Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №370/1760/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 370/1760/23 Головуючий у суді першої інстанції - Білоцька А.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8387/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває вказана цивільна справа.

Під час судового розгляду, 28 січня 2026 року, позивачка подала заяву про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору є зобов`язання постачальника природного газу ТОВ «ГК Нафтогаз України» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 безпідставну заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 183 582,89 грн.

Заявниця зазначала, що позов ОСОБА_1 є вимушеним заходом спростування вимог про сплату нарахованої заборгованості за послуги, які в дійсності не надавались. Водночас, відповідно до п. 8 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем у разі виникнення у споживача заборгованості чи не оплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Кодексом та договором розподілу природного газу, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу ГРМ на об`єкти споживача до повного погашення заборгованості.

Заявниця стверджувала, що дії відповідачів, що порушують права споживача, не зважаючи на наявний спір, наділяють ГРМ повноваженнями з припинення газопостачання, навіть якщо таке в подальшому буде визнано судом здійсненим без належної правової підстави, що істотно ускладнить виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав й інтересів ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, заявниця просила забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «Газопостачальні мережі України» вчиняти будь-які дії щодо припинення (обемеження) газопостачання (розподіл) газу споживачу ОСОБА_1 до вирішення спору.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти певні дії, а саме: припиняти (обмежувати) газопостачання (розподіл) газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 до набрання рішення суду у даній справі законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що застосований судом захід забезпечення позову не є співмірним із вимогами позивачки.

Вказує, що заборона припиняти газопостачання споживачу є перешкодою у здійсненні господарської діяльності та порушує законні права Товариства, чинними нормативно-правовими актами у газовій галузі, зміст оскаржуваної ухвали прямо забороняє Товариству вчиняти дії по припиненню газопостачання, зокрема але не виключно, як за заборгованість не пов`язану із предметом спору, так й навіть у випадку виникнення аварійної ситуації на об`єкті споживача, чи аварійної ситуації на вуличному газопроводі, при яких необхідно припинити газопостачання споживачам, оскаржувана ухвала порушує права Товариства та негативно впливає на господарську діяльність товариства.

Стверджує, що суд першої інстанції не навів в ухвалі про реальність загрози припинення (обмеження) газопостачання позивачу, не навів жодних фактів та доказів вчинення відповідачами та/або Товариством дій спрямованих на припинення газопостачання споживачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Апеляційну скаргу вважає безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року - без змін.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник апелянта ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» адвокат Сєрих В.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Прийма М.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з вимогами вимог частин 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії (п.2).

Як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував її тим, що вид забезпечення позову відповідає обставинам справи та має на меті виключити можливість безпідставного припинення надання послуги з розподілу природного газу побутовому споживачу.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року

у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

Як видно із матеріалів справи, спір виник між ОСОБА_1 та відповідачами ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».

Разом з цим, суд задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке станом на час постановлення ухвали не було залучене до участі у справі.

У своїй заяві про забезпечення позову позивачка посилалась на те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» фактично є правонаступником АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у спірних відносинах. Однак, питання залучення ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» як співвідповідача чи як правонаступника відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» сторонами не порушувалось та не вирішувалось судом.

Отже, суд першої інстанції на момент задоволення заяви про забезпечення позову фактично вирішив питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка не є учасником даної цивільної справи, тадійшов передчасного висновку про можливість застосування запропонованого позивачкою заходу забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга відповідачів підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома