Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №638/2619/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/2619/26

Провадження № 3/638/1132/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Цвіра Д.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає (перебуває) за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

06.12.2026 року о 02:40 годині в м. Харкові, по вул. Клочківська, б. 3, водій ОСОБА_1 керував тз Volkswagen passat, номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також від проходження огляду у медичному закладі КНП «ХОР» ОКНЛ, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

10.03.2026, захисником ОСОБА_1 – адвокатом Халупко С.В. подано через систему електронний суд заяву, якою просив:

- об`єднати в одне провадження справи №638/2619/26 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та №638/2621/26 за ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та вважати № 638/2619/26, номером об’єднаної справи.

- надати можливість адвокату Халупко С.В. взяти участь в судовому засіданні по справі № 638/2619/26 та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференціії поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Окрім того, 20.04.2026, захисником ОСОБА_1 – адвокатом Халупко С.В. подано через систему електронний суд додаткові пояснення, якими просила:

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

- надати доступ до відеоматеріалів справи та надати час для подачі письмових пояснень за результатом огляду відеоматеріалів, обґрунтовуючи тим, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584190 від 06.02.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 , працівниками поліції зазначено, що останній нібито керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння.

Разом із тим, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому такі дані встановлюються протоколом, поясненнями, висновками експертів, показаннями технічних приладів, відеозаписами та іншими документами.

Водночас, відповідно до ст. 252 КУпАП, жоден доказ не має наперед встановленої сили, а суд оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Це означає, що сам по собі протокол не може автоматично підтверджувати вину особи, а повинен бути перевірений у сукупності з іншими належними та допустимими доказами.

У даній справі відсутній належний доказовий масив, який би підтверджував ключові елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: факт керування транспортним засобом, наявність стану сп’яніння або законно зафіксованої відмови від огляду.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що: — відсутні безперервні відеозаписи, які б фіксували момент керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ; — не зафіксовано належним чином сам факт зупинки транспортного засобу; — відсутня чітка та однозначна відеофіксація відмови від проходження огляду; — не підтверджено, що така відмова була добровільною, усвідомленою та здійсненою після належного роз’яснення прав.

Таким чином, наявні у справі матеріали носять формальний характер та не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у справах про адміністративні правопорушення діє принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведеність вини прирівнюється до доведеної невинуватості.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 наголосив, що елементом презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, який передбачає, що у разі наявності сумнівів щодо вини особи такі сумніви повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також неодноразово зазначав, що доведення вини має відповідати стандарту «поза розумним сумнівом», що означає наявність достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів.

У контексті даної справи такі докази відсутні. Наявні матеріали не утворюють єдиної логічної та послідовної системи доказів, яка б виключала будь-які розумні сумніви щодо вини особи.

Судова практика підтверджує необхідність суворого дотримання стандартів доказування у справах цієї категорії. Так, у постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 року суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у зв’язку з тим, що відсутні належні докази відмови особи від проходження огляду, а також не забезпечено належну фіксацію обставин справи.

Аналогічний підхід простежується і в узагальненій апеляційній практиці, відповідно до якої провадження у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у випадках, коли відсутні належні та допустимі докази або коли вони є суперечливими та не дозволяють зробити однозначний висновок про вину особи.

Отже, з огляду на викладене, у даній справі відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували факт події адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 . Наявні сумніви є істотними та неусунутими, а тому відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584190 від 06.02.2026 року, працівниками поліції зазначено, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest, так і в закладі охорони здоров’я у лікаря- нарколога.

Разом із тим, сама по собі формальна фіксація «відмови» у протоколі не є достатньою для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативно-правових актів така відмова повинна бути зафіксована з дотриманням чіткої, визначеної законом процедури.

Статтею 266 КУпАП прямо передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров’я, а у разі відмови особи від проходження такого огляду або незгоди з його результатами — такий огляд проводиться у закладі охорони здоров’я. Водночас, обов’язковою умовою є належна фіксація як самої пропозиції пройти огляд, так і факту відмови від нього.

Аналіз матеріалів справи свідчить про істотні порушення зазначеної процедури, які ставлять під сумнів як сам факт відмови, так і законність дій працівників поліції.

По-перше, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що огляд на місці події проводився з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп’яніння, зокрема: — не підтверджено наявність чинної метрологічної повірки приладу; — відсутні дані щодо дотримання необхідного інтервалу часу перед проведенням огляду; — відсутні результати тестування або їх фіксація.

По-друге, відсутні належні докази того, що особі було роз’яснено право на альтернативний огляд у медичному закладі, а також забезпечено реальну можливість його проходження. Формальне зазначення у протоколі не може вважатися належним підтвердженням виконання цього обов’язку.

По-третє, матеріали справи не містять належної відеофіксації, яка б безперервно та об’єктивно фіксувала: — пропозицію пройти огляд; — роз’яснення прав особі; — чітку та однозначну відмову від проходження огляду; — обставини, за яких така відмова була висловлена.

Відсутність такої фіксації створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності викладених у протоколі обставин.

Судова практика послідовно виходить із того, що порушення процедури огляду є самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Так, у постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 року суд дійшов висновку, що недотримання встановленого порядку фіксації відмови від проходження огляду виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв’язку з чим провадження підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена і в узагальненій апеляційній практиці, відповідно до якої відсутність належної відеофіксації або свідків при відмові від огляду, а також недотримання процедури направлення до медичного закладу, є підставами для закриття провадження за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Будь-які відступи від встановленої процедури тягнуть за собою недопустимість отриманих доказів.

Таким чином, у даній справі працівниками поліції не дотримано обов’язкової процедури огляду на стан сп’яніння, що призвело до отримання недопустимих доказів. Відсутність належної фіксації відмови, порушення порядку пропозиції огляду та ненадання реальної можливості його проходження свідчать про те, що факт відмови не доведений належним чином.

За таких обставин, відсутній один із ключових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме — належно зафіксована відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584190 від 06.02.2026 року, працівниками поліції зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, після чого було здійснено подальші процесуальні дії, зокрема висунуто вимогу про проходження огляду на стан сп’яніння.

Разом із тим, аналіз змісту зазначеного протоколу та інших матеріалів справи свідчить про відсутність чітко визначеної, конкретної та належним чином зафіксованої підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право зупинити транспортний засіб виключно у випадках, прямо передбачених законом, зокрема: якщо водій порушив правила дорожнього руху, якщо є очевидні ознаки технічної несправності транспортного засобу, якщо є інформація про причетність транспортного засобу або водія до правопорушення тощо. При цьому поліцейський зобов’язаний повідомити водія про конкретну причину зупинки.

У даному випадку матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що на момент зупинки транспортного засобу існували передбачені законом підстави для її здійснення. У протоколі відсутній детальний опис порушення Правил дорожнього руху, яке нібито стало підставою для зупинки, а також відсутні будь-які інші об’єктивні дані, що підтверджують правомірність таких дій працівників поліції.

Більше того, у матеріалах справи відсутній відеозапис, який би фіксував момент руху транспортного засобу до його зупинки, що унеможливлює перевірку факту вчинення будь-якого правопорушення, яке могло б бути підставою для втручання з боку поліції.

Правова позиція Верховного Суду з цього питання є усталеною та однозначною. Так, у постановах від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 та від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність належно задокументованих підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про незаконність такої зупинки, а всі докази, отримані після неї, є недопустимими.

Ця правова позиція ґрунтується на конституційних принципах, зокрема положеннях статті 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, якщо первинна процесуальна дія — зупинка транспортного засобу — є незаконною, то всі подальші дії працівників поліції, включаючи вимогу пройти огляд на стан сп’яніння, складання протоколу та інші процесуальні документи, втрачають свою юридичну силу як такі, що отримані з порушенням закону.

Додатково слід зазначити, що відповідно до принципу законності, закріпленого у ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Будь-яке відхилення від встановленого законом порядку тягне за собою визнання відповідних доказів недопустимими.

Судова практика також підтверджує, що недоведеність законності зупинки транспортного засобу є самостійною підставою для закриття провадження. Так, у постанові Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі № 192/1195/25 суд звернув увагу на відсутність належного обґрунтування причини зупинки транспортного засобу та дійшов висновку про наявність сумнівів у правомірності дій працівників поліції, що підлягають тлумаченню на користь особи.

Отже, у даній справі відсутні належні докази законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , що свідчить про незаконність первинної процесуальної дії. Усі подальші докази, отримані внаслідок такої зупинки, є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

За таких обставин, відсутня належна доказова база для встановлення події адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо правомірності дій працівників поліції та доведеності вини особи відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь ОСОБА_1 , що є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584190 від 06.02.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 нібито були роз’яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що міститься відповідний підпис у протоколі.

Разом із тим, сам факт формального підпису у протоколі не свідчить про реальне забезпечення права на захист, оскільки відповідно до усталеної судової практики та норм законодавства, таке право повинно бути не лише задеклароване, а й фактично забезпечене.

Статтею 268 КУпАП прямо передбачено: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; користуватися юридичною допомогою адвоката…».

Таким чином, право на захист включає не лише формальне роз’яснення прав, а й надання реальної можливості: — отримати правову допомогу адвоката; — ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі відеозаписами; — підготувати свою правову позицію; — надати пояснення та заперечення.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що такі можливості ОСОБА_1 фактично забезпечені не були. Зокрема, відсутні докази того, що особі було надано достатній час для реалізації своїх прав, що їй було забезпечено доступ до всіх матеріалів справи, включаючи відеозаписи, або що вона мала можливість скористатися правничою допомогою до моменту складання протоколу та фіксації нібито відмови від огляду.

Більше того, сама процедура оформлення матеріалів справи свідчить про формальний підхід працівників поліції до забезпечення прав особи, що прямо суперечить завданням провадження, визначеним ст. 245 КУпАП, відповідно до якої провадження повинно забезпечувати своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.

Судова практика чітко визначає, що порушення права на захист є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови і закриття провадження.

Так, у постанові Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.03.2026 у справі № 703/402/26 суд дійшов висновку, що розгляд справи без забезпечення реального права особи на ознайомлення з матеріалами справи та підготовку захисту є істотним порушенням процесуального закону, яке унеможливлює притягнення особи до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Миколаївського апеляційного суду (аналіз практики за березень 2019 року), де суд зазначив, що відсутність належного повідомлення особи, неможливість надати пояснення та реалізувати право на захист є підставою для закриття провадження за відсутністю складу правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 59 Конституції України: «Кожен має право на професійну правничу допомогу».

Це право є фундаментальним і не може бути обмежене формальними діями з боку органів влади.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість підготувати та представити свій захист, а будь-які обмеження цього права ставлять під сумнів справедливість всього провадження.

У даній справі сукупність обставин свідчить про те, що: — право на захист було роз’яснено формально; — реальної можливості скористатися адвокатом не забезпечено; — доступ до матеріалів справи був обмежений або відсутній; — особа не мала можливості належним чином підготувати свою позицію.

Таким чином, допущені порушення є істотними, оскільки вони безпосередньо вплинули на можливість ОСОБА_1 захищати свої права та інтереси.

З огляду на викладене, порушення права на захист у даній справі є самостійною підставою для визнання отриманих доказів недопустимими та закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вини ОСОБА_1 .

Допущені істотні порушення: — недоведеність факту керування та події правопорушення; — порушення процедури огляду на стан сп’яніння; — відсутність доказів законності зупинки; — порушення права на захист.

Повно та всебічно розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши всі наявні у справі докази, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст.245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною другою статті 266 КУпАп передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

За визначеннями п. 3 розділу І Інструкції, відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; п.1 розділу III вказує, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія;

портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Згідно із п. 4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції Портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п.6 розд. І, діючої «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі «Інструкція»), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

Згідно вимог розд. ІІ цієї ж «Інструкції», за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як регламентовано п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584130 від 06.02.2026. Даний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд не проводився, відмовився;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які міститься на дисках та приєднаний до матеріалів справи.

Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозаписів на диску, знятого працівниками поліції, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення поліцейськими велася з моменту початку виконання ними службових обов`язків на момент зупинки транспортного засобу.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.130 КУпАП.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом – виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

За вказаних обставин, матеріали провадження містять достовірні відомості, з яких можна беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника.

Щодо клопотання захисника про об`єднання, суд звертає увагу, що враховуючи положення ст. 36 КУпАП, об`єднання, не передбачено.

Також, КУпАП не передбачає проведення судового засідання, в режимі відеоконференції.

Щодо клопотання захисника, про надання доступу до відеоматеріалів, суд звертає увагу, що захисник з моменту зі зверненням до суду з даним клопотанням, не з`явився до суду, та не ознайомився з відеозаписом.

Враховуючи вищенаведене та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, характер вчиненого нею правопорушення, ступінь її вини, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Постанова набирає сили після закінчення строку на її оскарження та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до положень ст. ст. 307–308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Реквізити для сплати штрафу та судового збору розміщені на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова у розділі «Громадянам» (веб-адреса сторінки: https://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/).

Суддя Д.М. Цвіра