Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №753/3206/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 753/3206/25 Головуючий у суді першої інстанції - Маркєлова В.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7728/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ковалем Володимиром Богдановичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 11.12.2024 о 20:40 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Land Rover Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_1 на пр-ті Бажана, 1-а в м. Києві, в порушення п.2.3 б), 10.1, 12.1, 12.3, 2.10 а) ПДР України не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, та, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце пригоди.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2024 у справі № 753/25284/24, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 20.01.2025.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Land Rover Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218747016.

В результаті ДТП автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками. «Volvo 560» д.н.з. НОМЕР_3 на праві власності належить позивачу ОСОБА_2 .

Відповідно до Звіту № 81/19.01.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 06.01.2025:

- Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 становить - 479 251,20 грн.

- Вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_4 становить - 774 774,92 грн.

- Ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , до пошкоджень, становила - 479 251,20 грн.

Відповідно до звіту № 81/19.01.25/С від 06.01.2025 ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , після пошкодження, становить - 57 081,63 грн.

Таким чином, виходячи з положень пункту 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV, автомобіль «Volvo S60» д.н.3. НОМЕР_3 , є фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу значно перевищує його ринкову вартість.

За проведення та виготовлення Звіту позивачка сплатила 6000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 81/19/0 від 06.01.2025.

Після дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , було евакуйовано з місця пригоди. Позивачка понесла витрати, пов?язані з евакуацією автомобіля з місця ДТП, в розмірі - 2 200,00 грн.

З огляду на зазначене, загальний розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , становить 424 369,57 грн (479 251,20 грн (вартість автомобіля до пошкодження) - 57 081,63 грн (вартість автомобіля після пошкодження) + 2200,00 грн (витрати пов?язані з евакуацією автомобіля).

АТ СК «АРКС», як страховик винуватиці ДТП, в межах ліміту, згідно полісу обов?язкового страхування № 218747016 від 03.01.2024 сплатило позивачці 160 000,00 грн.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню: 264 369,57 грн (479 251,20 - 57 081,63 + 2 200,00 - 160 000,00).

Посилаючись на те, що заподіяні матеріальні збитки, які виникли внаслідок ДТП, на момент звернення до суду з даним позовом не відшкодовані, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідачки на свою користь:

- матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пов?язані з пошкодженням транспортного засобу, - у розмірі 264 369,57 грн

- понесені судові витрати у загальному розмірі 38 643,70 грн, а саме: судовий збір у розмірі 2 643,70 грн; витрати на проведених оцінки вартості матеріальних збитків у розмірі 6 000,00 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 264 369,57 грн, судовий збір у розмірі 2 643,70 грн, витрати на проведення Звіту про оцінку у розмірі 6 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - у розмірі 30 000,00 грн, разом до стягнення - 303 013,27 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, взяв до уваги звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 81/19.01.25 від 06 січня 2025 року, який був наданий позивачкою, незважаючи на те, що останній складений з порушенням вимог пунктів 1.3, 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тобто є очевидно недопустимим доказом.

Вказує, що під час судового засідання оцінювач ОСОБА_3 підтвердив, що він особисто огляд автомобіля Volvo S60 не проводив, а скористався даними огляду іншої особи, ОСОБА_4 . Матеріали справи не містять відомостей про кваліфікацію особи, яка проводила огляд та склала відповідний акт огляду, а сам акт огляду не містить даних з приводу фотофіксації описаних пошкоджень.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Коваль В.Б., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представник позивачки ОСОБА_5 адвокат Мельниченко М.С. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 11.12.2024 о 20:40 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Land Rover Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_1 на пр-ті Бажана, 1-а в м. Києві, в порушення п.2.3 б), 10.1, 12.1, 12.3, 2.10 а) ПДР України не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним, не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, та, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце пригоди.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.01.2024 у справі № 753/25284/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 20.01.2025.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Land Rover Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 218747016. Зазначений договір страхування укладений 03.01.2024 зі страховиком АТ СК «АРКС», страхова сума за шкоду життю та здоров`ю 320 000,00 грн, страхова сума за шкоду майну - у розмірі 160 000,00 грн, франшиза - у розмірі 0 грн.

Дорожньо-транспортна пригода, в результаті, якої було пошкоджено автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв?язку з грубим порушенням водійкою транспортного засобу «Land Rover Range Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

В результаті ДТП автомобіль «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками. «Volvo 560» д.н.з. НОМЕР_3 на праві власності належить позивачці ОСОБА_2 .

Як видно із матеріалів справи, 11.12.2024 з метою оцінки нанесеного в результаті вищевказаної ДТП шкоди автомобілю «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 звернулась до суб?єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб?єкта оціночної діяльності № 443/2024 від 24.09.2024), та отримала Звіт № 81/19.01.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 06.01.2025, згідно з яким:

- Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 становить - 479 251,20 грн.

- Вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_5 становить - 774 774,92 грн.

- Ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_3 , до пошкоджень, становила - 479 251,20 грн.

Крім цього, відповідно до звіту № 81/19.01.25/С від 06.01.2025 ринкова вартість КТЗ марки «Volvo S д.н.3. НОМЕР_3 , після пошкодження, становить - 57 081,63 грн.

Відповідно до виписки з банківської карти ОСОБА_2 , 08.01.2025 на її рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 160 000,00 грн, призначення платежу: «страхове відшкодування згідно Акту №ARX4362610, без ПДВ».

За частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР. До них згідно з пунктом 9 частини 1 статті 7 віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у цій сфері регламентує Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витратина евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

За частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме ОСОБА_1 , як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідачки та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності. Предметом спору є недостатність суми страхового відшкодування.

Розраховуючи розмір збитку, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що загальний розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки, визначаються як різниця ринкової вартості автомобіля «Volvo S60» д.н.з. НОМЕР_2 до та після ДТП, з урахуванням евакуації транспортного засобу та за вирахуванням розміру виплаченого страхового відшкодування.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню: 264 369,57 грн (479 251,20 ринкова вартість транспортного засобу до пошкодження - 57 081,63 вартість транспортного засобу після ДТП + 2 200,00 витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП - 160 000,00 розмір страхового відшкодування АТ СК «АРКС»).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідачки на користь позивачки підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) вартість матеріального збитку у розмірі 264 369,57 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що звіт № 81/19.01.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 06.01.2025 не є належним та допустимим доказом по справі.

Так, відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до пунктів 1.2 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

При цьому, слід звернути увагу, що висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092.

Наданий позивачкою звіт відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачкою не надано.

Відповідачем також не доведено необґрунтованості чи суперечності Звіту №81/19.01.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 06.01.2025 іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.

Власних звітів про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди відповідачка суду не надала. Клопотання про проведення експертизи не заявляла.

За таких обставин у суду відсутні підстави сумніватися у достовірності розрахованого ФОП ОСОБА_3 розміру збитку.

Також слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідачки не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ковалем Володимиром Богдановичем залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома