Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №160/9023/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9023/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. (суддя Маковська О.В) в адміністративній справі №160/9023/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру його пенсії за вислугу років з 77% відповідних сум грошового забезпечення до 70%, під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21 лютого 2018 р.;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 січня 2018 р. перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 р. із врахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної йому пенсії за вислугу років максимальним розміром під час її перерахунку на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6821 від 23 листопада 2021 р., виданої станом на 05 березня 2019 р.;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати йому з 01 квітня 2019 р. пенсію за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6821 від 23 листопада 2021 р., виданої станом на 05 березня 2019 р. із основним розміром пенсії 77% грошового забезпечення, із урахуванням раніше проведених виплат, без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01 квітня 2019 р. по день проведення перерахунку.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначену у розмірі 77% грошового забезпечення. Починаючи з 01 січня 2018 р. та з 01 квітня 2019 р. відповідач протиправно перерахував пенсію, зменшивши її відсотковий розмір з 77% до 70%, а також обмежив розмір пенсії

максимальним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що на виконання Постанови КМУ №103 та рішення суду у справі № 160/27331/21 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 р. та з 01 квітня 2019 р. у розмірі 70% грошового забезпечення, що є правомірним, враховуючи приписи ст. 13 Закону № 2262-ХІІ.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суд першої інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 77% від грошового забезпечення. Починаючи з 01 січня 2018 р. відповідачем перераховано позивачу пенсію відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, від 21 лютого 2018 р. № 103 зі зменшенням розміру грошового забезпечення до 70%. На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 р. №160/27331/21, позивачу перерахована пенсія на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/6821 від 23 листопада 2021 р., виданої станом на 05 березня 2019 р. зі зменшенням розміру грошового забезпечення до 70% та в межах максимального розміру.

Не погодившись зі зменшенням відсотку пенсії та обмеженням її розміру максимальним, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Також, посилаючись на рішення Конституційного суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 р. суд вказав про протиправне обмеження розміру пенсії максимальним.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про правомірність зменшення позивачу відсотку пенсії при її перерахунку, слід зазначити наступне.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 р. №3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

В подальшому Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 р. № 1166-VII внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких цифри " 80" замінено цифрами " 70".

Внесення відповідних змін стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Зазначена позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 р. у зразковій справі №240/5401/18.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач при перерахунку пенсії позивача протиправно застосував показник 70% суми грошового забезпечення, замість показника 77%, який був встановлений позивачу при призначенні пенсії.

Щодо обмеження розміру пенсії максимальним, слід зазначити наступне.

Частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону №3668-VI, із змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24 грудня 2015 р. визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. у справі №1-38/2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 р. №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону №3668-VI втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 12 квітня 2023 р.

В матеріалах справи наявні розрахунки пенсії позивача станом на 01 березня 2023 р. та 01 грудня 2024 р., якими підтверджується обмеження її розміру максимальним (а.с 16,18).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним.

Оскільки судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зроблені ним висновки не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. в адміністративній справі №160/9023/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 червня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш