Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №523/13250/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/13250/25

Провадження №2/523/2800/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді – Бокова О.М.,

за участю секретаря судових засідань Шаріпової Ю.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в м.Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Одеська територіальна громада про визнання незаконним зняття з реєстрації місця проживання та поновлення правом користування житлом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Одеська територіальна громада про визнання незаконним зняття з реєстрації місця проживання та поновлення правом користування житлом.

Позов обґрунтовує тим, що 14.06.2009 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , в період якого ними була придбана квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де було зареєстровано місце проживання позивача та двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 2015 року народження та ОСОБА_6 , 2010 року народження.

Разом з тим, без згоди, відома та рішення суду, відповідач самовільно ініціював зняття з місця проживання позивача, що є прямим порушенням її права на житло, яке визначено Конституцією України та нормами чинного законодавства. Про вказаний факт зняття з реєстрації місця проживання, позивач дізналася випадково 26.06.2025 року, під час звернення за довідкою про місце проживання. Зазначила, що не підписувала жодної заяви про зняття з реєстрації, не надавала на це дозволу і жодного судового рішення з цього приводу винесено не було.

Вважала, що зняття її з місця реєстрації є порушенням прав з огляду на наступне: шлюб триває, квартира є спільною сумісною власністю; відмова позивача від користування квартирою відсутня; проживання дітей у квартирі також залежить від права користування позивача; згідно з чинною судовою практикою зняття з реєстрації члена сімї власника житла без його згоди можливе лише за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, просила суд визнати незаконним зняття її з місця реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідний орган реєстрації поновити місце реєстрації у зазначеному житлі; визнати за позивачем право користування зазначеним житлом як членом подружжя та матері двох неповнолітніх дітей.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 12.08.2025 року відкрито провадження у вищенаведеній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовче засідання.

30.09.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Синько О.А. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважала позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, та таким, що не підлягають задоволенню, оскільки зняття позивачки із зареєстрованого місця проживання було здійснено Центром надання адміністративних послуг за наслідком подання власником житла ОСОБА_3 усіх необхідних документів для цього. Також зазначила, що станом на момент вчинення реєстраційної дії, подання позову відповідно до відомостей Державного реєстру нерухомого майна власником квартири зазначений лише ОСОБА_3 , про що надала відповідний витяг №152188618 від 09.01.2019 року.

17.11.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Добровольської В.В. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просила задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовні заяві.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Одеської територіальної громади в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд залишає без розгляду заяву представника позивача в якій він поросить вважати помилково зазначеною назву третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради на зовсім іншу юридичну особу, відіменну від первісної – Одеської територіальної громади, так як порушено процедуру направлення даної заяви всім учасникам судового процесу.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14.06.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25.08.2025 року рішенням Пересипського районного суду м.Одеси.

Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис №284, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідний актовий запис №160, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно витягу з реєстрації територіальної громади №2025/008490316 від 26.06.2025 року ОСОБА_1 була знята 14.05.2025 року з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №432377342 від 22.06.2025 року встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Додатково, відповідачем надано докази на підтвердження факту утримання майна, а саме квитанції на оплату житлово-комунальних послуг.

Позивачка вважає, що зняття її з місця реєстрації є порушенням прав з огляду на наступне: шлюб триває, квартира є спільною сумісною власністю; відмова позивача від користування квартирою відсутня; проживання дітей у квартирі також залежить від права користування позивача; згідно з чинною судовою практикою зняття з реєстрації члена сім`ї власника житла без його згоди можливе лише за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Із 01.12.2021 набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних)послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.

Частина 1 ст.18 Закону №1871-IX визначає, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них (пункт 2).

Відповідно до ч. 12 ст. 18 Закону №1871-IX, зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника цього житла не здійснюється.

Частиною 13 цієї норми передбачено, що орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо: особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним; відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях; за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Згідно із пунктами 50, 61 указаного Порядку підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Зняття особи з реєстрації за заявою одного зі співвласників можливе, але тільки за умови письмової згоди інших співвласників. У свою чергу закон не вказує на незаконість дій власника житла, одного з батьків дитини при знятті з реєстрації іншого з батьків коли місце реєстрації дитини залишається не змінним. Додатково не містить заборони зняття з реєстрації наявність або відсутність шлюбу як такого. Тобто виходячи з наведених аргументів позивача єдиною підставою, що могла б вказувати на незаконність дій відповідача це наявність доказів спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 з відповідачем.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Як позивачем так і відповідачем було надано інформацію (витяг) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №1736993751101, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право власності з розміром частки 1/1 зареєстроване за ОСОБА_3 від 28.12.2018. Додатково до матеріалів справи додано ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справі №523/10900/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання спільним сумісним майном подружжя, в тому числі і квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Копія позовної заяви про поділ спільного майна подружжя, свідчить про намір позивача визнати вищевказану квартиру спільним сумісним майном подружжя.Із наведеного вбачається, що суд не володіє достатніми доками про спільну власність на вищезгадану квартиру, що унеможливлює зробити однозначні висновки про порушення норм чинного законодавства, які регулюють порядок зняття з реєстрації місця проживання позивача. За таких підстав суд відмовляє позивачу у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Оскільки позовна вимога про визнання права користування зазначеним житлом як членом подружжя та матері двох неповнолітніх дітей є похідною, то у суду відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Одеська територіальна громада про визнання незаконним зняття з реєстрації місця проживання та поновлення правом користування житлом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення виготовлено 29.05.2026 року.

Суддя О.М.Боков