Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №440/7849/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р.Справа № 440/7849/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. (постановлену суддею Удовіченко С.О.) в справі № 440/7849/25 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поданою в порядку ст. 382 КАС України, в справі № 440/7849/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 р. в справі № 440/15063/23 без урахування вимоги про 60 найвигідніших місяців коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р. та зарахування до алгоритму розрахунку пенсії позивача показників з нульовим значенням з 01.07.2000 р. по 10.09.2003 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.09.2024 р. згідно довідки про заробітну плату № 02-04/1/1760-С від 16.09.2020 р. видану виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області з урахуванням Закону № 1058-IV про 60 найвигідніших місяців заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р. з 04.10.2022 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виключити з алгоритму розрахунку суми пенсії за особистим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з електронної пенсійної справи, місяці заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати за період з 01.07.2000 р. по 30.09.2003 р. з нульовими показниками згідно Закону №1058-IV з 2013 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 р., позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 р. в справі № 440/15063/23, без урахування вимоги про 60 найвигідніших місяців коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про заробітну плату № 02-04/1/1760-С від 16.09.2020 р., видану виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області з урахуванням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням 60 найвигідніших місяців заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р. з 04.10.2022 р.

29.12.2025 р. до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 440/7849/25.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 р. заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25 задоволено, а саме зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом трьох місяців подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі №440/7849/25.

10.04.2026 р. до суду першої інстанції надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25. В звіті відповідач зазначив, що на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2022 р. з урахуванням оптимального періоду заробітної плати за 60 календарних місяців до 01.07.2000 р. (з 01.12.1994 р. по 30.11.1999 р.) на підставі довідки про заробітну плату від 16.09.2020 р. №02-04/1/1760-С та з 01.07.2000 р. по 31.07.2012 р. Оптимізацію заробітної плати проведено у відповідності до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», індивідуальний коефіцієнт до оптимізації становить 2,22124, після оптимізації - 2,80932. Заробітну плату розраховано із застосуванням оптимізації, а саме з розрахунку виключено період з 01.07.2000 р. по 31.01.2004 р., що відповідає 10% тривалості страхового стажу. За результатами проведеного аналізу розрахунку заробітку для обчислення пенсії та врахування найбільш вигідних періодів заробітку до 01.07.2000 р. встановлено, що при перерахунку пенсії згідно рішення суду найбільш вигідний період заробітку з наданого періоду заробітної плати з вересня 1993 р. по червень 2000 р., згідно довідки від 16.09.2020 р. №02-04/1/1760-С визначено автоматично з 01.12.1994 р. по 30.11.1999 р. за допомогою програмного забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. відмовлено в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 18.09.2025 р. в справі №440/7849/25 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду в справі №440/7849/25 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Не погодившись із ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р., та ухвалити нове рішення суду, яким прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі №440/7849/25 на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що за результатами проведеного перерахунку пенсії відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25 загальний розмір пенсійної виплати не змінився, заборгованість по пенсії відсутня. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. виконано в повній мірі.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт про виконання судового рішення в даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду в справі №440/7849/25, встановлення нового строку подання звіту, суд першої інстанції виходив з того, що поданий відповідачем звіт не свідчить про виконання рішення суду від 18.09.2025 р. в справі №440/7849/25, оскільки розмір пенсії позивача, як до винесення судом рішення, так і після його виконання не змінився.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про заробітну плату № 02-04/1/1760-С від 16.09.2020 р., видану виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області з урахуванням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням 60 найвигідніших місяців заробітної плати та коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р. з 04.10.2022 р.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.10.2022 р., яка обрахована із заробітної плати за періоди з 01.12.1994 р. по 30.11.1999 р. (60 місяців згідно довідки від 16.09.2020 р. №02-04/1/1760-С), оскільки на думку відповідача даний період є оптимальним. Між тим, відповідач не обґрунтовує чому період з 01.12.1994 р. по 30.11.1999 р. є оптимальним для визначення розміру пенсії позивача та не враховано інші періоди з вересня 1993 року по червень 2000 року, згідно довідки від 16.09.2020 р. №02-04/1/1760-С".

Зі змісту протоколу про перерахунок пенсії від 15.12.2025 р. на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25 вбачається, що розмір пенсії за віком позивача з 04.10.2022 р. по 26.03.2028 р. становить - 6256,57 грн., що відповідає розміру пенсії згідно протоколу від 02.09.2024 р. Отже розмір пенсії позивача, як до винесення судом рішення, так і після його виконання не змінився, тому суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не надав доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/7849/25.

Посилання відповідача на невірне визначення індивідуального коефіцієнта, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки під час розгляду справи надавалась оцінка саме діям Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 р. в справі № 440/15063/23, без урахування вимоги про 60 найвигідніших місяців коефіцієнтів заробітної плати з 01.10.1993 р. по 30.06.2000 р., а не розрахунку таких коефіцієнтів.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 р. в справі № 440/7849/25 не виконане відповідачем у встановлений судом спосіб, що є підставою для відмовити в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду в справі №440/7849/25 та встановлення відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. по справі № 440/7849/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 08.06.2026 року