Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №351/1221/24 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1221/24

Номер провадження №1-кп/351/63/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12024091230000041, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Воскресінці Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, депутатом не обирався, звільненого з військової служби під час мобілізації, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

Вказане кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

14 лютого 2024 року приблизно о 15 год 00 хв водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Ford Tranzit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-10 сполученням Стрий - Чернівці - Мамалига, по вул. Відродження у межах с. Заболотів Коломийського району Івано-Франківської області у напрямку м. Коломия із швидкістю 50...53 км/год.

У цей час по тій же ділянці дороги Н-10, перед транспортним засобом під керуванням ОСОБА_5 , у попутному напрямку по правому краю проїзної частини дороги рухався велосипедист - ОСОБА_7 .

Під час руху між вказаними вище автомобілем та велосипедистом поступово зменшувалась відстань, і в один момент, під час прямолінійного руху, велосипедист ОСОБА_7 змінив напрямок руху та почав перетинати проїжджу частину дороги по ходу руху автомобіля з права на ліво.

У той час ОСОБА_5 , продовжуючи рух автомобілем марки Ford Tranzit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу щоб мати змогу безпечно керувати ним, у порушення пункту 12.3 ПДР України, не обрав безпечної швидкості руху та маючи об`єктивну можливість уникнути наїзд на велосипедиста шляхом застосування екстреного гальмування, з моменту зникнення небезпеки для руху, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, а намагався об`їхати велосипедиста ОСОБА_7 , внаслідок чого допустив наїзд на останнього.

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КНП «Коломийська центральна лікарня» Коломийської міської ради, транспортний засіб та велосипед зазнали механічних ушкоджень.

При цьому водій ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме:

п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.1., згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним;

п. 12.3., який зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

У результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої велосипедист ОСОБА_7 , відповідно до висновку експерта № 43м від 10.04.2024 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, перелому потиличної кістки з переходом на основу, забою м`яких тканин голови, забійної рани голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами статті 337 КПК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, надав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, вказав, що з потерпілою порозумівся, всі витрати компенсував.

Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Потерпіла ОСОБА_8 подала до суд заяву, в якій повідомила суд, що жодних претензій до ОСОБА_5 не має, останнім відшкодовано заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду в повному обсязі, просила суд залишити її цивільний позов без розгляду, суворо не карати ОСОБА_5 та розглядати кримінальну справу без її участі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають у суду сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, у яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

Призначаючи покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілої і позицію прокурора.

Приписами статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 3 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що згідно з статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до обвинувального акту обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , вказано активне сприяння розкриттю злочину.

Однак суд не визнає вказану обставину такою, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого, оскільки під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження надання обвинуваченим добровільної допомоги слідству.

За правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17 та від 07 квітня 2021 року у справі № 263/15605/17, активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. Отже, визнання обвинуваченим своєї вини та надання правдивих показань ще не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

В обвинувальному акті обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно з пунктом 6 частини 1 статті 67 КК України, вказано вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд не визнає вказану обставину такою, яка обтяжує відповідальність обвинуваченого, з огляду на таке.

Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого правопорушення та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалось і не могло охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання, відсутні.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 570/32/18 (Постанова від 02.03.2023).

Суд також враховує досудову доповідь Коломийського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 24.10.2024, про те, що у обвинуваченого ОСОБА_5 середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Виходячи з викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що останній офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні має трьох малолітніх дітей, не судимий, має постійне місце проживання, за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не звертався, за місцем проживання на території с. Залуччя Коломийського району Івано-Франківської області характеризується позитивно, скарг від сусідів та жителів села на нього до виконавчого комітету сільської ради не надходило, громадський порядок не порушує, приймає активну участь у громадському житті села, проходив військову службу під час мобілізації, а також обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, передбачене у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та в період з 27.12.2024 по 08.05.2025 проходив військову службу під час мобілізації, обставини, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди, відсутність обставин, які його обтяжують, відсутність у потерпілої ОСОБА_8 претензій до ОСОБА_5 та її прохання суворо його не карати, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з випробуванням.

При визначені обов`язків, які необхідно покласти на обвинуваченого та тривалості іспитового строку, суд враховує характер і тяжкість вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Суд вважає, що іспитовий строк, необхідний для того, щоб обвинувачений ОСОБА_5 довів своє виправлення без реального відбування покарання, підлягає визначенню тривалістю 2 (два) роки.

На переконання суду, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин у кримінальному провадженні в їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався та до набрання вироком законної сили суд не вбачає підстав для його обрання.

12 березня 2025 року ОСОБА_8 подала цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь 255098,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 450000,00 грн моральної шкоди, у зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями ОСОБА_7 в результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

17 жовтня 2025 року потерпілою подано до суду заяву про залишення цивільного позову без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи наведені положення, заява потерпілої ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а поданий позов залишенню без розгляду.

На підставі ч. 7 ст. 128 КПК України потерпілій ОСОБА_9 слід роз`яснити, що оскільки її позов залишено без розгляду, вона має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Керуючись нормою ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати арешти з майна, накладені ухвалами слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2024 (справа № 351/291/24, провадження № 1-кс/351/79/24); від 19.02.2024 (справа № 351/291/24, провадження: №1-кс/351/80/24)

Долю речових доказів суд вирішує у порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до частини 2 статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями ОСОБА_7 в результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди, залишити без розгляду.

На підставі ч. 7 ст. 128 КПК України роз`яснити потерпілій ОСОБА_8 , що оскільки її позов залишено без розгляду, вона має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовані ухвалами слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2024 (справа № 351/291/24, провадження № 1-кс/351/79/24); від 19.02.2024 (справа № 351/291/24, провадження: №1-кс/351/80/24) скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази у вказаному кримінальному провадженні, а саме:

-автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 та переданий на відповідальне зберігання користувачу ОСОБА_5 , вважати повернутим належному користувачу;

-велосипед марки «Granville», яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_7 та який зберігається на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що по вул. Горбаша у м. Коломия Івано-Франківської області, повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

-осколок пластмасової частини світлового показника автомобіля та змив речовини бурого кольору, які зберігаються у кімнаті для зберігання речових доказів ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у загальній сумі 12 111 (дванадцять тисяч сто одинадцять) гривень 48 копійок за проведення:

-судової транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/109-24/2386-ІТ від 27 лютого 2024 року) – 3 786,40 грн;

-судової експертизи з дослідження технічного стану ТЗ (висновок експерта № СЕ-19/109-24/2387-ІТ від 28 лютого 2024 року) – 3 786,40 грн;

-судової експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП (висновок експерта № СЕ-19/109-24/3422-ІТ від 25 березня 2024 року) – 1 514,56 грн;

-судової експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП (висновок експерта № СЕ-19/109-24/5117-ІТ від 22 квітня 2024 року) - 3 024,12 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_11