Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №420/9753/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9753/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153;

стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати;

стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану протиправною бездіяльністю у розмірі 20000,00 грн.;

стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 85004,36 грн. інфляційних втрат та 34027,40 грн. (штрафні санкції), нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за період з 12.02.2025 року по 03.04.2026 року (по дату подання позову), але у будь-якому разі до фактичної дати виплати.

Ухвалою від 08.04.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

24.04.2026 року (вх. №ЕС/44697/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

28.04.2026 року (вх. №ЕС/45328/26) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

28.04.2026 року (вх. №ЕС/45505/26) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

04.05.2026 року (вх. №ЕС/47566/26) представником відповідача до канцелярії суду подані заперечення.

08.05.2026 року (вх. №ЕС/50365/26) представником позивача до канцелярії суду подано додаткові пояснення по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 березня 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 2 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу бойовим медиком 1 взводу контрдиверсійної боротьби роти контдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 08.06.2023 № 1/62/425, молодший сержант ОСОБА_1 з 14.01.2023 по 07.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України, перебуваючи в районі АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_4 від 23.04.2023 № 9/1/85, молодший сержант ОСОБА_1 отримав мінно вибухову травму, акубаротравму в результаті ворожого артилерійського обстрілу 09.03.2023 в районі дач поблизу села Микільське, Херсонського району, Херсонської області. Поранення отримане під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойового завдання у складі військової частини НОМЕР_4 , у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості та не пов`язані з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно довідки військово-лікарської комісії від 31.10.2025 № 2025-1031-1206-2232 3, старший лейтенант мобілізований ОСОБА_1 пройшов медичний огляд госпітальною ВЛК “Військова частина НОМЕР_5 ” 31.10.2025, за результатами якого йому встановленно діагноз: Наслідки перенесеної вибухової травми (09.03.2023), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного, астено-вегетативного синдромів з незначним порушенням функції ЦНС; акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок, без порушення звукосприйняття; та встановлениий причинний зв`язок “Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини”.

10.10.2023 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_6 від 10.10.2023).

22 грудня 2025 року старшим лейтенантом ОСОБА_1 подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , в якому просить нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, згідно положень абзацу 4 пункту четвертого Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153, однак відповіді отримано не було.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, 23 березня 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 2 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу бойовим медиком 1 взводу контрдиверсійної боротьби роти контдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 08.06.2023 № 1/62/425, молодший сержант ОСОБА_1 з 14.01.2023 по 07.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України, перебуваючи в районі АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_4 від 23.04.2023 № 9/1/85, молодший сержант ОСОБА_1 отримав мінно вибухову травму, акубаротравму в результаті ворожого артилерійського обстрілу 09.03.2023 в районі дач поблизу села Микільське, Херсонського району, Херсонської області. Поранення отримане під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойового завдання у складі військової частини НОМЕР_4 , у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості та не пов`язані з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно довідки військово-лікарської комісії від 31.10.2025 № 2025-1031-1206-2232 3, старший лейтенант мобілізований ОСОБА_1 пройшов медичний огляд госпітальною ВЛК “Військова частина НОМЕР_5 ” 31.10.2025, за результатами якого йому встановленно діагноз: Наслідки перенесеної вибухової травми (09.03.2023), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного, астено-вегетативного синдромів з незначним порушенням функції ЦНС; акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок, без порушення звукосприйняття; та встановлениий причинний зв`язок “Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини”.

10.10.2023 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_6 від 10.10.2023).

22 грудня 2025 року старшим лейтенантом ОСОБА_1 подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 , в якому просить нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, згідно положень абзацу 4 пункту четвертого Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153, однак відповіді отримано не було.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - постанова №153).

Пунктом 3 постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Разом із тим, як роз`ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025 року, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025року № 999/уд визначено, що постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:

- одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження

військової служби у ЗСУ на посадах рядового складу;

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в

бойових умовах.

Так, пунктом 4 постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З положень абз. 2 п. 4 постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття військовослужбовця на військову службу у віці до 25 років;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Отже, із аналізу норм Постанови №153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн. виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Разом з тим, з урахуванням роз`яснень департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025 року і окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025року № 999/уд, для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, однією з обов`язкових умов не є укладення контракту, а достатньо у віці до 25 років бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із відповідним рапортом про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Письмова відповідь на поданий та зареєстрований від 22.12.2025 за вх. № 51131/р рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_1 не надходила.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 08.06.2023 № 1/62/425, молодший сержант ОСОБА_1 з 14.01.2023 по 07.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації про України, перебуваючи в районі АДРЕСА_3 .

Також, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно з 02.09.2023 року по 02.09.2023 року, з 04.09.2023 року по 05.09.2023 року, з 07.09.2023 року по 08.09.2023 року, з 15.11.2023 року по 17.11.2023 року, з 21.11.2023 року по 21.11.2023 року, з 23.11.2023 року по 25.11.2023 року, з 08.01.2024 року по 08.01.2024 року, з 28.01.2024 року по 29.01.2024 року, з 08.01.2024 року по 08.11.2024 року, з 10.04.2024 року по 10.04.2024 року брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи на території н.п. Веселе, н.п. Козацьке, АДРЕСА_4 . Всього брав безпосередню участь в бойових діях 18 місяців.

Станом на 12.04.2026 року за старшим лейтенантом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності - не обліковано, випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення – не обліковано, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився – не обліковано.

Військовослужбовець має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво) одержані під час захисту: довідка видана госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 №2025-1031-1206-2232-3 від 31.10.2025 року.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, щодо прийняття на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходження служби, безпосередньої участі у бойових діях менше шести місяців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача від 22.12.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн., передбачену постановою КМУ №153 від 11.02.2025, відповідачем є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

В подальшому, Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд), відповідно до якого передбачено, що право на винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано:

а)провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03.03.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;

д) виплату винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліковопослужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170);

- копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Таким чином, командир військової частини, куди звертається з відповідним рапортом військовослужбовець щодо виплати 1000000 грн., зобов`язаний організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Разом з тим, відповідач, отримавши рапорт позивача від 12.11.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. не вчинив всіх належних дій щодо витребування переліченої вище інформації що стосується позивача, в тому числі, у формі довідки, яка є додатком до Доручення №999/уд.

У той же час, суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої Постановою № 153.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №420/13975/24 від 08 грудня 2025 року.

Ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано відповідного рішення (в т.ч. письмової відповіді) за наслідками розгляду рапорту.

Належним способом захисту прав позивача, в даному випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути поданий позивачем рапорт, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення.

Щодо позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту “d” Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: “Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин”.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України” 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: “Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію”.

При цьому за практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа “Бушемі проти Італії”, рішення від 16.09.1999 р.).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

З урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України.

Згідно з ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стосовно розміру моральної шкоди, яку на думку позивача, заподіяно неправомірною бездіяльністю посадових осіб відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

Позивачем жодними доказами не підтверджено факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. та не зазначено з чого позивач при цьому виходив.

Підсумовуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та з`ясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі та обов`язку її відшкодування, суд, вважає необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_7 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.12.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 22.12.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, слід відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 85004,36 грн. інфляційних втрат та 34027,40 грн. (штрафні санкції), нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за період з 12.02.2025 року по 03.04.2026 року (по дату подання позову), але у будь-якому разі до фактичної дати виплати, як заявлених передчасно.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про непридатність ОСОБА_3 до військової служби та виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути питання про приведення у відповідність даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_3 щодо непридатності ОСОБА_3 до військової служби.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.12.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 22.12.2025 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз 4 п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина