Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №380/7447/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/7447/23 пров. № СК-А/857/15302/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (суддя – Кухар Н.А., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №380/7447/23 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення,

встановив:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача з прийняття рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянина ОСОБА_2 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3808-6076-4998-9883; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.03.2023 №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач позовних вимог не визнав, подавши у суді першої інстанції відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянина Різника ОСОБА_3 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером AM01:3808-6076-4998-9883. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.03.2023 №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн..

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради - задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №380/7447/23 - скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення - відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №380/7447/23.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №380/7447/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №380/7447/23.

У подальшому, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи №380/7447/23 в суді першої інстанції, звернулася 18.06.2024 до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №380/7447/23.

В обгрунтування апеляційних вимог вказує апелянт ОСОБА_1 , що вона є дружиною позивача ОСОБА_2 і спір у вказаній справі безумовно зачіпає її права як співвласника будівлі, що була предметом судового розгляду. Зблокована нежитлова будівля котеджу №1 на вул. Незалежності України, 64 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади являється спільною сумісною власністю подружжя. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не залучив її (апелянта) до розгляду справи третьою особою. По суті предмету спору зазначає апелянт, що являються протиправними дії та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 , після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення від 08.02.2023, відповідно до порядку пп.1 п.1 постанови КМ України від 24.06.2022 №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №380/7447/23 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії Виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в адміністративній справі №380/7447/23 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, рішення та його скасування.

Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №380/7447/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №380/7447/23 - скасовано. Справу №380/7447/23 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 справу передано складу суду: ОСОБА_4 - головуючий суддя; судді Матковська З.М., Ільчишин Н.В..

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 справу №380/7447/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, рішення та його скасування, у якій ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року - прийнято до апеляційного провадження. Визнано поважними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені у заявленому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №380/7447/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №380/7447/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, рішення та його скасування. Призначено справу №380/7447/23 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду цієї справи. Також роз`яснено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятиденного строку з моменту вручення копії цієї ухвали.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 залучено ОСОБА_1 до участі у справі №380/7447/23 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Роз`яснено ОСОБА_1 її права, в тому числі право подати до суду апеляційної інстанції пояснення на позовну заяву в письмовій формі протягом п`ятиденного строку з моменту вручення копії цієї ухвали.

Копії вищевказаних ухвал суду апеляційної інстанції направлено учасникам справи.

Сторони у справі (позивач ОСОБА_2 та відповідач Виконавчий комітет Львівської міської ради) не подали апеляційному суду відзиву на апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_5 ..

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, виходить з наступного.

Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Право особи на звернення до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства є гарантованим конституційним правом, яке реалізується за умови наявності реального порушення прав, свобод або законних інтересів цієї особи (частина перша статті 5 КАС України).

Це порушення має бути спричинене рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень і стосуватися конкретних, індивідуально виражених прав чи інтересів заявника та мати безпосередній вплив на його правове становище.

Таким чином, реалізація права на звернення до суду в адміністративному судочинстві передбачає не лише наявність суб`єктивного переконання щодо порушення прав, а й наявності правового спору між особою та суб`єктом владних повноважень, а також необхідності захисту порушених прав.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пункт 6 частини третьої статті 2 КАС України також до основних засад (принципів) адміністративного судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.07.2010 №18-рп/2010 зауважив, що реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону. Забезпечення державою апеляційного оскарження судових актів згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Згідно ст.14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (ч.4 ст.14 КАС України).

Вищевказані конституційні положення реалізовано в главі 1 розділу ІІІ КАС України, у якій врегульовано питання апеляційного провадження.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 293 КАС України).

Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Крім цього, колегія суддів враховує, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, визначені статтею 317 КАС України.

Так, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (ч.3 ст.317 КАС України).

Тобто, наведеними вище нормами законодавства встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, брати участь у судовому розгляді адміністративної справи, яка стосується її прав чи інтересів. Якщо ж суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, то така особа має право подати апеляційну скаргу на відповідне рішення суду першої інстанції. При цьому, факт прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Враховуючи наведені норми законодавства у контексті розглядуваної справи, суд апеляційної інстанції також враховує висновки, які Верховний Суд відобразив у постанові від 22.01.2026 у цій справі №380/7447/23, при скасуванні ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Так, згідно висновків Верховного Суду, у судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси. Судове рішення, що оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Суд апеляційної інстанції у розглядуваній справі враховує, що предметом спору у справі є питання правомірності дій і рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 , за його заявою ОСОБА_2 від 08.02.2023, що зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3808-6076-4998-9883.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана зблокована нежитлова будівля котеджу №1, що знаходиться по на АДРЕСА_3 , належить позивачу ОСОБА_2 і апелянту (третій особі) ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності.

З відповідною апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції після того як ухвалою Верховного Суду від 06.06.2024 їй було відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №380/7447/23 з тих підстав, що особи, які не брали участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями і якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Отже, із врахуванням наведених вище норм законодавства, фактичних обставин справи та висновків Верховного Суду, колегія суддів апеляційної суду приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 в цій справі слід скасувати і прийняти нове судове рішення, на підставі імперативних приписів статті 317 КАС України (порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі).

Здійснюючи розгляд цієї адміністративної справи по суті позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч.5 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивачу ОСОБА_2 і третій особі ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить зблокована нежитлова будівля котеджу №1, що знаходиться по на АДРЕСА_3 , загальною площею 149,3 м.кв., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2022 (а.с. 7).

08.02.2023 позивачем зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером AM01:3808-6076-4998-9883 заяву на видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).

До заяви на видачу містобудівних умов та обмежень позивачем були долучені документи: 1) План топографо-геодезичного знімання території в масштабі 1:2000; 2) Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2022р.; 3) Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками; 4) Ситуаційна схема – схема розміщення ділянки в структурі населеного пункту (а.с. 6-16).

21.03.2023 Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 , позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції від 20.06.2023, в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Водночас, статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 06.11.2017 №289, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27.11.2017 за № 1437/31305 (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 25 Переліку містобудівні умови та обмеження не надаються для реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

Реконструкція нежитлової будівлі з нежитлової у житлову одиницю призводить до зміни функціонального призначення, а відтак є необхідним отримання містобудівних умов та обмежень.

Ухвалою Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» виконавчий комітет ЛМР визначено спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відповідно до частини шостої статті 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

З матеріалів справи убачається, що позивачем подано 08.02.2023 відповідачу заяву про надання містобудівних умов та обмежень, яку було зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3808-6076-4998-9883.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем винесено 21.03.2023 року рішення №270, відповідно до якого позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на вулиці Незалежності України,64 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади, з підстав невідповідності намірів містобудівній документації на місцевому рівні - територія закладів відпочинку та туризму.

Однак, з моменту надходження до відповідача заяви позивача про надання містобудівних умов та обмежень до дати винесення оскаржуваного рішення сплинуло 29 робочих днів.

Таким чином, встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що спірне рішення відповідачем прийнято поза межами строків, визначених статтею 29 Закону №3038-VI.

Водночас, колегія суддів враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено та який діє на час спірних правовідносин.

24.06.2022 року Кабінетом Міністрів України видано постанову №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 722).

Підпунктом 1 пункту 1 вказаної постанови встановлено, що надання послуг з питань дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві здійснюється з урахуванням таких особливостей: на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану у разі ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає Закону України від 6 вересня 2005 року № 2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 2806-ІV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2806-ІV принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 4-1 Закону №2806-ІV у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Отже, принцип мовчазної згоди (в контексті процедури отримання дозволу та наслідків не прийняття суб`єктом владних повноважень своєчасного рішення) застосовується у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження. Суб`єкт господарювання вправі виконувати роботи, для виконання яких необхідно було отримати відповідний документ дозвільного характеру і який не було видано у визначений строк.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Відповідачем не заперечуються обставини що: - позивачем подані всі визначені законом документи для надання містобудівних умов та обмежень; - 22.02.2023 року закінчився строк розгляду поданих позивачем документів та заяви, визначений статтею 29 Закону №3038-VI; - прийняте відповідачем рішення від 21.03.2023 року №271 є несвоєчасною відповіддю суб`єкта владних повноважень по суті поданої позивачем заяви, яке винесене поза межами установлених строків.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, став передумовою для виникнення правовідносин, у яких позивач може застосувати принцип мовчазної згоди.

Своєю чергою процедурною гарантією, що запобігає свавільній бездіяльності з боку державних органів, є принцип мовчазної згоди, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» від 27.01.2010 № 77 (далі також Постанова №77).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 77 у разі ненадання у визначений законом строк суб`єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Відповідна правова позиція щодо застосування принципу мовчазної згоди викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 826/11460/17, від 10.01.2019 у справі № 813/3145/16, від 13.02.2019 у справі № 826/16335/17, від 21.03.2019 у справі № 817/498/17, від 16.05.2019 у справі № 818/600/17, від 21.08.2019 у справі № 826/25865/15, від 13.02.2019 у справі № 826/16335/17 та від 21.08.2019 у справі № 826/25865/15, від 14 лютого 2023 року у справі № 640/22377/18.

Оскільки відповідачем, у визначений строк позивачу не надано відповіді на його заяву про видачу містобудівних умов та обмежень, то позивач відповідно до вимог частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV фактично набув право на застосування принципу мовчазної згоди з приводу реконструкції зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на вулиці Незалежності України,64 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади.

Також колегією суддів ураховано наявний в матеріалах справи лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 20.11.2023 №20445/28/10-23, наданий у відповідь на адвокатський запит адвоката Сучової І.М. про надання інформації у сфері містобудівної діяльності, щодо розміщення об`єктів житлового фонду у тому числі набутих шляхом реконструкції нежитлових будівель на землях рекреаційного призначення (а.с. 101-102), в якому зазначено, що відповідно до частини першої статті 51 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Згідно із частиною третьою статті 52 Кодексу на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. На думку Міністерства, земельне законодавство допускає можливість розміщення житлових об`єктів на землях рекреаційного призначення за умови дотримання режиму їх використання та містобудівного законодавства. Планування і забудова територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні регулюється державними будівельними нормами ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (далі - ДБН), яким, крім іншого, передбачено: ландшафтні та рекреаційні території являють собою мережу ділянок озеленених та інших відкритих просторів різного призначення, розташованих як на територіях населених пунктів та приміських зон, так і на міжселенних територіях, в тому числі ландшафтних комплексів, рекреаційних зон, курортів та оздоровчих місцевостей, об`єктів культурної спадщини та туристичних зон, територій природно-заповідного та водного фондів, водозахисних, полезахисних, транспортно-розподільних озеленених смуг та інших об`єктів зеленого господарства (абзац перший пункту 8.1.1 ДБН); при формуванні мережі ландшафтних та рекреаційних територій населених пунктів, серед іншого, слід виділяти території обмеженого користування (ділянки житлової забудови, об`єктів громадського обслуговування, культурної спадщини, виробництва) (абзаци перший та третій пункту 8.1.2 ДБН); курортні території можуть бути відокремленими, розміщеними за межами населених пунктів або бути функціональними зонами курортних міст і селищ, а також інших населених пунктів (промислових, портових, сільськогосподарських), які мають в межах своїх територій санаторно-курортні та рекреаційні заклади (абзац другий пункту 8.5.1 ДБН); на території другої зони санітарної охорони курортів слід передбачати розташування санаторно-курортних та рекреаційних закладів (у тому числі рекреаційного житла) та об`єктів іншого використання (перша частина пункту 8.5.7 ДБН). Нормативні вимоги до рекреаційного житла наведено у пункті 8.5.8 ДБН. Крім того, пунктом 3.10 ДБН визначено, будинок дачний - це житловий будинок садибного типу для використання протягом року для відпочинку, тимчасового перебування або постійного проживання.

У листі Міністерство також зазначає, що території дачної та садової забудови призначаються для організації відпочинку громадян, ведення садівництва та городництва з будівництвом дачних, садових будинків для тимчасового або постійного проживання; нову дачну або садову забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів на земельних ділянках з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивідуального садівництва; при переведенні існуючої дачної і садової забудови у райони садибної забудови має бути забезпечена відповідність показників соціальної, транспортної та інженерної інфраструктури нормативам садибної забудови в межах населених пунктів (пункти 6.1.43; 6.1.45; 6.1.49 ДБН). Додатково інформує, що Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. № 321 із змінами. Відповідно до викладеного, Міністерство вважає, що за умови дотримання певних нормативних вимог та процедур на категорії земель рекреаційного призначення допускається розміщення зазначені об`єкти.

Апеляційний суд також зазначає, що правовою підставою позову, та обгрунтуванням апеляційної скарги ОСОБА_1 , визначено підпункт 1 пункту 1 Постанови №722, яким установлено, що надання послуг з питань дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, а також із врахуванням наданих сторонами по справі обгрунтувань своїх вимог і заперечень, апеляційний суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість доводів позивача щодо протиправності дій відповідача з прийняття рішення №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянина ОСОБА_2 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3808-6076-4998-9883.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Із врахуванням наведеного, та здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 в межах доводів апеляційної скарги апелянта (третьої особи) ОСОБА_1 щодо можливого порушення її прав та законних інтересів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, належним способом захисту прав та інтересів позивача в межах саме його позовних вимог, буде визнання протиправним і скасування спірного рішення відповідача від 21.03.2023 №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_3 .

При цьому, колегія суддів зазначає, що таке рішення від 21.03.2023 №270 являється наслідком (результатом) протиправних дій відповідача з його прийняття після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення ОСОБА_2 від 08.02.2023 за номером АМ01:3808-6076-4998-9883, і саме це Рішення порушує права та законні інтереси позивача у розглядуваних правовідносинах, а тому є зайвою вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача в процесі прийняття вищевказаного рішення від 21.03.2023 №270.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як уже було вказано апеляційним судом вище, відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції від 20.06.2023 та прийняття нової постанови суду, якою відповідні позовні вимоги задоволити частково.

У зв`язку із висновком суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, згідно приписів статті 139 КАС України, із відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1073,60 грн..

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в адміністративній справі №380/7447/23 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.03.2023 №270 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_2 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №1 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 1073,60 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська