Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №640/18009/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18009/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гордієнко Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Рябовол Д.В., представників відповідача-1 Ліщук О.В. та Загіки О.В., представника відповідача-2 Бонки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №640/18009/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2020 року №0532615572, рішення від 10 квітня 2020 року №12887/6/99-00-08-05-01-06, рішення від 26 травня 2020 року №55175-10, вимоги від 26 червня 2020 року №55175-10,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

05.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС МАРІН» (надалі - ТОВ «УМС МАРІН») звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовними вимогами, які у подальшому були уточнені шляхом збільшення, до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (відповідач 1) та Державної податкової служби України (відповідач 2), в якому остаточно просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.01.2020 року № 0532615572, рішення Державної податкової служби України від 10.04.2020 року № 12887/6/99-00-08-05-01-06, податкову вимогу від 26.06.2020 року № 55175-10, рішення Державної податкової служби України № 55175-10 від 26.052020 року про опис майна у податкову заставу та рішення Державної податкової служби України № 24453/6/99-00-13-05-6 від 03.08.2020 року.

Позовні вимоги були обґрунтовано тим, що в порушення пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення прийнято керівником не протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, а прийнято 29.01.2020, тобто на 5 робочий день, чим порушено приписи пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. Товариство не було поінформовано у встановлений законом строк про Рішення, прийняте Державною податковою службою України 10.04.2020, тому згідно з абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України скарга Товариства вважається повністю задоволеною на користь платника податків (позивача), тому прийняття ГУ ДПС у місті Києві податкової вимоги від 26 червня 2020 року № 55175-10 та рішення № 55175-10 від 26 травня 2020 року про опис майна у податкову заставу є передчасне та протиправне. Прийняття рішення податковим органом про опис майна у податкову заставу 26 травня 2020 року є незаконним та таким, що суттєво порушує права платника податків, оскільки станом на 03 червня 2020 року податковим органом видано Товариству довідку про відсутність податкової заборгованості. Також позивач зазначив, що у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Зазначені документи повністю спростовують доводи вказані в Акті, який став підставою для винесення оскаржуваного рішення. Товариство володіє всіма необхідними первини документами, які підтверджують як придбання сировини, виготовлення із сировини човнів, так і їх продаж. Товариством ведеться бухгалтерський облік та фінансова звітність відповідно до вимог Н(С)БО, всі понесені витрати підтверджуються первинними документами, в тому числі на придбання товарів та матеріалів, використаних в процесі виробництва.

Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначив, що після подання позову, позивачем отримано від Державної податкової служби України рішення № 24453/6/99-00-13-05-6 від 03 серпня 2020 року про результати розгляду скарги позивача на податкову вимогу від 26 червня 2020 року № 55175-10 та рішення № 55175-10 від 26 травня 2020 року про опис майна у податкову заставу. За результатом розгляду вказаної скарги її залишено без задоволення, а вказані рішення контролюючого органу без зміни. Разом з цим, 31 серпня 2020 року позивачем отримано відповідь AT «Укрпошта» на запит адвоката Мельника Д.М. Вказаним листом AT «Укрпошта» підтверджено доводи позивача щодо неотримання від відповідача рішення про результати розгляду податкового повідомлення- рішення, що в свою чергу має суттєве значення для вирішення питання щодо оскарження всіх подальших рішень контролюючого органу прийнятих на підставі податкового повідомлення-рішення, у тому числі оскарження податкової вимоги, прийнятої на підставі нарахованого податкового боргу, який виник внаслідок протиправних дій відповідача при розгляді скарги на податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного судочинства України від 24.09.2020 року клопотання ТОВ "УМС Марін" про призначення судово-економічної експертизи у справі №640/18009/20 було задоволено, призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставлено на вирішення судово-економічної експертизи наступне питання: чи підтверджується документально та нормативно зазначене в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УМС Марін" від 20.12.2019 року №100/26-15-05-07-02-10/37559059 проведеної Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, заниження суми податку на прибуток в загальній сумі 21 089 415 грн., в тому числі по періодах: 2016 рік в сумі - 3 007 287,00 грн.; 2017 рік в сумі - 6 091 019,00 грн.; 2018 рік в сумі - 8 857 605,00 гри.; за 1 квартал 2019 року в сумі - 3 133 503,00 грн., а також донарахування до сплати податку на прибуток в загальній сумі 21 089 415 грн., в тому числі по періодах: 2016 рік в сумі - 3 007 287,00 грн.; 2017 рік в сумі - 6 091 019,00 грн.; 2018 рік в сумі - 8 857 605,00 грн.; за 1 квартал 2019 року в сумі - 3 133 503,00 грн., з урахуванням наданих ТОВ "УМС МАРІН" на дослідження експерту документів.

Провадження у справі було зупинене на час проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративний суд м. Києва від 26.01.2021 по клопотанню експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Т. Пирожнікової були витребувані документи за звітні періоди 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та І квартал 2019 року, в тому числі: - декларації про податок на прибуток (з додатками) за відповідні періоди 2016-2019 роки; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках: 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; 201 «Сировина та матеріали»; 23 «Виробництво»; 311 «Поточні рахунки в національній валюті»; 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»; 701 «Дохід від реалізації продукції»; 702 «Дохід від реалізації товарів»; 79 «Фінансові результати»; 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»; 98 «Податок на прибуток» за відповідні періоди 2016-2019 роки; договори щодо господарської діяльності; видаткові/прибуткові накладні; акти отриманих/наданих послуг; реєстри податкових накладних; бухгалтерські довідки.

02.06.2022 до Окружного адміністративний суд м. Києва надійшов висновок експерта від 28.12.2021 та провадження у справі було поновлено 16.06.2022.

Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва вказана справа надійшла 22.04.2025 на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду (т.122 а.с.45).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі (т.122 а.с.193).

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та не підтвердженість їх належними та допустимими доказами.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що ненадання платником податків документів під час проведення відповідачем перевірки, на підтвердження задекларованих показників податкового обліку, прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, до їх відсутності.

Отже, зазначив суд першої інстанції, при розгляді цієї справи позивач не надав суду пояснень щодо причин ненадання документів контролюючому органу, не зазначення місця перебування первинної документації для з`ясування обставин або причин неможливості їх подання своєчасно.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач не виконав свого обов`язку передбачено нормами Податкового Кодексу України та не надав контролюючому органу витребувані документи, тому вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення звітності.

Такий висновок судом першої інстанції зроблено з урахування правових позицій Верховного Суду викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 24.10.2024 по справі № 160/4504/23, від 07.06.2024 по справі № 815/5048/16).

Щодо решти позовних вимог то суд першої інстанції зазначив, що оскаржувані рішення ДПС України про результати розгляду скарг позивача самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача і такий висновок зроблено з урахування правових висновків Верховного Суду викладені у постановах від 16.06.2020 року у справі № 810/1652/16, від 19.12.2022 року у справі №810/2342/16 та від 23.12.2022 року у справі №810/109/16 та від 09.05.2025 по справі№ 520/16215/23.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Зокрема, апелянтом наголошено, що в ході перевірки надавались відповідачеві всі необхідні первинні документи, проте надані документи не були прийнятті до уваги.

Апелянт наполягає, що висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є належним та допустимим доказом на підтвердження протиправності спірних рішень.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи до апеляційного суду, ухвалою від 30.03.2025 передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 вказана справа прийнята до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду та призначено до слухання на 06.05.2026.

З поважних причин слухання справи продовжувалось.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошено на правильності висновків суду першої інстанції (т.123 а.с.37).

У судовому засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та подав додаткові пояснення щодо судової практики, і представник відповідача підтримав свої заперечення і також подав судову практику з приводу своєчасності подачі первинної документації платником податків контролюючому органу під час проведення перевірок.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УМС МАРІН», про що складено акт від 02.10.2019 № 12/26-15-05-07-02-10/37559059, в якому зазначено про порушення вимог Податкового Кодексу України.

Позивач подав заперечення на акт перевірки від 02.10.2019.

05.11.2019 ГУ ДПС м. Києва розглянуло заперечення та зазначило, що за результатами розгляду заперечення до акта перевіркита відповідно до пп.78.1.5,п.78.1 ст.78 ПК України, буде призначена з 25.11.20219 документальна позапланова виїзна перевірка з питань, що стали предметом оскарження.

У період з 25.11.2019 по 13.12.2020 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС МАРІН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з метою перевірки документів та пояснень наданих за результатом оскарження акта № 12/26-15-05- 07-02-10 від 12.10.2019 і за наслідками цієї вже перевірки було складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки» від 20.12.2019 № 100/26-15-05-07-02-10/37559059 (т.1 а.с.139).

На арк.3 акта перевірки зазначено, що в ході перевірки головному бухгалтеру ТОВ «УМС МАРІН» ОСОБА_1 були вручені запити (листи) від 09.12.2019№2 про надання оригіналів всіх наявних документів, даних бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з проханням надати наступні документи:

1. Облікову політику, починаючи з 2016.

2. Оборотно-сальдові відомості по рахунках (баланси), в тому числі в розрізі субрахунків 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 127 «Інші нематеріальні активи», 1521 «Придбання основних засобів», 201 «Сировина та матеріали», 202 «Покупні папівфабрикати і комплектуючі вироби», 203 «Паливо», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція», 281 «Товари на складі» та пояснення щодо встановлених у ході попередньої перевірки (акт від 02.10.2019 № 12/26-15-05-07-02-10/37559059) невідповідностей залишків по вищезазначених рахунках станом на 01.01.2019 порівняно з залишками на кінець 2018 року.

3.Пояснення та документальне підтвердження операцій по бухгалтерському рахунку 90 № 44453 від 31.12.2016,№ 33437від 25.12.2017, № 3342 від 30.12.2017, №33438 від 31.12.2018,№ 33438 від 03.12.2018, № 33439 від 31.12.2019, № 23 від 31.12.2018,№ 25 від 31.12.2018, № 26 від 31.12.2018.

4.Пояснення та документальне підтвердження щодо відсутності вартісного показника по бух. рахунку 90 (кореспонденція бух. рахунків Дт.901 - Кт.26) по наступних документах: видат. накл. УМ-000400 від 07.09.2017; видат. накл. УМ-0000021 від 20.10.2017; видат. накл. УМ-0000012 від 11.01.2018; видат. накл. УМ-0000001 від 12.01.2018; видат. накл. УМ-0000002 від 01.02.2018; видат. накл. УМ-0000066 від 16.02.2018; видат. накл. УМ-0000263 від 08.06.2018; видат. накл. УМ-0000694 від 16.11.2018;

5. Шляхові листи, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів(техпаспорти) по всіх автомобілях за перевіряємий період, акти списання палива щомісячно, накази по підприємству щодо норм списання палива та відповідальних осіб за автомобілі, картка рахунок 203 Паливо» за весь період.

6.Калькуляція собівартості продукції.

7.Акти списання (сировини, матеріалів, МШП тощо), картки рахунків 23 «Виробництво» 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція» по роках.

8.Результати проведених інвентаризацій (накази, відомості, інвентаризації тощо).

ТОВ «УМС МАРІН» до перевірки надано накази та акти списання паливно- мастильних матеріалів, шляхові листи за перевіряємий період та пояснення та бухгалтерські довідки щодо перенесення залишків по бухгалтерському обліку з 2018 в 2019 рік.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення пункту 85.2 ст.85 ПК України інші підтверджуючи документи, які б вплинули на висновки акта перевірки не надано, про що складено акти, що засвідчують факти ненадання платником податків документів до проведення перевірки від 10.12.2019, від 13.12.2019.

Отже, констатовано у акті, ТОВ «УМС МАРІН» у порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, безпідставно віднесено до складу витрат суму собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка непідтверджена даними бухгалтерського обліку та будь якими первинними документами, у результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в загальній сумі 44 464 616,04 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в 2016 році в бухгалтерському обліку, проводкою Дт 23 - Кт 20, списано матеріали у виробництво в сумі 14 881 165,26 грн., в 2017 році в бухгалтерському обліку, проводкою Дт 23 - Кт 20, списано матеріали у виробництво в сумі 16 811 716,33 грн., в 2018 році в бухгалтерському обліку, проводкою Дт 23 - Кт 20, списано матеріали у виробництво в сумі 23 386 772,23 грн., в 1 півріччі 2019 року в бухгалтерському обліку, проводкою Дт 23 - Кт 20, списано матеріали у виробництво в сумі 17 396 406,50 грн. і дані списання не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Тобто, відповідач в акті перевірки робить висновок, що ТОВ «УМС МАРІН» у порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, безпідставно віднесено до складу витрат суму собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка непідтверджена даними бухгалтерського обліку та будь якими первинними документами, у результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в загальній сумі 72 476 060,32 грн.

Також, в акті зазначається, що ТОВ «УМС МАРІН» у порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, із змінами і доповненнями, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, із змінами і доповненнями, внаслідок невірного відображення в бухгалтерському та податковому обліку транспортних витрат, які повинні включатись до вартості запасів/товарів та до собівартості реалізованих товарів, ТОВ «УМС МАРІН» завищено адміністративні витрати, витрати на збут на інші операційні витрати на 222 743,0 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «УМС МАРІН» порушило, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, на переконання перевіряючих, занижено суму податку на прибуток в загальній сумі 21 089 415 грн., в тому числі по періодах: 2016рік в сумі - 3 007 287,00 гри.; 2017рік в сумі - 6 091 019,00 грн.; 2018рік в сумі - 8 857 605,00 грн.; за 1 квартал 2019 в сумі - 3 133 503,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в акті перевірки, подав заперечення, в яких зазначено, що під час проведення перевірки на вимогу перевіряючих було надано акти списання комплектуючих та матеріалів (додаток 1), які були надані до заперечень.

15.01.2020 позивач надав ще доповнення до заперечень на акт перевірки.

12.01.2020 ГУ ДПС м. Києва були розглянуті заперечення позивача у присутності його представника і в ході цього розгляду позивач додаткові документи, які б вплинули на висновки акта перевірки не подавав, внаслідок чого відповідач прийняв рішення про залишення висновків акту перевірки без змін, заперечення позивача - без задоволення.

Головним управління ДПС у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2020 року № 0532615572 про встановлення порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого збільшено суму грошового з зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 089 415 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) - 5 272 354 грн.

ТОВ «УМС МАРІН» 13.02.2020 подало скаргу на рішення ГУ ДПС у місті Києві, податкове повідомлення-рішення та на акт перевірки до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 28 лютого 2020 року № 7895/6/99-00-08-05-01-06 продовжено строк розгляду скарги до 12 квітня 2020 року.

10.04.2020 ДПС України прийняла рішення про розгляд скарги, в якій зазначила, що залишено без змін податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020, а скаргу- без задоволення.

У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, станом на 26.05.2020, у ТОВ «УМС МАРИН» (код ЄДРПОУ 37559059) обліковувався податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 32 514 825,75грн, який виник в інтегрованій картці платника податків згідно податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0532615572, тому керуючись вимогами п. 59.1 ст. 59, ст. 89 ПК України та п.1 розділу III Порядку направлення контролюючими органами податкової вимоги платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, ГУ ДПС у м. Києві сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від 26.06.2020 №55175-10 на суму податкового боргу 32 514 825,75 грн. та прийнято рішення від 26.05.2020 №55175-10 про опис майна у податкову заставу.

ТОВ «УМС МАРІН» 10 липня 2020 року отримано податкову вимогу від 26 червня 2020 року № 55175-10 та рішення № 55175-10 від 26 травня 2020 року про опис майна у податкову заставу.

Позивач подав скаргу від 17.07.2020 до ДПС України на податкову вимогу від 26 червня 2020 року № 55175-10 та рішення № 55175-10 від 26 травня 2020 року про опис майна у податкову заставу.

03.08.2020 ДПС України прийняло рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкову вимогу від 26.06.2020 № 55175-10 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.05.2020, а скаргу без задоволення.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини (надалі - ПК і в редакції на день спірних правовідносин), що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно норм п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.86.7, 86.8 ст.86 ПК у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно п. 86.8 ст.86 ПК податкове повідомлення-рішення приймається керівником за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Стаття 56 ПК визначає процедуру оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно пунктів 56.1. та 56.2 цієї статті, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до п.56.8 ст. 56 ПК контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст.56 ПК керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 56.17 ст.56 ПК передбачено випадки, коли закінчується процедура адміністративного оскарження, зокрема днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п.56.17.3.).

Так, цією статтею, а саме п. 56.18 ПК передбачено, що платник податків, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Стаття 42 ПК визначає порядок листування платників податків та контролюючих органів.

Згідно пункту 42.2 ПК документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Крім того, відповідно до пунктів 42.3. та 42.4 цієї статті, передбачено, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Стаття 57 ПК визначає строки сплати податкового зобов`язання.

Так пунктом 57.3 ст.57 Податкового Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.58.3 ст.58 ПК у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Статтею 89 ПК передбачено обставини коли виникає право податкової застави і порядок його застосування.

Зокрема, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п.п.89.1.2).

Згідно п.89.2 цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3 цієї статті майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 16.1.5. п.16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов`язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 ст. 44 ПК визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії), (пункт 44.3 статті 44).

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

Відповідно до положень пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Висновки суду.

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами і платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Отже, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подавав двічі заперечення щодо висновків акту позапланової перевірки, при цьому додаткові документи, а саме необхідні первинні документи для спростування висновків акту позивач не подавав.

Вказане апелянтом не спростовано.

Представником апелянта у суді апеляційної інстанції як єдиний доказ на спростування відсутності документів під час проведення перевірки зазначається заперечення та скарги позивача.

Колегія суддів вважає, що ці документи не можуть вважатися належним та допустимими доказами, оскільки нормами чинного законодавства чітко визначено дії платника податків у таких обставинах, коли представник податкового органу наполягає на відсутності яких то первинних документів.

У такому випадку позивач мав би подати до податкового органу разом із запереченнями до акту всі необхідні первинні документи, які вважався за необхідним для спростування усіх висновків перевіряючих, і саме це було б належним і допустимим доказом.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач не подавав відповідачу первинні документи, внаслідок чого відповідач розглянув лише заперечення у присутності представника підприємства і прийняв рішення про залишення висновків акту перевірки без змін, заперечення позивача - без задоволення.

Порушень щодо прийняття цього рішення не вбачається.

Крім того, з урахування дати прийняття цього рішення, а саме 22.01.2020, дійсно останнім днем прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до положень п.86.8 ст.86 ПК України було 27.01.2020, проте спірне рішення було 29.01.2020.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, прийняття податкового повідомлення рішення не у строки визначених вказаною нормою не є підставою для його скасування, оскільки чином законодавством не передбачені такі наслідки як скасування чи визнання його протиправним через порушення строків його прийняття.

Колегія суддів з таким висновком погоджується.

У подальшому, матеріалами справи підтверджено, що позивач, а саме його представник-адвокат, подав скаргу до ДПС України 03.02.2020 на податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020, зазначивши свою адресу ТОВ «УМС Марін» як вул. Вишгородська, б.12,офіс 305, м. Київ, 04074, на яку відповідач 28.02.2020 направив лист про продовження розгляду його скарги до 12.04.2020, а з рештою й Рішення ДПС України від 10.04.2020 було надіслано 10.04.2020 на ту же адресу.

Вказане підтверджено поштовим відправленням та штемпель пошти на конверті з відміткою про повернення 13.05.2020 без вручення адресату із закінченням терміну зберігання.

Крім того, позивач надав суду лист Укрпошти від 12.08.2020 про те, що рекомендований лист № 0405345702750 відповідача (тобто Рішення ДПС України від 10.04.2020) від 10.04.2020 надійшов 13.04.2020 до відділення.

Вказані обставині підтверджені належними доказами і підтверджують виконання відповідачем положень податкового законодавства в частині направлення платнику податків кореспонденції, оскільки платник податків сам визначив адресу для листування, проте кореспонденцію не отримував за тою адресою, яку сам й зазначив у своїх скаргах і зверненнях.

Отже, відповідно до вказаних обставин і підтвердження їх певними доказами, можна дійти висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення було узгодженим і як наслідок, у позивача виник обов`язок сплатити узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 10-ти днів, як то передбачено п.57.3 ст.57 ПК , тому через її несплату відповідач мав вчинити інші певні дії щодо виконання зобов`язання, а саме скласти вимогу та вжити заходи щодо опису майна.

Апелянт не спростував того, що грошове зобов`язання з податку на прибуток не було ним сплачено, а тому відповідач правомірно після 24.05.2020 склав податкову вимогу та прийняв рішення про опис майна, оскільки саме такі дії передбачені чинним законодавством.

Доводи позивача, що ці рішення відповідача необхідно вважати відкликаними, не гуртуються на нормі закону, через що не заслуговують на увагу.

Щодо правомірності самого податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2020 року № 0532615572 про встановлення порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 089 415 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) - 5 272 354 грн. слід зазначити наступне.

Так, чинним законодавством передбачено, що ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

Верховний Суду неодноразово з цього приводу викладав правові висновки, а саме як правильно навів суд першої інстанції у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 24.10.2024 по справі № 160/4504/23.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ні під час перевірки, ні пізніше коли подавав заперечення щодо висновків податкового органу, не подавав відповідачу усіх необхідних первинних документів необхідних для спростування висновків перевіряючих.

Вказане апелянтом не спростовано. Ті доводи апелянта, що у запереченнях на акти зазначалось про наявність первинної документації не свідчить про їх наявність, оскільки саме подача документів і їх перевірка у сукупності з іншими документами було б підставою для скасування висновків перевіряючих.

Проте, як свідчать матеріали справи позивач не долучав первинні документи при подачі заперечень на акт перевірки.

Проте, такі документи позивач подав до суду і які були предметом дослідження експерта.

Але, суд першої інстанції відхилив висновок експерта, як доказ на підтвердження протиправності висновків акта контролюючого органу, оскільки цей висновок зроблений на підставі тих документів ( це майже 100 томів справи), які складають документи, які не були надані позивачем при проведенні перевірки перевіряючим, і не подавались пізніше разом із запереченнями на акт перевірки, і тому не досліджувались перевіряючими.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, оскільки він зроблений з урахуванням норм чинного законодавства і правових висновків Верховного Суду, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином усі доводи апелянта, в тому числі, що всі документи, які витребовувались контролюючим органом були позивачем надані при перевірці, оскільки без їх наявності відповідач не зміг би дійти тих висновків, які зазначені в акті перевірки, колегія суддів не приймає до уваги.

Внаслідок чого, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження протиправності спірних рішень, а надані апелянтом документи первинної документації не є такими з огляду на положення норм КАС України.

Слід зазначити, що Податковий кодекс дисциплінує платників податків щодо виконання вимог податкового законодавства, зокрема, своєчасність подачі документів впливає на висновки щодо наявності цих документів під час перевірки. Крім того, суд першої інстанції намагався отримати причину неподання цих документів позивачем під час перевірки, але зрозумілих причин чи обставин платник податків не навів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність спірних рішень, оскільки вважає його обґрунтованим і таким, що підтверджений належними, достатніми і допустимими доказами, і з урахуванням судової практики.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 05.06.2026.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №640/18009/20 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №640/18009/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2020 року №0532615572, рішення від 10 квітня 2020 року №12887/6/99-00-08-05-01-06, рішення від 26 травня 2020 року №55175-10, вимоги від 26 червня 2020 року №55175-10 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

О.М. Кузьмишина