Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №600/1245/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1245/26-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

08 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які полягають у застосуванні із червня 2023 року по жовтень 2024 року включно, розрахункової величини 1762 грн, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із червня 2023 року по жовтень 2024 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та 01.01.2024 відповідно.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 08 квітня 2026 року визнав неповажними підстави, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 - відмовив. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернув позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи в апеляційній скарзі представник позивачки зазначає, що зі змісту довідки-доведення вбачається, що вона відображає лише суми грошового забезпечення позивачки, фактично нараховані станом на день звільнення з військової служби за період з 01 жовтня 2024 по 04 жовтня 2024, однак не містить жодних відомостей про нарахування та виплату грошового забезпечення з розшифровкою його складових за період з червня 2023 року по жовтень 2024 року. Крім того, у вказаній довідці міститься лише інформація про нараховані суми, будь – якої інформації про виплачені суми, дату їх виплати позивачці вказаний документ не містить.

Крім того представник позивача зазначив, що під час подання позовної заяви та під час подання заяви про поновлення строку звертав увагу суду на поставлений позивачці діагноз - геморагічний інсульт у лівій скроневій долі тапов`язані із цим розлади здоров`я: мова порушена по типу амнестичної афазії (не може назвати предмети, часто «забуває» слова та їх значення, речення збіднене на іменники). Психічний статус: свідомість ясна, проте не здатна вказати рік, пору року, місяць та день тижня. Не може вказати місто де знаходиться та лікарняний заклад. Доступна грубо формальному контакту. Увага розфокусована, важкопривертаєма. Емоційний фон знижений, настрій мінливий. На питання відповідає однослівно, з утрудненнями, після тривалих пауз, потребує спонукання. Відповіді на питання не правильні, потребує пояснення, не здатна назвати назви побутових предметів чи відтворити важливі пам`ятні події. Мислення характеризується сповільненим темпом, тугорухоме, малопродуктивне. Поведінка одноманітна, пасивна, байдужа. Наявні когнитивні порушення. Потребує постійного стороннього супровуду. Водночас у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, під час вирішення питання строку звернення до суду зазначені аргументи, які мають важливе значення для справи проігнорував та не врахував розлади здоров`я та психічного стану позивачки.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

У встановлений судом строк представник позивача на усунення недоліків адміністративного позову звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, зазначає, що відповідач на день виключення позивачки із списків особового складу 04.10.2024 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.10.2024 № 967-ОС зобов`язаний був провести з позивачем повний розрахунок при звільненні, у тому числі провести виплату військовослужбовцю всіх видів грошового забезпечення, що належить (належало) військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало розмірі за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, а також письмово повідомити про нараховані та виплачені суми, чого зроблено не було. Крім того зазначив, що позивачка за станом здоров`я не могла вчасно звернутися з позовом до суду, оскільки практично не усвідомлювала свої дії та потребувала сторонньої допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З наведеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин (період з червня 2023 року по жовтень 2024 року) по дату звернення до суду (20.03.2026) стаття 233 КЗпП не містила норм, відповідно до яких у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено судом першої інстанції зі змісту позовної заяви, спір стосується протиправної бездіяльності відповідача щодо здійснення перерахунок та виплату ОСОБА_1 із червня 2023 року по жовтень 2024 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та 01.01.2024 відповідно.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для звернення до суду, представник позивача вказала, що на день звільнення позивачем не було одержано від відповідача письмового повідомлення про характер та обсяг виплачених коштів, а із змісту наказу про звільнення, такий лише вказує на необхідність виплати позивачу грошових компенсацій за невикористані відпустки і не містить інформації щодо кожного виду виплат позивача, як це вимагає стаття 116 КЗпП України.

Як свідчать матеріали справи позивачку звільнено з військової служби 04.10.2024.

Водночас, із матеріалах справи встановлено, що не заперечується і самим представником позивача, ОСОБА_1 при звільненні отримала довідку - доведення про грошове забезпечення та інші доходи нараховані при звільненні.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, за висновками Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, позивач набуває достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум шляхом вручення 04.10.2024 року довідки - доведення про грошове забезпечення та інші доходи нараховані при звільненні позивачки (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачці при звільненні, що власне і засвідчено підписом останньої).

Отже суд зробив правильний висновок, що позивач, при ознайомленні з відповідною довідкою, мала б бути обізнаною про всі суми, що йому були нараховані та виплачені, а тому саме з цього часу слід здійснювати обчислення тримісячного строку звернення до суду.

Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Варто зауважити, що така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у Рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року по справа № 420/20606/24.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звільнена з військової служби 04.10.2024, з відомостями, що містяться в довідці-доведення ознайомлена в той самий день, однак з даним позовом до суду звернувся через свого представника лише в березні 2026 року, тобто з порушенням строку, визначеного чинним законодавством.

Однак, вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції не надав оцінку доводам представника позивача про стан здоров`я ОСОБА_1 , що унеможливлював самостійно та вчасно звернутися з позовною заявою за судовим захистом.

Представник позивача послався на поставлений позивачці діагноз - геморагічний інсульт у лівій скроневій долі, що підтверджується випискою № 1793 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Згідно з даними об`єктивного обстеження, які містяться у свідоцтві про хворобу № 943/544 загальний стан ОСОБА_1 задовільний. Мова порушена по типу амнестичної афазії (не може назвати предмети, часто «забуває» слова та їх значення, речення збіднене на іменники). Психічний статус: свідомість ясна, проте не здатна вказати рік, пору року, місяць та день тижня. Не може вказати місто де знаходиться та лікарняний заклад. Доступна грубо формальному контакту. Увага розфокусована, важкопривертаєма. Емоційний фон знижений, настрій мінливий. На питання відповідає однослівно, з утрудненнями, після тривалих пауз, потребує спонукання. Відповіді на питання не правильні, потребує пояснення, не здатна назвати назви побутових предметів чи відтворити важливі пам`ятні події. Мислення характеризується сповільненим темпом, тугорухоме, малопродуктивне. Поведінка одноманітна, пасивна, байдужа. Наявні когнитивні порушення. Потребує постійного стороннього супровуду. Отримане захворювання в подальшому призвело до звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 вересня 2024 року № 949-ОС та від 04 жовтня 2024 року № 967-ОС).

Суд апеляційної інстанції погоджується з цим доводом апеляційної скарги та зазначає, що позивач з відповідним діагнозом перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.06.24 по 20.06.24, потім їй надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. Після чого за станом здоров`я у жовтні 2024 року звільнена з військової служби.

Відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.11.2024 року ОСОБА_1 має першу "Б" групу інвалідності. В даному висновку про умови та характер праці визначено, що позивач має значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і здатна лише частково (або з труднощами) здійснювати окремі елементи самообслуговування.

Таким чином враховуючи вказані розлади здоров`я, психічний стан позивачки, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 тривалий час не мала можливості скористатись своїм правом на звернення до суду, тому пропуск строку звернення з позовною заявою вважає поважним.

Відповідно до положень ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.