Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №759/15320/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/15320/21 Головуючий у суді І інстанції: Бабич Н.Д.

провадження № 22-ц/824/7843/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Нежури В.А., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Галатенка Євгенія Євгенійовича, який діє в інтересах приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Мельник Людмили Сергіївни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі- продажу квартири та визнання права власності на частку квартири,

ВСТАНОВИВ:

У Святошинському районному суді м. Києва перебувала вказана цивільна справа.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 14.05.2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. по реєстру № 944 та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №58120176 від 14.05.2021 року, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Людмили Сергіївни на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн з кожного.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.05.2024 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року (в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 ) та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишено без змін.

15.12.2025 року до суду першої інстанції надійшла заява приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С., в якій остання просила роз`яснити рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року, в частині того, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. не було допущено порушень національного законодавства, а рішення суду спрямоване на відновлення прав позивача.

Заява обгрунтована тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. з додержанням норм чинного законодавтва, що діяло на день його посвідчення.

Підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. не було, оскільки продавець (вдова), як титульний власник відчужуваного майна (квартири, яка була предметом договору) надала всі необхідні документи, зокрема і заяву, подану у порядку визначеному п.п. 4.6 п. 4 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також, під час посвідчення вказаної угоди, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. не було підстав для сумнівів, що така угода порушить права інших осіб, адже така угода узгоджувалася із сталою практикою посвідчення угод за подіьної ситуації і відповідала чинному законодавству, умислу на вчинення дій у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. не було.

Мельник Л.С. зазначала також про те, що вона жодних норм національного законодавства на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 14.05.2021 року не порушувала.

Очевидно, що права позивачів були порушені і суд їх захистив. Однак, враховуючи обставини справи, зауважила, що захищаючи права позивача суд в описовій частині рішення поклав тягар відповідальності на нотаріуса, яка вчинила всі дії у відповідності до закону.

Мельник Л.С. погодилась, що дійсно мало місце порушення прав позивача, однак дане порушення проявилось у поведінці і діях ОСОБА_7 , але аж ніяк жодним чином не в діях приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С., яка посвідчувала правочин згідно закону.

За вказаних обставин, заявник просила суд роз`яснити судове рішення в частині порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. норм національного законодавства.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року у прийнятті до розгляду заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. про роз`яснення рішення суду у справі відмовлено та повернуто її заявнику.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Галатенко Є.Є., в інтересах приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Мельник Л.С., подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Мельник Л.С. від 15 грудня 2025 року про роз`яснення рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що враховуючи положення ч. 4 ст. 271 ЦПК України, у разі подання заяви про роз`яснення судового рішення суд постановляє ухвалу про роз`яснення або про відмову у роз`ясненні судового рішення, яку може бути оскаржено.

Процесуальним законодавством не передбачено повноваження суду відмовляти у прийнятті заяви про роз`яснення сдуового рішення та повертати її заявнику.

Тобто, представник апелянта наголосив, що отримавши заяву про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції мав розглянути заяву та постановити ухвалу про роз`яснення або про відмову у роз`ясненні з порушенням норми процесуального права, а саме ч. 4 ст. 271 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви про роз`яснення судового рішення та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що рішення ухвалено згідно заявлених позовних вимог, воно є зрозумілим, та не допускає двохзначне трактування, законних підстав для його роз`яснення рішення у суду не має. Крім того, суд не вправі приймати подану заяву до розгляду, оскільки остання не є заявою про роз`янення рішення суду, а намаганням витлумачити зміст рішення, тим, що нотаріусом не було порушено норм закону, а тому заява не підлягає прийняттю до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Отже, роз`ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.»

Такі ж правові висновки містять в ухвалу Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі № 755/4855/22 (провадження № 61-16655св23).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції при відмові у прийнятті та поверненні заяви приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С., вказано, що така заява нотаріуса не є заявою про роз`яснення рішення суду, а є намаганням витлумачити зміст рішення тим, що нотаріусом не було порушено норми закону, а тому така заява не підлягає прийняттю до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Разом з тим, ч. 4 ст. 271 ЦПК України передбачено, що про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Таким чином, вбачається, що відповідно до вимог ЦПК України за наслідками розгляду заяви про роз`яснення рішення, суд може постановити ухвалу про роз`яснення або відмову у роз`яснення судового рішення.

Суд першої інстанції мав розглянути заяву про роз`яснення судового рішення та постановити ухвалу про роз`яснення або про відмову у роз`ясненні судового рішення, а тому оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті та поверненні заяви заявникові, оскільки це не передбачено нормами статті 271 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Галатенка Євгенія Євгенійовича, який діє в інтересах приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Мельник Людмили Сергіївни задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «08» червня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.А. Нежура

С.Г. Музичко