Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №466/9298/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 466/9298/25 пров. № А/857/13589/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П.,

за участю секретаря судових засідань – Демидюк О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2026 року (головуюча суддя: Свірідова В.В., місце ухвалення – м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови, –

встановив:

ОСОБА_1 , 02.10.2025 звернувся до суду з позовом, в якому, просив скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради серії ЛВ № 00842285 від 01.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 – закрити.

Обґрунтовує позов тим, що 01 травня 2025 року провідним спеціалістом-інспектором з паркування сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Кузьмич Марією Василівною було винесено постанову серії ЛВ № 00842285. Цією постановою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 400,00 грн. Згідно з постановою, 14.04.2025 о 18:29 год. водій транспортного засобу AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, не оплатив вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.11.2023. Відповідно до чинного законодавства водії з інвалідністю користуються правом безоплатного паркування. Місце, де було зафіксовано припаркований транспортний засіб, – вул. Тершаківців, – знаходиться у безпосередній близькості до його будинку, на відстані приблизно 1,5-2 км. Для позивача, як для особи з інвалідністю, необхідність паркувати автомобіль поблизу місця проживання є життєво важливим. На його транспортному засобі AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , встановлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю». Таким чином, він мав законне право на безоплатне паркування, а отже, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, в незалежності від того, в якому місці на паркувальному майданчику припарковано автомобіль.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2026 року позов задоволено.

Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, такими, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що чинним законодавством не передбачено звільнення осіб з інвалідністю від сплати вартості послуг з користуванням майданчиками для платного паркування транспортних засобів та чітко визначена реалізація прав на безоплатне паркування шляхом розміщення транспортного засобу на спеціально облаштованих місцях для осіб з інвалідністю.

Представник відповідача Шпакова Т.М. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача Левицький І.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на підставі закону, звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, він не є суб`єктом вказаного правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 23).

Постановою інспектора з паркування сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Кузьмич Марією Василівною, серії ЛВ № 00842285 від 01.05.2025 – ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу AUDI A6 д.н.з НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 грн за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається що 14.04.2025 о 18:29 год. водій транспортного засобу AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, ОСОБА_1 не оплатив вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 152-1 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, зокрема, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

За змістом ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з приміткою до вищевказаної статті режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Згідно зі ст. 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу AUDI A6 д.н.з НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

При цьому, позивача не заперечує факту користування майданчиком для платного користування, разом з тим покликається на те, що він є особою з інвалідністю, а тому має право на безоплатне паркування.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі покликання відповідача є помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 52-2 Закону № 3353-XII, при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 52-2 Закон № 3353-XII, положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами 6 та 7 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.

За змістом ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII) власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Разом з тим, ч. 7 ст. 30 Закону № 875-XII передбачає, що якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

З метою врегулювання порядку надання пільг щодо безоплатного паркування особами з інвалідністю, постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №585 затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів (далі – Порядок №585).

Відповідно до п. 2 Порядку № 585 право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається, зокрема, водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).

Згідно з п. 4 Порядку № 585 документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.

Відповідно до п. 5 Порядку № 585 безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що безоплатне паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю може здійснюватися виключно в межах місць для стоянки, що визначені операторами майданчиків для платного паркування та позначені відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.

Враховуючи вищенаведені правові норми, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивача, які також помилково взяті до уваги судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи, на підставі чинного законодавства, звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, а тому не є суб`єктом адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у вину.

Так, за змістом вимог розділів 33 та 34 ПДР України місця для осіб з інвалідністю позначаються дорожніми знаками 5.42.1 або 5.42.2, якими позначаються місця для паркування із табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», а також дорожньою розміткою 1.35, що безпосередньо позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю. У випадку розміщення транспортних засобів поза межами місць, призначених для водіїв, які належать до категорії осіб з інвалідністю або осіб, що їх перевозять, - паркування здійснюється на загальних підставах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 14.04.2025 о 18:29 год здійснив користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, транспортним засобом марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому, без оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування таким, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 78) та інформацією з веб-сайту «https://inspector.lviv.ua/violation».

Так, судом апеляційної інстанції досліджено матеріали фотофіксації вчиненого адміністративного правопорушення з веб-сайт «https://inspector.lviv.ua/violation», з аналізу вказаних матеріалів фотофіксації та матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб AUDI A6 д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В3061, при цьому, фото 1-3 здійснено о 18:03 год., а фото 4-8 здійснено о 18:29 год.

Отже, встановленими доказами підтверджується зупинка транспортного засобу за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців на майданчику для платного паркування.

При цьому, фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст. 14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу.

Належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин позивачем не надано, як і не надано доказів відсутності на вказаній ділянці дороги спеціально відведених місць для стоянки осіб з інвалідністю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що з офіційного веб-сайту «https://inspector.lviv.ua/violation» та Схеми організації дорожнього руху на вул. Тершаковців (а. с. 136, 163) вбачається, що такий обладнаний місцями для стоянки осіб з інвалідністю.

Щодо покликання позивача, що майданчик для пакування по вул. Тершаковців не є сформованою земельною ділянкою, і як наслідок такий майданчик не може бути об`єктом цивільних прав та відповідач не права вимагати оплату за паркування на ній, то суд апеляційної інстанції такі не бере до уваги, оскільки підтверджуючих доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано. Крім цього, предметом розглядуваного спору не є питання відведення земельної ділянки для паркування транспортних засобів.

Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих уповноваженій посадовій Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому є законною і скасуванню не підлягає.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 317, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 лютого 2026 року у справі № 466/9298/25 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

О. П. Мандзій

Повне судове рішення складено 05.06.26