Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №460/3837/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2026 року м. Рівне№460/3837/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кононенко О.С.,

відповідача: представник Федченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД"

доРівненської митниці

визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД" звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 12.11.2025 № UA204150/2025/000086/2;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2025 № UA204150/2025/000273;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 30.12.2025 № UA204150/2025/000095/2;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.12.2025 № UA204150/2025/000320;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 22.01.2026 № UA204150/2026/000002/2;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2026 № UA204150/2026/000014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що подані до митного оформлення документи містили всі необхідні та достатні відомості щодо фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни товарів, умов їх поставки, а також числових значень складових митної вартості, що давало можливість визначити митну вартість за основним методом – за ціною договору (вартістю операції). При цьому обставини, наведені митним органом як підстави для виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, на думку позивача, не свідчили про наявність розбіжностей, які б впливали на числові значення складових митної вартості товарів, не підтверджували факту подання недостовірних чи неповних відомостей та не могли бути достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості. Позивач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості були прийняті відповідачем без належного дослідження поданих документів, без наведення належних та достатніх мотивів неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів, а також без належного обґрунтування підстав для переходу до застосування резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок прийняття спірних рішень митним органом було збільшено митну вартість товарів порівняно із митною вартістю, заявленою декларантом, що, своєю чергою, призвело до донарахування додаткових митних платежів та покладення на позивача додаткового фінансового обов`язку зі сплати таких платежів. Також позивач вказує, що застосування відповідачем механізму, передбаченого частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, безпосередньо вплинуло на його майнові права та законні інтереси, оскільки обмежило можливість здійснення митного оформлення товарів за митною вартістю, визначеною декларантом відповідно до вимог митного законодавства, та фактично поставило під сумнів належне документальне підтвердження заявленої митної вартості. За таких обставин позивач вважає, що рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 є протиправними, прийнятими з порушенням вимог митного законодавства України, такими, що порушують його права та законні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню в судовому порядку. За наведеного, представник позивача просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій за правилами загального позовного провадження.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заявлених заперечень зазначила, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також мають певні розбіжності та неточності. Наведене свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі, і стосовно числових значень митної вартості імпортованих товарів, а відтак, послугувало безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. За результатами опрацювання митницею наданих декларантом документів, а також проведення з ним процедури консультації стосовно рівня вартості імпортованих товарів, яким володіє митниця, митним органом обґрунтовано і правомірно прийнято спірні картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, представник відповідача вказав, що Рівненська митниця володіє інформацією стосовно митної вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог. Також зазначив, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року призначено проведення підготовчого судового засідання 06 квітня 2026 року о 10 год. 30 хв. та всі наступні засідання у справі №460/3837/26 в режимі відеоконференції за участю представника відповідача, з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою суду 30.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви та відповіді на відзив, просила суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що за митною декларацією від 10.11.2025 №25UA204150004086U0 декларантом – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до відділу митного оформлення №4 митного поста «Рівне» Рівненської митниці було заявлено до митного оформлення товар №1, а саме: вироби з різьбою без головок зі сталі оцинкованої з межею міцності на розтягування менш ніж 800 МПа, кут різьби 60 градусів, ввезені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД», із заявленим рівнем митної вартості 0,709913 доларів США за 1 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені товари були заявлені до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB CN LIANYUNGANG.

На обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України було проведено аналіз документів, поданих декларантом для митного оформлення товару, за результатами якого встановлено ряд обставин, які, на переконання митного органу, свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості та повноти відомостей, використаних декларантом при її визначенні.

Так, відповідач зазначає, що подані до митного оформлення платіжні доручення від 03.07.2025 №196 та від 16.10.2025 №212 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт здійснення оплати саме за оцінювану партію товару. На думку митного органу, платіжна інструкція в іноземній валюті за своєю правовою природою є виключно розпорядженням платника щодо виконання платіжної операції та сама по собі не є належним підтвердженням фактичного перерахування грошових коштів на рахунок продавця, а відтак не може беззаперечно підтверджувати факт оплати товару у заявленому розмірі.

Митним органом, зокрема, встановлено, що у графі 44 митної декларації зовнішньоекономічний контракт від 25.06.2025 №25-06/25 зазначений під кодом документа «4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір, укладений безпосередньо із виробником товару. Разом з тим, як зазначає відповідач, будь-яких документів, які б підтверджували відомості про виробника товару, а також наявність договірних відносин саме з виробником товару, до митного оформлення подано не було, у зв`язку з чим відповідні відомості залишилися документально не підтвердженими.

Також відповідач зазначив, що до митного оформлення була подана копія митної декларації країни відправлення (Китайської Народної Республіки) без перекладу українською мовою. За твердженням митного органу, відсутність перекладу зазначеного документа унеможливлює здійснення належної перевірки відомостей, що містяться у такій митній декларації, та співставлення їх із відомостями, заявленими декларантом під час митного оформлення товару.

Окрім цього, митний орган звернув увагу на те, що наведені в експертному висновку №03-3/1293 від 07.11.2025 відомості щодо платіжного доручення №196JBKLP7 від 03.07.2025 на суму 2179,07 доларів США не співвідносяться з наданим до митного оформлення платіжним дорученням №196 від 03.07.2025. На переконання відповідача, така невідповідність не дає можливості однозначно встановити взаємозв`язок між відомостями, наведеними в експертному висновку, та документами, поданими декларантом для митного оформлення товару.

Також відповідач зазначив, що рахунок від 05.11.2025 №LS-4691738 не містить відомостей щодо розміру інших додаткових витрат, які, на думку митного органу, зазвичай супроводжують інтермодальні перевезення товарів. Зокрема, у зазначеному документі відсутні відомості щодо витрат на оформлення транзитних документів, сплату портових зборів, зберігання товарів у порту призначення та інших витрат, які можуть впливати на формування митної вартості товару та підлягають перевірці митним органом.

Крім того, митницею встановлено, що експертний висновок №03-3/1293 від 07.11.2025 не містить роздрукованих додатків із джерелами цінової інформації, на підставі яких експертом проведено відповідні розрахунки та сформовано висновки щодо вартості товару. На думку відповідача, відсутність зазначених додатків позбавляє митний орган можливості перевірити джерела інформації, використані експертом, а також правильність та обґрунтованість проведених розрахунків, наведені обставини в їх сукупності свідчили про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних та неточних відомостей щодо умов придбання товару, а також щодо числових значень складових митної вартості товару, що, своєю чергою, викликало обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару.

У зв`язку із виявленими розбіжностями та з метою перевірки достовірності відомостей щодо заявленої митної вартості товару, які містилися у документах, поданих разом із митною декларацією, митним органом було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, митницею було витребувано: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації продавця; каталоги, специфікації та прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (Китайської Народної Республіки) з належним перекладом.

При цьому відповідач послався на положення частини шостої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до яких декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідач зазначає, що за результатами проведення консультацій із декларантом відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України та з огляду на відсутність у декларанта і митного органу прийнятної до застосування інформації, передбаченої положеннями глави 9 Митного кодексу України, було встановлено неможливість визначення митної вартості товару за основним методом та другорядними методами визначення митної вартості.

Зокрема, як зазначає відповідач, була відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами та подібними (аналогічними) товарами, необхідна для застосування методів, передбачених статтями 59 та 60 Митного кодексу України; була відсутня достовірна та документально підтверджена інформація щодо ціни одиниці товару для застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості відповідно до статті 62 Митного кодексу України; а також була відсутня інформація щодо складових вартості товару, надана виробником, яка є необхідною для застосування методу визначення митної вартості на основі додавання вартості відповідно до статті 63 Митного кодексу України.

За таких обставин митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування методів, передбачених статтями 58–63 Митного кодексу України, у зв`язку з чим прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Згідно змісту спірних рішень, для визначення митної вартості оцінюваного товару було використано найменшу із наявних альтернативних вартостей згідно з інформацією, наявною в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, з урахуванням обсягу товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 26.03.2025 №25UA204150000790U6, відповідно до якої рівень митної вартості аналогічного товару становив 1,93 долара США за кілограм.

На підставі зазначених відомостей митним органом визначено, що числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 50110,1340 доларів США, що розраховано шляхом множення рівня митної вартості 1,93 долара США за кілограм на вагу товару 25963,8 кг.

З урахуванням офіційного курсу Національного банку України на день подання митної декларації до митного оформлення митна вартість товару у національній валюті була визначена у розмірі 2103533,2271 грн (50110,1340 Х 41,9782).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, випуск товару у вільний обіг було здійснено за митною декларацією від 12.11.2025 №25UA204150004192U5 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

При цьому за результатами коригування митної вартості товару митним органом додатково нараховано митні платежі у сумі 346075,86 грн, розрахованій за курсом Національного банку України на день випуску товару у вільний обіг.

Поряд із тим, судом також встановлено, що за митною декларацією від 30.12.2025 №25UA204150005177U5 декларантом – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Рівненської митниці було заявлено до митного оформлення товари, а саме: інші вироби з чорних металів (товар №1), інші вироби з різьбою з чорних металів (товар №2), болти та гвинти з чорних металів з головкою, інші (товар №3), гайки з чорних металів з внутрішнім діаметром не більш як 12 мм (товар №4), гайки з чорних металів з внутрішнім діаметром понад 12 мм (товар №5), гвинти з різьбою з головками (товар №6), болти з різьбою із шестигранною головкою з чорних металів (товар №7), торговельної марки HISENER, виробництва Hisener Industrial CO., LTD, країна виробництва – Китайська Народна Республіка.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені товари надійшли з Китайської Народної Республіки та були заявлені до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB CN Zhapu.

На обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України митним органом було проведено перевірку документів, поданих декларантом до митного оформлення, за результатами якої встановлено обставини, що, на думку відповідача, свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів щодо повноти та достовірності заявлених відомостей, а також правильності визначення митної вартості товарів.

Так, відповідач зазначив, що відповідно до коносамента від 20.09.2025 №BW25090421 портом призначення товару визначено Гданськ (Республіка Польща), тоді як згідно з накладною УМВС від 08.12.2025 №07111 маршрут перевезення товару проходив за напрямком Шебжешин – Хрубешов – Ізов – Клевань.

Разом з тим, як зазначає митний орган, до митного оформлення не було подано транспортних документів та документів, які підтверджували б понесені витрати за всім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України. На думку відповідача, відсутність зазначених документів унеможливлює перевірку правильності включення витрат на транспортування до складу митної вартості товару.

Крім того, митницею встановлено, що довідка від 24.10.2025 №484075 містить інформацію про те, що навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття включені до рахунку, однак не містить відомостей щодо того, до якої саме статті витрат такі роботи включені та який їх фактичний розмір. За твердженням відповідача, відсутність такої інформації не дозволяє встановити правильність формування складових митної вартості товару.

Також відповідач звернув увагу на те, що у графі «Інформація про переказ коштів» банківських платіжних інструкцій від 24.07.2025 №б/н та від 17.11.2025 №б/н зазначено лише реквізити контракту від 24.06.2025 №24-06/25 без зазначення проформи-інвойсу або інвойсу, який стосується оцінюваної партії товару. У зв`язку із цим, на переконання митного органу, відсутня можливість встановити взаємозв`язок між поданими платіжними документами та конкретною партією товару, яка є предметом митного оформлення.

Згідно змісту спірних рішень, копії митної декларації країни відправлення від 19.09.2025 №298120250000087835 зазначено порт відправлення Ningbo Beilun Port Area, тоді як відповідно до коносамента від 20.09.2025 №BW25090421 портом завантаження визначено ZHAPU, CHINA. На думку митного органу, такі відомості не кореспондуються між собою та потребують додаткової перевірки.

Крім того, митницею встановлено, що відповідно до пункту 1.2 Контракту купівлі-продажу товарів від 24.06.2025 №24-06/25 загальна сума контракту становить 50852,36 доларів США.

Судом встановлено, що пунктом 3.1 зазначеного контракту передбачено, що оплата продукції здійснюється у розмірі 10 відсотків від загальної суми контракту до 30 липня 2025 року, а решта 90 відсотків підлягає оплаті після надання транспортних документів.

Разом з тим, як зазначає відповідач, до митного оформлення були подані платіжні інструкції від 24.07.2025 №б/н на суму 5085,24 доларів США та від 17.11.2025 №б/н на суму 23612,25 доларів США, що загалом становить 28697,49 доларів США.

На переконання митного органу, зазначені суми не кореспондуються з умовами оплати, визначеними пунктом 3.1 Контракту від 24.06.2025 №24-06/25, що не дає можливості перевірити фактичне виконання сторонами умов зовнішньоекономічного договору та достовірність заявлених відомостей щодо оплати товару.

Також митний орган зазначив, що до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення (Китайської Народної Республіки) від 19.09.2025 №298120250000087835 без перекладу, що, на переконання відповідача, унеможливлює перевірку відомостей, зазначених у цьому документі.

За твердженням відповідача, наведені обставини в їх сукупності свідчили про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних та неточних відомостей щодо умов придбання товару, у тому числі щодо числових значень складових митної вартості товару.

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ 1994 року, відповідач зазначив, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право перевіряти достовірність і точність будь-яких заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом для цілей визначення митної вартості товару.

У зв`язку із виявленими розбіжностями митницею було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації продавця; виписку з бухгалтерської документації продавця щодо формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати всієї партії товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів за маршрутом Шебжешин – Хрубешов – Ізов – Клевань, а також документи щодо вартості перевантаження під час морського перевезення; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме транспортні документи за маршрутом Гданськ (Польща) – Шебжешин (Польща); каталоги, специфікації та прейскуранти виробника товару; належним чином завірену копію митної декларації країни відправлення від 19.09.2025 №298120250000087835 та її переклад.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, за результатами проведеної відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультацій із декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта і митного органу прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для застосування методу на основі віднімання вартості відповідно до статті 62 Митного кодексу України, а також інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для застосування методу на основі додавання вартості відповідно до статті 63 Митного кодексу України, митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування методів, передбачених статтями 58–63 Митного кодексу України. Митну вартість товарів було скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Для визначення митної вартості оцінюваних товарів №2–7 митницею використано найменші рівні митної вартості з наявних в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар №2 – за митною декларацією від 07.11.2025 №25UA100320042761U3 на рівні 1,93 дол. США/кг; товар №3 – за митною декларацією від 03.10.2025 №25UA209140025587U0 на рівні 1,93 дол. США/кг; товар №4 – за митною декларацією від 21.10.2025 №25UA100320040006U3 на рівні 1,93 дол. США/кг; товар №5 – за митною декларацією від 21.10.2025 №25UA100320040006U3 на рівні 1,93 дол. США/кг; товар №6 – за митною декларацією від 05.10.2025 №25UA500580007642U4 на рівні 1,93 дол. США/кг; товар №7 – за митною декларацією від 18.11.2025 №25UA100380649346U8 на рівні 1,93 дол. США/кг.

На підставі зазначених відомостей митним органом здійснено розрахунок митної вартості кожного товару, після чого випуск товарів у вільний обіг було здійснено за митною декларацією від 02.01.2026 №26UA204150000007U0 відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

При цьому сума додатково нарахованих митних платежів, за твердженням відповідача, склала 777526,27 грн за курсом Національного банку України на день випуску товарів у вільний обіг.

За митною декларацією від 22.01.2026 №26UA204150000240U9 декларантом – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до відділу митного оформлення №4 митного поста «Рівне» Рівненської митниці Держмитслужби було заявлено до митного оформлення товари.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем, вказані товари були заявлені до митного оформлення на комерційних умовах поставки FOB CN Zhapu.

На обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України митним органом було проведено перевірку документів, поданих для митного оформлення товарів, а також аналіз відомостей, які містилися у поданих документах та митній декларації.

За результатами проведеного контролю митним органом, як зазначено в оскаржуваному рішенні, встановлено ряд обставин, які, на переконання відповідача, свідчили про наявність розбіжностей у поданих документах, відсутність належного документального підтвердження окремих складових митної вартості товарів та, як наслідок, про наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до коносамента від 30.10.2025 №XM251000190 портом призначення товарів визначено Гданськ (Республіка Польща), тоді як згідно з накладною УМВС від 05.01.2026 №00045 маршрут перевезення товарів проходив за напрямком Шебжешин – Хрубешов – Ізов – Клевань.

Разом з тим, як зазначає митний орган, до митного оформлення не було подано транспортних документів та документів, які б підтверджували понесені витрати за всім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України. На переконання відповідача, відсутність таких документів позбавляла митний орган можливості перевірити повноту включення до митної вартості витрат на транспортування товару, а також встановити правильність визначення числових значень відповідних складових митної вартості.

Крім того, митницею встановлено, що довідка від 12.01.2026 №488022 містить інформацію про те, що навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття включені до рахунку, однак у вказаному документі відсутня конкретизація щодо того, до якої саме статті витрат віднесені такі роботи, а також не зазначено їх розмір у вартісному вираженні. За твердженням відповідача, відсутність зазначених відомостей не дає можливості встановити правильність врахування відповідних витрат при визначенні митної вартості товарів.

Також відповідач зазначив, що у графі «Інформація про переказ коштів» банківських платіжних інструкцій від 22.09.2025 №б/н та від 22.12.2025 №б/н зазначено виключно реквізити контракту від 26.08.2025 №26-08/25 без зазначення проформи-інвойсу або інвойсу, який стосується оцінюваної партії товару.

На думку митного органу, за таких обставин відсутня можливість ідентифікувати, чи стосуються зазначені платежі саме товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 22.01.2026 №26UA204150000240U9, а відтак неможливо пов`язати оцінювану партію товару з поданими платіжними документами та перевірити достовірність відомостей щодо фактичної оплати товарів.

Окрім цього, митницею встановлено, що у копії митної декларації країни відправлення від 29.10.2025 №298120250000102026 зазначено порт відправлення Ningbo Beilun Port Area, що, за твердженням відповідача, не кореспондується із відомостями, наведеними у коносаменті від 30.10.2025 №XM251000190, згідно з яким портом завантаження товарів визначено ZHAPU, CHINA.

На переконання митного органу, наявність зазначених розбіжностей у документах не дає можливості однозначно встановити обставини перевезення товарів та потребує додаткового документального підтвердження.

Також відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1.2 Контракту купівлі-продажу товарів від 26.08.2025 №26-08/25 загальна сума контракту становить 27355,89 доларів США.

Водночас митним органом установлено, що пунктом 3.1 Контракту купівлі-продажу товарів від 24.06.2025 №24-06/25 передбачено здійснення оплати продукції у розмірі 10 відсотків від загальної суми контракту до 30 липня 2025 року та 90 відсотків від загальної суми контракту після надання транспортних документів.

Разом із тим до митного оформлення були подані банківські платіжні інструкції від 22.09.2025 №б/н на суму 2735,59 доларів США та від 22.12.2025 №б/н на суму 21491,79 доларів США, що в сукупності становить 24227,38 доларів США.

На переконання відповідача, зазначені платежі не кореспондуються з умовами оплати, передбаченими пунктом 3.1 Контракту від 24.06.2025 №24-06/25, у зв`язку з чим митний орган був позбавлений можливості перевірити достовірність відомостей щодо фактичного виконання сторонами умов зовнішньоекономічного договору та правильність відображення відомостей щодо здійснення розрахунків за товар.

Відповідач зазначає, що наведені обставини в їх сукупності свідчили про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних та неточних відомостей щодо умов придбання товарів, у тому числі стосовно числових значень складових митної вартості товарів, що викликало обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості.

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган наділений правом упевнюватися в достовірності та точності будь-яких заяв, документів чи розрахунків, поданих для цілей визначення митної вартості товарів.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що зазначені положення національного законодавства узгоджуються зі статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, відповідно до якої митні адміністрації мають право перевіряти достовірність відомостей та документів, що подаються для цілей визначення митної вартості.

У зв`язку із виявленими розбіжностями та з метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості товарів, яка містилася у документах, поданих разом із митною декларацією, митницею було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Зокрема, митним органом було витребувано: виписку з бухгалтерської документації продавця; виписку з бухгалтерської документації продавця щодо формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів за маршрутом Шебжешин – Хрубешов – Ізов – Клевань, а також документи щодо вартості перевантаження під час морського перевезення; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме транспортні документи за маршрутом Гданськ (Польща) – Шебжешин (Польща); каталоги, специфікації та прейскуранти виробника товару.

При цьому відповідач послався на положення частини шостої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до яких декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як зазначає відповідач, за результатами проведеної відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультацій із декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта і митного органу прийнятної до застосування інформації, передбаченої главою 9 Митного кодексу України, було встановлено неможливість визначення митної вартості товарів за другорядними методами.

Зокрема, за твердженням відповідача, була відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, необхідна для застосування методів, передбачених статтями 59 та 60 Митного кодексу України, була відсутня достовірна та документально підтверджена інформація щодо ціни одиниці товару для застосування методу на основі віднімання вартості відповідно до статті 62 Митного кодексу України, а також була відсутня інформація щодо складових вартості товарів, надана виробником, необхідна для застосування методу на основі додавання вартості відповідно до статті 63 Митного кодексу України.

За таких обставин митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування методів, передбачених статтями 58–63 Митного кодексу України, у зв`язку з чим прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Окремо відповідач зазначив, що декларантом на вимогу митного органу не було надано жодного додаткового документа, який би усував виявлені розбіжності або підтверджував заявлену митну вартість товарів.

Для визначення митної вартості оцінюваних товарів митницею використано найменшу вартість із альтернативних значень, наявних у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, з урахуванням обсягів товарів.

Так, для товару №1 використано рівень митної вартості за митною декларацією від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 у розмірі 1,93 долара США за кілограм; для товару №2 – за тією ж митною декларацією на рівні 1,93 долара США за кілограм; для товару №3 – за митною декларацією від 05.01.2026 №26UA100060300137U2 на рівні 4,08 долара США за кілограм; для товару №4 – на рівні 1,93 долара США за кілограм; для товару №5 – за митною декларацією від 16.01.2026 №26UA100380001290U9 на рівні 1,92 долара США за кілограм; для товарів №6 та №7 – на рівні 1,93 долара США за кілограм.

На підставі зазначених відомостей митним органом було визначено числові значення митної вартості кожного із заявлених товарів та здійснено відповідні розрахунки їх митної вартості у валюті рахунку та в національній валюті України за курсом Національного банку України на день подання митної декларації до митного оформлення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, випуск товарів у вільний обіг було здійснено за митною декларацією від 22.01.2026 №26UA204150000251U2 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

При цьому сума додатково нарахованих митних платежів, визначена митним органом у результаті коригування митної вартості товарів, склала 368208,70 грн за курсом Національного банку України на день випуску товарів у вільний обіг.

Не погоджуючись із прийнятими Рівненською митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2, позивач вважає їх такими, що прийняті за відсутності передбачених законом підстав, без належного правового та фактичного обґрунтування, а відтак такими, що не відповідають вимогам Митного кодексу України та порушують його права й охоронювані законом інтереси.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 N4495-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина перша статті 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

За правилами частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин восьмої-одинадцятої цієї ж статті, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

При цьому, за змістом частини третьої статті 53 вказаного Кодексу, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

А за частиною четвертою статті 53 МК України, у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох самостійних підстав, за наявності яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

1) у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суд зауважує, що в силу норми частини п`ятої статті 53 МК України, митному органу заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Отже, в МК України законодавцем установлено таку конструкцію правового регулювання митних відносин, за якою митницею визнається правильність визначеної декларантом митної вартості, якщо не буде доведено інше.

Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено про митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді .

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом за ціною договору (контракту).

З даного приводу слід врахувати, що за правилами статті 57 МК України, визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд наголошує, що норми частини шостої статті 54 МК України зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу приписів частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У даній справі спірні рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, а саме у зв`язку із ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять неточності та розбіжності.

Надаючи правову оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту)) товариство з обмеженою відповідальністю “ТСК ЗАХІД”) подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару).

Частиною другою статті 58 МК України регламентовано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 815/6827/17.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей) необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи, страхові документи (у разі здійснення страхування), а також інші документи, визначені зазначеною нормою права.

З аналізу наведеної норми слідує, що законодавець визначив перелік документів, які є належними та достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. При цьому обов`язок декларанта полягає саме у поданні документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та числових значень складових митної вартості, тоді як на митний орган покладається обов`язок довести наявність законних підстав для невизнання заявленої митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що під час здійснення митного оформлення товарів за митною декларацією, за результатами якої прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000086/2, позивачем було подано зовнішньоекономічний договір (контракт) №25-06/25 від 25.06.2025, додаткову угоду №1 від 30.09.2025 до зазначеного контракту, експортну митну декларацію країни відправлення №230120250015620422 від 05.08.2025, рахунок-проформу від 25.06.2025, рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №25CF040343 від 01.08.2025, пакувальний лист від 01.08.2025, прайс-лист виробника від 25.06.2025, банківські платіжні документи №196JBKLP7 від 03.07.2025 та №212JBKLPA від 16.10.2025, висновок про вартісні характеристики товару №03-3/1293 від 07.11.2025, сертифікат походження товару №25C3304A0465/01179 від 06.08.2025, накладну ЦІМ/УМВС №06205 від 04.11.2025, коносамент №BW25080041 від 23.08.2025, супровідний документ Т1 №25PL322080NSW8DGM4 від 22.10.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS4691738 від 05.11.2025, довідку про транспортні витрати №479953 від 05.11.2025, договір про перевезення №23 від 17.03.2023 та заявку на перевезення №479953 від 01.08.2025.

Поряд із тим, при митному оформленні товарів, щодо яких було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000095/2, позивачем було подано контракт №24-06/25 від 24.06.2025, додаткову угоду №1 від 14.11.2025, експортну митну декларацію Китайської Народної Республіки №298120250000087835 від 19.09.2025 з перекладом, рахунок-проформу №25HS10127P від 23.06.2025, рахунок-фактуру №25HS10127F від 15.09.2025, пакувальний лист, банківські платіжні документи №203JBKLP7 від 24.07.2025 та №215JBKLPB від 17.11.2025, висновок про вартісні характеристики товару №03-2/1669 від 08.12.2025, сертифікат походження товару №25C3304A1377/01660 від 18.09.2025, накладну ЦІМ/УМВС №07111 від 08.12.2025, коносамент №BW25090421 від 20.09.2025, супровідний документ Т1 №25PL322080NSZWZ6M0 від 29.11.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS4702833 від 10.12.2025, платіжний документ щодо оплати транспортно-експедиційних послуг №2608 від 30.12.2025, довідку про транспортні витрати №484075 від 10.12.2025, договір перевезення №23 від 17.03.2023, заявку на перевезення №484075 від 19.09.2025, лист продавця та лист-пояснення перевізника.

Крім того, щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2026/000002/2 позивачем було подано контракт №26-08/25 від 26.08.2025, додаткову угоду №1 від 19.11.2025, експортну митну декларацію країни відправлення №298120250000102026 від 29.10.2025 з перекладом, рахунок-проформу №25HS10172P від 26.08.2025, рахунок-фактуру №25HS10172F від 27.10.2025, пакувальний лист, прайс-лист виробника, банківські платіжні документи №208JBKLP9 від 22.09.2025 та №219JBKLPC від 22.12.2025, висновок про вартісні характеристики товару №03-3/2020 від 13.01.2026, сертифікат походження товару №25C3304A1377/01939 від 30.10.2025, накладну ЦІМ/УМВС №00045 від 05.01.2026, коносамент №XM251000190 від 30.10.2025, супровідний документ Т1 №25PL322080NS2H9MM8 від 30.12.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS4710262 від 12.01.2026, довідку про транспортні витрати №488022 від 12.01.2026, договір перевезення №23 від 17.03.2023, заявку на перевезення №488022 від 05.11.2025 та лист продавця від 14.01.2026.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що декларантом було подано не лише мінімально необхідний перелік документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а й значний обсяг додаткових документів, які містили відомості щодо виробника товару, умов поставки, умов оплати, маршруту перевезення, транспортних витрат, походження товару, ринкової вартості товарів та фактичного виконання сторонами умов зовнішньоекономічних контрактів.

Дослідивши зміст поданих документів, суд не встановив наявності таких розбіжностей, які б впливали на числові значення складових митної вартості товарів або унеможливлювали визначення митної вартості за основним методом.

При цьому суд наголошує, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним та може бути реалізоване виключно за наявності передбачених законом підстав.

Разом з тим у спірних правовідносинах відповідач фактично обмежився формальним посиланням на наявність сумнівів, однак не навів належного обґрунтування того, які саме числові значення складових митної вартості не підтверджені документально, які саме відомості є неповними або недостовірними, а також яким чином встановлені ним розбіжності впливають на визначення митної вартості товарів.

Більше того, суд звертає увагу, що у межах рішення №UA204150/2025/000095/2 митний орган визнав достатнім один і той самий пакет документів для підтвердження митної вартості товару №1 за основним методом визначення митної вартості, однак щодо товарів №2–7, які оформлялися за тією самою митною декларацією та супроводжувалися тим самим пакетом документів, дійшов протилежного висновку. Вказані обставини свідчать про непослідовність позиції відповідача та відсутність належного обґрунтування прийнятого рішення.

Суд також враховує, що матеріалами справи підтверджується факт фактичної та повної оплати товарів за всіма трьома зовнішньоекономічними контрактами. Подані банківські платіжні документи та SWIFT-повідомлення підтверджують здійснення платежів саме на користь продавців товарів у сумах, визначених сторонами контрактів після внесення відповідних змін додатковими угодами.

При цьому відповідачем не наведено жодного доказу того, що зазначені банківські документи є недостовірними, підробленими або не підтверджують фактичного руху коштів між сторонами зовнішньоекономічних договорів.

Так само відповідачем не спростовано висновки ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №03-3/1293 від 07.11.2025, №03-2/1669 від 08.12.2025 та №03-3/2020 від 13.01.2026, які підтверджують відповідність заявленої декларантом вартості рівню ринкових цін на аналогічні товари.

Крім того, експортні митні декларації країни відправлення узгоджуються з іншими товаросупровідними документами щодо найменування товару, його кількості, вартості та одержувача. Доказів недостовірності таких документів відповідачем не надано.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення. Однак під час розгляду справи відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів або свідчили про подання декларантом неповних чи недостовірних відомостей.

Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що заявлена позивачем митна вартість товарів була належним чином підтверджена документально, відповідала фактичній ціні зовнішньоекономічних операцій та підлягала визнанню митним органом за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору.

Таким чином, відповідачем безпідставно відмовлено у застосуванні основного методу визначення митної вартості, без належного правового та фактичного обґрунтування здійснено перехід до резервного методу, а тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 є необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог статей 53, 54, 55, 57, 58 та 64 Митного кодексу України, не відповідають критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо підтвердження факту оплати товару та фактурної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, належать до документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено.

Отже, для цілей підтвердження заявленої митної вартості товару істотне значення мають документи, які дають можливість встановити фактичну ціну товару, погоджену сторонами зовнішньоекономічного договору, а також факт її сплати або обов`язок щодо її сплати.

Судом встановлено, що продавцем товару щодо кожної поставки були виставлені відповідні рахунки, а позивачем до митного оформлення були подані документи, які підтверджували як погоджену сторонами вартість товару, так і фактичне здійснення оплати.

Так, за контрактом №25-06/25 від 25.06.2025 у рахунку-проформі від 25.06.2025 та в самому контракті було зазначено вартість товару в розмірі 14527,11 доларів США. Водночас в остаточному інвойсі — рахунку-фактурі №25CF040343 від 01.08.2025, а також у додатковій угоді №1 від 30.09.2025 до контракту №25-06/25 від 25.06.2025 вартість товару була змінена та визначена сторонами у розмірі 14482,13 доларів США.

Суд звертає увагу, що перший платіж за вказаною поставкою було здійснено позивачем у розмірі 15 відсотків від вартості товару, зазначеної у рахунку-проформі та контракті, а саме в сумі 2179,07 доларів США. Зазначений платіж підтверджується копією банківського платіжного документа — платіжною інструкцією, що стосується товару, №196JBKLP7 від 03.07.2025 на суму 2179,07 доларів США, а також SWIFT-повідомленням від 03.07.2025 на суму 2179,07 доларів США, які подавалися позивачем під час митного оформлення товару.

Другим платежем позивач здійснив доплату до повної вартості товару в розмірі 85 відсотків, зазначеної в рахунку-фактурі та додатковій угоді, а саме в сумі 12303,06 доларів США. Вказаний платіж підтверджується копіями банківських платіжних документів — платіжною інструкцією, що стосується товару, №212JBKLPA від 16.10.2025 на суму 12303,06 доларів США, а також SWIFT-повідомленням від 16.10.2025 на суму 12303,06 доларів США, які також подавалися позивачем під час митного оформлення товару.

Таким чином, за контрактом №25-06/25 від 25.06.2025 позивачем двома банківськими переказами було сплачено вартість товару в повному обсязі, що узгоджується з остаточним інвойсом, додатковою угодою до контракту та поданими банківськими документами.

Щодо наступної поставки судом установлено, що у рахунку-проформі №25HS10127P від 23.06.2025 та в контракті №24-06/25 від 24.06.2025 було зазначено вартість товару в розмірі 50852,36 доларів США. Водночас в остаточному інвойсі — рахунку-фактурі №25HS10127F від 15.09.2025, а також у додатковій угоді №1 від 14.11.2025 до контракту №24-06/25 від 24.06.2025 вартість товару була визначена сторонами у розмірі 28697,49 доларів США.

Перший платіж за цією поставкою було здійснено позивачем у розмірі 10 відсотків від вартості товару, зазначеної у вказаних документах, а саме в сумі 5085,24 доларів США. Вказана обставина підтверджується копією банківського платіжного документа — платіжною інструкцією, що стосується товару, №203JBKLP7 від 24.07.2025 на суму 5085,24 доларів США, а також SWIFT-повідомленням від 24.07.2025 на суму 5085,24 доларів США, які подавалися позивачем під час митного оформлення товару.

Другим платежем позивач доплатив до повної вартості товару 90 відсотків вартості, зазначеної в документах, наведених вище, а саме 23612,25 доларів США. Цей платіж підтверджується копіями банківських платіжних документів — платіжною інструкцією, що стосується товару, №215JBKLPB від 17.11.2025 на суму 23612,25 доларів США, а також SWIFT-повідомленням від 17.11.2025 на суму 23612,25 доларів США, які подавалися позивачем під час митного оформлення товару.

Отже, за контрактом №24-06/25 від 24.06.2025 позивачем двома банківськими переказами було сплачено вартість товару у повному обсязі, що підтверджується наданими до митного оформлення платіжними документами та узгоджується з остаточним інвойсом і додатковою угодою до контракту.

Також судом установлено, що у рахунку-проформі №25HS10172P від 26.08.2025 та в контракті №26-08/25 від 26.08.2025 було зазначено вартість товару в розмірі 27355,89 доларів США. Водночас в остаточному інвойсі — рахунку-фактурі №25HS10172F від 27.10.2025, а також у додатковій угоді №1 від 19.11.2025 до контракту №26-08/25 від 26.08.2025 вартість товару була змінена сторонами та визначена у розмірі 24227,37 доларів США.

Перший платіж за вказаною поставкою було здійснено позивачем у розмірі 10 відсотків від вартості товару, зазначеної у рахунку-проформі та контракті, а саме в сумі 2735,59 доларів США. Зазначений платіж підтверджується копією банківського платіжного документа — платіжною інструкцією, що стосується товару, №208JBKLP9 від 22.09.2025 на суму 2735,59 доларів США, а також SWIFT-повідомленням від 22.09.2025 на суму 2735,59 доларів США, які подавалися позивачем під час митного оформлення товару.

Другим платежем позивач доплатив до вартості товару 90 відсотків, зазначених у рахунку-фактурі та додатковій угоді, а саме 21491,78 доларів США. Вказаний платіж підтверджується копіями банківських платіжних документів — платіжною інструкцією, що стосується товару, №219JBKLPC від 22.12.2025 на суму 21491,78 доларів США, а також SWIFT-повідомленням від 22.12.2025 на суму 21491,78 доларів США, які подавалися позивачем під час митного оформлення товару.

Таким чином, за контрактом №26-08/25 від 26.08.2025 позивачем двома банківськими переказами було сплачено вартість товару в повному обсязі, що відповідає остаточному інвойсу, додатковій угоді до контракту та банківським платіжним документам.

Крім того, судом установлено, що щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2 позивачем були подані видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, а саме: податкова накладна №16 від 04.08.2025; податкова накладна №23 від 03.10.2025; податкова накладна №546563 від 27.10.2025; видаткова накладна №1286 від 04.08.2025; видаткова накладна №1514 від 08.09.2025; видаткова накладна №КП000001155 від 27.10.2025; видаткова накладна №1606 від 03.10.2025; видаткова накладна №1691 від 16.10.2025; товарно-транспортна накладна №1600 від 03.10.2025; товарно-транспортна накладна №1689 від 16.10.2025.

Зазначені документи підтверджують ціну, за якою позивач реалізовував товар на території України, та додатково свідчать про реальність господарських операцій з придбання, ввезення і подальшої реалізації товару.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що погодження з рівнем митної вартості, визначеним відповідачем у спірних рішеннях, фактично призводило б до економічної необґрунтованості подальшої реалізації товару на території України, оскільки після сплати податків та інших супутніх платежів така підприємницька діяльність ставала б збитковою. Хоча сам по собі рівень рентабельності не є визначальним критерієм для встановлення митної вартості товарів, однак у сукупності з іншими доказами він підтверджує економічну логіку заявленої позивачем вартості та спростовує формальність висновків митного органу.

Суд наголошує, що під час процедури митного контролю позивачем були надані рахунки-фактури, рахунки-проформи, зовнішньоекономічні контракти, додаткові угоди до них, а також SWIFT-повідомлення, які підтверджують факт оплати за поставлений товар. Копії зазначених документів також були долучені до позовної заяви.

Водночас рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 не містять належних, конкретних і обґрунтованих зауважень із посиланням на норми права щодо поданих позивачем банківських платіжних документів та SWIFT-повідомлень, які підтверджують оплату товару. Так само в оскаржуваних рішеннях відсутні мотивовані сумніви щодо дійсності та реальності відповідних грошових переказів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо непідтвердження факту оплати товарів є необґрунтованими, оскільки спростовуються сукупністю поданих позивачем документів, які підтверджують як погоджену сторонами вартість товару, так і фактичне здійснення банківських переказів у повному обсязі.

Додатково суд враховує, що вартість товару підтверджується висновками державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №03-3/1293 від 07.11.2025, №03-2/1669 від 08.12.2025 та №03-3/2020 від 13.01.2026. Зазначені висновки були подані позивачем до митного оформлення та містили інформацію щодо вартісних характеристик товару.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено належних аргументів, які б спростовували достовірність або доказове значення зазначених висновків, а також не обґрунтовано, чому такі документи не можуть бути враховані при перевірці заявленої митної вартості.

Щодо митних декларацій країни відправлення, суд зазначає наступне.

У наданих відповідачу експортних митних деклараціях Китайської Народної Республіки №230120250015620422 від 05.08.2025, №298120250000087835 від 19.09.2025 та №298120250000102026 від 29.10.2025 містяться відомості про кількість товару, одержувача, відповідний інвойс та загальну вартість товару в розмірах 14482,13 доларів США, 28697,49 доларів США та 24227,37 доларів США за трьома різними рахунками (інвойсами), які повністю співпадають із відомостями, заявленими позивачем у митних деклараціях.

Зазначені фактичні обставини, на думку суду, підтверджують фактурну вартість товарів, визначену в товаросупровідних документах, поданих позивачем до митного оформлення, та додатково свідчать про узгодженість поданого декларантом пакета документів.

Разом з тим рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 не містять належних і обґрунтованих із посиланням на нормативно-правові акти зауважень щодо вказаних експортних митних декларацій, а також не містять мотивованих сумнівів щодо їх автентичності.

Суд також зазначає, що у разі виникнення у митного органу реальних, а не формальних сумнівів щодо автентичності експортних митних декларацій країни відправлення, відповідач мав можливість перевірити такі обставини шляхом направлення відповідного запиту до митних органів Китайської Народної Республіки на підставі пункту 8 частини першої статті 336 Митного кодексу України.

Однак доказів того, що відповідач скористався зазначеним правом або вжив заходів для перевірки автентичності експортних митних декларацій країни відправлення, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані позивачем документи щодо оплати товарів, висновки про вартісні характеристики товарів, а також експортні митні декларації країни відправлення у своїй сукупності належним чином підтверджують заявлену митну вартість товарів, фактичну сплату їх вартості та відповідність заявленої вартості даним товаросупровідних документів.

Натомість відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності таких документів, не спростував факту оплати товарів, не довів недостовірності експортних митних декларацій та не надав належного правового обґрунтування для невизнання заявленої позивачем митної вартості.

Отже, доводи позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та спростовують висновки митного органу, покладені в основу оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Щодо підтвердження позивачем транспортних витрат, суд зазначає наступне

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судовим розглядом встановлено, що імпорт товарів здійснювався позивачем на умовах поставки FOB згідно з Інкотермс, що передбачає невключення до фактурної вартості товару витрат на його подальше транспортування та страхування після передання товару перевізнику у визначеному порту відвантаження. Отже, відповідні транспортні витрати підлягали включенню до митної вартості товарів відповідно до положень частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до митного органу були подані документи, отримані від перевізників та експедиторів, які підтверджували факт доставки вантажу, маршрут його переміщення, а також містили відомості щодо вартості перевезення товарів.

Так, щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2 позивачем було надано: накладну ЦІМ/УМВС №06205 від 04.11.2025; коносамент (Bill of Lading) №BW25080041 від 23.08.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NSW8DGM4 від 22.10.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4691738 від 05.11.2025; довідку про транспортні витрати №479953 від 05.11.2025; договір про перевезення №23 від 17.03.2023; заявку на перевезення №479953 від 01.08.2025.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000095/2 позивачем було надано: накладну ЦІМ/УМВС №07111 від 08.12.2025; коносамент (Bill of Lading) №BW25090421 від 20.09.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NSZWZ6M0 від 29.11.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4702833 від 10.12.2025; безготівковий платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, №2608 від 30.12.2025; довідку про транспортні витрати №484075 від 10.12.2025; договір про перевезення №23 від 17.03.2023; заявку на перевезення №484075 від 19.09.2025.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2026/000002/2 позивачем було надано: накладну ЦІМ/УМВС №00045 від 05.01.2026; коносамент (Bill of Lading) №XM251000190 від 30.10.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NS2H9MM8 від 30.12.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4710262 від 12.01.2026; довідку про транспортні витрати №488022 від 12.01.2026; договір про перевезення №23 від 17.03.2023; заявку на перевезення №488022 від 05.11.2025.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що до позовної заяви позивачем додатково долучено банківські платіжні інструкції на підтвердження оплати рахунків перевізників та акти виконаних робіт.

Так, щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2 позивачем надано копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4691738 від 05.11.2025 на суму 186292,51 грн, копію платіжної інструкції №2511 від 17.11.2025 на оплату суми 186292,51 грн, а також копію акта надання послуг №ЛШ00-014099 від 12.11.2025.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000095/2 позивачем надано копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4702833 від 10.12.2025 на суму 152028,01 грн, копію платіжної інструкції №2608 від 30.12.2025 на оплату суми 152028,01 грн, а також копію акта надання послуг №ЛШ00-000013 від 02.01.2026.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2026/000002/2 позивачем надано копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4710262 від 12.01.2026 на суму 155412,00 грн, копію платіжної інструкції №2641 від 26.01.2026 на оплату суми 155412,00 грн, а також копію акта надання послуг №ЛШ00-000659 від 22.01.2026.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем було надано як документи, які підтверджують факт перевезення товарів, так і документи, що містять відомості про вартість такого перевезення, а також документи, які підтверджують фактичну оплату відповідних транспортно-експедиційних послуг.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неповноту чи неналежність документів перевізників, оскільки такі документи складалися не позивачем, а відповідними перевізниками та експедиторами, тобто суб`єктами господарювання, які самостійно визначають механізм ціноутворення власних послуг та формують первинні документи щодо наданих послуг.

При цьому митний орган не наділений повноваженнями довільно визнавати складові господарської діяльності перевізників необ`єктивними або такими, що не відповідають економічній доцільності, без належної перевірки та без отримання доказів недостовірності поданих документів.

Суд також зазначає, що у разі виникнення у відповідача сумнівів щодо справжності або достовірності документів перевізника митний орган не був позбавлений можливості реалізувати передбачені Митним кодексом України контрольні повноваження, зокрема у порядку постмитного контролю або шляхом проведення документальної перевірки, а також звернутися до перевізників з метою перевірки автентичності поданих документів відповідно до пунктів 7, 9 частини першої статті 336 Митного кодексу України.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснив такі дії, звертався до перевізників чи експедиторів, витребовував у них додаткові відомості або отримав будь-які докази недостовірності документів, поданих позивачем для підтвердження транспортних витрат.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження №К/9901/5149/18, відповідно до якої Митний кодекс України не визначає виключного виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Якщо законом не встановлено конкретного документа, яким мають підтверджуватися такі витрати, то вони можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами.

Отже, довідка про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг, акти надання послуг, транспортні документи та банківські документи про оплату є належними та допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що транспортні витрати були належним чином підтверджені позивачем, а доводи відповідача про їх непідтвердження є необґрунтованими та не можуть бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів.

Щодо обґрунтованості підвищення Рівненською митницею митної вартості по кожному товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Митного кодексу України державна митна справа здійснюється на засадах законності, презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що зазначені приписи законодавства з питань митної справи стосуються всіх без винятку товарів, які підлягають митному контролю та митному оформленню, а тому митний орган зобов`язаний забезпечити однаковий, послідовний та обґрунтований підхід до перевірки митної вартості кожної товарної позиції.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, якщо переміщуються товари декількох найменувань, різного роду витрати, зокрема витрати на навантаження, транспортування до місця ввезення, брокерські платежі, роялті тощо, розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто таких товарів або пропорційно вартості цих товарів.

Разом з тим у спірних правовідносинах митним органом було здійснено коригування митної вартості товарів непропорційно та без належного пояснення причин такого різного підходу до окремих товарних позицій, які супроводжувалися одним і тим самим пакетом товаросупровідних документів.

Зокрема, щодо рішення про коригування митної вартості Рівненської митниці від 30.12.2025 №UA204150/2025/000095/2 митним органом товар №1 не було скориговано, тобто заявлена позивачем митна вартість залишена без змін; щодо товару №2 заявлена позивачем митна вартість становила 4413,68 доларів США, а скоригована відповідачем — 4957,01 доларів США, тобто збільшення склало 12%; щодо товару №3 заявлена позивачем митна вартість становила 2744,39 доларів США, а скоригована відповідачем — 5693,50 доларів США, тобто збільшення склало 107%; щодо товару №4 заявлена позивачем митна вартість становила 5728,87 доларів США, а скоригована відповідачем — 12545,00 доларів США, тобто збільшення склало 119%; щодо товару №5 заявлена позивачем митна вартість становила 2017,11 доларів США, а скоригована відповідачем — 4342,50 доларів США, тобто збільшення склало 115%; щодо товару №6 заявлена позивачем митна вартість становила 2586,67 доларів США, а скоригована відповідачем — 4940,80 доларів США, тобто збільшення склало 91%; щодо товару №7 заявлена позивачем митна вартість становила 4227,06 доларів США, а скоригована відповідачем — 8685,00 доларів США, тобто збільшення склало 105%.

Щодо рішення про коригування митної вартості Рівненської митниці від 22.01.2026 №UA204150/2026/000002/2 судом встановлено, що щодо товару №1 заявлена позивачем митна вартість становила 16206,92 доларів США, а скоригована відповідачем — 22267,65 доларів США, тобто збільшення склало 37%; щодо товару №2 заявлена позивачем митна вартість становила 3198,34 доларів США, а скоригована відповідачем — 6562,00 доларів США, тобто збільшення склало 105%; щодо товару №3 заявлена позивачем митна вартість становила 2343,98 доларів США, а скоригована відповідачем — 4485,76 доларів США, тобто збільшення склало 91%; щодо товару №4 заявлена позивачем митна вартість становила 3121,47 доларів США, а скоригована відповідачем — 4860,59 доларів США, тобто збільшення склало 56%; щодо товару №5 заявлена позивачем митна вартість становила 933,91 доларів США, а скоригована відповідачем — 1455,74 доларів США, тобто збільшення склало 56%; щодо товару №6 заявлена позивачем митна вартість становила 825,21 доларів США, а скоригована відповідачем — 1389,60 доларів США, тобто збільшення склало 68%; щодо товару №7 заявлена позивачем митна вартість становила 836,32 доларів США, а скоригована відповідачем — 1254,08 доларів США, тобто збільшення склало 50%.

Аналіз наведених показників свідчить, що митним органом було здійснено коригування митної вартості товарів у різному процентному співвідношенні — від 0% до 119% за рішенням №UA204150/2025/000095/2 та від 37% до 105% за рішенням №UA204150/2026/000002/2.

При цьому відповідачем не наведено належного пояснення, чому за наявності одного й того самого пакета товаросупровідних документів щодо частини товарів митна вартість була не скоригована або збільшена незначно, а щодо іншої частини товарів — збільшена майже вдвічі або більше ніж удвічі.

Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність послідовного, прозорого та обґрунтованого підходу митного органу до визначення митної вартості товарів, а також про формальний характер висновків відповідача щодо наявності розбіжностей у документах.

Суд також зазначає, що відповідач, ухвалюючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, послався на наявність розбіжностей, однак не обґрунтував, які саме розбіжності вплинули на числові значення митної вартості кожної конкретної товарної позиції, не надав належної правової оцінки поданим позивачем документам та не спростував їх достовірність.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено транспортні витрати, а також доведено необґрунтованість і непропорційність здійсненого відповідачем коригування митної вартості товарів.

Натомість відповідач не довів правомірності підвищення митної вартості товарів, не обґрунтував причин застосування різних рівнів коригування до товарів, оформлених за одним пакетом документів, та не довів наявності законних підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом.

Отже, доводи позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та свідчать про протиправність спірних рішень Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів.

Щодо наявності у Рівненської митниці інформації про митну вартість схожих товарів та правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2, Рівненською митницею зазначено, що митний орган володіє ціновою інформацією щодо вартості товарів, митне оформлення яких було здійснено за митною вартістю, вищою ніж заявлена декларантом, а саме щодо товару №1 — за митною декларацією від 26.03.2025 №25UA204150000790U6 на рівні 1,93 долара США/кг.

У рішенні про коригування митної вартості №UA204150/2025/000095/2 відповідач зазначив про наявність у Рівненської митниці інформації щодо митної вартості аналогічних товарів за фізичними характеристиками, якістю та країною виробництва, митне оформлення яких було здійснено за такими митними деклараціями: товар №2 — за митною декларацією від 07.11.2025 №25UA100320042761U3 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №3 — за митною декларацією від 03.10.2025 №25UA209140025587U0 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №4 — за митною декларацією від 21.10.2025 №25UA100320040006U3 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №5 — за митною декларацією від 21.10.2025 №25UA100320040006U3 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №6 — за митною декларацією від 05.10.2025 №25UA500580007642U4 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №7 — за митною декларацією від 18.11.2025 №25UA100380649346U8 на рівні 1,93 долара США/кг.

У рішенні про коригування митної вартості №UA204150/2026/000002/2 відповідач також зазначив про наявність інформації щодо митної вартості аналогічних товарів за фізичними характеристиками, якістю та країною виробництва, митне оформлення яких було здійснено за такими митними деклараціями: товар №1 — за митною декларацією від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №2 — за митною декларацією від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №3 — за митною декларацією від 05.01.2026 №26UA100060300137U2 на рівні 4,08 долара США/кг; товар №4 — за митною декларацією від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №5 — за митною декларацією від 16.01.2026 №26UA100380001290U9 на рівні 1,92 долара США/кг; товар №6 — за митною декларацією від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 на рівні 1,93 долара США/кг; товар №7 — за митною декларацією від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 на рівні 1,93 долара США/кг.

Разом із тим суд звертає увагу, що, попри наведення відповідачем у спірних рішеннях відомостей про наявність інформації щодо митної вартості схожих або аналогічних товарів, фактично під час коригування митної вартості товарів Рівненською митницею було застосовано саме резервний метод визначення митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний метод — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, тобто за вартістю операції; другорядні методи — за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості, тобто обчислена вартість; резервний метод.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод — за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується виключно у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Отже, стаття 57 Митного кодексу України встановлює імперативну послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів. Застосування резервного методу є допустимим лише після належного, послідовного та вмотивованого обґрунтування неможливості застосування кожного з попередніх методів, у тому числі методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Суд вважає, що саме посилання відповідача на наявність у нього інформації щодо митного оформлення схожих або аналогічних товарів об`єктивно свідчить про те, що митний орган володів відомостями, які могли бути використані для перевірки можливості застосування методів, передбачених статтями 59 та 60 Митного кодексу України. Водночас відповідач, маючи таку інформацію, не навів у спірних рішеннях належного обґрунтування неможливості застосування методів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, натомість здійснив коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано встановленої статтею 57 Митного кодексу України послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів, а перехід до резервного методу не був належним чином обґрунтований і мотивований.

Крім того, у спірних рішеннях відповідач не зазначив, які саме характеристики мають товари, оформлені за митними деклараціями, використаними як джерела цінової інформації, зокрема не наведено коду УКТ ЗЕД, детального опису товарів, їх призначення, фізичних характеристик, якості, ознак аналогічності або ідентичності, комерційних умов поставки, місця відправлення, вартості транспортування, фактурної вартості, виду транспорту, виду зовнішньоекономічних контрактів та інших обставин, які могли впливати на рівень митної вартості.

Відсутність зазначених відомостей унеможливлює перевірку того, чи дійсно товари, митна вартість яких була використана відповідачем для коригування, є ідентичними або подібними до оцінюваних товарів, а також чи були митним органом належним чином враховані відмінності в умовах поставки, обсягах партії, маршрутах транспортування, витратах на доставку та інших комерційних умовах.

Суд також враховує, що частинами сьомими статей 59 та 60 Митного кодексу України передбачено обов`язок використання найменшої митної вартості у разі наявності більше ніж однієї вартості операції щодо ідентичних або подібних товарів. Отже, за наявності у митного органу інформації щодо митного оформлення аналогічних товарів відповідач мав діяти у спосіб, прямо визначений зазначеними нормами, а не формально переходити до резервного методу без наведення переконливих причин неможливості застосування попередніх методів.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що застосування відповідачем резервного методу за одночасного посилання на наявність інформації щодо митної вартості аналогічних товарів свідчить про порушення митним органом вимог статті 57 Митного кодексу України та про необґрунтованість обраного способу коригування митної вартості.

Щодо дотримання відповідачем вимог пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, а також обґрунтування фактів, які вплинули на таке коригування.

Судом установлено, що рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 не містять належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, а також не містять достатнього й конкретного пояснення фактів, які вплинули на таке коригування.

Фактично у зазначених рішеннях відповідач обмежився лише посиланням на митні декларації, відомості з яких були використані як джерело цінової інформації, а саме: митну декларацію від 26.03.2025 №25UA204150000790U6 щодо товару №1 за рішенням №UA204150/2025/000086/2; митну декларацію від 07.11.2025 №25UA100320042761U3 щодо товару №2 за рішенням №UA204150/2025/000095/2; митну декларацію від 03.10.2025 №25UA209140025587U0 щодо товару №3 за рішенням №UA204150/2025/000095/2; митну декларацію від 21.10.2025 №25UA100320040006U3 щодо товарів №4 та №5 за рішенням №UA204150/2025/000095/2; митну декларацію від 05.10.2025 №25UA500580007642U4 щодо товару №6 за рішенням №UA204150/2025/000095/2; митну декларацію від 18.11.2025 №25UA100380649346U8 щодо товару №7 за рішенням №UA204150/2025/000095/2; митну декларацію від 07.01.2026 №26UA100320300242U7 щодо товарів №1, №2, №4, №6, №7 за рішенням №UA204150/2026/000002/2; митну декларацію від 05.01.2026 №26UA100060300137U2 щодо товару №3 за рішенням №UA204150/2026/000002/2; митну декларацію від 16.01.2026 №26UA100380001290U9 щодо товару №5 за рішенням №UA204150/2026/000002/2.

Водночас у спірних рішеннях не вказано, які саме характеристики мають товари, оформлені за зазначеними митними деклараціями, а саме: код УКТ ЗЕД, опис товару, його призначення, фізичні характеристики, якість, ступінь аналогічності або ідентичності оцінюваному товару, умови поставки, місце відправлення, вид транспорту, вартість транспортування, фактурна вартість, обсяг партії, вид зовнішньоекономічного контракту та інші комерційні умови.

За таких обставин суд доходить висновку, що самі лише посилання на номери та дати митних декларацій без порівняльного аналізу оцінюваних товарів і товарів, митна вартість яких була використана як джерело інформації, не можуть вважатися належним обґрунтуванням числового значення митної вартості, скоригованої митним органом.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо наведення у спірних рішеннях порівняння всіх істотних характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, митна вартість яких була взята за основу для коригування за резервним методом. Відтак рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 не відповідають вимогам закону за формою та змістом.

Суд також зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що таке рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, які мають значення для його прийняття, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактів і доказів. У цій справі відповідач зазначеного обов`язку не дотримався.

Щодо доводів позивача про порушення принципу найбільш ранньої дати після імпорту товарів, суд зазначає наступне.

Позивач звертає увагу на те, що митна декларація, на підставі якої було підвищено митну вартість товару №1 за рішенням №UA204150/2025/000086/2, а саме митна декларація від 26.03.2025 №25UA204150000790U6, була оформлена більш ніж за три місяці до дати митного оформлення товару позивача.

Суд бере до уваги, що відповідно до статті 5 пункту 1b Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час увезення або приблизно в час увезення товарів, які оцінюються, митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення підпункту «a» пункту 1, ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту як імпортні на найбільш ранню дату після імпорту товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.

З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача, що використання митним органом цінової інформації за митною декларацією, оформленою за період, який істотно віддалений від дати митного оформлення оцінюваного товару, без належного пояснення причин використання саме такого джерела інформації та без аналізу співставності комерційних умов, не відповідає вимогам обґрунтованості та не забезпечує належного підтвердження числового значення скоригованої митної вартості.

Щодо невідповідності інформації, зазначеної в рішеннях про коригування митної вартості, товаросупровідним документам, поданим Рівненській митниці для митного оформлення товарів позивача, суд зазначає наступне.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2 митний орган у графі 33 рішення зазначив, що платіжні доручення від 03.07.2025 №196 та від 16.10.2025 №212 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювану партію товару, оскільки платіжна інструкція в іноземній валюті є розпорядженням щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця.

Суд вважає такий висновок митного органу помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. При цьому закон не містить вимоги про те, що такими документами можуть бути виключно документи, які підтверджують зарахування коштів на рахунок продавця.

Надані позивачем платіжні доручення є банківськими платіжними документами, прийнятими банком платника до виконання, що підтверджує реальне здійснення платником відповідних платіжних дій. Сам по собі факт того, що платіжна інструкція за своєю правовою природою є розпорядженням платника банку, не спростовує її доказового значення як банківського платіжного документа у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що платіжні інструкції або платіжні доручення, прийняті банком до виконання та ідентифіковані з конкретним зовнішньоекономічним контрактом, є належними та допустимими доказами оплати товару у розумінні статті 53 Митного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №826/26058/15, від 15.04.2021 у справі №804/7757/16 та від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020.

Отже, висновок митного органу про те, що платіжні доручення не підтверджують факт оплати товару, не ґрунтується на вимогах митного законодавства, суперечить правовим висновкам Верховного Суду та не може бути покладений в основу рішення про коригування митної вартості.

Також у графі 33 рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2 відповідач зазначив, що рахунок від 05.11.2025 №LS-4691738 не містить відомостей про розмір інших додаткових витрат, які, на думку митного органу, зазвичай наявні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема витрат на оформлення транзитних документів, портових зборів, зберігання товарів у порту призначення тощо.

Суд зазначає, що мультимодальне перевезення є транспортуванням вантажів за одним договором, яке виконується щонайменше двома видами транспорту, при цьому перевізник або оператор мультимодального перевезення несе відповідальність за все перевезення, навіть якщо фактичне перевезення окремими ділянками маршруту здійснюється іншими субперевізниками. Фактично до мультимодального перевезення може належати будь-яка операція з доставки вантажу, яка виходить за межі використання одного виду транспорту.

У рахунку-фактурі від 05.11.2025 №LS-4691738 зазначено найменування таких послуг: автотранспортні послуги на території України; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України; міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України; міжнародне залізничне перевезення вантажу по території України; транспортно-експедиторське обслуговування на території України; експедиторська винагорода; морське перевезення вантажу за межами державного кордону України.

Отже, зазначений рахунок містить інформацію щодо вартості витрат, пов`язаних із здійсненням мультимодального перевезення, а тому твердження відповідача про відсутність у ньому відповідних відомостей не відповідає змісту поданого документа.

Крім того, у графі 33 рішення про коригування митної вартості №UA204150/2025/000086/2 відповідач зазначив, що експертний висновок №03-3/1293 від 07.11.2025 не містить роздрукованих додатків джерел цінової інформації, на підставі якої експертом проведено розрахунки та сформовано висновок.

Суд зазначає, що таке зауваження відповідача фактично стосується вимог до звіту про оцінку майна, тоді як у спірних правовідносинах до митного оформлення було подано висновок ДП «Держзовнішінформ», а не звіт про оцінку майна. Відтак вимоги пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, на зазначений висновок не поширюються.

Вимоги до висновку про вартість майна визначені пунктом 60 Національного стандарту №1, відповідно до якого висновок про вартість майна повинен містити відомості про замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна, назву об`єкта оцінки та його коротку характеристику, мету і дату оцінки, вид вартості, що визначався, використані методичні підходи, величину вартості, отриману в результаті оцінки.

Отже, обов`язкової вимоги щодо наявності у такому висновку роздрукованих додатків із копіями всіх вихідних даних або інших інформаційних джерел, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки, зазначена норма не містить.

За таких обставин суд доходить висновку, що одностороннє невизнання відповідачем висновку ДП «Держзовнішінформ» без проведення іншого експертного дослідження, без наведення належних правових підстав та без спростування його змісту не може вважатися належним способом оцінки такого доказу. Відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише у спосіб, визначений законом, а тому не вправі довільно відмовлятися від врахування поданого висновку без належного правового та доказового обґрунтування.

Щодо рішень про коригування митної вартості №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2, суд зазначає наступне.

У графі 33 зазначених рішень відповідач, як одну з підстав невизнання заявленої митної вартості, вказав, що у графі «Інформація про переказ коштів» банківських платіжних інструкцій від 24.07.2025 №б/н та від 17.11.2025 №б/н зазначено лише реквізити контракту від 24.06.2025 №24-06/25 без зазначення проформи-інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару, у зв`язку з чим, на думку митного органу, неможливо пов`язати оцінювану партію товару із зазначеними платіжними документами.

Аналогічне за змістом зауваження наведено відповідачем і щодо рішення №UA204150/2026/000002/2, у якому митний орган зазначив, що у графі «Інформація про переказ коштів» банківських платіжних інструкцій від 22.12.2025 №б/н та від 22.09.2025 №б/н зазначено лише реквізити контракту від 26.08.2025 №26-08/25 без зазначення проформи-інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару, а тому, на думку відповідача, неможливо пов`язати оцінювану партію товару з такими платіжними документами.

Суд вважає наведені висновки відповідача необґрунтованими.

В рамах спірних правовідносин, спочатку продавцем були виставлені відповідні рахунки, після чого позивачем були здійснені платежі. Надані платіжні доручення, SWIFT-повідомлення та інвойси кореспондуються між собою за датами, сумами оплати, реквізитами контрактів та змістом господарської операції.

Щодо рішення №UA204150/2025/000095/2 суд зазначає, що контракт №24-06/25 від 24.06.2025 був укладений на поставку однієї партії товару, що підтверджується пунктом 1.2 цього контракту, в якому визначено загальну суму контракту, яка кореспондується з рахунком-проформою №25HS10127P від 23.06.2025, де зазначено вартість 50852,36 долара США.

У подальшому зазначена вартість була змінена в остаточному інвойсі — рахунку-фактурі №25HS10127F від 15.09.2025 та в додатковій угоді №1 від 14.11.2025 до контракту №24-06/25 від 24.06.2025 до суми 28697,49 долара США. Вказані документи були надані відповідачу, що відображено у графі 44 митної декларації №25UA204150005177U5 від 30.12.2025.

Щодо рішення №UA204150/2026/000002/2 суд зазначає, що контракт №26-08/25 від 26.08.2025 також був укладений на поставку однієї партії товару, що підтверджується пунктом 1.2 цього контракту, в якому визначено загальну суму контракту, що кореспондується з рахунком-проформою №25HS10172P від 26.08.2025, де зазначено вартість 27355,89 долара США.

У подальшому зазначена вартість була змінена в остаточному інвойсі — рахунку-фактурі №25HS10172F від 27.10.2025 та в додатковій угоді №1 від 19.11.2025 до контракту №26-08/25 від 26.08.2025 до суми 24227,37 долара США. Вказані документи також були надані відповідачу, що відображено у графі 44 митної декларації №26UA204150000240U9 від 22.01.2026.

Отже, суд доходить висновку, що твердження відповідача про неможливість пов`язати оцінювані партії товару з поданими платіжними документами не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки подані документи у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати платежі, контракти, інвойси та відповідні партії товару.

Також у графі 33 рішень №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 відповідач зазначив, що суми платежів не кореспондуються з умовами оплати, визначеними в пунктах відповідних контрактів.

Щодо рішення №UA204150/2025/000095/2 суд зазначає, що відповідач не врахував положення додаткової угоди №1 від 14.11.2025 до контракту №24-06/25 від 24.06.2025, якою вартість товару була змінена з 50852,36 долара США до 28697,49 долара США. Вказаний факт також був відображений у рахунку-фактурі №25HS10127F від 15.09.2025.

За таких обставин надані позивачем платіжні інструкції від 24.07.2025 №б/н на суму 5085,24 долара США та від 17.11.2025 №б/н на суму 23612,25 долара США, що разом становить 28697,49 долара США, є належними доказами повної оплати вартості товару.

Щодо рішення №UA204150/2026/000002/2 суд зазначає, що відповідач не врахував положення додаткової угоди №1 від 19.11.2025 до контракту №26-08/25 від 26.08.2025, якою вартість товару була змінена з 27355,89 долара США до 24227,37 долара США. Вказаний факт також був відображений у рахунку-фактурі №25HS10172F від 27.10.2025.

За таких обставин надані позивачем платіжні інструкції від 22.09.2025 №б/н на суму 2735,59 долара США та від 22.12.2025 №б/н на суму 21491,79 долара США, що разом становить 24227,38 долара США, є належними доказами повної оплати вартості товару.

Окрім цього, у графі 33 рішень №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 відповідач зазначив, що до митних декларацій не надано транспортних документів та документів, які підтверджують понесені витрати за всім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.

Щодо рішення №UA204150/2025/000095/2 суд установив, що відповідачу в незмінному вигляді були надані документи, отримані від перевізників, які підтверджують факт доставки вантажу та містять відомості щодо вартості перевезення товару, а саме: накладна ЦІМ/УМВС №07111 від 08.12.2025; коносамент (Bill of Lading) №BW25090421 від 20.09.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NSZWZ6M0 від 29.11.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4702833 від 10.12.2025; безготівковий платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, №2608 від 30.12.2025; довідка про транспортні витрати №484075 від 10.12.2025; договір про перевезення №23 від 17.03.2023; заявка на перевезення №484075 від 19.09.2025.

До позовної заяви позивачем також долучено платіжні інструкції на підтвердження оплати рахунків перевізників та акти виконаних робіт, а саме: копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4702833 від 10.12.2025 на суму 152028,01 грн; копію платіжної інструкції №2608 від 30.12.2025 на оплату суми 152028,01 грн; копію акта надання послуг №ЛШ00-000013 від 02.01.2026.

Щодо рішення №UA204150/2026/000002/2 суд установив, що відповідачу в незмінному вигляді були надані документи, отримані від перевізників, які підтверджують факт доставки вантажу та містять відомості щодо вартості перевезення товару, а саме: накладна ЦІМ/УМВС №00045 від 05.01.2026; коносамент (Bill of Lading) №XM251000190 від 30.10.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NS2H9MM8 від 30.12.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4710262 від 12.01.2026; довідка про транспортні витрати №488022 від 12.01.2026; договір про перевезення №23 від 17.03.2023; заявка на перевезення №488022 від 05.11.2025.

До позовної заяви позивачем також долучено платіжні інструкції на підтвердження оплати рахунків перевізників та акти виконаних робіт, а саме: копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4710262 від 12.01.2026 на суму 155412,00 грн; копію платіжної інструкції №2641 від 26.01.2026 на оплату суми 155412,00 грн; копію акта надання послуг №ЛШ00-000659 від 22.01.2026.

Таким чином, твердження відповідача про ненадання транспортних документів та документів щодо понесених витрат за маршрутом перевезення спростовується матеріалами справи та змістом поданих позивачем документів.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що доводи відповідача, покладені в основу рішень про коригування митної вартості, є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, суперечать змісту документів, поданих позивачем до митного оформлення, та не спростовують достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Натомість доводи позивача є послідовними, документально підтвердженими, юридично обґрунтованими та такими, що спростовують висновки митного органу щодо неможливості підтвердження заявленої митної вартості товарів.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000005/1 від 22.01.2025 та № UA204150/2025/000012/1 від 12.02.2025 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2025/000015 від 22.01.2025, № UA204150/2025/000033 від 12.02.2025 сформовані на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, які визнані судом протиправними, також є протиправними і підлягають скасуванню.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, досліджені судом докази у їх сукупності та наведене правове регулювання, суд доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення товарів було подано належний, достатній та взаємоузгоджений пакет документів, який підтверджував заявлену митну вартість товарів, фактичну ціну зовнішньоекономічних операцій, умови поставки, оплату товарів, транспортні витрати та інші складові митної вартості.

Натомість відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, не наведено належного обґрунтування існування розбіжностей, які б впливали на числові значення складових митної вартості, не спростовано достовірності поданих позивачем документів, а також не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд також враховує, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять належного порівняння характеристик оцінюваних товарів із товарами, митна вартість яких була використана відповідачем як джерело цінової інформації, не містять достатнього обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування, що суперечить вимогам статті 55 Митного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Рівненською митницею безпідставно відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів, неправомірно витребувано додаткові документи за відсутності належно обґрунтованих сумнівів, порушено встановлену статтею 57 Митного кодексу України послідовність застосування методів визначення митної вартості та без достатніх правових підстав застосовано резервний метод.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000086/2, №UA204150/2025/000095/2 та №UA204150/2026/000002/2 є необґрунтованими, невмотивованими, прийнятими не у спосіб та не з підстав, визначених Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 12.11.2025 № UA204150/2025/000086/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2025 № UA204150/2025/000273.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 30.12.2025 № UA204150/2025/000095/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.12.2025 № UA204150/2025/000320.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 22.01.2026 № UA204150/2026/000002/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2026 № UA204150/2026/000014.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК ЗАХІД” за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 25888,93 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД" (вул. Григорія Сковороди, буд.23,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 39870614)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Повний текст рішення складений 08 червня 2026 року

Суддя С.А. Борискін