Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №240/4818/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4818/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

08 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової академії (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №240/4818/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 09 грудня 2024 року, з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язано Військову академію (м. Одеса) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 09 грудня 2024 року, з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

До суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №240/4818/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Військову академію (м. Одеса) здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 09 грудня 2024 року, з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

У своїй заяві про встановлення судового контролю представник позивача наголошує, що відповідач (боржник) рішення суду не виконує.

Однак колегія суддів враховує, що позивачу (стягувачу) нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 18 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 09 грудня 2024 року, з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Нарахована сума індексації становить 286107,00 грн.

З метою отримання фінансування для виплати нарахованих коштів, відповідачем (боржником) направлено до фінансово-економічного підрозділу вищого органу військового управління заявку та розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №240/4818/25: заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення.

На підтвердження вказаного відповідачем (боржником) до заперечень на заяву про встановлення судового контролю надано відповідні докази.

Щодо не виконання рішення суду у справі №240/4818/25 в частині не виплати належних сум грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування у відповідача (боржника), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати нарахованого позивачу грошового забезпечення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у відповідача не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Отже, на думку суду військова академія (м.Одеса) вчинила усі необхідні дії визначені нормативно-правовими актами для виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду та очікує коштів від розпорядника вищого рівня (фінансування від Кабінету Міністрів України за рахунок коштів, що виділяються у встановленому законом порядку на виконання цих завдань).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем надано належні та достатні докази на підтвердження виконання рішення суду в адміністративній справі №240/4818/25.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.