Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №216/8941/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8941/25

Провадження № 2/216/1647/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_2 , тітки позивачки, остання звернулась до державної нотаріуски Першої Криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуски Шабліян Є.М. від 13.08.2024 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з тим, що неможливо встановити родинні відносини між померлою та позивачкою.

Факт родинних відносин позивачки з померлоюОСОБА_2 підтверджується свідоцтвами про народження, архівними довідками.

На момент смерті ОСОБА_2 з нею був зареєстрований її син ОСОБА_3 , який не подав заяву про вступ у спадщину після смерті матері, проте успадкував все майно відповідно до приписів ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , він був не одружений, дітей не мав, тому позивачка як двоюрідна сестра єдина спадкоємиця. За життя ОСОБА_3 зловживав алкоголем, хворів, тому перебував під наглядом матері ОСОБА_2 , а з грудня 2023 року в останньої погіршився стан здоров`я, та з того часу позивачка почала доглядати за ними обома, переїхавши мешкати до них, та здійснювала догляд за ними до їх смерті. Всі витрати на поховання були понесенні позивачкою.

Посилаючись на вищевказані обставини позивачка просила задовольнити позов, оскільки в інший спосіб не може реалізувати своє право на спадкове майно.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, її представниця ОСОБА_4 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представниця відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, покладалася на думку суду, просила суд винести законне рішення за умови відсутності інших спадкоємців, наявності усіх необхідних документів та доведення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Центральним районним РАЦС м. Кривого Рогу 03.06.1957, актовий запис № 1063, та свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Центрально-Міським відділом РАСЦ м. Кривого Рогу 15.07.1978, актовий запис № 585, батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Зі свідоцтва про народження, виданого Березовською с/р м. Тейково 31.07.1950, актовий запис № 9, вбачається, щобатьками ОСОБА_9 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно відомостей довідки Державної бюджетної установи Іванівської області «Державний архів Іванівської області» № 1572/1001-06 від 15.10.2024, в книгах РАЦСу про народження Березовської сільради Тейковської волості Тейковського повіту Івано-Вознесенської губернії за 1926 рік наявний актовий запис № 31 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_12 . Його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Батько позивачки – ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братомОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки у свідоцтвах про народження у них зазначені однакові батьки, та відповідно вказані документи підтверджують той факт, що ОСОБА_2 є рідною тіткою ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 , якій за життя належала на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 95, та свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 14.05.1993 Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів.

Постановою державної нотаріуски Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. від 13.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , оскільки не встановлений факт родинних відносин з померлим.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зафіксовано свідоцтвом про смерть, виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 326.

Постановою державної нотаріуски Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. від 17.10.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , у зв`язку з пропуском установленого законом шестимісячного строку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, визначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту.

Факти, що мають юридичний характер – це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19), зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Надані заявницею докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт родинних відносин між нею та її рідною тіткою ОСОБА_2 .

В силу ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім’єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов’язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов’язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з’ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім’єю спрямоване на довготривалі відносини.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Актом від 27.11.2025, посвідченого ТОВ «Сітісервіс-КР» підтверджено, що ОСОБА_1 з грудня 2023 року по травень 2024 року доглядала за своєю тіткою ОСОБА_2 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 продовжувала проживати без реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та доглядати за своїм братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також, матеріали справи містять квитанції про оплату комунальних послуг за квартиру, яка є спадковим майном, за період з січня 2024 року по листопад 2025 року.

Таким чином, вимога позивачки про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_13 знайшла підтвердження в ході слухання справи.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до частини 1 статті 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).

Приписами статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 по справі № 752/3435/16.

Частина 1 статті 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності із статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачка позбавлена можливості оформлення спадщини в нотаріальному порядку, оскільки їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.

Аналізуючи практику розгляду Судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»).

В даному випадку предметом спору є захист права позивачки на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємиця має законне сподівання отримати у спадок.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачка має достатні правові підстави на визнання права власності за законом після смерті двоюрідного брата, оскільки спадкове нерухоме майно є складовою спадкової маси спадкодавця, право власності на яке спадкоємиця в інший спосіб отримати не зможе.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 315, 319, 328, 377, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1270, 1261, 1268, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 264-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Онопченко