Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №757/21053/25-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Київ

Справа № 757/21053/25

Провадження: № 22-ц/824/10766//2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шалашової Валентини Іванівни в інтересах ОСОБА_1

на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12.06.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 3294 - квартиру АДРЕСА_1 (колишня вулиця Січневого повстання, що належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 , за договором позики від 12.06.2020 року у розмірі 5 188 884,81 грн., з яких 3 455 253,70 грн. - заборгованість з повернення позики, 1 733 631,11 грн. - відсотки за користування позикою, на користь ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 грн.

26 лютого 2026 року представник позивача, адвокат Шалашова В. І., подала заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в якій вона просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 125 000 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року заяву адвоката Шалашової В. І. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду залишено без задоволення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Шалашова В. І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про задоволення її заяви.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що при зверненні до суду позивачкою було дотримано вимог статті 175 ЦПК України та наведено попередній розрахунок судових витрат. Після ухвалення рішення представником позивача подано заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 125 000 грн. На підтвердження заявлених витрат до суду надано договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього, якими передбачено фіксований гонорар у розмірі 110 000 грн за супровід справи в суді першої інстанції та 5 000 грн за кожне судове засідання. З урахуванням участі адвоката у трьох судових засіданнях загальний розмір витрат склав 125 000 грн.

На думку представника позивачки, висновок суду першої інстанції про відсутність детального опису виконаних робіт є помилковим, оскільки обсяг правничої допомоги та порядок визначення її вартості безпосередньо погоджені сторонами у договорі та додатковій угоді. При цьому гонорар встановлено у фіксованому розмірі, що не передбачає необхідності обчислення фактично витраченого адвокатом часу чи деталізації кожної окремої процесуальної дії.

Також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо неприпустимості втручання суду у погоджений сторонами порядок визначення гонорару та зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені на момент вирішення питання про судові витрати, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні адвокат Шалашова В. І. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення адвоката Шалашової В. І. в інтересах ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також доказів здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-четвертої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва ухвалено 29 січня 2026 року.

Отже, з урахуванням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України останнім днем для подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було 03 лютого 2026 року, включно.

Процесуальні строки є одним із основоположних елементів цивільного судочинства, спрямованих на забезпечення принципів правової визначеності, рівності учасників процесу та своєчасного розгляду справи судом. Дотримання встановлених законом строків є обов`язком усіх учасників судового процесу та гарантією належної реалізації принципу змагальності сторін.

Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом.

Частинами першою та третьою статті 127 ЦПК України передбачено, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом виключно за заявою учасника справи за умови визнання причин його пропуску поважними. Таким чином, питання поновлення процесуального строку може бути вирішене лише за наявності відповідного клопотання особи, яка цей строк пропустила, із наведенням обставин, що перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії.

Безпідставне поновлення процесуального строку за власною ініціативою суду суперечило б положенням статті 127 ЦПК України, принципу диспозитивності цивільного судочинства та вимогам правової визначеності, які є складовою права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна заява представника позивачки про розгляд справи за її відсутності, поданої безпосередньо в день ухвалення заочного рішення (а. с. 43).

Наведена обставина свідчить про те, що представник позивачки була належним чином обізнана як про дату судового розгляду справи, так і про дату ухвалення судового рішення, а відтак мала об`єктивну можливість реалізувати передбачене частиною восьмою статті 141 ЦПК України право на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у встановлений законом строк.

Проте матеріали справи не містять доказів подання таких документів протягом п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду.

Крім того, представником позивачки не порушено питання про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням поважних причин його пропуску, а також не наведено будь-яких обставин, які б об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду із відповідною заявою.

Колегія суддів відмічає, що суд позбавлений процесуальної ініціативи для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки відповідно до положень статті 127 ЦПК України таке питання може бути вирішене судом виключно за заявою учасника справи.

Разом з тим суд першої інстанції, вирішуючи подану заяву, фактично перейшов до дослідження питання достатності та належності доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також до оцінки їх змісту та обсягу, не перевіривши попередньо дотримання заявником процесуального порядку та строків звернення із відповідною заявою.

Однак питання дотримання строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є первинним та підлягає вирішенню судом до дослідження обґрунтованості заявлених вимог по суті, оскільки від його вирішення залежить сама можливість розгляду заяви.

За відсутності процесуальних підстав для розгляду заяви суд був позбавлений необхідності надавати оцінку доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу, їх розміру, співмірності чи достатності, оскільки зазначені обставини можуть досліджуватися лише за умови дотримання заявником встановленого законом порядку звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції передчасно перейшов до вирішення питання по суті заявлених вимог та оцінки поданих доказів, не перевіривши наявності процесуальних передумов для розгляду самої заяви.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу подана після спливу процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а тому відповідно до вимог статей 126, 127 та частини восьмої статті 141 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги щодо достатності доказів понесених витрат, фіксованого характеру адвокатського гонорару, обсягу наданої правничої допомоги та правильності висновків суду першої інстанції стосовно оцінки таких доказів не мають вирішального значення для правильного вирішення питання у даній справі, оскільки сама заява про ухвалення додаткового рішення не могла бути розглянута по суті через пропуск заявником встановленого законом процесуального строку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року слід скасувати, а заяву адвоката Шалашової В. І. в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Шалашової Валентини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року скасувати.

Заяву адвоката Шалашової Валентини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура