Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №163/840/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/840/26

Провадження № 1-кп/163/169/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль кримінальне провадження № 12026030560000085 про обвинувачення

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста

Зборів Зборівського району Тернопільсь-

кої області, зареєстрованого та фактично

проживаючого по

АДРЕСА_1 , українця, громадя-

нина України, з середньою спеціальною

освітою, одруженого, фізичної особи

– підприємця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопо-

рушення, передбаченого ч.2 ст.332

КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом надання порад, вказівок і засобів при таких обставинах.

12 червня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , маючи намір незаконного перетину державного кордону України до Республіки Польща, зустрівся з ОСОБА_4 та шляхом вмовляння домовився з останнім про його сприяння незаконному переправленні через державний кордон, шляхом пошуку осіб та способу реалізації його наміру.

В подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення особи через державний кордон України, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», сприяв незаконному, поза встановленими пунктами пропуску, переправленню ОСОБА_6 через державний кордон України до Республіки Польща шляхом безпосереднього пошуку осіб, які здійснять його незаконне переправлення.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 через месенджер «Telegram» підшукав невстановлену досудовим розслідуванням особу, з якою вступив у попередню змову щодо подальших спільних дій групою осіб по організації незаконного переправлення через державний кордон ОСОБА_6 .

Згідно з попередньою домовленістю ОСОБА_4 зобов`язувався повідомити ОСОБА_6 про можливість здійснення його незаконного переправлення через державний кордон України та, у разі прийняття цих умов, перевезти ОСОБА_6 з м. Тернопіль до визначеного місця на території Волинської області у погоджений час, звідки невстановлена особа, в свою чергу зобов`язувалась забезпечити подальше незаконне переправлення через державний кордон України. При цьому, рольова участь ОСОБА_4 , який погодився на вмовляння ОСОБА_6 допомогти йому у незаконному переправленні державного кордону без корисливого мотиву, полягала лише у доведенні до відому ОСОБА_6 інформації про спосіб перетину державного кордону саме поза пунктами пропуску до Республіки Польща та супроводженні ОСОБА_6 до встановленого місця у визначений час, звідки його мала забрати невстановлена слідством особа.

Так, 19.06.2025 у вечірню пору, безпосередньо реалізуючи домовленості по організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 неподалік АЗС «Укрнафта» на автодорозі сполученням «Тернопіль-Кременець» та в подальшому власним спеціалізованим вантажним сідловин тягачем марки «ДАФ» з р.н.з. НОМЕР_1 перевіз його в сел.Іваничі Володимирського району Волинської області.

В подальшому ОСОБА_4 забезпечив сприяння перебуванню ОСОБА_6 на території сел. Іваничі з 19 по 21 червня 2025 року до визначеного часу безпосереднього вчинення незаконного переправлення особи через державний кордон, надавши йому можливість ночувати в кабіні вантажного сідлового тягача марки «ДАФ» з р.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому ОСОБА_4 за допомогою ОСОБА_7 , який не був обізнаний про його злочинні наміри, на автомобілі марки «Ауді», р.н.з. НОМЕР_2 , який належить останньому, доставили ОСОБА_6 до зупинки с. Ліски Володимирського району на трасі Т03-02 до місця, з якого інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в період часу з 12 год. 21.06.2025 до 08 год. 48 хв. 22.06.2025 за допомогою невстановлених транспортних засобів із дотриманням засобів конспірації, здійснили доставлення ОСОБА_6 та інших осіб із зупинки с.Ліски Володимирського району безпосередньо до лінії державного кордону України у районі села Забужжя Ковельського району Волинської області, де в подальшому, шляхом подолання річки Західний Буг за допомогою надувного резинового човна в межах прикордонних знаків 1033-1046, незаконно переправили останнього через державний кордон України до Республіки Польща.

22.06.2025 о 10 год. 28 хв. зі сторони Республіки Польща в селі Тарасюки, що близько 3 км від державного кордону, ОСОБА_6 було затримано прикордонним нарядом Республіки Польща.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.332 КК України.

У суд обвинувальний акт надійшов з укладеною між обвинуваченим та прокурором угодою про визнання винуватості.

Згідно з цією угодою ОСОБА_4 повністю визнає вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за фактичними обставинами обвинувального акту.

Покарання між сторонами узгоджене з урахуванням обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також інших пом`якшуючих обставин.

В угоді сторони визнали, що обтяжуючі покарання обставини відсутні; до пом`якшуючих обставин віднесли щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; іншими обставинами, що пом`якшують покарання, визнано: відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної та адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, позитивну посткримінальну поведінку, що виражається у щирому каятті, прагненні виправитись та втратити суспільну небезпечність, активну громадянську позицію, а також його безпосередню участь і захисті Батьківщини, оскільки в період з 03.03.2022 по 31.08.2023 ОСОБА_4 був мобілізований та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , де отримав нагороду у виді почесного нагрудного знака головнокомандувача ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », добровільно передав на потреби ЗСУ у військову частину НОМЕР_3 власний автомобіль сідловий тягач «МАЗ» з напівпричепом, здійснює догляд за дружиною ОСОБА_8 , яка є особою з ІІ групою інвалідності.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч.2 ст.332 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з організацією міжнародних перевезень пасажирів на 2 роки, з випробуванням, згідно ст.75 КК України, та звільненням від основного покарання і покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд бере до уваги таке.

За інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винуватим повністю.

Передбачене ч.2 ст.332 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України віднесене до категорії тяжких злочинів.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.2 ст.332 КК України.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним. Про це заявили в судовому засіданні обвинувачений та захисник. Скарги стороною захисту під час досудового розслідування не подавались.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, зокрема, ст.ст.65, 69 КК України, а також інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

В судовому засіданні прокурор вважав за необхідне затвердити угоду, обвинувачений та його захисник проти цього не заперечили і погодились на призначення узгодженого покарання. Крім цього, захисник вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив благодійну допомогу військовій частині НОМЕР_4 на загальну суму 50000 грн. для забезпечення обороноздатності України, про що надав квитанцію.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, а накладеного арешту – згідно із ч.4 ст.174 КПК України.

Судові витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовано, клопотання про застосування такого заходу не заявлено і суд не вбачає підстав для його застосування з власної ініціативи.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 474, 475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 26 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026030560000085, укладену начальником Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_4 , затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з організацією міжнародних перевезень пасажирів, строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки: періодично з`являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Долю речових доказів вирішити таким чином:

- мобільний телефон марки "Росо", ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 із сім-картою НОМЕР_7 в шкіряному чохлі, який зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - повернути ОСОБА_4 , скасувавши накладений ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 липня 2025 року арешт.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Головуюча: суддя ОСОБА_1