Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №160/12367/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12367/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. (суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі №160/12367/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 р., яке набрало законної сили 21 жовтня 2024 р., визнаний протиправним і скасований наказ Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області №12-к від 23.02.2024 про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям в частині внесення змін до наказу №3-к від 11.01.2024 щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби станом на 25.01.2024 в розмірі 24 відсотків, на 12.09.2024 в розмірі 26 відсотків; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» з 25.01.2024, обчисливши її розмір з 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів (а.с.50-52).

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.05.2025 відкрито виконавче провадження (а.с.85).

ОСОБА_1 15 липня 2025 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контрою шляхом зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 р. у задоволенні заяви відмовлено (а.с.114).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.141, 142).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 р. заяву про встановлення судового контролю задоволено та зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі №160/12367/24 протягом тридцяти днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали (а.с.168).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. відмовлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області у затверджені звіту та встановлено строк подання звіту про виконання зазначеного рішення суду протягом дев`яноста днів з дня отримання копії цієї ухвали (а.с.194, 195).

Зазначена ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник просить змінити мотивувальну частину ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року по справі № 160/12367/24 шляхом заміни абзацу зі словами «Викладені обставини свідчать про можливість продовження відповідачеві строку для подання звіту» на три абзаци такого змісту:

«Натомість, суд зазначає, що у резолютивній частині рішення суду не йшлося про виконання рішення суду в частині виплати нарахованої надбавки за вислугу років позивачу за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», і тому, суд зазначає, що наявність цієї програми це лише один із способів унормування діяльності суб`єкта владних повноважень із виконання рішень судів, а не виключний і єдиний можливий шлях до виконання рішення суду в частині виплати нарахованої надбавки за вислугу років позивачу. При цьому, доказів відсутності коштів у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетній програмі 0501020 (КЕКВ 0330) (Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя) суду не надано. Таким чином, оскільки на теперішній час суду не надано доказів щодо повного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надати суду письмові докази на підтвердження виконання рішення суду в частині виплати нарахованої надбавки за вислугу років позивачу на виконання рішення суду у цій справі.»

Також скаржник просить змінити резолютивну частину ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року по справі № 160/12367/24 шляхом заміни абзацу першого та другого на абзаци такого змісту:

«Прийняти звіт Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 05 січня 2026 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. у справі №160/12367/24. Встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. у справі №160/12367/24 протягом 3 місяців з дня отримання копії цієї ухвали суду. Попередити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про повноваження суду щодо відмови у прийнятті звіту та накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у разі ґрунтуванні наступних звітів лише на продовженні спроб виконання рішення у даній справі тільки за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», посилання на відсутність коштів за даною програмою як єдиної причини, що заважає виконати рішення суду. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України надати суду інформацію щодо можливості виконання рішення у даній справі за бюджетною програмою 0501020 (КЕКВ 0330) (Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя), а також надати суду інформацію щодо залишку коштів по даній бюджетній програмі».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що частиною 1 статті 382-3 КАС України не передбачено продовження відповідачеві строку для подання звіту за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України не передбачено такої процесуальної дії як «затвердження звіту» чи «відмова у затвердженні звіту». Скаржник зазначає, що йому однозначно не зрозуміло, яке законне рішення прийнято судом за наслідками розгляду звіту. В мотивувальній частині оскарженої ухвали судом вирішено продовжити відповідачеві строк для подання звіту, а в резолютивній – відмовлено у затвердженні звіту та встановлено строк подання звіту, тому не зрозуміло, це новий строк, змінений строк чи продовжений строк. Штраф на керівника суб`єкта владних повноважень також не накладено.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області вказує на те, що у межах своїх повноважень вживає усіх необхідних заходів для виконання рішення суду у справі № 160/12367/24. Обставини, які б свідчили про його недобросовісність або умисне невиконання або ухилення від виконання рішення суду – відсутні. Виплата коштів за рішенням суду можливе лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для затвердження поданого відповідачем звіту.

Здійснюючи перевірку оскарженого судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є одним із способів судового контролю, процедура здійснення якого врегульована статтями 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 382-3 цього ж Кодексу визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту (ч.1).

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу (ч.2).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч.3).

Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що законодавцем визначені такі повноваження суду за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень: 1) постановити ухвалу про прийняття звіту; 2) постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту.

Оскільки статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено вчинення судом такої процесуальної дії, як «затвердження звіту» або «відмова у затвердженні звіту», колегія суддів визнає слушними доводи скаржника в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про невизначеність виду строку подання звіту, встановленого судом першої інстанції в оскарженій ухвалі.

Право суду на встановлення нового строку подання звіту передбачено частиною 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В мотивувальній частині оскарженої ухвали суд першої інстанції наведену процесуальну норму застосував, проте дійшов висновку про "можливість продовження відповідачеві строку для подання звіту".

Статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України дійсно не передбачено повноважень суду першої інстанції на продовження строку для подання звіту. В оскарженій ухвалі суд першої інстанції не послався на жодну процесуальну норму, відповідно до якої ним було прийнято таке рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги і в цій частині знайшли своє підтвердження.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не вирішено питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить вимоги про застосування такого штрафу. Скаржник наполягає на зміні оскарженої ухвали суду першої інстанції, наводячи власне формулювання її мотивування та викладення резолютивної частини в іншій інтерпретації, у тому числі, попередження керівника відповідача про повноваження суду щодо накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу .

Колегія суддів звертає увагу, що статтями 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено попередження судом суб`єкта владних повноважень про можливість застосування штрафу чи неприйняття звіту про виконання рішення суду.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень прямо передбачено частиною 3 статті 382-3 наведеного Кодексу у випадку неприйняття судом звіту. Однак, зважаючи на характер виплат визначених судом позивачу та вчинення керівником відповідача дій на виконання рішення суду, частина 5 цієї ж статті дозволяє зменшити розмір штрафу або взагалі звільнити від його сплати.

В оскарженій ухвалі суд першої інстанції питання, які підлягають вирішенню в порядку частин 3-7 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, залишені поза увагою.

За результатом розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків: апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, оскільки порушень судом першої інстанції норм матеріального права не встановлено, а питання судового контролю регулюються нормами процесуального права. Запропоновані скаржником зміни мотивувальної та резолютивної частини оскарженої ухвали колегією суддів відхиляються: мотивувальна є власною інтерпретацією скаржника; резолютивна – не відповідає приписам статей 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) судом прийнято процесуальне рішення, не передбачене цією нормою; 2) висновки мотивувальної частини ухвали не відповідають її резолютивній частині; 3) судом проігноровані приписи частини 3 статті 382-3 зазначеного Кодексу.

Зважаючи на те, що згідно частини 1 статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення судового контролю віднесено законодавцем до повноважень суду першої інстанції, колегія суддів спрямовує справу до суду першої інстанції для здійснення належного судового контролю у відповідності до вимог статей 382-2, 383-2 цього ж Кодексу, та розгляду звіту, поданого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області 05.01.2026.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. в адміністративній справі № 160/12367/24 – скасувати.

Адміністративну справу № 160/12367/24 - направити для продовження розгляду (здійснення судового контролю) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш