Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №372/5387/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/567/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року місто Київ

справа №372/5387/25

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

при секретарях судового засідання: Балковій А.С., Олешко Л.Ю.,

за участю:

захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Костюка Вадима Олеговича,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Воропая Руслана Миколайовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Костюка Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Костюк В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що у дорожній ситуації яка склалася у даній справі ОСОБА_1 не розпочинала рух, а перебувала в русі на головній дорозі, та у відповідності до вимог ПДР України здійснювала поворот ліворуч на дозволений сигнал світлофора.

Вказував, що п.10.1 ПДР України стосується переконання водія в безпечності маневру перед його виконанням, а не правил проїзду світлофора. При проїзді світлофора слід керуватися п.п.8.7.1, 8.7.2, 8.7.3 ПДР України щодо сигналів світлофора, які забороняють або дозволяють рух.

Зазначав, що сигнал світлофора має перевагу над знаками пріоритету, а водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що завершують проїзд перехрестя, навіть якщо для нього загорівся зелений сигнал.

При цьому з відеозапису, який наявний в матеріалах справи вбачається, що водій автомобіля Mitsubishi А НОМЕР_1 розпочала рух на жовтий сигнал світлофора, який забороняє початок руху.

Посилався на те, що на жодному відеозаписі, які наявні в матеріалах справи, не зафіксовано світлофора, який регулював рух для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .

Вказував, що висновки суду першої інстанції про те, що в момент, коли автомобіль BMW перебував безпосередньо перед стоп-лінією на транспортному світлофорі, який регулює рух у напрямку руху автомобіля Mitsubishi почав подаватися жовтий сигнал є припущення суду, оскільки на відеозаписі №2 знятому у напрямку руху автомобіля Mitsubishi в поле зору відеокамери не потрапляє ні стоп-лінія на дорозі по якій рухався автомобіль BMW, ні сам автомобіль.

Зазначав, що цикл роботи світлофорів, які регулюють рух для пішоходів та для автомобілів не повинні співпадати між собою, та на кожному окремому перехресті регульованому світлофором є індивідуальними та різними за своїми циклами.

Посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази винуватості водія ОСОБА_1 у порушенні нею п.10.1 ПДР.

Захисник-адвокат Костюк В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та її представник Воропай Р.М. заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника-адвоката Костюка В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її представника Воропая Р.М., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП повністю доведена.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3.б) ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10 вересня 2025 року серії ЕПР1 №449341, 10 січня 2026 року о 08.45 год. в місті Обухів по вулиці Київська, 121, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , не була уважною під час руху, не стежила за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку руху ліворуч не переконалася, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху в результаті чого здійснила зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi д.н.з.НОМЕР_3 , внаслідок чого завдано матеріальні збитки. Чим порушила п.п.2.3.б), 10.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Як вбачається з письмових пояснень від 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 , 10 вересня 2025 року близько 08:45 год. вона рухалася на транспортному засобі BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , від зупинки «Школа» до магазину «Велмарт». Проїжджаючи перехрестя «Піщана» вона проїхала на зелений сигнал світлофора для виконання маневру повороту ліворуч та пропускала зустрічні транспортні засоби. Після того як пропустила зустрічні транспортні засоби, вона закінчувала маневр повороту ліворуч та відчула удар у лівий бік її автомобіля транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_3 .

У своїх поясненнях від 10 вересня 2025 року інший учасник ДТП ОСОБА_2 вказувала, що 10 вересня 2025 року близько 08:45 год. вона керувала транспортним засобом Mitsubishi д.н.з.НОМЕР_3 та здійснювала виїзд від магазину «Велмарт» з наміром продовжити рух у напрямку м. Києва. Під`їхавши до перехрестя, вона зупинилася з метою надання переваги в русі пішоходам, які перетинали проїзну частину по наземному пішохідному переходу. Після того, як для пішоходів увімкнувся червоний сигнал світлофора, вона розпочала рух. У подальшому, побачивши, що на основній дорозі в напрямку м. Києва для пішоходів увімкнувся зелений сигнал світлофора, вона виконала маневр повороту ліворуч у напрямку м. Києва, під час якого сталося зіткнення з автомобілем BMW д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку експерта №006-26 від 25 лютого 2026 року наданого за результатами дослідження обставин та механізму ДТП судовим експертом ОСОБА_3 , встановлено:

1. Виходячи з представленого на дослідження відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, зважаючи на факт початку (поновлення) руху водієм автомобіля Mitsubishi ASX д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 під час тривання забороняючого червоно-жовтого сигналу світлофора для її напрямку, їй належало діяти у відповідності до вимог п.п.8.7.3. та 8.10 ПДР, а перед початком руху вона повинна була переконатись в безпеці руху, відповідно до вимог п.10.1 ПДР, та дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух, відповідно до вимог п.16.5 ПДР навіть у випадку, якщо для її напрямку ввімкнувся дозволяючий сигнал світлофора.

Виходячи з фактичних характеристик досліджуваної дорожньої обстановки, водій автомобіля BMW 116 д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_1 при виникненні небезпеки для її руху, яку вона об`єктивно спроможна виявити в процесі завершення маневру, з технічної точки зору повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР.

2. В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля ВМW 116 д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР, а також вимогам п.10.1 ПДР з технічної точки зору не вбачається і її дії не знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

3. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Mitsubishi ASX д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.8.7.3.є) ПДР, а також п.п.10.1 та 16.5 ПДР і вказані невідповідності її дій з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

В судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_3 підтримав свій висновок №006-26 від 25 лютого 2026 року в повному обсязі.

Після дослідження додатково наданих матеріалів, а саме відеозапису D04_20250910084517_001.mp4 та діаграми режиму роботи світлофорного об`єкта на перехресті вулиці Київської, 121 у місті Обухові, експерт ОСОБА_3 надав до Київського апеляційного суду пояснення, в яких зазначив наступне.

Згідно наданих матеріалів водій автомобіля Mitsubishi відновлювала рух на червоно-жовтий сигнал світлофора, а водій автомобіля BMW рухалась на жовтий сигнал світлофора, який ввімкнувся, коли автомобіль знаходився у безпосередній близькості від стоп-лінії а отже, не міг зупинитись до неї без екстреного гальмування.

Вимогами п.8.11 ПДР визначено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, дії водія автомобіля Mitsubishi регламентувались вимогами п.п.8.7.3. та 8.10 ПДР, а перед початком руху вона повинна була переконатись в безпеці руху, відповідно до вимог п.10.1 ПДР, та дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух, відповідно до вимог п.16.5 ПДР навіть у випадку, якщо для її напрямку ввімкнувся дозволяючий сигнал світлофора.

Дії водія автомобіля BMW регламентувались вимогами п.п.8.7.3, 10.1 і 12.3 ПДР.

Оскільки в досліджуваних умовах водій автомобіля Mitsubishi розпочинала рух на забороняючий червоно-жовтий сигнал світлофора і не надала дорогу автомобілю BMW, який закінчував проїзд перехрестя, в її діях вбачаються невідповідності вимогам п.8.7.3.є) ПДР, а також п.п.10.1 та 16.5 ПДР.

Згідно вимог п.8.11 ПДР водію автомобіля BMW дозволявся рух через перехрестя, оскільки вона з моменту ввімкнення жовтого сигналу світлофора не мала можливості зупинити автомобіль перед стоп-лінією, не вдаючись до екстреного гальмування, в її діях відсутні невідповідності вимогам п.п.8.7.3, 10.1 і 12.3 не вбачається.

За результатами аналізу додатково наданих матеріалів експерт зазначив, що його висновки, викладені у висновку №006-26 від 25 лютого 2026 року по суті не змінюються.

Сукупність наведених вище доказів з урахуванням фактичних характеристик даної ДТП та факту контактної взаємодії автомобілів BMW та Mitsubishi підтверджує факт того, що водій транспортного засобу BMW здійснювала рух через перехрестя відповідно до вимог п.8.11 ПДР України, оскільки після ввімкнення жовтого сигналу світлофора не мала можливості зупинити транспортний засіб перед стоп-лінією без застосування екстреного гальмування. Водночас водій автомобіля Mitsubishi розпочала рух на забороняючий червоно-жовтий сигнал світлофора та не надала дорогу автомобілю BMW, який завершував проїзд перехрестя, чим не виконала вимоги п.п.8.7.3. є), 10.1 та 16.5 ПДР України та створила небезпеку для руху водію ОСОБА_1 .

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях водія автомобіля BMW відсутні порушення вимог п.п.10.1 та 2.3. б) Правил дорожнього руху України, а її дії не перебували у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не встановлює імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (справа «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як визначено п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» («Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому постанова судді Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Костюка Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.