Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №754/13634/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/13634/23

провадження № 22-ц/824/474/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Строєва Олексія Васильовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року в складі судді Гринчак О. І.,

установив:

27.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь - ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 22 лютого 2002 року зроблено запис за №116.

22 листопада 1945 року між Житловим управлінням виконкому Дарницької ради з одного боку та забудовачами: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі відводу Архітектурно-планового управління міста Києва, затвердженого рішенням виконкому Київської міськради 2.02.1944 року №8, укладено договір про право забудови.

За умовами вказаного договору Житлове управління надає забудовачам дільницю комунальної землі в АДРЕСА_1 , одноповерховий дерев`яний будинок розміром 8,85 х6,70, площа земельної дільниці складає 1 448 кв. м. ( п. 1 договору).

Забудовачі повинні забудувати, додержуючись всіх будівних, санітарних та протипожежних правил та обов`язкових постанов будівлі, які повинні цілком відповідати проектові, що його буде затверджено встановленим порядком, а також виконати всі умови забудови, зазначені Архітектурно-плановим управлінням м. Києва ( п. 5 договору).

Згідно Плану земельної дільниці в АДРЕСА_2 , рішенням виконкому Дарницької Ради депутатів трудящих від 13.09.1944 р. за №45-6, за проектом Управління в справах архітектури м. Києва відведено в користування гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під індивідуальну забудову земельну ділянку площею 1 448 кв.м.

Зазначала, що житловий будинок був побудований у 1945 році за кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , до нього були підведені всі необхідні комунікації (світло, газ, водопостачання). Було здійснено підключення до центральної каналізації.

Після зведення житлового будинку він був поділений на дві частини з окремими входами.

Однією частиною будинку користувалася родина ОСОБА_7 , другою - ОСОБА_5 .

Проте, з невідомих причин, на зазначений житловий будинок ОСОБА_5 не отримав правовстановлюючі документи.

Згідно інформаційної довідки з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ПБ-2019 №1177, згідно з реєстровими книгами Бюро, житловий будинок АДРЕСА_3 на праві власності не зареєстрований.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 , домоволодіння складається із житлового будинку, загальною площею 1 507 кв. м, сараю, гаражу, погребу, навісу, альтанки, споруди.

Згідно довідки про показники об`єкта нерухомого майна № 17/03/21 від 17.03.2021 ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості», будинок за адресою: АДРЕСА_4 має такі показники: загальна площа - 257 кв.м, житлова площа - 117,5 кв.м.; коридор 3-1 площею 5,4 кв.м, підсобне приміщення 3-7 площею 14,2 кв.м, сходова клітина 3-8 площею 4,5 кв.м, сходи 3-9 площею 6,5 кв.м, кухня-їдальня 3-10 площею 25,2 кв.м, житлова 3-11 площею 14,5 кв.м, житлова 3-12 площею 13,2 кв.м, санвузол 3-13 площею 4,6 кв.м, сарай літ. «В», навіс літ. «М» та гаражі: літ. «З», літ «К», літ. «Л» збудовані до 1992 року та згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Держбуду України від 24.05.2001 за № 127, не відноситься до категорії самочинного.

Що стосується альтанки літ. «Н», то вона відноситься до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Зазначала, що ОСОБА_5 зареєстрував своє місце проживання у зведеному житловому будинку та проживав у ньому до самої смерті. Іншого житла ОСОБА_5 не мав. Разом з ним в частині будинку проживала його родина - бабуся ОСОБА_8 , батько ОСОБА_2 , вона - ОСОБА_1 та її донька - ОСОБА_9 .

Ще за життя ОСОБА_5 склав на неї заповіт, у якому визначив, що після смерті все його майно перейде їй, ОСОБА_1 .

Після смерті діда вона звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де і була заведена спадкова справа за №39619181.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є її батько ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини та не заперечує щодо спадкування нею частини будинку.

11 грудня 2020 року державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Н. А. була винесена постанова про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок (частину житлового будинку) АДРЕСА_3 , після смерті діда ОСОБА_5 . Підставою для відмови слугувала відсутність правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 (загальна площа - 257,2 кв.м, житлова площа - 117,5 кв.м), з надвірними господарськими будівлями та спорудами, а саме: сараєм площею 39,9 кв.м, погребом площею 6,0 кв.м, погребом площею 6,0 кв.м, входом у погріб площею 2,7 кв.м, гаражем площею 17,0 кв.м, гаражем площею 18,6 кв.м, гаражем площею 38,4 кв.м, навісом площею 7,1 кв.м, альтанкою площею 8,5 кв.м, що залишилася після померлого ОСОБА_5 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року до у участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_3 .

26.11.2024 від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просив позов задовольнити.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено з підстав не залучення до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_5 та спадкоємцем за законом першої черги, а пред`явлені в цій справі вимоги безпосередньо стосуються його прав та обов`язків.

10.01.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Строєв О. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Вважає ухвалене по справі рішення необґрунтованим, незаконним та несправедливим.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично визнав факт переходу спадкових прав від спадкодавця до позивача.

З приводу залучення батька позивача ОСОБА_2 в якості третьої особи, а не відповідача, зазначив, що спадкодавець склав заповіт на онуку ОСОБА_10 , залишив їй все своє майно. Фактично відсутній будь-який спір як щодо складеного заповіту, так і спадкування за заповітом. ОСОБА_2 не заперечував факт прийняття спадкових прав його донькою - позивачем у справі. Останній подав заяву, в якій зазначив про те, що ним не подавалися та не будуть подаватися позови щодо недійсності заповіту, а поданий позов його доньки він підтримує повністю та просить його задовольнити.

Вважає, що суд першої інстанції формально послався на постанови Верховного Суду, не врахував всіх обставин справи, що порушило право позивача на справедливий розгляд справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини декларовано що в процесі здійснення правосуддя судим повинні в першу чергу керуватися принципами ефективного та справедливого розгляду справи з метою відновлення або визнання прав заявника впродовж розумного строку, а не прагнути до правового пуризму, не звертаючи уваги при цьому на всі істотні обставини справи.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Строєв О. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Згідно свідоцтва про смерть, третя особа по справі - ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 110 т.2). В якості правонаступника ОСОБА_11 судом до участі в справі залучено ОСОБА_12

ОСОБА_12 проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги та визнання за його донькою ОСОБА_1 права власності на спадщину за заповітом після смерті його батька не заперечував.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був батьком ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_1 .

11.10.1999 ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А. (а.с. 102 т.1).

За змістом вказаного заповіту ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на випадок його смерті заповів все своє майно ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть 22 лютого 2002 року зроблено запис за № 116.

04.05.2006 ОСОБА_2 звернувся до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька - ОСОБА_5 .

Листом від 07.07.2020 державний нотаріус П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Н. А. повідомила ОСОБА_2 про те, що він не є спадкоємцем після померлого ОСОБА_5 , оскільки спадкодавцем був складений заповіт на іншу особу та у заповіті серед кола спадкоємців ОСОБА_5 його не зазначив. Згідно зі статтею 535 ЦК УРСР, введеного в дію 01 січня 1964 року Законом Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами та доповненнями, право на обов`язкову частку в спадщині станом на час відкриття спадщини - день смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) , мали неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця ( в тому числі усиновлені) , а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого, незалежно від змісту заповіту, на не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом. На день смерті ОСОБА_5 він не був непрацездатним за віком та документів про непрацездатність за станом здоров`я (інвалідність) ним до спадкової справи не надано. Враховуючи викладене та наявність в матеріалах спадкової справи заповіту на іншу особу, а також відсутність відмови від спадщини спадкоємиці за заповітом, відсутність підстави для закликання його до спадщини відповідно до ст. 535 ЦК УРСР та відсутність заповіту на його ім`я, П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора повідомила, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.119 т. 1).

07.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого діда, ОСОБА_5

11.12.2020 державний нотаріус П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Н. А. винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок ( частину житлового будинку) АДРЕСА_3 , після смерті її дідуся ОСОБА_5 .

За змістом вказаної постанови підставою для відмови слугувало те, що право власності на вищевказаний житловий будинок не було зареєстровано за померлим ОСОБА_5 , останній не набув право власності на вказане нерухоме майно. При цьому ні ОСОБА_1 , ні її представник не надали нотаріусу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній (а. с. 133, 134 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав незалучення до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_2 , судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого

2020 року у справі № 304/284/18 зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права на спадщину за заповітом на частину житлового будинку АДРЕСА_3 , оскільки вона позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

ОСОБА_2 , отримавши відповідь державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Н. А. про те, що він не є спадкоємцем після померлого ОСОБА_5 , оскільки спадкодавцем був складений заповіт на іншу особу, яка від спадщини не відмовилась, а також через відсутність підстав для закликання його до спадщини відповідно до ст. 535 ЦК УРСР та відсутність заповіту на його ім`я, з вказаним погодився, про що підтвердив в судовому засіданні.

Отже, наслідки вирішення даної справи не можуть впливати на речові права ОСОБА_2 , який не є спадкоємцем ОСОБА_5 , а тому висновок суду першої інстанції про незалучення його до участі в справі в якості співвідповідача є помилковим.

Колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Як вбачається з наданого Державним архівом м. Києва архівного витягу, 13 вересня 1944 року виконкомом Дарницької райради депутатів трудящих під №45-6 прийнято рішення «Про відвід земельних участків під індивідуальне житлове будівництво громадянам Дарницького району».

Вирішено : на підставі обов`язкової постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №8 від 02 лютого 1944 року «Про порядок проведення індивідуального житлового будівництва в м. Києві» відвести земельні участки під індивідуальне житлове будівництво за існуючою нормою, згідно доданого до цього рішення списку на 107 чоловік. Просить Управління Головного архітектора м. Києва відвести земельні участки в натурі та скласти земельні плани.

ОСОБА_5 зазначений під №68 в списку осіб, яким дозволено індивідуальне будівництво. Район відведення земельної ділянки - хутір Биковня (а.с. 56-59 т.2).

22.11.1945 року між Житловим управлінням виконкому Дарницької райради депутатів трудящих з одного боку та забудовачами: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі відводу Архітектурно-планового управління міста Києва, затвердженого рішенням виконкому Київської міськради 2.02.1944 року №8, укладено договір про право забудови.

За умовами вказаного договору Житлове управління надає забудовачам дільницю комунальної землі в АДРЕСА_1 , одноповерховий дерев`яний будинок розміром 8,85 х6,70, площа земельної дільниці складає 1 448 кв. м. ( п. 1 договору).

Забудовачі повинні забудувати, додержуючись всіх будівних, санітарних та протипожежних правил та обов`язкових постанов будівлі, які повинні цілком відповідати проектові, що його буде затверджено встановленим порядком, а також виконати всі умови забудови, зазначені Архітектурно-плановим управлінням м. Києва ( п. 5 договору).

Згідно Плану земельної дільниці в АДРЕСА_2 , рішенням Виконкому Дарницької Ради Депутатів Трудящих від 13.09.1944 р. за №45-6, за проектом Управління в справах Архітектури м. Києва відведено в користування гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під індивідуальну забудову земельну ділянку площею 1 448 кв.м.

Як вбачається з наданої Київським державним нотаріальним архівом на запит суду належним чином завіреної копії договору дарування, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , посвідченого Морговською Б. Я., державним нотаріусом Сьомої київської нотаріальної контори від 05 вересня 1961 року за реєстровим №8995, 05 вересня 1961 року ОСОБА_7 , що проживає в АДРЕСА_5 , подарувала ОСОБА_13 , що проживає в АДРЕСА_5 , а останній прийняв в дар належну ОСОБА_7 половину домоволодіння незакінченого будуванням. Будинок збудований на 95%, що знаходиться в АДРЕСА_5 (раніше АДРЕСА_5) та складається з будинку одноповерхового дерев`яного під шиферним дахом на 4 кімнати, два коридори.

Ця половина домоволодіння належить дарителю на підставі договору забудови, складений нею з житловим Управлінням Дарницької Райради м. Києві від 22.ХІ.1945 року нотаріально посвідченого в Першій Київській нотконторі 29.ІХ.1945 року за реєстром №94093 (а.с. 142- 145 т.2).

Згідно витягу з рішення виконавчого Комітету Дарницької районної Ради депутатів трудящих від 14.08.1961 року «Про розгляд заяв громадян Дарницького району», виконавчий комітет постановив: 6. гр. ОСОБА_7 , яка мешкає в АДРЕСА_5 дозволити подарувати всій житловий будинок сину ОСОБА_13 в зв`язку з тим, що вона 1892 року народження, часто хворіє, потребує щоденного догляду (а.с.146 т.2).

Згідно довідки начальника житлового управління Дарницької районної Ради трудящих від 30.08.1961 р., виданої ОСОБА_7 в тому, що будівництво будинку в районі АДРЕСА_5 відбувається відповідно до плану забудови Архітектурного управління м. Києва. Будинок збудований на 95% (а.с.147 т.2).

Згідно довідки від 18.10.1978, виданої житловим управлінням Дніпровської районної Ради, ОСОБА_5 має своє домоволодіння по АДРЕСА_3 , яке не зареєстроване на праві особистої власності (а.с. 29 т. 1).

До вказаного житлового будинку під`єднані комунікації (електроенергія, газ), що підтверджується договорами (а.с. 27, 28, 33 т. 1).

Представник позивачки до матеріалів справи надав копію будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_3 (а.с. 8 т. 1), в якій, зокрема, був зареєстрований ОСОБА_14 , позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно з довідками Житлово-експлуатаційної контори по обслуговуванню приватного сектору Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» від 24.04.2006 № 317, ОСОБА_5 знятий з реєстраційного обліку по АДРЕСА_3 із 22.03.2002 у зв`язку зі смертю (а.с. 104 (на звороті) т. 1), ОСОБА_2 постійно проживає по АДРЕСА_3 і займає житлову площу 1/2 частини житлового будинку, житловою площею 91,9 кв.м, який належить на права особистої власності - договір на право забудови не зареєстрований в БТІ. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_5 (помер в 2002 році). На вказаній житловій площі проживають та зареєстровані ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_1 (онука) (а.с. 105 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ПБ-2019 №1177 від 08.08.2019, згідно з реєстровими книгами Бюро житловий будинок АДРЕСА_3 на праві власності не зареєстрований (а.с. 126 т. 1).

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 , виготовленим 24 липня 2019 року, який міститься у матеріалах спадкової справи, домоволодіння складається із житлового будинку, загальною площею 1507 кв.м., сараю, гаражу, погребу, навісу, альтанки, споруди (а.с. 127-131 т. 1).

До позовної заяви додано технічний паспорт на вказаний будинок від 17.03.2021, згідно якого по АДРЕСА_4 розташовано житловий будинок А на земельній ділянці площею 1 507 кв.м, усього під забудовою 395 кв.м., під основною будівлею 263 кв.м., під господарськими , допоміжними будівлями і спорудами 132 кв.м, загальною площею 257,2 кв.м., житловою площею - 117,5 кв.м, з надвірними господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. В1 площею 39,9 кв.м, погріб літ. Г1 площею 6,0 кв.м., погріб літ Д1 площею 6,0 кв.м., вхід у погріб літ. д2 площею 2,7 кв.м, гараж літ. З1 площею 17,0 кв.м, гараж літ. К1 площею 18,6 кв.м., гараж літ. Л1 площею 38,4 кв.м, навіс літ. М1 площею 7,1 кв.м, альтанка літ. Н1 площею 8,5 кв.м. (а.с. 34-40 т. 1).

Згідно з довідкою про показники об`єкта нерухомого майна № 17/03/21 від 17.03.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» відповідно до проведеної інвентаризації 17.03.2021 будинок за адресою: АДРЕСА_4 має такі показники: загальна площа - 257 кв.м, житлова площа - 117,5 кв.м.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і зведення індивідуальних житлових будинків», Постанови Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року про порядок застосування даного Указу, індивідуальне житлове будівництво здійснюється з метою забезпечення житловою площею тих громадян та членів їхніх сімей, яким в установленому законом порядку надано у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва будинку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року з відповідними змінами, у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підстав.

Згідно з п. 9 вказаної Постанови, право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому законом порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року ( була чинною до 13.12.1995 року) , реєстрації підлягають усі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції, реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів).

Враховуючи ту обставину, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 було побудовано за наявності відповідного дозволу на таке будівництво - рішення від 13 вересня 1944 року виконкому Дарницької райради депутатів трудящих під №45-6 «Про відвід земельних участків під індивідуальне житлове будівництво громадянам Дарницького району», на підставі договору про право забудови від 22.11.1945, нотаріально посвідченого в Першій Київській нотконторі 29.ІХ.1945 року за реєстром №94093, наявності відповідного запису в будинковій книзі, доказів існування нотаріально посвідченого договору дарування частини вказаного домоволодіння, укладеного між другим забудовником ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської нотаріальної контори від 05 вересня 1961 року за реєстровим №8995, підстави для висновку про те, що вказане будівництво є самовільним - відсутні.

За таких підстав суд дійшов висновку про те, що побудований будинок може бути об`єктом приватної власності та у спадкодавця ОСОБА_5 на час відкриття спадщини існували права та обов`язки його власника.

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК УРСР).

Згідно з статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З огляду на доведеність тієї обставини, що ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після сперті спадкодавця ОСОБА_5 , апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання за нею в порядку спадкування за заповітом права на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи, з огляду на належний склад відповідачів, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Строєва Олексія Васильовича задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 257,2 кв.м., житловою площею - 117,5 кв.м, з надвірними господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. В1 площею 39,9 кв.м, погріб літ. Г1 площею 6,0 кв.м., погріб літ Д1 площею 6,0 кв.м., вхід у погріб літ. д2 площею 2,7 кв.м, гараж літ. З1 площею 17,0 кв.м, гараж літ. К1 площею 18,6 кв.м., гараж літ. Л1 площею 38,4 кв.м, навіс літ. М1 площею 7,1 кв.м, альтанку літ. Н1 площею 8,5 кв.м., в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.06.2026.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук