Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №509/446/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/446/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року с-ще.Овідіополь?

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:???

головуючого судді ОСОБА_1 ,???

секретаря судового засідання? ОСОБА_2 ???

прокурора ОСОБА_3 ?,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22026160000000019 від 08.01.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

24.02.2022, о 05-00 год., збройні сили російської федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), від 01.05.2023 № 254/2023 (затверджений Законом України № 3057-IX від 02.05.2023), від 26.07.2023 № 451/2023 (затверджений Законом України № 3275-IX від 27.07.2023), від 06.11.2023 № 734/2023 (затверджений Законом України № 3429-IX від 08.11.2023), від 05.02.2024 № 49/2024 (затверджений Законом України № 3564-IX від 06.02.2024), від 06.05.2024 № 271/2024 (затверджений Законом України № 3684-IX від 08.05.2024), від 23.07.2024 № 469/2024 (затверджений Законом України № 3891-IX від 23.07.2024), від 28.10.2024 № 740/2024 (затверджений Законом України № 4024-IX від 29.10.2024), який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 днів із дня набрання чинності Указом. Також указом, серед іншого, постановлено:

- призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;

- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

- здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду міститься у Законі України "Про оборону України", згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 1 якого, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період у розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і Закону України "Про оборону".

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування постановлено запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Статтею? Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено поняття воєнного стану. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням? строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оборону", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законодавством. Громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, серед іншого, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний і персональний.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центра комплектування та соціальної підтримки.

Ч. 3 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що зміст мобілізаційної підготовки, серед іншого, становить: військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Згідно з ч. 3 цієї статті, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно з ч. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", до структури Збройних Сил України відносяться, серед іншого, органи військового управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", до органів військового управління, серед іншого, відносяться територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки і мобілізації.

Правовий статус і повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі за текстом - Положення про ТЦК та СП). Так, згідно з пунктом 1 Положення про ТЦК та СП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізуються Міноборони.

Пунктом 8 Положення про ТЦК та СП визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м.м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, тощо.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені пунктом 9 Положення про ТЦК та СП. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інших категорій військовослужбовців; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

29.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі РТЦК та СП), на виконання телеграми начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ? №943/16314 від 07.10.2025, видано наказ №538 «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов`язаних». Відповідно до вказаного наказу було поставлено наступне завдання: 30.10.2025 провести заходи оповіщення в адміністративних межах Березівського району Одеської області, в місті Одесі та прилеглих до нього територіальних громад Одеського району (Авангардівська, Таїрівська, Великодолинська громади). 30.10.2025 організувати роботу 8 (восьми) груп оповіщення на території Березівського району Одеської області, в місті Одесі та прилеглих до нього територіальних громад Одеського району (Авангардівська, Таїрівська, Великодолинська громади). 30.10.2025 провести інструктаж груп оповіщення та довести алгоритм щодо порядку дій під час оповіщення та вручення повісток про виклик громадянам, реагування на провокації цивільного населення. Відтак, особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_4 (1, 2 та 3 відділи), сформованому у відповідні 8 груп оповіщення, командирами зазначених груп доведено наказ командира та проведено зазначений інструктаж.

В подальшому, на виконання наказу командування перша та восьма групи оповіщень мали на ввірених їм транспортних засобах прибути на територію Авангардівської громади Одеського району Одеської області, а саме на територію ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» (т.зв. «ринок 7 км») за адресою: АДРЕСА_2 . Відтак, перша група оповіщення у складі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 - солдата ОСОБА_6 , старшого солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 , яка рухалась на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5» 30.10.2025 о 06 год. 32 хв. у складі колони транспортних засобів ІНФОРМАЦІЯ_4 , спільно з восьмою групою оповіщення у складі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 – сержанта ОСОБА_9 (старший групи), сержанта ОСОБА_10 , молодшого сержанта ОСОБА_11 , молодшого сержанта ОСОБА_12 , молодшого сержанта ОСОБА_13 , старшого солдата ОСОБА_14 , старшого сержанта ОСОБА_15 , які рухались на транспортному засобі марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», позаду від транспортного засобу першої групи, а також військовослужбовці - молодший сержант ОСОБА_16 , старший солдат ОСОБА_17 , солдат ОСОБА_18 , які рухались на транспортному засобі «MITSUBISHI» модель «L200», позаду від транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», заїхала на територію

ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 20, з боку від ТЦ «ЕПІЦЕНТР» та рухалась прямо по вулиці Базовій вглиб ринку, для виконання поставленого відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 завдання з оповіщення військовозобов`язаних громадян України.

Надалі, рухаючись передбаченим маршрутом колону транспортних засобів з особовим складом першої та восьмої груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 о 06 год. 33 хв. зупинила громадянка України Особа 1 (досудове розслідування відносно якої проводиться у кримінальному провадженні № 22026160000000011 від 06.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України), яка вийшла на проїжджу частину вулиці Базова з піднятими вгору руками, почала кричачи та виголошуючи вимоги зупинитися. Військовослужбовці першої групи ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були першими в колоні, вимушено зупинили свій транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5». Незважаючи на подачу звукових сигналів та вимог залишити проїжджу частину та надати можливість рухатися колоні транспортних засобів ІНФОРМАЦІЯ_4 , Особа 1 відмовилась виконувати законні вимоги військовослужбовців, які виконували наказ командування, та продовжила чинити блокування руху колони та дій військовослужбовців. При цьому, Особа 1, діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, переслідуючи протиправну мету, а саме ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку військовозобов`язаних з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, не виконала законні вимоги військовослужбовців? ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_6 , старшого солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 , які рухались на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5», щодо припинення блокування руху колони транспортних засобів військовослужбовців та надання проїзду для виконання поставлених завдань, та продовжила блокування руху колони. Зокрема, після ігнорування вимог військовослужбовців транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5», під керуванням старшого солдата ОСОБА_6 , який намагався здійснити маневри, щоб забезпечити рух свого транспортного засобу та іншим автомобілів колони. Однак, Особа 1, незважаючи на попередження та вимоги військовослужбовців, бажаючи настання вищевказаних суспільно-небезпечних наслідків, а також намагаючись затримати та припинити рух колони до прибуття невстановлених осіб озброєних спеціальними засобами (телескопічні палиці, гумові палиці, сльозогінні газові балони тощо), металевими та дерев`яними предметами, які спонтанно пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, побиття та пошкодження майна, поклала свої підняті вгору руки та тулуб на капот транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5», тим самим остаточно зупинивши його рух, у т.ч. рух всієї колони ІНФОРМАЦІЯ_4 . В той же час, проїхавши по переду колони транспортних засобів ІНФОРМАЦІЯ_4 , транспортний засіб марки «MERCEDES BENZ» модель «313 CDI», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , який зупинився та спостерігаючи за діями Особи 1, долучився до протиправних дій останньої та перекрив проїзд транспортним засобам колони, тим самим заблокувавши та перешкодивши їх законній діяльності, що призвело до вчинення інших протиправних дій відносно військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші військовослужбовці у складі колони, вимушено зупинили свої транспортні засоби, щоб унеможливити та не допустити завдання шкоди життю та здоров`ю цивільній особі – громадянці України. Незважаючи на дотримання законів, прав та свобод людини та громадянина військовослужбовцями першої та восьмої груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , о 6 год 34 хв. 30.10.2025 до Особи 1, яка фактично своїм тілом здійснила блокування транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5», підбіг Особа 2 (досудове розслідування відносно якої проводиться у кримінальному провадженні № 22025160000000548 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України), який тримаючи в руках металеву телескопічну палицю, почав наносити удари по вищевказаному транспортному засобу, а саме по лобовому склу, капоту та кузову автомобіля, тим самим, знищивши лобове скло та пошкодивши капот та кузов даного транспортного засобу. Тобто, Особа 1 (досудове розслідування відносно якої проводиться у кримінальному провадженні № 22026160000000011 від 06.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України), діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, переслідуючи вищевказану протиправну мету, не виконав законні вимоги військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 та вчинив зазначені протиправні дії.

Під час, зазначеного блокування військовослужбовці молодший сержант ОСОБА_16 , старший солдат ОСОБА_17 , солдат ОСОБА_18 , які рухались на транспортному засобі «MITSUBISHI» модель «L200», вийшли на вулицю та почали рухатись до транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», де перебував їх командир ОСОБА_9 . Однак, вийшовши зі свого транспортного засобу 30.10.2025 о 06 год. 33 хв. вищевказані військовослужбовці були атаковані невстановленими слідством особами (досудове розслідування відносно яких проводиться у кримінальному провадженні № 22025160000000548 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України), які заприскали їх обличчя сльозогінними газовими балонами, внаслідок чого військовослужбовці ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 короткочасно втратили зір та можливість вільно пересуватись у просторі. Військовослужбовці ОСОБА_16 та ОСОБА_17 залишились біля свого транспортного засобу, в той час як військовослужбовець ОСОБА_18 продовжив рух до транспортного засобу командира ОСОБА_9 , однак через втрату можливості чітко бачити пройшов на протилежну сторону вулиці Базова до дорожнього знаку «Місце для стоянки». Надалі, Особа 2 (досудове розслідування відносно якої проводиться у кримінальному провадженні № 22025160000000548 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України), продовжуючи свою протиправну діяльність, дотримуючись свого умислу та мети, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, переслідуючи протиправну мету, а саме ухилення громадян України від виконання військового обов`язку, о 06 год. 34 хв. 30.10.2025 підбіг до військовослужбовця ОСОБА_18 з металевою телескопічною палицею в руках, якою почав інтенсивно наносити удари по військовослужбовцю ОСОБА_18 в ділянки тулуба (спина), рук, ніг. В той же час, о 06 год. 34 хв. 30.10.2025 по вулиці Базовій з боку ринку 7 км в сторону дорожнього знаку «Місце для стоянки» до військовослужбовця ОСОБА_18 , якому вже наносив удари Особа 2 (досудове розслідування відносно якої проводиться у кримінальному провадженні № 22025160000000548 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України), підбіг Особа 3 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000010 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), який діючи умисно, керуючись вищевказаною метою, бажаючи зазначених негативних наслідків, тримаючи в руках металевий предмет зовні схожий на фрагмент автомобільного глушника, також наніс вищевказаному військовослужбовцю численні удари в ділянку тулуба (спина), рук та ніг. Внаслідок, протиправних дій Особа 2 (досудове розслідування відносно якої проводиться у кримінальному провадженні № 22025160000000548 від 30.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК?України) та Особа 3 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000010 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) військовослужбовцю ОСОБА_18 нанесено численні побої та отримано низку забиття м`яких тканин різних ділянок тіла (тулуб, ноги, руки).

В подальшому, о 06 год. 35 хв. 30.10.2025 групи військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 на транспортному засобі «MITSUBISHI» модель «L200» та транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN» модель «TRANSPORTER T5», здійснивши маневри, направлені на вихід з оточення невстановлених слідством озброєних нападників, вирвались з оточення та залишили місце події. В той же час, група військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 під командуванням ОСОБА_9 на транспортному засобі марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», перебувала в повному оточенні невстановлених слідством нападників, які застосовували предмети пристосовані для заподіяння пошкоджень їх транспортному засобу, виголошуючи погрози фізичного насильства відносно військовослужбовців та вимоги вийти з автомобіля на вулицю. Військовослужбовцями під командуванням ОСОБА_9 , керуючись вказівками командуванням, проведеними інструктажами, Статутами ЗС України та іншими нормами чинного законодавства України, з метою недопущення завдання шкоди життю та здоров`ю громадянам України, збереження особового складу підрозділу та майна, незважаючи на вчинення злочинних дій та можливість застосування спеціальних засобів оборони, прийняли рішення не вживати заходів до провокативних та злочинних дій відповідних невстановлених осіб та здійснювати звукові та сигнальні попередження про неприпустимість таких діянь.

Однак, у громадян України Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які будучи обізнаними, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, 30.10.2025 спонтанно, які будучи підбуреними хуліганськими мотивами невстановлених слідством осіб, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом блокування законної діяльності зазначеного військового формування, пошкодження службового транспортного засобу та погрози нанесення тілесних ушкоджень військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, який був доведений до кінця, перешкодивши групі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 під командуванням сержанта ОСОБА_9 здійснити свою законну діяльність, направлену на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по проведенню мобілізаційних заходів на території Авангардівської територіальної громади Одеського району Одеської області, а саме вчинивши блокування законної діяльності зазначеного військового формування, пошкодження службового транспортного засобу та погрози нанесення тілесних ушкоджень військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зокрема, в період з 06 год. 36 хв. по 06 год. 42 хв. 30.10.2025 (більш точний час слідством не встановлено) Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), ОСОБА_4 спільно з групою невстановлених осіб, без попередньою змови, переслідуючи вищевказані мету та цілі, намагаючись примусити військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 вийти з транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC» на вулицю, нанесли удари по зазначеному транспортному засобу. Зокрема, Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), отримавши від невстановленої слідством особи, предмет схожий на автомобільну гумову шину, кинув її в кузов транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», де перебувала група військовослужбовців під командуванням ОСОБА_9 . В свою чергу, Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), тримаючи в руках предмет схожий на палицю завдавав удари по кузову, склу та фарах зазначеного транспортного засобу. Натомість, ОСОБА_4 , підшукавши каміння навколо місця події, кидав дане каміння у задні вікна транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», чим спричинив їх подальше знищення. Внаслідок, зазначених дій Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) та ОСОБА_4 пошкоджено відповідні складові частини транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», де перебувала група військовослужбовців під командуванням ОСОБА_9 . В той же час, необхідно відзначити морально-психологічний стан військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебуваючи у транспортному засобі марки «RENAULT» модель «TRAFFIC», який багаторазово піддавався ударам Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) та ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб, маючи бойовий досвід під час відбиття збройної агресії рф проти України, маючи численні бойові поранення та втрати кінцівок, стійко витримали злочинні посягання нападників та не велись на провокації вказаних осіб.

В подальшому, в період з 06 год. 42 хв. по 07 год. 05 хв. 30.10.2025 Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) та ОСОБА_4 спільно з групою невстановлених осіб, без попередньої змови, переслідуючи вищевказані мету та цілі, намагаючись примусити військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 вийти з транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC» на вулицю, здійснили перевертання зазначеного транспортного засобу, внаслідок чого автомобіль перевернувся на бік разом з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 під командування ОСОБА_9 . Перевернувши вказаний транспортний засіб Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) продовжив наносити удари по ньому палицею, завдаючи пошкодження лобовому склу, фарам автомобіля, а Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) наносив удари ногами по даху перевернутого транспортного засобу. Надалі, з задніх дверей транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFFIC» невстановлені особи почали витягати військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 . Невстановлена група свідомих громадян, побачивши бойові поранення військовослужбовців, стала на їх захист, намагаючись їх деблокувати та звільнити, під час чого вступила в конфлікт з нападниками. Витягнувши військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме сержанта ОСОБА_9 (старший групи), сержанта ОСОБА_10 , молодшого сержанта ОСОБА_11 , молодшого сержанта ОСОБА_12 , молодшого сержанта ОСОБА_13 , старшого солдата ОСОБА_14 , старшого сержанта ОСОБА_15 , невстановлені слідством особи почали наносити удари ногами, руками, невідомими предметами по військовослужбовцям в ділянку голови, тулуба, рук та ніг. Під час даного побиття військовослужбовців, Особа 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особа 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України) та ОСОБА_4 здійснювали їх блокування, позбавляючи можливості військовослужбовцям залишити місце події та прийти їм на допомогу інших громадян, які стали на їх бік. Внаслідок протиправних дій Особи 4 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000012 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), Особи 5 (матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №22026160000000009 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України), ОСОБА_4 та невстановлених осіб, які не перебували у попередній змові між собою, військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 завдано численних побоїв.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі групи осіб? своїми умисними діями перешкоджав законній діяльності військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_4 .

?У зв`язку з викладеними фактичними обставинами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч.?1 ст.?114-1? КК України – перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене групою осіб.

Позиція обвинуваченого, сторони захисту, та прокурора у судовому засіданні .

В судовому засіданні обвинувачений? ОСОБА_4 , свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28,? ч.1 ст.114-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив що визнає всі обставини викладені в обвинувальному акті.

Крім повного визнання вини обвинуваченого? його причетність до вищевказаного злочину, та обставини кримінального провадження встановлені шляхом дослідження судом письмових доказів: вимоги від 15.01.2026 року, довідки №328-200012026/51210, копії паспорта обвинуваченого, листа від 28.12.2025 року, №65/16/6812, постанови управління служби безпеки України в Одеській області про визнання предметів речовими доказами та подальше їх зберігання від 05.12.2025 року, ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 05.12.2025 року, у справі №523/23067/25, досудової доповіді складеної Пересипським районним відділом, філії Державної установи “Центр Пробації” в Одеській області Міністерства Юстиції України, листом командира військової частини, НОМЕР_2 , платіжної інструкції від 02.06.2026 року.

Відтак обвинувачений? ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред`явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності його позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Заслухавши пояснення учасників процесу та з урахуванням того, що вони не заперечують про визнання не доцільності дослідження доказів щодо обставини, які ні хто не оспорює, при цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зазначений зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності його позиції, в зв`язку з цим суд вважає можливим розглянути кримінальне провадження відповідно до ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності його позиції, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, суд встановив, що вони є взаємоузгодженими, достатніми, належними та допустимими, логічно доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, а саме перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період вчинене групою осіб, доведена поза розумним сумнівом.

Щодо призначення покарання.

У судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 3 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

У судових дебатах сторона захисту та обвинувачений просили визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 3 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Суд призначаючи, покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення враховує, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має не меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення , має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення , особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, наслідки кримінального правопорушення.

Конституційний суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності при вирішенні питання відповідності покарання вчиненому злочину, зазначив, що справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість; це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина; при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину; призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, обвинуваченого що виразилось у його негативному ставленні до вчиненого кримінального правопорушення проти Збройних Сил України та інших військових формувань, а також його подальших діях щодо підтримки Збройних Сил України яке виразилось у перерахуванню ним грошових коштів в сумі 40000 грн на рахунок ЗСУ в якості благодійного внеску, що підтверджено відповідною квитанцією.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання обвинуваченого, та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Також при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки на території України.

Необхідно також зазначити що вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, судом врахована досудова доповідь державної установи Пересипського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що додатково характеризує обвинуваченого, відповідно до якої результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства були оцінені – низьким рівнем, що свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Також, згідно досудової доповіді встановлено, що враховуючи інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, рівень ризику небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Проблемних питань особистості обвинуваченого та його життєдіяльності, на які повинні бути спрямовані заходи впливу, не встановлено.

У вказаній судовій доповіді також рекомендовано у разі прийняття рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. (Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2019 року, справа №489/4885/16-к).

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що достатнім та необхідним для досягнення мети передбаченої статтями 50, 65 КК України, буде призначення покарання, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме те, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, тобто висловив щирий жаль з приводу вчинених злочинів та осуд своєї поведінки, перерахував добровільно кошти на потреби ЗСУ та дані про особу обвинуваченого у своїй сукупності, дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від призначеного покарання з іспитовим строком, із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та для попередження вчинення ОСОБА_4 нових злочинів.

Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого, покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також покласти на обвинуваченого обов`язок передбачений ч.3 ст.76 КК України виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На думку суду призначене покарання є співмірним, відповідатиме принципу пропорційності та індивідуалізації (оскільки враховує особу обвинуваченого, його суб`єктивне ставлення до вчиненого правопорушення, мотив, мету, а також спрямоване на виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень).

Щодо запобіжного заходу.

Оскільки суд прийшов до висновку, що обвинуваченому можливо призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України без його реального відбуття, то відповідно обвинуваченому необхідно змінити обраний? запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Щодо скасування арештів та застосування спецконфіскації.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді? Пересипського районного суду м. Одеси від 05.12.2025 року, у справі №523/23067/25,

Речові докази - мобільний телефон "Iphone 6s номер НОМЕР_3 ", куртку чорного кольору з биркою FSBN, штани сірого кольору Livergy, шапка сірого кольору, кросівки синього кольору Adidas - підлягають поверненню власникові.

Цивільний позов по справі не заявлявся, судові витрати відсутні. відсутній.

Керуючись ст.368, 369-371, 373-376, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 114-1 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою в ДП «Одеський слідчий ізолятор» змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, до набрання вироком законної сили, а після набрання - скасувати.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду;

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді? Пересипського районного суду м. Одеси від 05.12.2025 року, у справі №523/23067/25.

Речові докази - мобільний телефон "Iphone 6s номер НОМЕР_3 ", куртку чорного кольору з биркою FSBN, штани сірого кольору Livergy, шапка сірого кольору, кросівки синього кольору Adidas - підлягають поверненню власникові.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу через Овідіопольський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1 ? ? ?