Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №240/30749/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/30749/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

08 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 16.01.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 08.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 16.01.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 08.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди: з 16.01.2023 по 14.04.2023 та з 27.04.2023 по 08.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди: з 16.01.2023 по 14.04.2023 та з 27.04.2023 по 08.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погодившись із вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що довідка Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №1/1550 не є належним доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях у розумінні постанови Кабінету Міністрів України №168, оскільки видана за формою, передбаченою для надання статусу учасника бойових дій. На думку апелянта, для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн необхідні виключно бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів підрозділів. Також відповідач вказує, що перебування військовослужбовця у районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Крім того, апелянт зазначає, що позивачу вже була виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн за період з 19.01.2023 по 31.01.2023, а в інші спірні періоди позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, за які передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 грн.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2023 №213 солдата ОСОБА_1 3 21.0.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У період з 16.01.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 08.06.2023 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №1/1550.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 №1/1535 про нараховані суми грошового забезпечення та інших належних виплат за період з 24.02.2022 по 21.07.2023, ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду:

- у січні 2023 року- 30 000,00 грн;

- у лютому 2023 року - 30 000,00 грн;

- у березні 2023 року - 29 354,84 грн;

- у квітні 2023 року – 53986,16 грн;

- у травні 2023 року - 14 000,00 грн;

- у червні 2023 року - 29032,26 грн;

- у липні 2023 року – 7 000,00 грн.

З витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.03.2023 №143 та додатку 1 до вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000, 00 грн в розрахунку на місяць за період з 19.01.2023 по 31.01.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.04.2023 №64 та додатку 2 до вказаного наказу, солдату ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період з 01.02.2023 по 12.02.2023, з 14.02.2023 по 26.02.2023, 28.02.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2023 №66 та додатку 1 до вказаного наказу, солдату ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період з 01.03.2023 по 24.03.2023, 26.03.2023, з 28.03.2023 по 29.03.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.05.2023 №88 та додатку 3 до вказаного наказу, солдату ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період з 01.04.2023 по 08.04.2023, з 10.04.2023 по 12.04.2023, з 28.04.2023 по 30.04.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.06.2023 №114 та додатку 4 до вказаного наказу, солдату ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період з 01.05.2023 по 18.05.2023, з 20.05.2023 по 31.05.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.07.2023 №137 та додатку 3 до вказаного наказу, солдату ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період з 01.06.2023 по 07.06.2023.

21.08.2023 представник позивача подав до Військової частини НОМЕР_1 заяву щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 16.01.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 08.06.2023.

На заяву представника позивача Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь №7149 від 04.10.2023, в якій повідомила, що за період 16.01.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 08.06.2023 солдату ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду на підставі окремого доручення Міністра оборони України №912/3/29 від 23.06.2022 за наявністю вказаних вище документів щодо безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у період здійснення зазначених дій або заходах у повному обсязі.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень за період з 16.01.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 08.06.2023, тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, №43 від 20.01.2023, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022-2023 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, з метою забезпечення додаткової фінансової підтримки осіб, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, у тому числі військовослужбовців, підвищення їх мотивації та рівня соціального забезпечення, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 «вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах».

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

Подібний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 та від 21 березня 2024 року у справі № 560/3141/23, на які посилається автор касаційної скарги.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах. Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань. Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №1/1550 позивач у періоди з 16.01.2023 по 14.04.2023 та з 27.04.2023 по 08.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Підставами для видачі зазначеної довідки визначено витяги з наказів командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 позивач вибував у відрядження до району виконання службових (бойових) завдань у АДРЕСА_1 для залучення та безпосередньої участі в оборонній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що довідка Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №1/1550 не є належним доказом участі позивача у бойових діях та заходах.

Так, пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 прямо передбачено, що підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється, зокрема, шляхом надання довідки командира військової частини (установи), до якої був відряджений військовослужбовець.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2024 у справі №120/4383/23 зазначив, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, а відповідальність за її зміст несе командир, який її видав. Порушення порядку передання документів між військовими частинами не може свідчити про відсутність у військовослужбовця права на додаткову винагороду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №120/4387/23, від 24.05.2024 у справі №120/4967/23, від 19.09.2024 у справах №120/5151/23, №120/7509/23, №120/4953/23, від 10.10.2024 у справах №120/7502/23, №120/14606/23, №120/5154/23, №120/14641/23.

Отже, враховуючи останню та сталу правову позицію Верховного Суду в даній категорії справ, суд вважає доведеною обставину безпосередньої участі позивача у періоди з 16.01.2023 по 14.04.2023 та з 27.04.2023 по 08.06.2023 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Посилання апелянта на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №360/334/23 не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наведена правова позиція не є сталою практикою Верховного Суду та не враховує подальших висновків касаційного суду у справах цієї категорії.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був відряджений до іншої військової частини.

Як убачається з матеріалів справи, позивач відповідно до наказів командира військової частини вибував у район виконання службових (бойових) завдань для залучення до оборонної операції в інтересах ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а довідка №1/1550 видана саме на підставі наказів відповідного оперативно-тактичного угруповання.

Сам факт того, що позивач продовжував перебувати на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , не спростовує факту його залучення до виконання бойових завдань у складі угруповання військ та не виключає можливості підтвердження його участі відповідною довідкою.

У цій справі право позивача на отримання додаткової винагороди підтверджується не лише самим фактом перебування у районі проведення бойових дій, а й довідкою військової частини, виданою на підставі наказів ОТУ «Соледар», наказами про направлення позивача у район виконання бойових завдань та іншими доказами у їх сукупності.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів підрозділів колегія суддів оцінює критично.

Так, на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 відповідач надав наявні у нього документи та відомості, що стосуються участі ОСОБА_1 у бойових діях.

Крім того, із наданих відомостей вбачається, що відповідач частково визнав участь позивача у бойових діях та заходах, оскільки здійснив виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період з 19.01.2023 по 31.01.2023.

Водночас будь-яких переконливих пояснень щодо причин невиплати такої ж винагороди за інші спірні періоди за наявності тієї ж довідки та тих самих підстав відповідачем не надано.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №560/1216/23 та від 07.11.2024 у справі №200/2297/23 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки фактичні обставини зазначених справ не є тотожними обставинам цієї справи.

У наведених справах Верховний Суд виходив із необхідності належного документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах. Натомість у цій справі таке підтвердження наявне у вигляді довідки №1/1550, виданої уповноваженим органом на підставі наказів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також інших документів, досліджених судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди: з 16.01.2023 по 14.04.2023 та з 27.04.2023 по 08.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції нібито повторно зобов`язав виплатити позивачу додаткову винагороду за період з 19.01.2023 по 31.01.2023.

Як убачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за спірні періоди саме з урахуванням фактично виплачених сум.

Отже, рішення суду не передбачає повторної виплати вже нарахованої та виплаченої додаткової винагороди, а спрямоване виключно на усунення порушення прав позивача у частині ненарахованої суми.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, та не спростовують правильності висновків суду.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.