Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 02 червня 2026 р.
Справа: №761/39095/24
Суддя: Яворський Микола Анатолійович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/39095/24 Головуючий у суді першої інстанції - Савицький О.А.
Номер провадження № 22-ц/824/4775/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Марченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком», поданою представником Родіоновою Оленою Вікторівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савицького О.А., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіївкарітейл», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укртелеком», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відповідно до якого просив суд стягнути з АТ «Укртелеком» на його користь грошові кошти у сумі 1 117 524,00 грн та стягнути з АТ «Укртелеком» на його користь 11 175, 24 грн витрат зі сплати судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2021 року ним сплачено 1 117 524, 00 грн відповідно до рахунку Київської міської філії АТ «Укртелеком» № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 року, виставленого ТОВ «Софіївкарітейл».
Підставою для сплати позивачем вказаних грошових коштів у рахунку зазначено договір від 20 жовтня 2021 року № 108-КМФ/21, який мав укладатися між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл». Посилаючись на те, що договір, за яким ним сплаченого грошові кошти, у подальшому не укладався, позивач вважає, що вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на його користь як безпідставно набуті, а тому звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з АТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 1 128 699, 24 грн, з яких: 1 117 524, 00 грн - безпідставно набуті грошові кошти; 11 175, 24 грн - витрати по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник АТ «Укртелеком» - Родіонова О.В. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Вказує, що 19 жовтня 2021 року між позивачем, який є учасником ТОВ «Софіївкарітейл» із часткою володіння у статутному капіталі 50 % та представником відповідача відбулися переговори щодо укладання договору оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 748 м2.
У електронному листуванні 19 жовтня 2021 року між сторонами були погоджені істотні умови договору. Крім того, позивачем на підтвердження намірів укласти договір оренди між АТ «Укртелеком» та пов`язаним з позивачем ТОВ «Софіївкарітейл» було надіслано статутні документи Товариства.
На виконання попередніх домовленостей, що склалися між сторонами було виставлено ТОВ «Софіївкарітейл» рахунок на оплату № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 року, в якому підставою для сплати зазначено договір №108-КМФ/21 від 20 жовтня 2021 року, проте зазначена дата договору є суто технічною помилкою, оскільки фактичні орендні правовідносини між АТ «Укртелеком» та третьою особою виникли з 01 жовтня 2021 року, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 01 жовтня 2021 року. 22 жовтня 2021 року позивачем сплачено грошову заставу у розмірі 1 117 524,00 грн згідно рахунку №82E100/21-3209.
Вважає, що зазначення у рахунку дати договору є технічною помилкою та не впливає на дійсну природу правовідносин сторін, оскільки фактичне користування майном та орендні правовідносини виникли з 01 жовтня 2021 року, що підтверджується актом приймання-передачі.
На думку сторони відповідача, висновок суду про те, що договір не був підставою для спірного платежу, є необґрунтованим та таким, що не враховує фактичної поведінки сторін і змісту їхніх правовідносин.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки електронному листуванню сторін, яке свідчить про погодження істотних умов договору та подальше укладення й виконання договору оренди.
За таких обставин висновок суду про відсутність договірних підстав для спірного платежу є передчасним та таким, що не ґрунтується на всебічному дослідженні доказів.
Вказує, що матеріалами справи підтверджується, що листами від 17 березня 2022 року №170322/1 та від 05 жовтня 2022 року №051022/1 третя особа повідомляла позивача про наявність за договором оренди №108-КМФ/21 від 27 жовтня 2021 року грошової застави у розмірі 1 117 524 грн. Обізнаність позивача щодо зарахування вказаної суми в рахунок погашення заборгованості також підтверджується Актом звірки від 30 вересня 2022 року, направленим сторонам на електронні адреси, зазначені у договорі оренди.
Після зарахування грошової застави у розмірі 1 117 524 грн заборгованість третьої особи перед АТ «Укртелеком» становила 108 590,05 грн. Листом від 03 червня 2022 року №674-ВИХ-KV-82E100-22 відповідач повідомив третю особу про зарахування суми застави в рахунок погашення заборгованості та необхідність відновлення її розміру відповідно до п. 3.10 договору оренди. Отримання зазначеного листа третьою особою підтверджується матеріалами справи. Крім того, згідно з актом звіряння взаєморозрахунків від 16 січня 2025 року заборгованість між сторонами договору оренди відсутня.
На підставі викладеного вважає, що позивач не довів наявності у відповідача обов`язку щодо повернення грошової застави, яка була зарахована відповідно до умов договору оренди. Суд першої інстанції належним чином не оцінив наявні у справі докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зазначає, що спір виник унаслідок суперечливої та недобросовісної поведінки позивача, що зумовило подання необґрунтованого позову.
30 березня 2026 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 двічі надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які є тотожними між собою, а тому їх слід вважати одним відзивом від представника ОСОБА_1 - Рущака В.І., відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що сплачені позивачем кошти у розмірі 1 117 524,00 грн були безпідставно утримані відповідачем, оскільки відповідний договір від 20 жовтня 2021 року фактично не був укладений, а подальший договір від 27 жовтня 2021 року не передбачав участі позивача, оскільки укладено новим директором ТОВ «Софіївкарітейл».
Також сторона позивача зазначає про відсутність підстав для зарахування спірної суми та вважає дії відповідача такими, що порушують його права та є недобросовісними.
АТ «Укртелеком» не наділений правом на власний розсуд змінювати призначення платежу, а також прив`язувати його до договору, який виник пізніше. Позивач не надавав згоди на підписання договору від 27 жовтня 2021 року.
Платіж від 22 жовтня 2021 року мав цільове призначення - забезпечення договору від 20 жовтня 2021 року, який фактично не був укладений, у зв`язку з чим відпала правова підстава набуття коштів. Позивач також вважає, що зарахування коштів у межах іншого договору, укладеного без його участі, є неправомірним.
Доводи апелянта про укладення договору шляхом конклюдентних дій є безпідставними, оскільки оплата від 22 жовтня 2021 року була спрямована на договір від 20 жовтня 2021 року, який не був укладений. Відповідач не вчинив дій, що свідчили б про акцепт пропозиції, натомість уклав інший договір від 27 жовтня 2021 року з третьою особою. За відсутності взаємної волі сторін договірні правовідносини не виникли, а кошти утримуються без належної правової підстави.
Позивач зазначає, що договір від 20 жовтня 2021 року та договір від 27 жовтня 2021 року є різними правочинами, які не є ідентичними, а доказів їх тотожності відповідачем не надано. На момент здійснення платежу 22 жовтня 2021 року договір від 27 жовтня 2021 року об`єктивно не міг існувати, а тому посилання на технічну помилку в даті є необґрунтованим. Також позивач вказує, що укладення договору від 27 жовтня 2021 року здійснювалось іншою посадовою особою після зміни директора третьої особи, що виключає його пов`язання з платежем від 22 жовтня 2021 року.
АТ «Укртелеком» безпідставно ототожнює корпоративні відносини з договірними, оскільки статус кінцевого бенефіціара не змінює правової підстави спірного платежу. Доказів погодження саме договору від 27 жовтня 2021 року до моменту платежу відповідачем не надано.
Вказує, що акти звіряння та фінансові документи, на які посилається АТ «Укртелеком» містять суперечливі відомості, зокрема щодо неіснуючих договорів та руху коштів, що ставить під сумнів їх достовірність. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність підтвердження сплати застави третьою особою та недоведеність підстав зарахування спірної суми. Також позивач вважає, що створення окремих актів після виникнення спору є штучним формуванням доказової бази відповідачем, а відносини між третьою особою та відповідачем не є предметом розгляду у цій справі.
Позивач вважає, що на момент здійснення платежу добросовісно очікував укладення договору від 20 жовтня 2021 року, однак у подальшому відповідач уклав інший договір від 27 жовтня 2021 року без погодження з позивачем щодо зарахування сплачених коштів. З огляду на відсутність правової підстави для утримання коштів, позивач зазначає про неправомірність їх подальшого використання відповідачем. Також позивач стверджує, що саме дії відповідача є суперечливими та недобросовісними, тоді як у його діях зловживання правом відсутнє.
При апеляційному розгляді справи представник апелянта АТ «Укртелеком» - Родіонова О.В. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Підтримуючи доводи апеляційної скарги представник підтвердила, що грошові кошти, які є предметом спору у вказаній справі не можуть бути визнані як безпідставно сплачені, оскільки вони були сплачені особою пов`язаною із орендарем приміщення, яке надавалося АТ «Укртелеком», сума внесених коштів була погоджена сторонами, як заставна грошова сума щодо договору оренда, та не є безпідставно сплаченою, і вказані кошти в подальшому були зараховані АТ «Укртелеком» в якості сплати орендною плати, проти, чого позивач на протязі строку оренди приміщення не заперечував.
Звернення із вказаним позовом після спливу строку оренди, є недоброчесною поведінкою сторони договору та фактично спрямоване на завдання шкоди АТ «Укртелеком».
Позивач у справі ОСОБА_1 та його представник адвокатРущак В.І. заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення, мотивуючи свої заперечення тим, що доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважають рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача у справі, представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 22 жовтня 2021 року позивачем сплачено 1117524 грн відповідно до рахунку Київської міської філії АТ «Укртелеком» № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 року, який був складений на адресу ТОВ «Софіївкарітейл».
Вказана обставина стороною відповідача під час розгляду справи не заперечувалась.
Підставою для сплати позивачем вказаних грошових коштів у рахунку зазначено договір від 20 жовтня 2021 року № 108-КМФ/21, який мав укладатися між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл».
Із листа ТОВ «Софіївкарітейл» № 080824/1 від 08.08.2024 р. вбачається, що договір від 20.10.2021 р. № 108-КМФ/21 не було укладено між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл», а грошові кошти, що були сплачені позивачем у сумі 1117524,00 грн не були використані ТОВ «Софіївкарітейл», оскільки на його рахунок не надходили.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що договір, за яким ним сплаченого грошові кошти, у подальшому не укладався, а тому вважав, що вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на його користь як безпідставно набуті останнім.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суду не було надано доказів того, що 20.10.2021 р. між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Софіївкарітейл» укладався договір № 108-КМФ/21, який був зазначений у рахунку підставою для сплати позивачем грошових коштів у сумі 1117524 грн, при цьому суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача про укладений 27.10.2021 р. договір № 108-КМФ/21, оскільки цей договір має іншу дату та відповідно не був підставою для сплати позивачем грошових коштів згідно з виставленим рахунком третій особі у справі. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та ТОВ «Софіївкарітейл» укладались будь-які договори, згідно з якими позивач мав право, чи обов`язок, здійснювати платежі в інтересах ТОВ «Софіївкарітейл».
Враховуючи, що відпали правові підстави для набуття відповідачем сплачених позивачем грошових коштів у сумі 1117524 грн на підставі договору від 20.10.2021 р. № 108-КМФ/21, оскільки цей договір у подальшому не укладався, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 1117524 грн як безпідставно набуті.
Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події ( постанову Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 760/2625/22).
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17 виснувала, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, гроші.
Загальне правило частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.
Під правовою підставою збагачення повинна розумітися певна економічна мета надання майна, легітимізована відповідним юридичним фактом, або така, що ґрунтується безпосередньо на законові. Одночасна наявність цих двох елементів: відповідність збагачення економічній меті надання майна, юридичного факту (норми закону), що легітимізує цю мету, є необхідною для того, щоб збагачення однієї особи за рахунок іншої вважалося підставним та правомірним.
Залежно від того, в якій формі виражається недолік правової підстави, що породжує обов`язок повернути майно, можна виокремити, зокрема, такий вид безпідставного збагачення як збагачення, правова підстава якого була відсутньою з самого початку (ab initio sine causa). До таких можна віднести, наприклад, передачу майна за правочинами, що не відбулися (зокрема за договорами, що не були укладені).
У такому випадку відбувається збагачення, хоча й з волі потерпілого, проте, яке не засноване на правомірному юридичному фактові. Таке збагачення виникає внаслідок передачі майна як виконання за договором, який не було укладено.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 760/2625/22, від 19 січня 2022 року в справі№ 202/2965/21.
Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року в справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року в справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року в справі № 910/3395/19).
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (див. постанову Верховного Суду від 14 листопада 2024 року в справі № 761/34307/21).
У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, позивач у справі ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача - АТ «Укртелеком» сплачених ним 1117524 грн відповідно до рахунку Київської міської філії АТ «Укртелеком» № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 року, який був складений на адресу ТОВ «Софіївкарітейл»
На підтвердження своїх позовних вимог надав суду докази переказу грошових коштів відповідачу у справі платіжну інструкцію №642128235 від 22 жовтня 2021 року згідно до якої ОСОБА_1 перерахував на р/р Київської міської філії АТ «Укртелеком» 1117524 грн як грошову заставу згідно п. 3.10 Договору, відповідно до рахунку № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 року ТОВ «Софіївкарітейл» ЄДРПОУ 39286749.
Посилаючись на те, що договір між ТОВ «Софіївкарітейл» та АТ «Укртелеком» 20 жовтня 2021 року так і не був укладений позивач вважав, що вказані кошти були набути відповідачем без належної на те підстави, просив їх стягнути. З даними доводами погодився і суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог.
Відповідач у справі заперечуючи проти вказаних доводів позивача направив суду відзив у якому категорично не погодився із доводами позивача щодо безпідставності отримання ним коштів від ОСОБА_1 та обґрунтовувала свої заперечення тим, що вказані кошти були отримані АТ «Укртелеком» як заставна сума згідно до п.3.1 укладеного договору між ТОВ «Софіївкарітейл» та АТ «Укртелеком» від 27 жовтня 2021 року, та в подальшому за узгодженими умовами була спрямована на оплату орендної плати ТОВ «Софіївкарітейл» за договором оренди приміщення.
На підтвердження зазначених заперечень відповідачем було подано відповідні докази.
Так, із Акту приймання-передачі майна складеного 01 жовтня 2021 року вбачається, що АТ «Укртелеком» передало, а ТОВ «Софіївкарітейл» прийняло у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна №108-КМФ/21 від 27 жовтня 2021 року нерухоме майно , розташоване за адресою м. Київ, вул. Братиславська, на 1-4 поверхах 4 поверхового будинку №6-А , літера «З» загальною площею 2748 м.2(а.с. 58 т.1)
20 жовтня 2021 року АТ «Укртелеком» в особі начальника ВУН Лях С.М. був сформований рахунок № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 року ТОВ «Софіївкарітейл» ЄДРПОУ 39286749 для здійснення в якому зазначено підстава ДОГНО №108-КМФ/21 від 20 жовтня 2021 року, а також зазначена примітка : грошова застава згідно п. 3.10 Договору (а.с. 59 т.1) .
Також до відзиву представником відповідача додано копія Договору оренди нерухомого майна №108-КМФ/21 від 27 жовтня 2021 року укладеного між АТ «Укртелеком» в особі директора Київської міської філії АТ «Укртелеком» Іванця А.В. та ТОВ «Софіївкарітейл» в особі директора Ведєнєєвої Ю.В. предметом договору вказаного Договору зазначено : нерухоме майно , розташоване за адресою м. Київ, вул. Братиславська, на 1-4 поверхах 4 поверхового будинку №6-А , літера «З» загальною площею 2748 м2 для використання у якості готелю або хостелу, або офісу, або для ведення іншої господарчої діяльності не забороненої законом з них: приміщення 1-го поверху, загальною площею 696,2 кв.м (група приміщень № 1 площею 449,6 кв.м (приміщення №№ 1-28), група приміщень № 2 площею 243,6 м2 (приміщення №№ 1-19), група приміщень № 3 площею 3 кв.м (приміщення №1); приміщення 2-го поверху, загальною площею 664,8 кв.м (приміщення №№ 1-35); приміщення 3-го поверху, загальною площею 700,2 кв.м (приміщення №№ 1-34); приміщення 4-го поверху, загальною площею 686,80 кв.м (приміщення №№ 1-8, 10-13).
При цьому у п. 3.10 даного Договору сторони погодили, що будь які грошові зобов`язання Орендаря перед Орендодавцем за цим Договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 1117524 грн. Сума вказаної застави має бути перерахована Орендарем на банківський рахунок Орендодавця ( на підставі рахунку виставленого Орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору, але не пізніше ніж до моменту передачі Орендованого майна у користування. У випадку здійснення Орендодавцем задоволення своїх вимог до Орендаря з суми застави, Орендодавець зобов`язаний письмово повідомити про це Орендаря, а останній зобов`язується відновити визначений Договором розмір грошової застави, шляхом перерахування Орендодавцю відповідної суми протягом 7 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення від Орендодавця.
При закінченні строку дії Договору сума застави за рішенням Орендодавця може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з Орендаря на дату повернення Орендованого майна з користування (як правило, на оплату послуг з утримання Орендованого майна). Після цього, сума застави, що залишиться не використаною Орендодавцем, має бути перерахована Орендарю не пізніше 20 календарних днів від дати повернення Орендованого майна з користування за відповідним актом (а.с.45-57 т.1) .
Згідно до наданої копії Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період місяців 2022 року між та ТОВ «Софіївкарітейл» та Укртелеком КМФ АТ за договором ГОНО108-КМФ/21 від 27 жовтня 2021 вбачається, що внесена позивачем заставна сума грошових коштів у розмірі 1157524 грн. зарахована 20 травня 2022 року орендодавцем в якості оплати вартості оренди приміщення ( а.с. 36 т.1).
Із копії електронного листування між позивачем та представником відповідача у справі Лях С.М. вбачається, що позивачем у справі як учасником ТОВ «Софіївкарітейл» дійсно узгоджувалися умови оренди нежитлового приміщення за адресою м.Київ, вул. Братиславська, 6а, та сума грошової застави у розмірі 1117524 грн ( а.с. 89 т.1)
Вище вказані докази в цілому підтверджують обставини на які посилалася представник відповідача і свідчили проте, що між позивачем як учасником ТОВ «Софіївкарітейл» ( п.1.2, п.п «з» п.5.4 Статуту) та директором Київської міської філії АТ «Укртелеком» погоджувалися умовами оренди ТОВ «Софіївкарітейл» нерухомого майно, яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Братиславська, на 1-4 поверхах 4 поверхового будинку №6-А , літера «З» загальною площею 2748 м2 і саме в межах виконання вказаних домовленостей та укладеного в подальшому 27 жовтня 2021 року договору №108-КМФ/21 оренди вказаного приміщення і були внесенні грошові кошти в сумі 1157524 грн.
Про вказане свідчить зокрема і те, що зазначена в рахунку №82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021 дата договору №108- КМФ/21, в рамках якого була раніше погоджена та мала бути сплачена грошова застава в розмірі 1 117 524,00 грн - а саме 20.10.2021, могла бути технічною помилкою, яка виникла в результаті того факту, що на момент виставлення рахунку правовідносини сторін договору оренди, а саме Відповідача та Третьої особи, ще не були оформлені у вигляді підписання єдиного документу - договору, проте правовідносини сторін щодо оренди на погоджених вище умовах виникли ще 01.10.2021, що підтверджується підписаним між Відповідачем та Третьою особою Актом приймання-передачі майна від 01.10.2021, тому, 22.10.2021 Позивач сплатив на користь Відповідача грошову заставу в розмірі 1 117 524,00 грн., із зазначенням в призначенні платежу, що сплачена сума є «грошова застава згідно п. 3.10 Договору, згідно рахунку № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021р, ТОВ «Софіївкарітейл», ЄДРПОУ 39286749».
Крім того як вбачається, із розділу 15 (Реквізити Сторін) Договору оренди відповідальною особою з боку ТОВ «Софіївкарітейл» зазначено, саме Позивача - ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зазначений факт підтверджує повну обізнаність Позивача щодо стану справ та зобов`язань Третьої особи у правовідносинах оренди із Відповідачем, та свідчать про те, що Позивач діяв обізнано та свідомо при внесенні грошової застави за договором оренди №108-КМФ/ 21 від 27.10.2021.
За загальним правилом, набуття права власності на отримане майно від іншої особи, ґрунтується на відповідному волевиявленні відчужувача, воля якого сформована вільно. Таке волевиявлення має бути однозначним за своїм змістом та свідчити про бажання колишнього власника такого майна, спрямованого на передачу його саме у власність такого набувача.
Загальною засадою цивільного законодавства є добросовісність, розумність, справедливість. Цей принцип повною мірою підлягає як врахуванню учасниками цивільних відносин під час обрання варіанта належної поведінки з іншими учасниками, а так само має бути застосований під час оцінки судом поведінки усіх учасників цивільних відносин між собою.
Кожна особа, діючи правомірно, повинна усвідомлювати, чи існує будь-яка справедлива підстава отримання нею тих або інших грошових коштів (матеріальних благ), чи відповідає існуючий характер взаємних стосунків сторін природі та вартості певного роду отримання, чи не створює така передача блага обов`язок з повернення неналежно отриманого.
Підстава отримання будь-якого майна безвідплатно від іншої особи має бути недвозначною та явно вираженою з боку особи, яка здійснює таке передання. Отже, діючи розумно та добросовісно, кожен учасник цивільних відносин має оцінювати, чи не створює отримання якогось майна від іншої особи для самого отримувача певні цивільні зобов`язання, зокрема й щодо повернення отриманого без справедливої підстави.
Цивільне право слугує меті забезпечення стабільності цивільного обороту, критерієм забезпечення чого є, за загальним правилом, отримання усіма учасниками цивільних відносин лише належного, тобто того, на отримання чого особа вправі справедливо та розумно розраховувати.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).
Факт наявності між ТОВ «Софіївкарітейл» та відповідачем у справі АТ «Укртелеком» договірних орендних відносин щодо вище зазначено нерухомого майна підтверджується рішеннями господарських судів у господарських справах № 910/1763/24 про стягнення орендної плати, №№910/1496/23 виселення з приміщень, в Господарському суді міста Києва.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів також враховує, що відповідач, як кредитор, отримавши сплату грошового зобов`язання за договором, міг розраховувати на остаточність цього платежу, що вплинуло на його подальшу господарську діяльність. Вимога Позивача про повернення коштів через значний проміжок часу є недобросовісною, оскільки вона не відповідає принципу чесній діловій практиці, суперечить попередній поведінці Позивача, ставить Відповідача у невигідне становище, свідчить про спробу зловживання правом з боку Позивача та його намагання отримання необґрунтованої вигоди за рахунок Відповідача. Така поведінка свідчить про недобросовісність позивача і, відповідно, позбавляє його права на повернення коштів.
Як підтвердив Позивач при розгляді справи в апеляційній інстанції наданий йому рахунок на оплату № 82Е100/21-3209 від 20 жовтня 2021р, за ТОВ «Софіївкарітейл» де він є учасником, він здійснював платіж добровільно, усвідомлено та без примусу чи впливу з боку відповідача.
Дане твердження узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17, згідно з яким у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Вказує, що набула кошти у власність на достатньо правовій підставі, в не заборонений цивільним законодавством спосіб.
Позивач, перераховуючи кошти Відповідачу, будучи обізнаним, що він не є стороною Договору оренди, знав, що між АТ «Укртелеком» та ОСОБА_1 відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), однак здійснив вказаний платіж такий платіж, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). ( див. постанову від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у даній справі не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та не враховані правові висновки, які викладені і постановах Верховного Суду що призвело до ухвалення у вказаній справі помилкового рішення, тому дане рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням в даній справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком», подану представником Родіоновою Оленою Вікторівною, задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 червня 2026 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua