Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №756/15386/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Андрейчук Т.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Справа № 756/15386/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Чуприни О.В.,

за участі секретаря Снитко А.А.,

Позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

Головного спеціаліста - інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Левковського Павла Андрійовича

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач 1), Головного спеціаліста - інспектора з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Левковського Павла Андрійовича (далі - Відповідач 2) в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову серії 2КІ № 0008930115 від 18.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.152 КУпАП України, а справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити з огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки майданчик для паркування не був облаштований відповідно до вимог Правил паркування №1342 та не був обладнаний паркувальним автоматом чи платіжним пристроєм.

2. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відведений майданчик для платного паркування на вулиці Братській в місті Києві, на якому Позивач здійснив стоянку, позначено дорожнім знаком 5.43 з табличками 7.6.1, 7.14 Правил дорожнього руху та інформаційною табличкою, на якій вказано номер майданчика НОМЕР_1 , вартість паркування за одну годину у розмірі та інформацію про спосіб та порядок оплати з QR-кодом.

При цьому, суд констатував, що наявність інформаційного знаку з QR-кодом підтверджує забезпечення функціонування одного зі способів сплати вартості послуг із користування майданчиком для платного паркування.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, Апелянт зазначає, що несплата за паркування відбулася з незалежних від нього обставин, оскільки утримувач паркувального майданчику не забезпечив можливості здійснити оплату за паркування у зручний для ОСОБА_1 спосіб, тобто через паркувальний автомат чи платіжний пристрій, або безпосередньо інспектору з паркування. Зазначає, що у його діях відсутня вина та умисел.

Також Апелянт акцентує увагу на тому, що п. 17.5.1 Правил благоустрою міста Києва передбачає, що система оплати за користування місцями платного паркування включає безготівкові та готівкові форми розрахунків, а також наполягає, що можливість здійснення оплати за паркування через мобільний додаток чи QR-код не надає право надавачу послуг з паркування обмежувати права отримувача таких послуг та не встановлювати паркувальні автомати та/або платіжні пристрої.

Окрім того, Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було взято до уваги, що Відповідачем до відзиву на позовну заяву не було долучено доказів його направлення іншим учасникам справи. ОСОБА_1 зазначає, що він був позбавлений процесуального права надати відповідь на відзив, чим порушено принципи адміністративного судочинства.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 25.05.2026 - призначено справу до судового розгляду.

5. 29.04.2026 Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін, зазначаючи про безпідставність доводів Апелянта, а також законність і обґрунтованість рішення суду.

У відзиві Відповідач 1 зокрема зазначає, що наявність інформаціи?ного знака з QR-кодом підтверджує забезпечення функціонування одного зі способів оплати вартості послуг із користування маи?данчиком для платного паркування.

При цьому, на переконання суб`єкта владних повноважень, неоплата вартості послуг з користування маи?данчиком для платного паркування після спливу безоплатного часу є самостіи?ним складом адміністративного правопорушення та достатньою правовою підставою для притягнення особи до відповідальності.

Також Відповідач 1 заперечує проти доводів Апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки одночасно з поданням відзиву и?ого було надіслано іншим учасникам справи через ЄСІТС, що підтверджується відповідними квитанціями про надсилання.

Окрім того, у відзиві Відповідач 1 також просить суд поновити строк на подання відзиву, оскільки встановлений судом строк на його подання сплив 20.04.2026, оскільки копія апеляційної скарги не була своєчасно отримана.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також копія відзиву на апеляційну скаргу були отримані Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 27.04.2026 /т. 1 а.с. 157/, а відзив на апеляційну скаргу був поданий ним вже 29.04.2026. Зважаючи на те, що відзив був поданий Відповідачем 1 у дводенний строк, колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на його подання.

6. 04.06.2026 Апелянтом подано письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу у яких він наполягає на неправильному розумінні Відповідачем складу правопорушення та недоведення ним наявності належно обладнаного майданчика для паркування, технічної можливості здійснити оплату як у готівковій, так і в безготівковій формі, а також вини ОСОБА_1 .

Окрім того, Апелянт наполягає на порушенні судом першої інстанції принципу змагальності, та невиконанні Відповідачем обов`язку доказування.

Також ОСОБА_1 посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а, а також на правову позицію Оболонського районного суду м. Києві, викладену в рішенні від 20.01.2023 у справі № 756/11768/22 між тими ж сторонами.

7. У судовому засіданні Апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги в межах доводів, що й ній наведені. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов - задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши думку учасників справи та порадившись на місці, колегія суддів вирішила здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, втім у судове засідання не з`явилися без поважних причин.

8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля Subaru Tribeca, д.н.з. НОМЕР_2 .

18 вересня 2025 року головним спеціалістом - інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Левковським П.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0008930115, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 700,00 грн.

У цій постанові зазначено, що о 15 год 47 хв 18 вересня 2025 року на вулиці Братській (від вулиці Іллінської до вулиці Борисоглібської) (вздовж вулиці з обох сторін) в місті Києві ОСОБА_1 залишив автомобіль Subaru Tribeca, д.н.з. НОМЕР_2 , на майданчику для платного паркування без оплати паркування, порушивши вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Правилами паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів, затвердженими постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила № 1342).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною першою статті 152-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, за що передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою до статті 152-1 КУпАП визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Дорожній знак "Зона стоянки" позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним. Знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1-7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля. На знаку 5.43 може бути нанесено зображення табличок до дорожніх знаків. Табличка 7.6.1 "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку" позначає спосіб поставлення легкових автомобілів і мотоциклів на стоянці вздовж тротуару. Табличка застосовується із знаком 5.43. Табличка 7.14 "Платні послуги" застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342.

За положеннями п. 4 Правил № 1342 відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції (п. 8 Правил паркування транспортних засобів).

Відповідно до пунктів 13-14 Правил № 1342 паркування транспортних засобів передбачено, що відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Відповідно до п. 21 Правил № 1342 на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони) та вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Оператор зобов`язаний: використовувати майданчик для паркування за призначенням; обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху; забезпечувати належне функціонування технічних приладів (пристроїв) для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з вимогами цих Правил; інформувати користувачів про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування відповідно до пункту 29 цих Правил (п. 24 Правил № 1342).

Користувач зобов`язаний: сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування (п. 26 Правил № 1342).

Згідно пункту 29 Правил № 1342 оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.

Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152-1 КУпАП.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно приписів п. 29 Правил № 1342 оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється виключно у безготівковій формі. Оплата здійснюється одним із таких способів: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

13. Отже, посилання Апелянта на можливість здійснити оплату за паркування безпосередньо інспектору з паркування є безпідставними, а тому не приймається судом до уваги.

14. При цьому, колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи Апелянта про незабезпечення йому такої можливості здійснити оплату з огляду на відсутність паркувального автомату або платіжного пристрою на майданчику, оскільки, згідно п. 14 Правил №1342 відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

15. Таким чином, альтернатива щодо встановлення паркувальних автоматів, платіжних пристроїв або інформаційного знаку про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування встановлена нормативно.

16. Отже, оскільки майданчик НОМЕР_1 на вулиці Братській в місті Києві позначено дорожнім знаком 5.43 з табличками 7.6.1, 7.14 Правил дорожнього руху та з інформаційною табличкою, на якій вказано номер майданчика НОМЕР_1 , вартість паркування за одну годину та інформацію про спосіб та порядок оплати за QR-кодом, що не є спірним, оператором забезпечено можливість здійснити оплату за паркування одним із встановлених Правилами № 1342 способом.

17. Принагідно, колегія суддів звертає увагу на те, що покладений на Відповідача обов`язок доказування згідно ч. 2 ст. 77 КАС України не є абсолютним, оскільки, в силу приписів ч. 1 цієї статті, кожна сторона, зокрема й Позивач, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак, ОСОБА_1 ані в суді першої, ані апеляційної інстанції не надав жодних належних і допустимих доказів, що він не мав можливості здійснити оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування у зазначений спосіб з незалежних від нього причин, тобто обставин, які виключають його вину та умисел, спрямований на неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.

18. Натомість Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконаний покладений на нього обов`язок доказування, оскільки надано до суду докази, які доводять залишення Позивачем на майданчику для платного паркування транспортного засобу більш, як на 10 хвилин за відсутності оплати послуг за користування таким майданчиком попри забезпечення такої можливості оператором.

19. Посилання Апелянта на п. 17.5.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки приписи цього пункту не встановлюють диференціації способів оплати залежно від виду майданчика (наявність/відсутність автоматизованої системи).

20. Також колегія суддів не приймає до уваги посилання Апелянта на правову позицію Оболонського районного суду м. Києва, викладену у рішенні від 20.01.2023 у справі № 756/11768/22, оскільки висновки суду першої інстанції та інших судів апеляційної інстанції не є обов`язковому для врахування у розумінні ст. 7 та ч. 5 ст. 242 КАС України.

21. Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а, та зазначає, що висновки суду у справі № 756/15386/25 не суперечать правовому підходу касаційного суду.

22. Отже, оскільки оператором забезпечено можливість здійснити оплату за паркування, а Апелянт, у свою чергу, оплату за користування майданчиком не здійснив, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

23. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до порушення принципу змагальності, колегія суддів зазначає наступне.

24. Так, ОСОБА_1 стверджує, що судом не було враховано тих обставин, що Відповідач не надав до суду доказів направлення відзиву на позовну заяву іншим учасникам справи, зокрема Позивачу, а тому, ОСОБА_1 був позбавлений процесуального права подати відповідь на відзив.

25. Втім, колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи Апелянта, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2025 Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, до якого долучено, зокрема, квитанцію № 4808045 про доставку цього процесуального документу разом з усіма додатками до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС ОСОБА_1 .

26. Твердження Апелянта про те, що він подавав до суду першої інстанції документи виключно в паперовій формі не спростовує факт виконання Відповідачем обов`язку щодо направлення відзиву іншим учасникам справи. Позаяк, відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 18 КАС України, особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

27. Отже, направлення Відповідачем відзиву в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відповідає вимогам процесуального законодавства і є належним способом виконання обов`язку щодо надіслання процесуальних документів як до суду, так і іншим учасникам справи.

28. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

29. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

30. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року - без змін.

32. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Судове рішення виготовлено 08 червня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.В. Чуприна