Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №756/18227/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/18227/25 Головуючий у суді І інстанції: Белоконна І.В.

провадження № 22-ц/824/9321/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Нежури В.А., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Басараб Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року заявниця ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Басараб Н.В. в порядку окремого провадження звернулася до суду зі заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю в період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.12.2025 року на адресу суду першої інстанції засобами поштового зв`язку надійшов відзив на заяву, в якому представник Київської міської ради просив залишити заяву без розгляду, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Зазначав, що надані заявником докази у їх сукупності не дають можливості дійти висновку про підтвердження заявником факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, а лише свідчать про факт спілкування з померлим. Враховуючи вказані обставини представник заінтересованої особи вважав, що справа має розглядатися в позовному провадженні.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Басараб Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що в даному випадку, встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, жодного спору між заявником і Київською міською радою, який виник з приводу спадкового майна не існувало і не існує, майно відумерлою спадщиною не визнавалось, рішень судів щодо цього не постановлялось. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду завяи про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Представник заявника не погоджується з висновками суду першої інстанції, що з даної заяви вбачається наявність спору про право між заявником та Київською міською радою, оскільки судом не враховано, що при розгляду справ даної категорії має бути встановлено, між ким існує спір та в чому він полягає, хто є спадкоємцем у порядку передбаченому спадковим правом, який би оспорював право заявника на прийняття спадщини. Існування спору про право повинно булти реальним, а не гіпотетичним.

23 березня 2026 року (вх. № 35794) та 21 квітня 2026 року (вх. № 49530) надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Київської міської ради, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник Київської міської ради погоджується з висновками суду першої інстанції та заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зокрема зазначав про те, що справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 ,, заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що з поданої заяви вбачається наявність спору про право між заявником та Київською міською радою, який виник з приводу спадкового майна, та який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповдіно до ч. 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до ч. 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК Укрпаїни суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з подальшим вирішенням будь-якого спору про право.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22) зазначено, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) зазначив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також: можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. (Такий висновок міститься також в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16).

У справі що переглядається встановлено, що заявниця ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю в період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилалася на те, що встановлення зазначеного факту необхідне їй для реалізації права на спадкування майна померлого ОСОБА_2 ..

З матеріалів спадкової справи № 985/2025 вбачається, що заявниця ОСОБА_1 звернулась з заявою до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 (а.с. 137). Інший осіб, які звернулись з заявою про прийняття спадщини, вказана спадкова справа не містить.

Водночас, під час розгляду справи судом першої інстанції, заінтересована особа Київська міська рада заперечувала проти встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаючи, що надані заявницею до заяви докази у їх сукупності не дають можливості дійсти висновку про підтвердження заявником факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, а лише свідчить про факт спілкування з померлим. Вказувала, що заявник не надала жодних доказів, які б свідчили про ведення спільного побуту, фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі, тощо.

Враховуючи той факт, що наразі відсутні спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , між чим заінтересована особа - Київська міська рада заперечує проти обставин на які посилається заявниця у своїй заяві та заперечує проти розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, суд апеляцінйої інстанції вважає, що в даному випадку наявний спір про право між заявницею ОСОБА_1 та Київською міською радою, яка має право у відповідності до вимог ст.1277 ЦК України заявити вимоги про визнання спадщини відумерлою.

В свою чергу, відсутність спору між заявницею та іншими спадкоємцями (за наявності) не свідчить про відсутність спору між нею та Київською міською радою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції повно з`ясувавши обставини справи надав вірну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов вірного висновку про залишення заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право та доцільності розгляду справи в порядку позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право та жодного спору між заявницею та Київською міською радою не існує, суд апеляцінйої інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи Київська міська рада, як заінтересована особа, заперечувала проти доводів заявниці про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та наголошувала на тому у вказаній справі існує спір про право з приводу спадщини, що залишились після померлого спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права та з врахуванням наявних матеріалів справи, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Басараб Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «08» червня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.А. Нежура

С.Г. Музичко