Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №192/3344/25 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/3344/25

Провадження № 2/192/693/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О. О.

за участю: секретаря судового засідання – Бондаренко В. А.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

відповідачки – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу удаваним та застосування наслідків удаваного правочину,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки про визнання договору купівлі-продажу удаваним та застосування наслідків удаваного правочину, і просила суд визнати укладений 13 грудня 2018 року нею з відповідачкою договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 за вказаною в ньому ціною в розмірі 49000 грн. 00 коп. удаваним, тобто укладеним обома сторонами виключно для приховування насправді укладеного ними договору купівлі-продажу вказаного будинку з надвірними будівлями та спорудами за ціною 250000 грн. 00 коп. Застосувати передбачені ст. 235 ЦК України правові наслідки удаваного договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , за вказаною в ньому ціною в розмірі 49000 грн. 00 коп., встановивши шляхом зміни правовідношень факт наявності між нею та відповідачкою тих договірних правовідношень, що виникли в результаті насправді укладеного, прихованого та повністю виконаного сторонами 13 грудня 2018 року договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 за ціною в розмірі 250000 грн. 00 коп.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 13 грудня 2018 року вона та ОСОБА_3 уклали з відповідачкою ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно якого кожний з них придбав у відповідачки по 1/2 частці житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом.

Вона, ОСОБА_3 разом з відповідачкою за домовленістю визначили ціну вказаного будинку з надвірними будівлями та спорудами в розмірі 250000 грн. 00 коп., що на час укладення договору становило еквівалент 9000 доларів США.

Оскільки відповідачка в день укладення договору заперечила здійснення розрахунку за нерухомість в безготівковій формі, відповідачкою було запропоновано вказати в договорі, що вона продає будинок за 49000 грн. 00 коп., а також напише розписку, що вона в рахунок повної оплати вказаного будинку отримала 250000 грн. 00 коп. і жодних претензій ні до неї, ні до ОСОБА_3 немає.

Враховуючи, що будинок їй дуже сподобався, вона погодилась на пропозицію відповідачки про укладення удаваного договору купівлі-продажу із зменшенням фактичної ціни будинку в п`ять разів з 250000 грн. 00 коп. до 49000 грн. 00 коп., за умови, що відповідачка власним коштом доплатить обов`язкові платежі у встановленому законом розмірі.

13 грудня 2018 року іона особисто перед підписанням договору в рахунок оплати вказаного договору особисто передала відповідачці готівкою 250000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідачка в межах строку позовної давності має можливість пред`явити до суду позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, тому вона вимушена подати позов про визнання зазначеного договору купівлі-продажу удаваним в частині визначення ціни договору і застосування наслідків удаваності правочину.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, також пояснила суду, що іншою підставою звернення до суду з позовом є те, що інший співвласник будинку – ОСОБА_3 також може послатись на ціну договору, яка зазначена в договорі з метою зменшення вартості будинку при його поділі, або при визначені грошової компенсації їй за її частину будинку.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала з підстав викладених у відзиві на позов, також пояснила суду, що дійсно вона при укладені договору настояла на визначені ціни договору в розмірі 49000 грн. 00 коп., оскільки проведення розрахунку в безготівковій формі було неприйнятним для неї на той час, але вона отримала від позивачки за будинок 250000 грн. 00 коп.

27 січня 2026 року відповідачка подала відзив, в якому позов визнала та просила ухвалити рішення суду в порядку ст. 206 ЦПК України, зазначила, що будинок АДРЕСА_1 вона успадкувала і продала позивачці за 250000 грн. 00 коп., і саме вона поставила умову позивачці та ОСОБА_3 про визначення ціни в договорі на рівні 49000 грн. 00 коп., а на отримання повної суми за договором видала розписку (а. с. 49-55).

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року відмовлено в прийнятті визнання позову відповідачкою (а. с. 88-89).

Суд заслухавши сторони, з`ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 13 грудня 2018 року, ОСОБА_2 , як продавець продала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як покупці купили по 1/2 часток кожний, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 (а. с. 19-20).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Нестеровою Т. В. та зареєстровано в реєстрі за №755.

Згідно п. 4 договору продаж вчинено за 49000 грн. 00 коп., які покупці передали повністю до підписання договору продавцю ОСОБА_2 .

Відповідно до розписки від 13 грудня 2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 250000 грн. 00 коп., що є еквівалентом 9000 доларів США за проданий нею будинок, який дістався їй у спадок від батька за адресою: АДРЕСА_1 . Кошти отримано повністю. За домовленістю сторін сплата податків і зборів в договорі купівлі-продажу прописано порівну але належні обов`язкові платежі на користь держави покупця буде сплачено за рахунок продавця (а. с. 21).

Також встановлено в судовому засіданні і не оспорюється сторонами право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент розгляду справи.

Тобто судом встановлено, що між сторонами випливають обставини, щодо правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Окрім цього судом визначено, що до вказаних правовідносин між сторонами підлягають застосуванню такі правові норми.

Згідно ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 235 ЦК України - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд раніше висновував, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків. Єдиним правовим наслідком кваліфікації правочину як удаваного є застосування до правовідносин, які виникли на його підставі, норм, що регулюють цей правочин (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 711/5843/20).

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК). За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином (див. постанову Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 576/564/21).

Верховний Суд повторює, що в практиці касаційного суду сформувався усталений підхід про те, що може існувати удаваність щодо виду правочину. Тобто якщо удаваний правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 346/2238/15-ц).

Верховний Суд підкреслює, що парламентом на рівні положень статті 235 ЦК передбачається удаваність щодо виду правочину; нормами ЦК не допускається такої правової конструкції як удаваність в частині умов правочину – Постанова Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №372/3100/23.

Як встановлено судом, позивачка просить визнати договір купівлі-продажу від 13 грудня 2018 року удаваним саме в частині умов правочину – його ціни, тому з врахуванням підходу який сформував Верховний Суд в своїй сталій практиці, суд вважає. що така вимога позивачки не ґрунтується на нормах матеріального права і тому задоволенню не підлягає.

Судом під час розгляду достовірно встановлено, що сторони при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна вчинили купівлю-продаж нерухомого майна і жодним чином не приховували будь-який інший правочин при вчиненні даного правочину.

У зв`язку з чим суд вважає, що підстав для визнання правочину купівлі-продажу укладеного 13 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 удаваним немає, і тому в задоволені вимоги позивачки про визнання такого договору удаваним слід відмовити.

Оскільки судом відмовляється в задоволені вимоги про визнання договору купівлі-продажу удаваним, тому немає підстав і для застосування наслідків удаваного правочину, у зв`язку з чим в задоволені такої вимоги позивачки також слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, слід покласти на позивачку.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 202, 203, 235 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 про визнання договору купівлі-продажу удаваним та застосування наслідків удаваного правочину – відмовити.

Судові витрати по справі покласти на ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року.

Головуючий: суддя Стрельников О. О.