Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №752/26798/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Київ

Справа №752/26798/25

Апеляційне провадження №33/824/1305/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року за матеріалами, які надійшли від Департаменту патрульної поліції УПП у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП 548275 від 16 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 з 03 вересня 2025 року по 13 жовтня 2025 року під час проведення уроків математики у 9Д класі у приміщенні ліцею № 241 «Голосіївський» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 12, вчиняла психологічне насильство стосовно учениці 9Д класу ОСОБА_2 , що є учасником освітнього процесу, зокрема, 13 жовтня 2025 року після емоційної розмови з вчителем, дитина покинула приміщення кабінету та опинилась у небезпечній психологічній ситуації, а вчитель проявив бездіяльність у даній ситуації, крім того мали місце випадки зі сторони вчителя, яка заперечувала реальність та перекручувала власні слова, начебто дитина все не так зрозуміла і почула акцентувала увагу на тому, що для класу, в якому навчається ОСОБА_2 , все залежить від того, який настрій у вчителя, використання залякувань, зокрема, погроз про фізичне насильство у вигляді стискання зап`ястя учням для контролю власних емоцій. Зазначені дії вчителя ОСОБА_1 призвели до погіршення емоційного та психологічного стану учениці 9Д класу ОСОБА_2 , небажання приходити на уроки математики та у приміщення ліцею, тобто вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 взнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що факт вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №548275 від 16 жовтня 2025 року, поясненнями, заявою, протоколом №2 засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) від 16 жовтня 2025 року, рапортом, відеозаписом засідання, а також показаннями неповнолітньої ОСОБА_2 , її законного представника та свідка, які є логічними та послідовними і повністю підтверджують неодноразовий, тобто систематичний психологічний булінг з боку ОСОБА_1 .

Не погодилася із вказаною постановою ОСОБА_1 , 19 грудня 2025 року подала дві ідентичні за змістом апеляційні скарги, які обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Подані апеляційні скарги є ідентичними (тотожними) за змістом, а тому розгляду підлягає як одна апеляційна скарга.

Вказує, що районний суд в постанові невірно оцінив юридичну ознаку систематичності, не надав належної оцінки наданим особою доказів, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення суть самого правопорушення викладена без конкретизації об`єктивних ознак складу правопорушення передбаченою ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, зокрема не зазначено, які саме насильницькі дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілого.

Звертає увагу, що викладення суті правопорушення є загальним і взагалі не відповідає визначенню булінгу та його ознакам. При цьому 16 жовтня 2025 року на засіданні комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) ліцею № 241 «Голосіївський» міста Києва за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 14 жовтня 2025 року комісія дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 вчителя математики ознак білінгу.

Крім того вказує, що ситуація, яка сталася 13 жовтня 2025 року мала ознаки конфлікту педагогічної взаємодії та немала системного характеру. За відгуками інших батьків дітей підходом вчителя ОСОБА_1 вони задоволені.

На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а справу про адміністративне правопорушення відносно закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Кобрин С.Б., підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а постанову районного суду - без змін.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №548275 від 16 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 з 03 вересня 2025 року по 13 жовтня 2025 року під час проведення уроків математики у 9Д класі у приміщенні ліцею № 241 «Голосіївський» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 12, вчиняла психологічне насильство стосовно учениці 9Д класу ОСОБА_2 , що є учасником освітнього процесу, зокрема, 13 жовтня 2025 року після емоційної розмови з вчителем, дитини покинула приміщення кабінету та опинилась у небезпечній психологічній ситуації, а вчитель проявив бездіяльність у даній ситуації, крім того мали місце випадки зі сторони вчителя, яка заперечувала реальність та перекручувала власні слова, начебто дитина все не так зрозуміла і почула акцентувала увагу на тому, що для класу, в якому навчається ОСОБА_2 , все залежить від того, який настрій у вчителя, використання залякувань, зокрема, погроз про фізичне насильство у вигляді стискання зап`ястя учням для контролю власних емоцій. Зазначені дії вчителя ОСОБА_1 призвели до погіршення емоційного та психологічного стану учениці 9Д класу ОСОБА_2 , небажання приходити на уроки математики та у приміщення ліцею, тобто вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-4 КУпАП (а.с. 1).

Частиною 1 статті 173-4 КУпАП передбачена відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

Психологічний булінг - це насильство, пов`язане з дією на психіку, що завдає психологічного травмування шляхом зокрема, ігнорування та маніпуляціями, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви.

У пункті 4 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом МОН України від 28грудня 2019 року №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.

Отже, основними ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність (ігнорування) кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту учасників освітнього процесу. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання шкоди, яка була заподіяна фізичному або психічному здоров`ю потерпілому.

Для встановлення події та складу правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-4 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила булінг (цькування).

Таким чином, булінг (цькування), зокрема психологічного, фізичного, економічного, сексуального характеру, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному чи психічному здоров`ю стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу.

Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання (дії) спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України»№ 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини - притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За результатами апеляційного перегляду справи не було встановлено наявність у ОСОБА_1 особистої неприязні та упередженого ставлення до учениці ОСОБА_2 , а також наявність у вчителя умислу на здійснення психологічного насильства та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.

В протоколі та постанові суду першої інстанції одним із епізодів булінгу вказано, що 13 жовтня 2025 року після емоційної розмови з вчителем, дитина покинула приміщення кабінету та опинилася у небезпечній психологічній ситуації, а вчитель проявив бездіяльність.

Однак сама по собі наявність емоційної розмови, без визначення її характеру і фіксації не вказує на наявність ознак булінгу. Обставина щодо наявності небезпечної психологічної ситуації не є доведеною. А висновок про бездіяльність не обґрунтований положеннями нормативно-правових актів, які були порушені такими діями ОСОБА_1 .

Суду не надано доказів, які б беззаперечно свідчили, що ОСОБА_1 , своїми діями, переслідувала саме мету булінгу ОСОБА_2 , шляхом умисного погіршення її емоційного та психологічного стану, а не здійснення освітнього процесу.

Також відсутні підстави для висновку про умисне, з метою булінгу, порушення ОСОБА_1 норм академічної доброчесності щодо об`єктивного неупередженого оцінювання знань та вмінь ОСОБА_2 з предмету математики, шляхом встановлення балів, як особливої системи заохочення.

Відсутні також дані, що діями ОСОБА_1 була заподіяна чи могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілої. А зазначення в протоколі про погіршення емоційного та психологічного стану потерпілої та її небажання відвідувати школу, не є підтвердженням заподіяння чи можливого заподіяння шкоди саме психічному здоров'ю.

В протоколі також зазначено про погрози фізичним насильством у вигляді стискання зап'ястя учням. Проте особи учнів не зазначені і ці обставини не стосуються особи потерпілої.

Також слід звернути увагу на те, що всі викладені обставини гуртуються виключно на поясненнях потерпілої особи та її законних представників, а наявні в матеріалах справи докази не стосуються саме цих обставин. Натомість суд першої інстанції прийняв до уваги докази, які не стосуються викладених в протоколі обставин, що не відповідає вимогам КУпАП, оскільки суд обмежився фабулою правопорушення визначеною у протоколі.

З огляду на вищевикладене, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить ознак об`єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, в чому саме полягає психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_2 .

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом»не знайшли свого підтвердження.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч. 1 ст. 173-4 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.