Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №280/1650/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 280/1650/25 пров. № А/857/47206/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року (суддя – Плеханова З.Б., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного тексту – 03 жовтня 2025),

в адміністративній справі №280/1650/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 ,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Міністерства оборони України (далі – відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України по виплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення не в повному обсязі за січень місяць 2025 року; 2) зобов`язати в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити заборгованість у сумі 27727 грн.; 3) визнати контракт, укладений між Міністерством оборони України та громадянином України ОСОБА_1 таким, що є припиненим; 4) зобов`язати в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України укласти договір із громадянином України ОСОБА_1 про звільнення в запас за згодою сторін.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржене рішення суду необґрунтованим, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що недоплата грошового забезпечення йому, як військовослужбовцю за січень місяць 2025 року у сумі 27727, 00 грн., є істотним порушенням контракту. Зазначає, що судом не спростовано обставин щодо припинення контракту про військову службу.

За результатами апеляційного розгляду просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

29 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 , було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Контракт укладено строком на 3 роки (а.с. 19).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2024 №324 старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29 жовтня 2024 року №305-PС на посаду командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29 жовтня 2024 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та допущено до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 18).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №11 головний сержант ОСОБА_1 вибув з пункту дислокації військової частини до району ведення бойових дій на території України 11 січня 2025 року.

Відповідно до пункту 1 витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» встановлено виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) відповідно до додатку 1 до цього наказу (а.с. 116, 117).

Додатком 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» визначено період, за який здійснити таку виплату, зокрема, головному сержанту ОСОБА_1 з 12.01.2025 по 24.01.2025.

Відповідно до Пункту 5 витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» встановлено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які брали безпосередню участь у бойових діях або здійснювали заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у період здійснення зазначених заходів, та виконували бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) відповідно до додатку 5 до цього наказу.

Командир 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої ПКМ № 168 від 28.02.2022 року 100 тис. грн. з розрахунку сім днів ОСОБА_3 з 25 січня по 31 січня на підставі бойового наказу (розпорядження) в/ч НОМЕР_1 № р-452дск/кп від 15.01.25 року та 13 днів суми 50 тис. грн за період з 12 по 24 січня 2025 року.

Додатком 5 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Перелік особового складу військової частини НОМЕР_1 , що брав безпосередню участь у бойових діях» визначено період, за який здійснити таку виплату, зокрема, головному сержанту ОСОБА_1 з 25.01.2025 по 31.01.2025.

Відповідно до довідки «про нарахування та виплату додаткової винагороди за січень-лютий 2025 року» від 11 квітня 2025 року №138/53/2130, військовою частиною НОМЕР_1 , 21 лютого 2025 року виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду за січень 2025 року в сумі 35161,29 грн. З приміткою: сума зарахування може відрізнятися від нарахованої суми на величину утримань: військового збору, аліментів чи стягнень за виконавчим провадженням.

Також судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 №1408/кп призначено службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_1 (а.с. 133-зв.).

Пунктом 2 та 3 цього наказу службове розслідування доручено провести штаб-сержанту ОСОБА_4 в термін до 10 березня 2025 року, представити акт та матеріали службового розслідування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про завершення проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_1 » від 08.03.2025 №1552/кп встановлено:

«…1. Службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1408/кп від 28.02.2025 року «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 головним сержантом Мателегою ОСОБА_5 », вважати завершеним.

2. За порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та самовільне залишення військової частини, головного сержанта ОСОБА_1 , командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності після повернення до розташування військової частини НОМЕР_2 на підставі матеріалів даного службового розслідування.

3. Відповідно до вимог пункту 5 розділу 16 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року №260, головному сержанту ОСОБА_1 , командиру 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , щомісячну премію за лютий та березень місяць 2025 року не виплачувати.

4. Відповідно до вимог пункту 15 розділу ХХХIV порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року №260, головного сержанта ОСОБА_1 , командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , до наказу про виплату додаткової винагороди, передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за лютий та березень місяць 2025 року не включати.

5. Заступнику командира 2 стрілецького батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , копію акту службового розслідування та доданих до нього матеріалів по факту самовільного залишення частини (відсутність на місці несення служби) без поважних причин в районі виконання завдань за призначенням головного сержанта ОСОБА_1 , командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 направити на адресу Директора Територіального Управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 17.03.2025 головного сержанта ОСОБА_1 , який зарахований наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 березня 2025 року №83-РС в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як таких, що самовільно залишили частину, увільнено від займаної посади і вважається таким, що знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

На підставі рапорту командира підрозділу (командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону) командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ «Про виплату додаткової винагороди за лютий 2025 року» від 06.03.2025 №1538/кп (а.с. 127).

Пунктом 10 даного наказу встановлено не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 відповідно до додатку 10 цього наказу.

Додатком 10 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди за лютий 2025 року» від 06.03.2025 №1538/кп., визначено перелік особового складу військової частини НОМЕР_1 , який не набув права на виплату додаткової винагороди, зокрема і головний сержант ОСОБА_1 ..

Позивач не погодившись з діями відповідачів, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац перший, другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію», з метою забезпечення додаткової фінансової підтримки осіб, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, у тому числі військовослужбовців, підвищення їх мотивації та рівня соціального забезпечення, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168), якою установлено, зокрема, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

- військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови (пункт 2-1 Постанови №168).

Пунктом 17 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі – Порядок №260) зазначено, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Водночас, підпунктом 24 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (далі – Положення №671) встановлено, що міністр дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.

Керуючись вищезазначеними нормативно-правовими актами, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, Міністерством оборони України видано наказ №44 від 25.01.2023, яким додано розділ ХХХІV до Порядку №260.

Так, відповідно до вимог пункту 2, 4, 10 розділу ХХХІV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

- з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

- з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

- 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

- з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

- з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

- у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

- з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

- у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

З аналізу зазначених норм встановлено обов`язковість двох умов виплати збільшеного розміру додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а саме: - перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Тоді як всім іншим військовослужбовцям здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до положень пункту 2, 8 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Окрім того, пунктом 15 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» встановлено виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) відповідно до додатку 1 до цього наказу.

Додатком 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» визначено період, за який здійснити таку виплату, зокрема, головному сержанту ОСОБА_1 з 12.01.2025 по 24.01.2025.

Відповідно до Пункту 5 витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» встановлено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які брали безпосередню участь у бойових діях або здійснювали заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у період здійснення зазначених заходів, та виконували бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) відповідно до додатку 5 до цього наказу.

Додатком 5 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 року №825/кп «Про додаткову винагороду за січень 2025 року» визначено період, за який здійснити таку виплату, зокрема, головному сержанту ОСОБА_1 з 25.01.2025 по 31.01.2025.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу додаткову винагороду за січень 2025 року в повному обсязі, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині невиплати грошового забезпечення в повному обсязі за січень місяць 2025 року та зобов`язання виплатити заборгованість у сумі 27727 гривень, задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог про визнання припиненим контракту укладеного позивачем з Міністерством оборони України та звільнення позивача у запас за згодою сторін, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1, 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

В пункті 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ затверджено виключні підстави, за яких під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, а в пункті 3 частини 12 зазначеної статті визначено підстави за яких під час воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин.

Згідно вимог пункту 233 Положення про проходження військової служби військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Суд встановлено, що позивач з рапортом про звільнення з військової служби до командира військової частини НОМЕР_1 не звертався, документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби не надавав, відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби від командира військової частини НОМЕР_1 не отримував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не вчинялись дії для звернення до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби, відтак, позовні вимоги про звільнення з військової служби є передчасними.

Щодо покликання апелянта на порушення з боку відповідачів його прав на належне медичне лікування у лютому 2025 року та щодо проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає, що питання відносно медичного лікування позивача у лютому 2025 року та щодо проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини, не є предметом спору в цій справі, а тому доводи апелянта в цій частині безпідставні.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/1650/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська