Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №759/16342/25 — Київський апеляційний суд

справа № 759/16342/25

провадження № 22-ц/824/4850/2026

головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Тихої П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року до суду першої інстанції надійшов вказаний позов, в якому позивач просив у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Він Фінанс» стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 27658,70 доларів США, що складається з: розміру 3% річних - 27658,70 доларів США, сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Міньковська Анастасія Володимирівна в інтересах ТОВ «Він Фінанс» звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просив стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Святошинський районним судом м. Києва від 08.06.2016 року у цивільній справі № 759/7785/15 ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 223351257 від 21.12.2007 року у розмірі 471 969,42 доларів США.

Однак позичальником належним чином не виконувались обов`язки щодо повернення кредиту.

У зв`язку з невиконанням боржником обов`язку щодо повернення коштів розмір заборгованості складає 27 658,70 доларів США, з яких 3% річних - 27 658,70 доларів США (нараховано в період з 12.03.2017 року по 22.02.2019 року).

Додатково зазначав, що виконавчі листи у справі № 759/7785/15 на виконання не пред`являлись, на виконанні не перебувають, заборгованість, що встановлена судовим рішенням у справі № 759/7785/15 станом на дату подачі даної позовної заяви не виконано навіть частково.

Позивач вважає, що посилання суду першої інстанції щодо натуральності зобов`язання є недоречним у даній справі, оскільки рішення про стягнення заборгованості набрало законної сили.

16.02.2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідачів, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» в судове засідання призначене на 14 квітня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомленим, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Причини неявки не повідомили.

У судовому засіданні, призначеному на 14 квітня 2026 року, представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Кредитний договір № 223351257. 21 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір поруки № 223351257/1 (щодо забезпечення виконання умов Кредитного договору № 223351257 від 21.12.2007 року).

Святошинським районним судом м. Києва від 08.07.2016 року ухвалено заочне рішення про стягнення в солідарному порядку заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором № 223351257 від 21.12.2007 року у розмірі 471 969,48 дол. США. (а.с.3-4).

На виконання вказаного судового рішення, 18.11.2016 року Святошинським районним судом м. Києва були видані виконавчі листи (а.с. 7, 8).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 замінено сторону стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», а ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі 759/7785/15-у за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 5).

Відповідно Протоколу №1706 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року було змінено та затверджено найменування заявника на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 17).

01.09.2021 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено (а.с. 36-37).

17.02.2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року залишено без змін (а.с. 38-42).

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаними параметрами осіб - інформація про боржників відсутні (а.с. 43,44).

Таком чином встановленота сторонами не заперечується, що виконавчі листи, які були видані 18.11.2016 року до примусового виконання у встановлений законом строк не пред`являлися.

Таким чином, право позивача на примусове виконання судового рішення у справі №759/7785/15 є остаточно втраченим.

Звертаючись із даним позовом, ТОВ «Він Фінанс» просило стягнути з відповідачів 3% річних, нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим застосування положень ст. 625 ЦК України можливе лише щодо такого грошового зобов`язання, яке може бути захищене у примусовому порядку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц висловив правовий висновок про правильне застосування норм права, згідно якого натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Аналогічна позиція Верховним Судом висловлена у постановах по справах №569/12918/16-ц від 02 вересня 2020 року, №442/398/15-ц від 18 березня 2020 року, №390/880/16-ц від 11 грудня 2019 року, №554/9126/20 від 13 березня 2023 року.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 зазначено, що після остаточної втрати кредитором права на примусове виконання судового рішення (у зв`язку із пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою у поновленні такого строку), грошове зобов`язання набуває ознак натурального, а тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат застосуванню не підлягають.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили, виключає можливість визнання зобов`язання натуральним.

Сам по собі факт набрання рішенням суду законної сили не свідчить про безстроковість права на його примусове виконання, оскільки таке право реалізується виключно у порядку та строки, визначені законом.

Оскільки у даній справі встановлено, що виконавчі листи у передбачений законом строк до виконання пред`явлені не були, а у поновленні строку для їх пред`явлення судами відмовлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин та не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба