Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №214/4132/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1435/26 Справа № 214/4132/26 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності адвоката Губара А.Л.,

апеляційну скаргу адвоката Губара А.Л., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Веселий Став Широківського району Дніпропетровської області, українця, освіта вища, одруженого, працюючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 офіцером відділення військового обліку та бронюваня, військове звання «старший лейтенант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 30 600 гривень; стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року встановлено, що 01.04.2026 р. приблизно о 08:15 год. офіцер відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи старшим групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи всупереч інтересам служби, внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, наказу №1191 від 31.03.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 – Тернівського районного у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про створення групи оповіщення військовозобов`язаних на період 31 березня по 01 квітня 2026 року», не забезпечив належну організацію та контроль за діяльністю групи оповіщення, допустив членами групи оповіщення здійснення заходів оповіщення з використанням балаклав, що закривають їх обличчя, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

01.04.2026 р. приблизно о 08:15 год. офіцер відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи старшим групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи всупереч інтересам служби, внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 7 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, не забезпечив належну організацію та контроль за діяльністю групи оповіщення, здійснював заходи оповіщення та перевірку військово - облікових документів не у військовій формі одягу Збройних Сил України, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

01.04.2026 р. приблизно о 08:15 год. офіцер відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи старшим групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи всупереч інтересам служби, внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532, наказу №1191 від 31.03.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про створення групи оповіщення військовозобов`язаних на період 31 березня по 01 квітня 2026 року», не забезпечив належну організацію та контроль за діяльністю групи оповіщення, не забезпечив обов`язкову фото - та відео фіксацію процесу перевірки військово-облікових документів і вручення повісток, чим порушив встановлений порядок виконання завдань з мобілізації в умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Доводи апеляційної скарги:

Адвокат Губар А.Л. подав апеляційну скаргу в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В апеляційній скарзі просить постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року у справі № 214/4132/26 змінити в частині накладеного адміністративного стягнення та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суддя 1-ї інстанції не в повній мірі врахував загальні принципи та правила накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 23, ст.ст. 33 – 35 КУпАП.

Вважає, що судом не надано належної оцінки істотним обставинам, зокрема, що ОСОБА_1 повністю визнав вину у судовому засіданні та щиро розкаявся; адміністративне правопорушення вчинене ним вперше.

Окремо звертає увагу, що суд 1-ї інстанції не надав належної оцінки документам, які характеризують особу правопорушника та мають істотне значення при визначенні виду і розміру адміністративного стягнення, а саме:

довідці, виданої Міністерством оборони України, військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої старший лейтенант ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. У довідці наведено конкретні підстави її видачі, а саме накази та бойові розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_7 », командування територіальної оборони та військової частини, що підтверджує реальну участь особи у заходах оборонного характеру;

посвідченню, виданому Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , яке підтверджує надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та його право на відповідні пільги відповідно до законодавства України. Зазначене посвідчення є офіційним документом, що підтверджує безпосередню участь особи у бойових діях та виконанні завдань із захисту держави.

Вважає, що вказані документи свідчать про високий рівень відповідальності, належне виконання військового обов`язку, позитивні морально-ділові якості правопорушника, а також його внесок у захист держави, що повинно бути враховано судом як обставини, які істотно пом`якшують відповідальність.

Наголошує, що наведені вище обставини відповідно до ст. 34 КУпАП є такими, що пом`якшують відповідальність, натомість обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні.

Окремо звертає увагу, що при визначенні виду та розміру стягнення суд повинен був врахувати, що: правопорушення не носить умисного характеру; відсутні будь-які негативні наслідки; особа правопорушника характеризується позитивно; є значна кількість пом`якшуючих обставин.

Вважає, що суд 1-ї інстанції фактично застосував максимально суворе стягнення у межах санкції, не навівши належної мотивації такого рішення.

Наполягає, що призначивши максимальний штраф, передбачений статтею 172-15 КУпАП, суд 1-ї інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість. Вважає призначене адміністративне стягнення таким, що не відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання.

Позиції сторін в суді :

Адвокат Губар А.Л. в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, заяв та клопотань від якого про відкладення розгляду справи не надходило.

Окремо наголосив, що не доведена наявність вини ОСОБА_1 наявними в матеріалах справи доказами.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника з доповненнями, вислухавши пояснення захисника в судовому засіданні, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею 1-ї інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Безпосереднім об`єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків.

З об`єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв`язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків полягає у невиконання дій, які входять до службових обов`язків. Неналежне виконання службових обов`язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов`язків. Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено перелік загальних обов`язків 138. Статтею 16 цього Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Суб`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у двох формах: злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.

Злочинна самовпевненість полягає в тому, що винний передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, які є результатом недотримання спеціальних правил, що регламентують службову діяльність військових службових осіб, але легковажно розраховує на їх відвернення.

Злочинна недбалість характеризується тим, що військова службова особа не передбачає, що в результаті недотримання спеціальних правил, які регламентують військову службову діяльність, може бути завдано шкідливих наслідків, хоча повинна була і могла це передбачити.

Суб`єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими згідно з приміткою до ст. 172-15 КУпАП розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, спростовується дослідженими районним судом доказами, а саме:

протоколами про вчинення військового адміністративного правопорушення №21 від 14.04.2026 року; №20 від 14.04.2026 року; №19 від 14.04.2026 року;

витягом з ЄРДР №12026046750000089 від 01.04.2026 року, відомості про кримінальне правопорушення до якого внесені на підставі заяви ОСОБА_2 ;

протоколом допиту потерпілого від 03.04.2026 року в рамках вказаного кримінального провадження, з показань якого, зокрема вбачається, що 01.04.2026 приблизно о 08-10 год. до нього під`їхав автомобіль «бус» марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_3 , звідки вийшов чоловік приблизно 45-50 років, повної статури, одягнений в штани «хакі», він представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_8 та віддалено показав посвідчення…..В цей час з автомобіля вибігли чоловіки в балаклавах, один віком приблизно до 25 років, одягнений в чорний тактичний одяг, другий віком приблизно до 30 років , одягнений в штани «хакі» та камуфляжну куртку;

протоколом огляду предмету від 07.04.2026 року, під час огляду DVD+R на якому міститься інформація: відеозапис ведеться на нагрудну боді-камеру поліцейського 01.04.2026 о 08.09.55 год., на відео з`являється два чоловіки, чоловік №1 одягнутий у куртку чорного кольору, джинси темо сірого кольору та кросівки чорного кольору, чоловік №2 одягнутий в куртку синього кольору, джинси синього кольору та кросівки чорного кольору, на спині одягнутий рюкзак та тримає в руці пакет синього кольору….О 08.11.17 год. відеозапис зупиняється;

листом Покровсько-Тернівського районного у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_9 №1/3297 від 02.04.2026 з якого вбачається, що уповноваженим на проведення заходів оповіщення військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно «Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних засобів, що мають функції фото – та відео фіксації» затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №532 та «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, боді-камери видавались. Записи з боді-камер відсутні;

копією наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 (з основної діяльності) №1191 від 31.03.2026 року «Про створення груп оповіщення військовозобов`язаних на період з 31 березня по 1 квітня 2026 року, з якого вбачається, що особовому складу, що залучається до групи оповіщення: заборонити використання балаклав, масок або інших засобів, що закривають обличчя, під час проведення заходів з оповіщення громадян, перевірки їхніх документів чи вручення повісток; у процесі перевірки документів громадян тримати боді-камеру постійно увімкненою, називати своє прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), посаду, а також за вимогою військовозобов`язаного пред`являти службове посвідчення особи уповноваженої вручати повістки, разом із військовим квитком (посвідченням офіцера). Старшим групи оповіщення під час перевірки військово-облікового документа (в електронній або паперовій формі) організувати фото- та відео фіксацію процесу перевірки документів із застосуванням технічних засобів;

копією Додатку 1 до вказаного наказу у вигляді Списку особового складу задіяного в оповіщенні 31 березня 2026 року та 01 квітня 2026 року, з якого вбачається, що 01.04.2026 року група оповіщення №1 ВП-5 (час роботи з 05:00 до 13:00) до складу якої увійшов, зокрема, старший групи оповіщення старший лейтенант ОСОБА_1 .

Отже доводи захисника про відсутність доказів вини ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду цієї справи.

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, який одружений, є учасником бойових дій, має грамоти за сумлінне виконання службових обов`язків, відзнаку начальника районної військової адміністрації нагрудний знак «За захист Криворізького району», ступінь його вини, а також враховуючи обставини вчинення вищевказаного правопорушення, та вмотивовано вважав за необхідне призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги сторони захисту, що суддею 1-ї інстанції не було в повній мірі враховано характеризуючи дані про особу, є необґрунтованими.

Разом з тим, наявність позитивних характеристик, нагород, статусу учасника бойових дій, позитивних морально-ділових якостей тощо, були враховані суддею 1-ї інстанції при визначенні міри адміністративного стягнення в межах, визначених санкцією інкримінованої статті, та ніяким чином не зменшують та не спростовують обсяг встановленого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Крім того, доводи захисника щодо не врахування судом визнання вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Так, такі доводи спростовуються позицією сторони захисту, висловленою під час апеляційного розгляду, щодо заперечення наявності вини ОСОБА_1 в інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено таких обставин, які б свідчили про необґрунтованість визначеного суддею 1-ї інстанції адміністративного стягнення, що явно не відповідало особі правопорушника за своїм видом через суворість.

Отже, при розгляді справи суддею 1-ї інстанції порушень вимог ст. 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання адвоката Губара А.Л. про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи суддею 1-ї інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Також, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці, ступеню його вини, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

З врахуванням викладено, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Губара А.Л., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин