Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №953/3527/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 р.Справа № 953/3527/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Вітюк Р.В., повний текст складено 04.05.26 року по справі № 953/3527/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

скасувати постанову серія АВ № 00009703 від 23.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладлення штрафу у розмірі 8 500.00 грн;

справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП на підставі пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП закрити у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

В обґрунтування позову зазначає, що автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM ДНЗ НОМЕР_1 , зареєстрований за Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі». Згідно з наказом Міністерства енергетики України від 15.07.2024 № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. В період з 30.12.2025 до 31.12.2025 відбулися ракетні обстріли та наступ ворожих військ російської федерації в смузі тактичної відповідальності групи «Слобода», а тому для запобігання прориву лінії оборони та на прохання командування тактичної групи «Слобода» керівництвом підприємства негайно 30.12.2025 було направлено автомобілі, у тому числі автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM ДНЗ НОМЕР_1 , для доставлення вантажу залізобетонних конструкцій та блоків для укріплення фортефікаційних споруд. Пункт 22.5 ПДР виключає застосування обмежень щодо фактичної маси у період воєнного стану в Україні на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах території області, в якій розташовано такі об`єкти, за рішенням начальника відповідної обласної військової адміністрації. Завантаження та доставка вантажу необхідного для доставлення вантажу для укріплення фортефікаційних споруд відбувалося в стані крайньої необхідності, що згідно зі статтею 18 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2026 задоволено позов ОСОБА_1 .

Скасовано постанову серія АВ № 00009703 від 23.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП.

Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665.60 грн за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 23.01.2026 серії АВ № 00009703 встановлено, що 30.12.2025 о 14 год 33 хв., за адресою М-03, км 534+863, Харківська обл., зафіксовано транспортний засіб марки КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.442 % (1.675 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки "ШМ 81, WAGA-WIM35, № 12. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500.00 грн. Вказує, що лист командира тактичної групи «Слобода» від 16.12.2025 № 335, адресованого генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», не може розцінюватись як розпорядження (наказ, директива) військового командування, що свідчить про безпідставність застосування абз. 7 п. 22.5 ПДР України. На підтвердження зазначеної позиції звертає увагу на висновок суду в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 645/1295/24, від 30.03.2023 по справі № 480/7580/22, рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 по справі № 591/6625/22 та рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 по справі № 686/2308/23.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Позивач, Державна служба України з безпеки на транспорті отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку, в т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб марки КОБАЛЬТ AC-3253/3-8 FKM, державний номерний знак НОМЕР_1 належить КП «Харківські теплові мережі».

Згідно з копією витягу з наказу Міністерства енергетики України від 15.07.2024 № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Командир тактичної групи «Слобода» листом від 16.12.2025 № 335 звернувся до директора КП «Харківські теплові мережі», в якому просив надати транспортні засоби в кількості двох одиниць для організації перевезення невибухових інженерних загороджень (ПЗ-1) в кількості 30 000 штук за маршрутом Балаклея – Харків.

19.12.2025 заступник директора КП «Харківські теплові мережі» звернувся до начальника Харківської обласної військової адміністрації з листом № 02-50/11100 з проханням надання дозволу на рух транспортних засобів КП «Харківські теплові мережі», які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та / або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах Харківської області.

До матеріалів справи долучено копію подорожнього листа № 995966 від 30.12.2025 на водія та транспортний засіб КОБАЛЬТ AC-3253/3-8 FKM. У завданні вказано найменування вантажу МБК.

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 23.01.2026 серії АВ № 00009703 30.12.2025 о 14 год 33 хв., за адресою М-03, км 534+863, Харківська обл., зафіксовано транспортний засіб марки КОБАЛЬТ AC-3253/3-8 FKM, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.442 % (1.675 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 81, WAGA-WIM35, № 12, свідоцтва про повірку підсистеми габаритного контролю № 463 та підсистеми вагового контролю № 4/7127.

За вказане правопорушення позивача, як відповідальну особу, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500.00 грн.

Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб КОБАЛЬТ AC-3253/3-8 FKM, державний номерний знак НОМЕР_1 належить КП «Харківські теплові мережі»; (у державі запроваджено воєнний стан; 30.12.2025 транспортний засіб здійснював рух на виконання вимоги командир тактичної групи «Слобода» (лист від 16.12.2025 № 335) для забезпечення обороноздатності держави (перевезення інженерних загороджень). Тобто використання транспортного засобу було обумовлено використанням для забезпечення обороноздатності держави, що відповідно до абзацу 7 пункту 22.5. ПДР виключає застосування, зокрема, підпункту «б» абзацу першого пункту 22.5. ПДР (яким встановлено допустиму масу). Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів врахування наведених обставин (щодо використання транспортного засобу в цілях забезпечення обороноздатності держави), а тому оскаржувана постанова ухвалена без врахування абзацу 7 пункту 22.5. ПДР. При цьому суд зазначає, що заперечення відповідача зводяться до формального дотримання пункту 22.5. ПДР стосовно допустимої ваги транспортного засобу і не містять жодного заперечення щодо застосування абзацу сьомого пункту 22.5. ПДР, яка виключає відповідальність за недотримання підпункту «б» абзацу першого пункту 22.5. ПДР. Тобто вказана обставина не спростовується самим відповідачем. Також суд вважав за можливе врахувати посилання позивача на статтю 18 КУпАП, згідно з якою не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 № 103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі – Закон України № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 2 ст. 19 Закону України № 3353-XII встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 ПДР).

Відповідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): трьохвісний автомобіль – 25 тон,

в) навантаження на вісь: від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни – 19 тон.

02.11.2022 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022, якою, у тому числі, п. 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення».

Отже, підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов:

1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави;

2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який триває по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Положеннями частини 2 статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, визначений приписами ст. 14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Зважаючи на те, що Скопенко В.В. є керівником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за яким зареєстрований автомобіль Кобальт АС-3263/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , то позивач є відповідальною особою за вказане правопорушення в розумінні ст. 14-3 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» в установленому законодавством порядку було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з копією витягу з наказу Міністерства енергетики України від 15.07.2024 № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що командир тактичної групи «Слобода» листом від 16.12.2025 № 335 звернувся до директора КП «Харківські теплові мережі», в якому просив надати транспортні засоби в кількості двох одиниць для організації перевезення невибухових інженерних загороджень (ПЗ-1) в кількості 30 000 штук за маршрутом Балаклея – Харків.

Розпорядженням керівника транспортної філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 30.12.2025 № 989/15 зобов`язано водія ОСОБА_2 невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3263/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебеню, тощо, які необхідні для виконання фортифікацівйних заходів (а.с. 22).

Відтак, колегія суддів вважає, що позивач у спірних правовідносинах виступав як виконувач перевезень з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, на підставі чого його відповідальність у даній справі виключена положеннями абз. 7 п. 22.5 ПДР України, тобто його дії є законні та обґрунтовуються «нагальною соціальною потребою» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт у своїй апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовує своє твердження про те, що командир угрупування об`єднаних сил Тактичної групи «Слобода» не є військовим командуванням інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій.

Отже, відповідальність суб`єкта, який у період воєнного стану в Україні здійснював перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022.

Колегія суддів зауважує, згідно пп. 7 п. 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Колегія суддів зауважує, що для попередження ліквідацій руйнувань та укріплення рубежів до оборони та для виконання фортифікаційних заходів в умовах постійних оголошених повітряних тривог на території Харківської області в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» автомобіль Кобальт АС-3263/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 з метою забезпечення обороноздатності держави та за наявності рішення військового командування про таке перевезення, здійснював відповідні перевезення в стані крайньої необхідності.

Слід зазначити, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності. Воно позбавляє сам вчинок ознаки протиправності, перетворюючи його на суспільно корисний акт, адже збережене благо є вагомішим за заподіяну шкоду. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Зважаючи на те, що шкода від допущеного порушення Правил дорожнього руху є значно меншою за відвернену небезпеку та збережене суспільне благо.

Колегія суддів вважає, що вчинене порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії в стані крайньої необхідності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на підставі постанови АВ № 00009703 від 23.01.2026 було вчинене в станій крайньої необхідності.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 645/1295/24, від 30.03.2023 по справі № 480/7580/22, Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 по справі № 591/6625/22 та Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 по справі № 686/2308/23 є не обґрунтованими. Дані судові рішення не є рішенням, яке є обов`язковим до врахування, та таким що має преюдиційне значення для вирішення справи в розумінні положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2026 по справі № 953/3527/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко