Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №646/2629/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/2629/26

№ провадження 2/646/2799/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі головуючого: судді Янцовської Т.М., за участі секретаря судового засідання Зубкової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №646/2629/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу за договором позики у розмірі 2 700 грн., інфляційні витрати, 3 % річних та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з проханням позичити їй 2 700 грн.

Відповідач отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 2 700 гривень, про що власноручно написала розписку, за якою зобов`язалася повернути кошти в повному обсязі в строк до 31.01.2024 року. Станом на дату звернення до суду позика не повернута. Оскільки, відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання в добровільному порядку, позику не повернула, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 27.03.2026 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін у відповідності зі ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 08.06.2026 призначено провести заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

02.01.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів , відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень. Зазначені грошові кошти були надані відповідачу в борг до 31.01.2024 року.

20.04.2026 представником позивача засобами поштового зв`язку надіслано до суду оригінал боргової розписки від 02.01.2024, згідно з якою відповідач ОСОБА_2 бере в борг у позивача 2 700 грн. та зобов`язується повернути їх до 31.01.2024.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ст. 1047 ЦКУ договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Виходячи з вимог статей 1046, 1047, 1049 ЦК України у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування цих положень закону суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц сформовано висновок, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦКУ якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач в період дії воєнного стану, який введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, визначеної ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого позову.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У даній справі судові витрати складаються з судового збору у розмірі 1064,96 грн, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, понесених відповідачем.

Факт надання правової допомоги підтверджується договором про надання юридичних послуг від 11.02.2026, додатковою угодою №1 до Договору № б/н від 11.02.2026, актом приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2 700 (дві тисячі сімсот) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) 96 (дев`яносто шість) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення складене 08.06.2026.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.М. Янцовська