Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №357/16225/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16225/25

Провадження № 2/357/2596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

08 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суборгації) регресу, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суборгації) регресу, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 14569,45 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн і витрати на правничу допомогу в розмірі 12793,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (надалі — Страхувальник) було укладено Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214710735 від 20.05.2023 р. (далі - Поліс), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «Peugeot307» д.н.з. « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов даного Полісу, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь третьої особи, якій Страхувальник завдасть матеріального збитку страхове відшкодування. Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2024 року по справі № 357/6624/24, судом встановлено, 27.04.2024 року о 21 год. 40 хв. траса М-05 «Київ-Одеса» 98 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснюючи перестроювання з правої смуги в ліву, не надав переваги в русі автомобілю «Peugeout 308» н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки. 27.04.2024 року о 21 год. 40 хв. траса М-05 «Київ-Одеса» 98 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди та залишив місце ДТП, на порушення встановлених правил перемістив транспортний засіб з місця дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10а, п.2.10в Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП. Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 563162 від 28.04.2024 року: 27.04.2024 року о 21 год. 40 хв. траса М-05 «Київ-Одеса» 98 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди та після дорожньо-транспортної пригоди за його участі вживав алкоголь до проведення уповноваженою особою огляду з метою визначення стану сп`яніння чи до прийняття рішення щодо звільнення від проведення огляду, чим порушив вимоги п. 2.10є Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.130 КУпАП. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2024, справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 122-4, ст.124 та ч.4 ст. 130 КУпАП об`єднано в одне провадження. В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Peugeout 308» н.з. « НОМЕР_2 », що підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2024 року по справі № 357/6624/24. Суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП та ч.4 ст 130 КУпАП. Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП ОСОБА_3 (власник автомобіля «Peugeout 308» нл. « НОМЕР_2 ») звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» 03.05.2024 року було здійснено огляд автомобіля «Peugeout 308» н.з. « НОМЕР_2 » та складено акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень, ремонтну калькуляцію. Факт ДТП від 27.04.2024 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом: №2362673-1 від 09.05.2024 року. Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214710735 від 20.052023 р., на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» (надалі - ЗУ «Про страхування») та ст. 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 14569 грн. 45 кой. Згідно страхового акту: №2362673-1 від 09.05.2024 року, сума страхового відшкодування в розмірі 14 569 грн. 45 коп., перерахована на рахунок потерпілої особи ОСОБА_3 , задля відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Peugeout 308» н.з. « НОМЕР_2 ». Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: 14 569 грн. 45 коп. Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 09 травня 2024 року. Згідно підпункту «а» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду: - а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну Відповідачем внаслідок ДТП від 07 лютого 2022 року, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до Відповідачів солідарно щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 14 569 три. 45 коп. 29 липня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) уклали Договір № 29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядок регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. Втому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214710735 від 20.05.2023 р. Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу. З метою досудового врегулювання спору, 05.08.2024 року Відповідачу було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (рекомендований лист №0102100027604). Відповідач проігнорував дану вимогу та не почав проводити ніяких платежів Позивачу. В зв`язку з тим, що Відповідач не погашає заборгованості в добровільному порядку, Позивач змушений звернутись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 01 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ЦПК України.

Матеріали справи містять підтвердження про направлення відповідачеві рекомендованого повідомлення про вручення поштою повістки в судові засідання.

При цьому слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (позиція КГС ВС у справі № 911/3142/19 від 18.03.2021р).

Також, відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило та відповідно до положень ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2024 по справі Справа № 357/6624/24 провадження №3/357/3373/24, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень. Визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. На підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

З даної постанови вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 425178 від 27.04.2024 року: 27.04.2024 року о 21 год. 40 хв. траса М-05 «Київ-Одеса» 98 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснюючи перестроювання з правої смуги в ліву, не надав переваги в русі автомобілю «Peugeout 308» н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки.

Таким чином ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3б, п.10.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 425179 від 27.04.2024 року: 27.04.2024 року о 21 год. 40 хв. траса М-05 «Київ-Одеса» 98 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди та залишив місце ДТП, на порушення встановлених правил перемістив транспортний засіб з місця дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10а, п.2.10в Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.

Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 563162 від 28.04.2024 року: 27.04.2024 року о 21 год. 40 хв. траса М-05 «Київ-Одеса» 98 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди та після дорожньо-транспортної пригоди за його участі вживав алкоголь до проведення уповноваженою особою огляду з метою визначення стану сп`яніння чи до прийняття рішення щодо звільнення від проведення огляду, чим порушив вимоги п. 2.10є Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.130 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2024, справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 122-4, ст.124 та ч.4 ст. 130 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Вказана постанова набрала законної сили 04.08.2024.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Peugeout 307» н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», що підтверджується полісом №214710735 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Власник пошкодженого автомобіля «Peugeout 308» н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування від 02.05.2024.

На підставі Акту огляду колісного транспортного засобу від 03.05.2024, ремонтної калькуляції № 2362673 від 03.05.2024, страхового акту № 2362673-1 від 09.05.2024, ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14569,45 грн, що підтверджується платіжної інструкцією №28798 від 09.05.2024.

29.07.2024 між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПрАТ «СК «ВУСО» відступає (передає), а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29.07.2024 ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № 214710735, до боржника ОСОБА_2 в розмірі 14569,45 грн

Вказані обставинами підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та; пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1188 ЦК України Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За правилом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що з вини ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Peugeout 308» н.з. НОМЕР_2 . Страховою компанією за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності забезпеченого ТЗ було виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу в розмірі 14569,45 грн.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.п. «а» п. 38.1.1. ст. 38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 516, 517 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-яких відомостей (доказів), які б спростовували викладені в позовній заяві обставини матеріали справи не містять.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суборгації) регресу є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорціно ройзміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 12793,30 грн суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 133 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що разом з позовом позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме:

1) договір №88 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикоз Дмитром Євгенійовичем, відповідно п.п. 1.1 адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту;

2) додаткова угода №1 Акт прийому-передачі правової (правничої) допомоги від 20.05.2025 до Договору №88 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024, на суму 12793,30 грн.;

3) квитанція до прибуткового касового ордера від 20.05.2025 на суму 12793,30 грн .;

4) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії та посвідчення адвоката.

З наданих документів вбачається, що під час розгляду даної справи у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області зі сторони позивача були понесені та заявлені до стягнення судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 12793,20 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову, обсяг наданої адвокатом правової допомоги в межах даної справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на суму 6000,00 грн., що на думку суду відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, є доцільним та справедливим.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суборгації) регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 14569,45 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 ; адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: невідомий.

Повний текст заочного рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель