Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №641/7250/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

м. Харків

справа № 641/7250/25

провадження № 22-ц/818/2810/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджифінанс»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Мухіна Олега Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року ухвалене у складі судді Марченка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «ДіджиФінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №103824838 від 04.05.2021 у розмірі 64 424, 00 року грн, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.05.2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103824838. 14.09.2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір про відступлення прав вимоги № 08Т, у відповідності до умов якого, ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги, а ТОВ "Діджи Фінанс" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги за кредитним договором № 103824838 від 04.05.2021 року. Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги № 08Т від 14.09.2021 року, ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 64 424, 00 грн., з яких: 13 500, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 48 674, 00 грн. - заборгованості за відсотками, 2 250, 00 грн. - заборгованість за комісійними винагородами. Всупереч умов Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "Діджи Фінанс", ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Діджи Фінанс".

Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 103824838 від 04.05.2021 року у розмірі 27 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 015,23 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення мотивовано тим що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, та враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази виконання зобов`язання із повергнення кредитних коштів відповідачем, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині тіла кредиту. Проте встановивши що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту. Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про те, що нараховані відсотки за кредитним договором є несправедливими та підлягають стягненню в розмірі тіла кредиту в сумі – 13 500, 00 грн. Крім того вимога позивача щодо стягнення заборгованості за комісією є нікчемною, оскільки встановлення комісії за надання кредиту суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог. В матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором. Відповідач не отримував електроні повідомленні, не заповнював формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі, не отримував одноразового ідентифікатора. Крім того зазначений номер телефону, що вказаний в довідці про ідентифікацію не належить відповідачу. Також апелянт зазначає що не отримував жодних кредитних коштів, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи щоб підтверджували факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Крім того у вказаному кредитному договорі відсутній рахунок на який повинні бути перераховані кредитні кошти, а рахунок що зазначений у платіжному дорученні №27333837 не належить відповідачу, та будь-яких доказів на підтвердження належності вказаного рахунку відповідачу матеріали справи не містять.

23.03.2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначає, що в матеріалах справи наявні усі докази на підтвердження факту укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору за яким відповідач отримав кредитні кошти.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено копію договору від 04.05.2021 № 103824838 про надання кредиту (далі – договір) між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 відповідно до якого на умовах договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с.17-20).

Відповідно до умов вказаного договору визначено: сума кредиту – 15000,00 грн (п.1.2), строк – 30 днів (п.1.3), процентна ставка нараховується за користування кредитом та залежить від фактичного виконання та становить 1,70% від фактичного залишку суми кредиту за кожен день користування кредитом (знижена процентна ставка), 5,00% від фактичного залишку суми кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна процентна ставка), комісія за надання кредиту становить 2250,00 грн тобто 15,00% від суми кредиту, розрахунок сукупної вартості кредиту визначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору, додаток №1. Відповідно до п.2.1. кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Додаток 1 та 2 до даного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит №103824838 від 04.05.2021 та паспорт споживчого кредиту від 04.05.2021 (а.с.21-22).

В матеріалах справи міститься анкета-заява на кредит №103824838 від 04.05.2021 року. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, основні умови кредитування: сума кредиту, строк, проценти (а.с.12).

Згідно даних платіжного доручення 27333837 від 04.05.2021 року на виконання умов кредитного договору первинним кредитором були перераховані на картку НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 15000,00 грн (а.с.34).

ТОВ «Мілоан» надав до суду відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103824838 від 04.05.2021 (а.с. 14-15).

14.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 08Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до відповідача, відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року. ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 кредитний договір № 103824838 від 04.05.2021 року (а.с.23-29).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги заборгованості ТОВ «ТОВ «Діджи Фінанс» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 103824838 від 04.05.2021 року в сумі 64424,00 грн, з них: сума заборгованості за тілом 13500,00 грн сума заборгованості за відсотками 48674,00 грн, сума заборгованості за комісією 2250,00 грн.(а.с.13)

25.07.25 року директор ТОВ «Діджи Фінанс» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу з пропозицією сплатити заборгованість в сумі 64424,00 гривень на користь ТОВ «Діджи Фінанс» та роз`ясненням, що у випадку невиконання цієї вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку(а.с.36).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Так, із наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ "Мілоан", а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ "Мілоан") із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

В позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» посилалось на те, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор, шляхом подання позичальником заявки на отримання кредиту у власному кабінеті, однак колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин щодо видачі відповідачу одноразового ідентифікатора для підписання вищезазначеного договору позики та самого факту його підписання таким одноразовим ідентифікатором, крім того вказана заява позичальника №103824838 від 04.05.2021 також не підписана відповідачем.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

До позовної заяви долучено копію платіжного доручення №27333837 від 04.05.2021 року підписаного представником ТОВ «Мілоан» та скріплене його печаткою, в якому зазначено Платник: ТОВ «Мілоан», Банк платника: Приватбанк, Отримувач: ОСОБА_1 , картка НОМЕР_1 , натомість даний документ не засвідчує факт перерахування відповідачу коштів, адже для підтвердження перерахування коштів отримувачу повинен містити відмітку банку про виконання цієї інструкції. Документ, з назвою «платіжне доручення №27333837» наданий позивачем у матеріали справи не відповідає первинному документу, який засвідчує або може засвідчувати надання коштів відповідачу за кредитним договором, інших квитанцій, довідок платіжних компаній, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування ТОВ «Мілоан» коштів відповідачу, у матеріали справи не надано.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності вказаної банківської картки відповідачу. Водночас, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті рахунку, та чи видавалась на ім`я ОСОБА_1 відповідна картка.

Позивачем також не надано до суду виписки по рахунку відповідача за Договором про споживчий кредит №103824838 від 04.05.2021.

До позовної заяви долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103824838 від 04.05.2021 що по за своєю суттю є розрахунком заборгованості, проте наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача, тому колегія суддів не може вважати розрахунок заборгованості без заперечним доказом наявності такої заборгованості у відповідача перед банком.

Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору №103824838 від 04.05.2021 та відсутні докази на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності позовних вимог.

Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволені позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» слід відмовити.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн за подачу позовної заяви та 3633,60 грн за подачу апеляційної скарги а всього 6056,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мухіна Олега Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджифінанс» – відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук