Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №350/426/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/426/26

Номер провадження 2/350/527/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 червня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майна -

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що він перебував у сімейних відносинах із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння первісно належало чоловікові спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті право на спадкування майна мала його дружина ОСОБА_4 , яка постійно проживала разом зі спадкодавцем та була особою з інвалідністю, однак свої спадкові права нотаріально не оформила.

Згідно із заповітом від 25 лютого 2016 року, посвідченим секретарем Нижньострутинської сільської ради, ОСОБА_4 заповіла належне їй майно позивачу ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 він звернувся до Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа №186/2025. Разом з тим нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що спадкодавиця за життя не оформила право власності на спадкове майно після смерті свого чоловіка. Посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

ІІ. Позиція сторін у судовому засіданні

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомили, відзивів на позов не подали.

Враховуючи належне повідомлення відповідачок про розгляд справи, відсутність відзиву на позов та клопотань про відкладення розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Інших заяв та клопотань, які підлягали б вирішенню судом, учасниками справи не подано.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).

За життя, 25 лютого 2016 року, ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Нижньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за №10, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами до складу спадкового майна входять житловий будинок літера А площею 55,4 кв.м, сарай літера Б, сарай літера В, вбиральня літера Г, літня кухня літера Д, огорожа №1, криниця №2 та огорожа №3 (а.с.17-20).

Судом установлено, що вказане домоволодіння належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 червня 2007 року (а.с.13-14). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого його дружина ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину та продовжувала користуватися зазначеним майном, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання, матеріалами спадкової справи та іншими письмовими доказами, наявними у справі. (а.с.16).

Позивач після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа №186/2025. Разом з тим листом №75/02-14 від 05 лютого 2026 року державний нотаріус Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне домоволодіння, оскільки спадкодавиця за життя не оформила свої спадкові права після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 (а.с.25).

Таким чином, судом установлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , спадщину прийняв у встановленому законом порядку, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю належно оформлених правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

IV. Оцінка суду

Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 1-4 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави та демократичного суспільства, закріплено у Конституції України. Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Відповідно до роз`яснень пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, та чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статей 13 та 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

Отже, у випадку коли особа не може реалізувати своє право у позасудовому порядку, зокрема у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, така особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, закон пов`язує виникнення у спадкоємця права на спадкове майно не з моментом отримання свідоцтва про право на спадщину, а з моментом відкриття спадщини та її прийняття спадкоємцем у встановленому законом порядку. Свідоцтво про право на спадщину не породжує права власності на спадкове майно, а лише посвідчує право, яке вже виникло у спадкоємця внаслідок прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_4 постійно проживала разом із спадкодавцем, фактично прийняла спадщину після його смерті та продовжувала користуватися спадковим майном. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку не заявив про відмову від неї.

Отже, відсутність оформленого свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не свідчить про відсутність у ОСОБА_4 права на зазначене майно, оскільки таке право виникло в силу закону внаслідок прийняття нею спадщини. Таким чином, ОСОБА_4 набула права на спадкове майно після смерті свого чоловіка та мала право розпорядитися ним на випадок своєї смерті шляхом складення заповіту на користь позивача.

Суд бере до уваги, що 25 лютого 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Нижньострутинської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за №10, відповідно до якого все належне їй майно заповіла позивачу.

Разом з тим оформлення спадщини в нотаріальному порядку виявилося неможливим, оскільки постановою державного нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність належно оформлених правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, а тому звернення до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно є належним та ефективним способом захисту його порушеного права.

Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені письмові докази у їх сукупності, відсутність заперечень з боку відповідачів, наявність чинного заповіту на користь позивача та факт прийняття ним спадщини, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є доведеними, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1-4, 206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.06.2026.

Суддя: