та розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ», 21.04.2026 засобами поштового зв`язку звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 28.04.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 по справі № 910/356/26 повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області про стягнення з ТОВ «І.Б.К. Девелопмент» 1 051 692, 49 грн безпідставно отриманих коштів та 12 620 грн 31 коп. судового збору відмовити повністю. Стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 23 664 грн 00 коп.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Яценко О.В., Горбасенко П.В.

11 травня 2026 року в справу надійшли відзив на позов та відповідь на відзив, в яких сторони підтримують власні позиції у спорі, а проти доводів іншої сторони заперечують.

Зокрема, відповідач звертає увагу на безпідставне застосування до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України при стягненні спірних коштів за умови, що правовідносини сторін виникли на підставі господарського договору, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу доповнив свої позиції у спорі доводами про нікчемність умов Договору між сторонами про включення ПДВ до вартості робіт з капітального ремонту будинку.

В засідання 28.05.2026 представники сторін не з`явилися, направленими клопотаннями від 27 та 28.05.2026 просять засідання відкласти через перебування в іншому судовому засіданні або через службову зайнятість.

Колегія суддів з урахуванням надання сторонами у справу їх письмових позицій по суті спору, не визнання судом явки представників сторін в засідання обов`язковою, ухвалила клопотання обох сторін про відкладення засідання відхилити та провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, доводи і заперечення сторін по предмету доказування, перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини та висновки по суті спору, Північним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Доказами у справі підтверджено та сторонами не заперечено, що 28.07.2023 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) укладено Договір №2К-23 про закупівлю робіт: заходи з усунення аварій в житловому фонді шляхом проведення капітального ремонту з відновлення пошкодженої частини багатоквартирного будинку за адресою: Київська обл., Бучанський район, смт Макарів, вул. Проектна, 10 (Договір - а.с. 10 том 1).

Судом першої інстанції вірно визначено правову природу Договору як договор підряду.

Так, згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 Договору між сторонами, Відповідач як Виконавець та Підрядник, зобов`язався відповідно до проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи: "Заходи з усунення аварій в житловому фонді шляхом проведення капітального ремонту з відновленням пошкодженої частини багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 10 згідно коду ДК 021:2015:4545300-7 Капітальний ремонт і реставрація)" (далі - Роботи), а Позивач, як Замовник - прийняти і оплатити в порядку і на умовах, передбачених цим Договором за об`ємом робіт, зазначеним у п. 1.2 цього договору.

Об`єкт: Багатоквартирний житловий будинок за адресою: Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 10. Місце розташування Об`єкта: Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 10 (п. 1.2 Договору).

Сторони в п. 3.1 Договору погодили, що ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) і становить 63 347 517,35 грн, у тому числі ПДВ 20% - 10 557 919,56 грн. Договірна ціна за цим Договором визначається сторонами як тверда.

В подальшому між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору № 11 від 08.07.2025, якою п. 3.1 Договору викладено в наступній редакції: "Ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) і становить 60 635 046,87 грн без ПДВ" (а.с. 45 том 1).

Згідно з п. 3.4 Договору Договірна ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.5 Договору, роботи виконуються та фінансуються за рахунок бюджетних коштів, передбачених у державному бюджеті та/або інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що оплата за роботи відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюється Замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються Замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Виконавець надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 2-х примірниках) Замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.) відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності), а також реєстр накладних застосованих матеріалів і устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою (за наявності).

Оплата Робіт здійснюється у межах одержаних коштів на казначейський рахунок Замовника шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця упродовж 20 робочих днів з дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Грошові кошти перераховуються в Національній валюті України (п. 12.1.2 Договору).

За порушення грошових зобов`язань при відсутності чи не своєчасності бюджетного фінансування, сторони домовилися, що Замовник не несе відповідальності по ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 12.3 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов`язань Сторін - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 19.1 Договору).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що даний Договір його сторонами виконувався.

На виконання умов договору, Підряднику-відповідачу за фактично виконані роботи на Об`єкті Замовником-позивачем було сплачено (і відповідачем це не заперечено):

- за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року - 596 251,44 грн з ПДВ;

- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 7 за листопад 2024 року - 453 255,01 грн з ПДВ;

- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 за вересень 2024 року - 11 169 922,20 грн з ПДВ;

- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 5 за червень 2024 року - 1 355, 74 грн з ПДВ

- за актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 за березень 2024 року - 8 477 839,04 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що субвенція з державного бюджету на фінансування робіт на Об`єкті за Договором надана згідно із Порядком використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 10.02.2023.

Кошти позивачем на користь відповідача сплачувалися із казначейських рахунків позивача (приклад - платіжна інструкція а.с. 101 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За доводами позивача, підрядні роботи з капітального ремонту будинку, які виконувалися відповідачем та фінансувалися повністю за рахунок коштів державного бюджету, не обкладаються ПДВ.

Сторони не змогли вирішити у добровільному порядку питання щодо повернення ПДВ, з чого і виник спір.

Позивач вказує, що звертався до відповідача з вимогою від 28.07.2023 №2932/09211085/02-07 щодо повернення 1 051 692,49 грн зайво сплаченого податку на додану вартість.

Повторну вимогу від 21.11.2025 про повернення зайво сплаченої суми ПДВ за Договором між сторонами позивач направив відповідачу 24.11.2025 (а.с. 157,158 том 1).

Вимогою щодо усунення виявлених порушень від 28.11.2025 №001700-14/14676-2025 (а.с. 154 том 1) Державна аудиторська служба України повідомила Позивача про наступні недоліки:

- Державною аудиторською службою України проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2024 по 30.06.2025, за результатами якої складено акт ревізії від 28.10.2025 №001700-21/60, яким встановлено порушення законодавства, що призвели до втрат на суму 17616163,44 грн, з яких усунуто 4535840,87 грн;

- в порушення статті 629 ЦК України, пунктів 3.2 та 3.4 договорів про закупівлю, пункту 6.1 Настанови №281, пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України позивач із чотирнадцятьма підрядниками (зокрема, і з Товариством-відповідачем) за укладеними тридцятьма двома договорами у період з 01.01.2024 по 30.06.2025 зайво включили до актів форми КБ-2в, а Служба оплатила суми податку на додану вартість, нараховані на вартість виконаних робіт (до оподаткування) з капітального ремонту двадцяти трьох житлових будинків (селища Бродянка, Макарів, міста Ірпінь, Буча, Вишгород, Пісківка) на загальну суму 13 674 258,42 грн (КПКВ 3111360 -10 745 350,65 грн, КПКВ 3111370 - 2 928 907,77 грн), що призвело до матеріальної шкоди на вказану суму (з яких усунуто 1 154 226,19 грн).

До переліку внесено роботи за об`єктом капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 10 (відповідач, Договір від 28.07.2023 № 2К-23) де зайво сплачене ПДВ становить суму 1 051 692,49 грн (а.с. 155 оборот том. 1);

- з метою повного усунення виявлених порушень, запобігання їх виникненню надалі на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпункту 9 пункту 46 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, Держаудитслужба вимагала, зокрема, забезпечити відшкодування втрат (збитків) на загальну суму 12 520 032,23 грн, завданих одинадцятьма підрядниками через завищення вартості виконаних робіт по двадцяти дев`яти об`єктах на суму податку на додану вартість, відповідно до норм статей 22, 610 - 625 ЦК України, в порядку, передбаченому статтею 1166 ЦК України або/чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів, зокрема, Товариством "І.Б.К. Дивелопмент", за об`єктом "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 10 (Договір) на суму 1 051 692,49 грн.

З урахуванням таких висновків Держаудитслужби та визначеного розміру ПДВ стосовно відповідача, позивач і звернувся до суду з позовом у даній справі.

Спору по математиці розрахунків спірної суми ПДВ між сторонами немає.

Відповідачем не заперечено отримання від позивача коштів на оплату виконаних робіт з урахуванням ПДВ на спірну суму.

Підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що об`єкти житлової нерухомості - це будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.

Суд першої інстанції вірно вказав, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Питання включення до ціни договору суми ПДВ чи іншого податку регулюється чинним законодавством, а не домовленістю сторін.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

За законом ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг) у ціні товару.

Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з: постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що вимоги позивача про стягнення 1 051 692,49 грн. посилаючись на п. 197.15 статті 197 Податкового Кодексу України є безпідставними, бо вони стосуються лише нового будівництва.

Відповідач наголошує, що з урахуванням предмету Договору між сторонами, такі роботи, як заходи з усунення аварій у житловому фонді шляхом проведення капітального ремонту з відновленням пошкодженої частини багатоквартирного житлового будинку, не можуть розцінюватися як будівництво доступного житла чи як будівництво, що здійснюється за рахунок державних коштів (як нове).

Колегія суддів відхиляє дані заперечення відповідача та погоджуєтся із висновками суду першої інстанції враховуючи наступне:

Міністерством фінансів України від 09.08.2024 № 397 видано Наказ "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України" на підставі пункту 52.6 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України та Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 вересня 2017 року № 811, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2017 року за № 1266/31134.

Наказ оприлюднено на офіційному вебсайті Міністерства фінансів України.

Наказом визначено, що податкові консультації застосовувати в частині, що не суперечить цій Узагальнюючій податковій консультації.

Головні висновки та правила цієї консультації № 397 полягають у наступному:

Поширення пільги: Звільнення від ПДВ стосується не лише нового будівництва, а й реконструкції, реставрації та капітального ремонту житла. Умова оплати:

Головна вимога для звільнення від оподаткування - оплата робіт повинна здійснюватися за рахунок державних коштів (державного чи місцевого бюджетів).

Застосування субпідрядниками: Пільга діє для всіх суб`єктів господарювання (у тому числі підрядників і субпідрядників), залучених до забезпечення будівництва житла, якщо розрахунки кінцево проводяться за рахунок бюджетних коштів.

За змістом Узагальнюючої консультації наведено визначення об`єктів житлової нерухомості, житлового будинку, будівлі, а також визначено, що :

Будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», із змінами і доповненнями (далі - Закон № 3038-VI)).

Роботи - будівельні, монтажні, проектні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта (пункт 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, із змінами і доповненнями (далі - Загальні умови № 668)).

Будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (пункт 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466)).

Нове будівництво - зведення будівель та споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення (ДБН А.2.2-3:2014).

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, із змінами і доповненнями:

реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог;

капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов`язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об`єкта та його техніко-економічних показників.

З огляду на норми статей 5 і 13 Закону № 2518-IX будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Загальні положення про підряд (у тому числі будівельний підряд) визначено Главою 61 ЦКУ.

Відповідно до статті 837 Глави 61 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 838 Глави 61 ЦКУ підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У такому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Пунктом 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.

Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування податком на додану вартість та додається до ціни товарів / послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 197.15 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно- монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Операції з будівництва такого житла фінансуються за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, які передбачені в законі про Державний бюджет України та/або в рішенні про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, та оплата за такі операції надходить з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України.

Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з податку на додану вартість, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187, 192, 198, 199 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.3, 201.5, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи ПКУ та / або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком. Податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів / послуг, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів / послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів / послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів / послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів / послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Щодо статусу цієї Узагальнюючої довідки колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ПК України (ст. 19-2) визначено, що до функцій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики відноситься також (п. 19-2.1.5.) видача узагальнюючих податкових консультації відповідно до цього Кодексу.

Постановою КМУ від 20 серпня 2014 р. № 375 затверджено ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство фінансів України.

Так, розділом 4 Положення визначено, що Мінфін відповідно до покладених на нього завдань:

5) здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, у сфері адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку та аудиту, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Наказом Міністерства фінансів України від 27.09.2017 № 811 затверджено і Порядок надання узагальнюючих податкових консультацій, що розроблений відповідно до підпункту 19-2.1.5 пункту 19-2.1 статті 19-2 розділу І та пункту 52.6 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України, визначає процедуру надання Мінфіном узагальнюючих податкових консультацій.

Визначено, що узагальнюючі податкові консультації надаються:

за результатами періодичного узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків;

у разі наявності обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі скасування судом наказу Мінфіну про затвердження узагальнюючої податкової консультації надається нова податкова консультація з урахуванням висновків суду.

Узагальнюючі податкові консультації затверджуються наказом Мінфіну та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Мінфіну протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.

Узагальнюючі податкові консультації не є нормативно-правовими актами.

Затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 09 серпня 2024 року № 397 УЗАГАЛЬНЮЮЧА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодекс України (розміщена на офіцйному порталі https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0397201-24#Text) містить також окремий блок Запитання та відповіді:

Так, Питання 1

Що саме розуміється під формулюванням "будівництво житла", визначеним у пункті 197.15 статті 197 розділу V ПКУ?

Відповідь на питання 1

З урахуванням норм пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI, статей 5 і 13 Закону № 2518-IX під формулюванням "будівництво житла", що застосовується у пункті 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, розуміється: нове будівництво житла, реконструкція житла, реставрація житла та капітальний ремонт житла.

Питання 3

Чи звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції генерального підрядника (платника податку на додану вартість) з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів?

Відповідь на питання 3

Так, такі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Питання 4

Чи потрібно нараховувати податок на додану вартість на вартість (ціну) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла (у тому числі нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла), що постачаються генеральним підрядником (платником податку на додану вартість) замовнику, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів?

Відповідь на питання 4

Ні, не потрібно.

Питання 5

Яким чином генеральному підряднику (платнику податку на додану вартість) відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ?

Відповідь на питання 5

Генеральному підряднику (платнику податку на додану вартість) необхідно відкоригувати такі податкові зобов`язання з податку на додану вартість за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ.

Зокрема, генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов`язаний:

повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;

скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком "-" показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;

скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою "Без ПДВ").

Водночас генеральному підряднику (платнику податку на додану вартість) необхідно враховувати, що розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло більше 1095 календарних днів, не може бути зареєстрований в ЄРПН та відповідно в такому випадку відсутні підстави для зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Питання 7

Чи зобов`язаний замовник будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, компенсувати генеральному підряднику витрати на сплату податку на додану вартість за товарами/послугами, необоротними активами (у тому числі, що надані субпідрядними організаціями), які призначені для використання або починають використовуватися повною мірою в операціях, звільнених від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ?

Відповідь на питання 7

Так, оскільки податок на додану вартість по товарах/послугах, які придбавалися з цим податком та призначені для використання або починають використовуватися в операціях, що підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, включається до собівартості будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Питання 8

Чи підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ роботи, виконані субпідрядниками за договорами, укладеними з генпідрядниками, щодо виконання окремих робіт при будівництві доступного житла та житла, що будується за державні кошти?

Відповідь на питання 8

Суб`єкти господарювання - платники податку на додану вартість (субпідрядники), які виконують роботи для забезпечення будівництва житла за державні кошти за договорами, укладеними з генпідрядником, застосовують пільгу, визначену пунктом 197.15 статті 197 ПКУ, у разі, якщо оплата за такі роботи здійснюється за кошти державного та/або місцевого бюджетів, які передбачені в законі про Державний бюджет України та/або в рішенні про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, та яка надходить безпосередньо на рахунки субпідрядників з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України.

Питання 9

Як визначити, що операції, які передбачені пунктом 197.15 статті 197 ПКУ, здійснюються за державні кошти?

Відповідь на питання 9

Операції, передбачені пунктом 197.15 статті 197 ПКУ, здійснюються за державні кошти, якщо фінансування таких операцій здійснюється за кошти державного та/або місцевого бюджетів, які передбачені в законі про Державний бюджет України та/або в рішенні про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, та оплата за такі операції надходить з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України.

Отже даною Узагальнюючою довідкою, яка не скасована судом та не потребує коригування з урахуванням висновків суду (якби скасування мало місце), дано вичерпні відповідні на всі питання сторін у виниклому спорі, зокрема, щодо того, що поняття "будівництво житла" що будується за кошти державного чи місцевого бюджетів, при застосуванні пункту 197.15 статті 197 розділу V ПКУ слід тлумачити розширено і розуміти, що під ним розуміється нове будівництво житла, реконструкція житла, реставрація житла та капітальний ремонт житла.

Ці операції ПДВ не обкладаються.

Отже Акт ревізії Держаудитслужби від 28.10.2025 року № 001700-21/60 відповідає офіційній позиції Мінфіну та Державної податкової служби України з питань застосування режиму звільнення від оподаткування робіт/послуг податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

З цих підстав доводи відповідача, що Акт ревізії не може бути розглянутий у даній справі як належний доказ допущеного порушення сторонами податкового законодавства, колегія суддів відхиляє як необґрунтований.

Вказана Узагальнююча податкова консультація фактично є чинною з серпня 2024 року, з моменту затвердження її наказом Міністерства фінансів України від 09 серпня 2024 року № 397, що давало можливість сторонам Договору відрегулювати свої відносини по ПДВ в світлі офіційної позиції Мінфіну та ДПС України з даного приводу.

На думку колегії суддів, в ході виконання Договору, сторони насправді таки прийшли до спільної згоди, що роботи за предметом договору дійсно не обкладаються ПДВ як такі, що фінансуються із державного чи місцевого бюджету.

Як слушно звернув увагу в оскаржуваному у рішенні суд першої інстанції, при укладенні до Договору чергової Додаткової угоди № 11 від 08.07.2025 року (а.с. 45 том 1), не змінюючи/зберігаючи при цьому той самий предмет договору, сторони вже вказали, що нова ціна договору становить 60 635 046,87 грн. без ПДВ.

Отже в оскарженому рішенні суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виконання робіт на об`єкті "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку за адресою Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 10 (згідно з кодом ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)" за рахунок коштів Державного бюджету України, яке відбувалося на підставі Договору між сторонами, не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість. Включення до вартості Договору відповідної суми ПДВ є необґрунтованим, оскільки суперечить вимогам п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

Вказані кошти мають бути повернути відповідачем на користь позивача, а його податкові зобов`язання відкориговані, згідно того чіткого механізму, який вказано, наприклад, у розділі Питання-відповіді до Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, які вже процитувала колегія суддів у даній постанові.

Звільнення робіт по предмету Договору між сторонами від ПДВ є сталою позицією Мінфіну та ДПС України, якою мають керуватися обидві сторони спору в господарських відносинах.

Тому застосування судом пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України саме у такий спосіб, як викладено в оскарженому рішенні суду (звільнення робіт за Договором від ПДВ), з боку Господарського суду м. Києва є вірним.

Такі правильні висновки суду першої інстанції не спростовують доводи відповідача у апеляційній скарзі, що ціна Договору була визначена як тверда, оплата робіт добровільно проведена з урахуванням ПДВ, що є належним виконанням Договору з боку відповідача, а з боку позивача відбулося прийняття виконаних робіт по ціні з ПДВ та по якості без зауважень та заперечень.

Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог застосував положення ст. 1212 ЦК України, згідно вимог якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Натомість в апеляційній скарзі відповідач посилається на позиції Верховного Суду щодо того, що якщо набуття майна відбулося на підставі договору, то це виключає можливість застосувати до спірних відносин ст. 1212 ЦК України.

Зокрема, висновок, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України, викладено у постанові ОП КГС ВС від 1 8.06.2021 у справі No 927/491/19.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні вказав, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає згідно зі статтею 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ПДВ у сумі 1 051 692,49 грн неправомірно включено сторонами до ціни Договору, а тому спірну суму коштів відповідачу належить повернути Службі (позивачу).

Колегія суддів вказує, що даний обов`язок для відповідача є чинним навіть за умови, що відповідач на час вирішення спору вже фактично не утримує в себе отримані ним у ціні договору суми ПДВ від позивача, оскільки вчасно перерахував їх до бюджету як податок.

В такому випадку кошти ПДВ мають бути повернуті відповідачу з Державного бюджету, а його податкові зобов`язання та податковий кредит відкориговані.

Самостійно ці кошти ПДВ, які відповідач як платник перерахував до бюджету, позивач забрати з бюджету (як безпідставно сплачені відповідачем кошти що належать позивачу) на свою користь не може - для цього відсутній механізм у податковому законодавстві.

Щодо правової підстави для стягнення спірних коштів з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне викласти додаткові висновки щодо належного застосування чинного законодавства у спірних відносинах.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що за висновками Великої Палати Верховного Суду домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25)), що свідчить про нікчемність такої домовленості.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст 215 ЦК України).

У даній постанові колегією суддів вже обгрунтовано, що роботи, які складають предмет Договору між сторонами, ПДВ не обкладаються, тому включення суми ПДВ до ціни договору, сплата ПДВ у ціні робіт, є неправомірними.

Вказані обставини, як умови Договору, не були встановлені та належно оцінені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Незважаючи на подальше укладення між сторонами Додаткової угоди № 11 зі зміною загальної ціни Договору, до якої вже не включено ПДВ, суду першої інстанції слід було викласти висновки щодо того, що у редакції Договору до часу укладення цієї Додаткової угоди № 11, включення ПДВ до ціни Договору є нікчемною умовою, що суперечить чинному законодавству.

Такі умови договору є нікчемними без потреби звернення до суду з вимогами про визнання їх недійсними.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли є підстави вважати правочин нікчемним, сторона договору за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а відразу за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Встановлення судом обставин укладання договору з порушенням порядку визначення ціни (з урахуванням ПДВ, яке не повинно включатися до ціни), що веде до необґрунтованих витрат бюджетних коштів при оплаті товару, безумовно свідчить про нікчемність такого договору.

Колегія суддів при цьому виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, якщо суд встановить ознаки нікчемності договору в межах виниклого спору про стягнення спірних коштів ПДВ, включеного до договірної ціни та сплаченого позивачем на користь відповідача при оплаті робіт, то визнання цього договору нікчемним (в частині таких умов) в судовому порядку не вимагається.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що умови Договору між сторонами про включення ПДВ до ціни Договору до часу укладення сторонами Додаткової угоди № 11 є нікчемними.

Встановлення такої обставини дає підставу для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних відносин між сторонами для стягнення спірних коштів.

Отже мотивувальна частина рішення суду першої інстанції від 08.04.2026 підлягає доповненню/зміні з урахуванням таких висновків колегії суддів.

Щодо нікчемності умов Договору про включення ПДВ до ціни робіт колегія суддів погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

В такому випадку доводи відповідача про свободу договору в частині визначення ціни з ПДВ за добровільною згодою сторін, колегія суддів не бере до уваги як неналежні для правильного вирішення спору по суті.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були всебічно досліджені, але не наводяться у постанові, позаяк не покладаються в її основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Положеннями ст. 277 ГПК України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Згідно ч. 4 цієї статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного підстав для скасування по суті правильного рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2026 колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не вбачає. Рішення підлягає лише зміні/доповненню його мотивувальної частини.

Тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Нам підставі ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 21.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.К. ДЕВЕЛОПМЕНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/356/26 - залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026, виклавши її в редакції даної постанови.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/356/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08 червня 2026 року

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко