Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №914/3167/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3167/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від стягувача – Кавчук А.В.

від боржника – не з`явився

від ТОВ «Будівельна компанія «Профсуббуд» (скаржника) – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Профсуббуд” від 01 травня 2026 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року, суддя Козак І.Б.

про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Будхаб”

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі № 914/3167/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будхаб”, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Алатир-Інвест”, м. Рівне

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 88 155,34 грн

встановив:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року у справі № 914/3167/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб» про заміну сторони її правонаступником. Замінено боржника у виконавчих провадженнях № 80016676 та № 80018490 із Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Інвест» (адреса: 33013, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Князя Володимира, будинок 108, код ЄДРПОУ 39225796) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія “Профсуббуд» (адреса: 33024, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Київська, будинок 47, приміщення 605С, код ЄДРПОУ 45482248).

Ухвала суду мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профсуббуд» є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Інвест» як боржника по справі №914/3167/25. Поряд з тим, суд зазначив, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому, все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику, незалежно від їх виявлення на той момент. Таким чином, суд виснував, що відсутність звернень/заяв протягом двомісячного терміну для пред`явлення кредиторами своїх вимог і не включення таких вимог до передавального акту не може бути безумовною підставою для відсутності правонаступництва, та як наслідок, для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником. Поряд з цим, судом встановлено, що стягувач 09.02.2026 звертався до голови комісії з припинення ТОВ «Алатир-Інвест» - Опанасюка Г.І., в якому просив здійснити виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості ТОВ «Алатир Інвест» перед ТОВ «Будхаб» у розмірі 115 577,74 грн. Судом встановлено, що таке звернення було здійснено протягом двомісячного строку визначеного зборами ТОВ «Алатир-Інвест».

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профсуббуд» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року у справі № 914/3167/25 про заміну сторони її правонаступником скасувати. Підставою оскарження зазначає: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; не доведеність обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, зазначає, що у визначений зборами ТОВ «Алатир-Інвест», які відбулися 13.12.2026 року, двомісячний термін для пред`явлення кредиторами своїх вимог (до 17.02.2026 року) голова ліквідаційної комісії ТОВ «Алатир-Інвест» заяви ТОВ «Будхаб» з вимогою про кредиторські вимоги не отримував. Наголошує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, на підставі яких доказів у справі дійшов висновку про те, що звернення заявником до голови комісії із припинення було надіслано та отримано адресатом протягом двомісячного строку, визначеного зборами ТОВ «Алатир-Інвест», до 16.02.2026 року. Також зазначає, що 20.02.2026 року правонаступником ТОВ «Алатир-Інвест» - ТОВ «Будівельна Компанія «Профсофбуд» схвалено Передавальний акт, в якому відсутні вимоги ТОВ «Будхаб», оскільки відповідної заяви у встановлений двомісячний термін голова комісії із припинення ТОВ «Алатир-Інвест» не отримував.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, зазначає, що ТОВ «Будхаб», як кредитор, звернулося до голови комісії з припинення ТОВ «Алатир-Інвест» із заявою від 09.02.2026 про виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості перед ТОВ «Будхаб» у розмірі 115 577,74 грн, відтак, звернення позивача було здійснене в межах двомісячного строку для заявлення кредиторських вимог. На підтвердження факту своєчасного звернення позивачем надано до суду першої інстанції відповідні докази, зокрема: заяву кредитора від 09.02.2026 та докази її направлення голові комісії з припинення ТОВ «Алатир-Інвест» за адресою: 33013, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Князя Володимира, будинок 108: опис вкладення, накладну № 7900500329404 та фіскальний чек.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники відповідача (боржника) та заінтересованої особи, апелянта (ТОВ “Будівельна компанія “Профсуббуд”) в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, явка представників боржника та апелянта не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2025 року у справі № 914/3167/25 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб» 50 000 грн - основного боргу (орендні платежі), 25 833,25 грн - пені, 2700,66 грн - 3% річних, 9621,43 грн - інфляційних втрат та 2422,40 грн - витрат на судовий збір.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 17 грудня 2025 року у справі № 914/3164/25 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.

Рішення місцевого господарського суду набрали законної сили та є чинними.

На примусове виконання вказаних судових рішень Господарським судом Львівської області 14.01.2026 видано відповідні накази.

16.01.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень:

- № 80018490 (щодо стягнення 50 000 грн - основного боргу (орендні платежі), 25 833,25 грн - пені, 2700,66 грн - 3% річних, 9621,43 грн - інфляційних втрат та 2422,40 грн - витрат на судовий збір);

- № 80016676 (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.03.2026 здійснено державну реєстрацію припинення ТОВ «Алатир-Інвест» (боржника за вказаними виконавчими провадженнями). Правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Алатир-Інвест» зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Профсуббуд» (ідентифікаційний код 45482248). Строк для пред`явлення вимог кредиторів встановлювався до 17 лютого 2026 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що 10 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будхаб» звернулося до ТОВ «Алатир-Інвест» із заявою кредитора від 09.02.2026, в якій просило здійснити виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості в сумі 115 577,74 грн. Надіслання вказаної заяви підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та накладною Укрпошти, копії яких містяться у матеріалах справи.

03 квітня 2026 року позивач – ТОВ «Будхаб» звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про заміну сторони (боржника у виконавчих провадженнях № 80018490 та № 80016676) – ТОВ Алатир-Інвест» її правонаступником – ТОВ «Будівельна Компанія «Профсуббуд».

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду із заявою про заміну сторони (відповідача, боржника) її правонаступником були відкриті два виконавчі провадження з примусового виконання рішень у цій справі (№ 80018490 та № 80016676).

Так, згідно з ч.ч.1,2 ст.334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною 5 стт.15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи – правонаступника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що після ухвалення рішень у цій справі, юридичну особу відповідача – ТОВ «Алатир-Інвест» припинено, шляхом приєднання; правонаступником вказаної особи є ТОВ «Будівельна Компанія «Профсуббуд» (ідентифікаційний код – 45482248), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч.5 ст.105 ЦК України).

Частиною 1 ст.106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами (ч.2 ст.107 ЦК України).

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Алатир-Інвест» строк для пред`явлення вимог кредиторів встановлювався до 17 лютого 2026 року.

Судом встановлено, що 10 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будхаб» звернулося до ТОВ «Алатир-Інвест» із заявою кредитора від 09.02.2026, в якій просило здійснити виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості за рішеннями суду у цій справі в сумі 115 577,74 грн. Надіслання вказаної заяви підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, а саме: описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та накладною Укрпошти, копії яких містяться у матеріалах справи.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва (постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 925/436/22, від 12.08.2021 у справі № 910/4288/20).

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, за якого все майно особи, як сукупність прав та обов`язків, що їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників. При цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності. Аналогічний висновок наведений у пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, пункті 53 постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 917/436/21.

Як вже було зазначено, відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Втім, при реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17).

У постанові від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19 Верховний Суд зазначив, що унаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких випадках реорганізації неможливий.

Системний аналіз норм статей 106, 107 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Невключення кредиторських вимог у передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання судових рішень та зобов`язань за договорами. Ефективним способом захисту в цьому випадку є звернення позивача із заявою про заміну сторони правонаступником (щодо вимог позивача, стосовно яких ухвалено судові рішення) та звернення з позовом до суду в установленому законом порядку (щодо зобов`язань, за якими судові рішення не ухвалювалися).

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Унаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Відсутність у передавальному акті певного майна чи зобов`язань не свідчить про те, що товариство не стає правонаступником за ними, оскільки воно як єдиний правонаступник приймає усе майно та усі зобов`язання відповідача, який припиняється шляхом приєднання.

Зворотне могло б призвести до виключення, втрати певної частини майна юридичної особи, яка припиняється, та/або припинення майнових вимог кредиторів, що є неприпустимим (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 910/823/22).

Враховуючи наведене вище, за наслідками реорганізації юридичної особи відповідача – ТОВ «Алатир-Інвест», шляхом його приєднання до іншої юридичної особи – ТОВ «Будівельна Компанія «Профсуббуд», останнє в результаті універсального правонаступництва переймає усі права та обов`язки відповідача.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що ТОВ «Будівельна Компанія «Профсуббуд» є правонаступником ТОВ «Алатир-Інвест» - боржника за виконавчими провадженнями з примусового виконання рішень у цій справі (№ 80018490 та № 80016676).

Слід зазначити, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України", "Горнсбі проти Греції").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст.326 ГПК України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (ч.ч.1,3 ст.327 ГПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження»).

З огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви стягувача – ТОВ «Будхаб» про заміну боржника (ТОВ «Алатир-Інвест») у виконавчих провадженнях № 80018490 (щодо стягнення 50 000 грн - основного боргу (орендні платежі), 25 833,25 грн - пені, 2700,66 грн - 3% річних, 9621,43 грн - інфляційних втрат та 2422,40 грн - витрат на судовий збір) та № 80016676 (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн) на його правонаступника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профсуббуд» (33024, м. Рівне, вул. Київська, 47, приміщення 605С, ідентифікаційний код – 45482248).

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (п.26).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про заміну сторони виконавчих проваджень, відтак, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 334 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 квітня 2026 року у справі № 914/3167/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профсуббуд» – без задоволення.

Матеріали справи № 914/3167/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 08 червня 2026 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.