Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №204/12106/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/12106/25

Провадження № 2/204/1097/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача в режимі відеоконференції Левковської К.Ю.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просить (з урахуванням уточнення) стягнути з відповідача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше за 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років – у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 27.11.2013 Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра у справі № 204/2126/18 було постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхньої малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. На цей час дитина сторін досягла повноліття, однак продовжує навчання за денною формою, є студенткою Факультету технології матеріалів та текстильного дизайну Лодзинської політехніки (Республіка Польща, м. Лодзь) та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. На підтвердження факту навчання надано довідку Лодзинської політехніки від 20.10.2025 № WIMT/Stud/69/2025/26/SID (номер альбому: НОМЕР_4 ), переклад якої з польської мови на українську виконано 06.11.2025 перекладачкою ОСОБА_7 та засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Аршавою І. О. (зареєстровано в реєстрі за № 4170). Оскільки донька сторін навчається на денній формі за кордоном, вона не має змоги працевлаштуватися й самостійно забезпечувати свої життєві та соціальні потреби. Крім того, у зв`язку з навчанням ОСОБА_4 винаймає житло в м. Лодзь, що підтверджується копією договору найму від 11.01.2025. Усі витрати на оплату проживання, харчування та інші життєві потреби доньки повністю несе позивачка ОСОБА_2 . При цьому відповідач покладений на нього обов`язок щодо належного утримання дитини до її повноліття не виконував, а наразі жодної фінансової допомоги на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не надає. Самостійне забезпечення навчання та проживання дитини за кордоном становить для позивачки значне фінансове навантаження. Згідно з наявною у позивачки інформацією, відповідач на теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, має регулярний дохід, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці.

Третьою особою надано до суду пояснення, відповідно до яких вказано наступне. Повнолітня донька сторін — ОСОБА_4 позовні вимоги своєї матері ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі та пояснила, що наразі вона навчається у вищому навчальному закладі Республіки Польща за денною формою навчання. У зв`язку з високою інтенсивністю навчального процесу за кордоном вона позбавлена можливості працевлаштуватися та самостійно отримувати дохід. Оскільки навчання проходить в іншій державі, вона вимушена орендувати житло, витрати на оплату якого, а також на харчування, проїзд та інші повсякденні життєві потреби повністю забезпечуються її матір`ю — ОСОБА_2 . Також ОСОБА_4 зазначила, що з батьком — ОСОБА_3 у неї тривалий час існували виключно холодні стосунки, оскільки останній проживає окремо, її життям не цікавився та жодної матеріальної чи моральної підтримки не надавав. Тільки після того, як відповідачу стало відомо про відкриття провадження у цій судовій справі, він почав епізодично телефонувати та двічі перерахував грошові кошти. Проте зазначені виплати не мають ознак стабільного щомісячного забезпечення та систематичного характеру утримання. Донька сторін наголосила, що з огляду на проживання й навчання за кордоном вона дійсно потребує регулярної та суттєвої матеріальної допомоги, яку матері самостійно забезпечувати складно, у зв`язку з чим просила позов задовольнити для забезпечення її належних умов проживання на період навчання.

Відповідачем подано до суду заперечення (відзив), відповідно до яких вказано наступне. Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, заперечував у повному обсязі, вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. У надісланому відзиві відповідач зазначив, що їхня спільна повнолітня донька ОСОБА_4 не перебуває на повному утриманні матері, оскільки на цей час батько стабільно надає дитині матеріальну допомогу. Крім того, відповідач вказав, що повнолітня донька фактично не проживає сумісно з позивачкою, оскільки навчається і мешкає на території Республіки Польща, тоді як позивачка проживає в Україні. Посилаючись на норми статті 19 Конституції України та судову практику Верховного Суду, відповідач стверджує про відсутність правових підстав для примусового стягнення коштів. Також ОСОБА_3 звернув увагу суду на те, що він є військовозобов`язаним і наразі проходить військову службу в зоні ведення бойових дій, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_5 (форма 5) від 28.12.2025. Через перебування в районі бойових дій відповідач позбавлений фізичної можливості надати суду інші додаткові письмові докази на підтвердження своїх заперечень, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову або витребувати необхідні відомості самостійно.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, заперечував у повному обсязі, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що твердження позивачки про відсутність фінансової допомоги з його боку є недостовірними та повністю спростовуються доданою до відзиву випискою з банківського рахунку за період з 01.09.2025 по 21.04.2026. Зокрема, відповідач зазначив, що регулярно й добровільно надає матеріальну допомогу безпосередньо на особистий картковий рахунок доньки ОСОБА_4 № НОМЕР_6 ___1099, а саме: 30.12.2025 перераховано 7 000 грн.; 31.12.2025 — 30 000 грн.; 13.01.2026 — 5 000 грн.; 25.01.2026 — 20 000 грн.; 26.01.2026 — 20 000 грн.; 09.02.2026 — 5 000 грн.; 10.02.2026 — 10 000 грн.; 28.02.2026 — 20 000 грн.; 23.03.2026 — 20 000 грн. Всього за вказаний період 2026 року відповідачем було добровільно виплачено доньці кошти на загальну суму 117 000 грн. При цьому позивачкою не надано доказів того, на які саме потреби були витрачені зазначені суми. На думку відповідача, цим повністю спростовується факт перебування повнолітньої дитини на виключному утриманні матері. Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на те, що повнолітня донька сторін понад шість років проживає в Республіці Польща окремо від матері, яка мешкає в Україні, що робить вимогу про стягнення аліментів на користь позивачки безпідставною. Також відповідач указав на відсутність належних та допустимих доказів самостійного утримання дитини позивачкою. Доданий до позову договір найму житла від 11.01.2025 складений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу українською мовою, у зв`язку з чим він не може бути врахований судом як доказ. У матеріалах справи також відсутні будь-які банківські квитанції або інші документи, які б підтверджували, що саме ОСОБА_2 оплачує оренду житла чи забезпечує інші матеріальні потреби доньки. Додатково відповідач зазначив, що позивачкою не доведено реальної потреби доньки у матеріальній допомозі. У Республіці Польща діють державні програми підтримки та фінансової допомоги для українських студентів і біженців у межах тимчасового захисту, що триває до 4 березня 2026 року з можливістю отримання соціальних чи ректорських стипендій та інших виплат залежно від матеріального становища й успішності. З огляду на вищезазначене, добровільне виконання відповідачем батьківських обов`язків та відсутність доказів скрутного матеріального становища дитини, ОСОБА_3 просив суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. У поданій відповіді на відзив позивачка ОСОБА_2 заперечувала проти доводів відповідача, вважаючи їх недобросовісними, спрямованими на затягування судового процесу та уникнення батьківського обов`язку щодо утримання повнолітньої доньки. Позивачка зазначила, що твердження ОСОБА_3 про неотримання ним копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження не відповідають дійсності, оскільки одразу після відкриття провадження між сторонами велися телефонні перемовини щодо укладення нотаріального договору про сплату аліментів, які не призвели до досягнення згоди. Крім того, заперечення та довідку про проходження служби відповідач самостійно надав суду ще 14.03.2026, тоді як договір із адвокатом уклав лише 21.04.2026. Щодо добровільного утримання дитини позивачка вказала, що позов у цій справі було подано 12.11.2025, а провадження відкрито 18.11.2025. Натомість надані відповідачем докази фінансових переказів свідчать, що перша виплата на картку доньки відбулася лише 30.12.2025, тобто після звернення до суду. Позивачка наголосила, що самостійно виховує та утримує доньку з дворічного віку. Раніше ухвалене судове рішення у справі № 204/2126/18 про стягнення аліментів до повноліття дитини відповідач не виконував. На підтвердження цього позивачка надала докази того, що лише 18.12.2025, після блокування рахунків відповідача в межах виконавчого провадження № 60461180, Першим Правобережним відділом ДВС було примусово стягнуто та зараховано на її користь заборгованість за минулі роки в розмірі 90 316,00 грн. На думку позивачки, епізодичні перекази відповідача в період з грудня 2025 року по березень 2026 року є лише спробою створити видимість виконання обов`язків перед судом, яка припиниться після завершення судового процесу. Твердження відповідача про проживання доньки ОСОБА_4 у Республіці Польща протягом шести років позивачка також заперечила, пояснивши, що дитина перебувала за кордоном лише 6 місяців під час навчання у 8-му класі, після чого повернулася в Україну, де продовжувала дистанційне навчання та у 2024 році закінчила загальноосвітній заклад екстернатом. Наразі донька проживає за кордоном тимчасово і виключно у зв`язку з навчанням на денній формі у ВНЗ, тоді як її постійне місце реєстрації та проживання залишається разом із матір`ю в м. Дніпрі. Позивачка зазначила, що регулярна фінансова допомога надається доньці готівковим способом під час особистих візитів матері та бабусі (що підтверджується проїзними документами) задля уникнення невигідної конвертації валют та банківських лімітів, а стягнення аліментів у судовому порядку на рахунок доньки є найбільш оптимальним способом забезпечення її базових потреб. Позивачка додатково спростувала посилання відповідача на державну підтримку українських студентів у Польщі, зазначивши, що ОСОБА_4 не отримує жодних соціальних виплат чи стипендій після досягнення 18 років, а наданий договір найму підтверджує проживання дитини на платній основі. Також позивачка спростувала твердження відповідача про перебування на його утриманні інших осіб. Зокрема, надана відповідачем довідка МСЕК серії 12 ААГ № 553028 щодо інвалідності його брата ОСОБА_8 була дійсною лише до 01.08.2024, а доказів продовження строку інвалідності, факту опікунства чи спільного проживання надано не було. Стосовно проживання з громадянкою ОСОБА_9 позивачка вказала, що згідно з рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/425/19 з відповідача на користь указаної особи примусово стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 3 500 грн. щомісяця. Твердження відповідача про витрати на військове спорядження позивачка вважає недоведеними, оскільки він проходить службу за мобілізацією, а наявність у нього фінансової спроможності сплачувати аліменти підтверджується самими фактами здійснених ним раніше переказів. На підставі викладеного позивачка просила суд долучити надані додаткові докази та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Третьою особою подано до суду пояснення, відповідно до яких вказано наступне. У поданих суду додаткових поясненнях повнолітньою донькою сторін — ОСОБА_4 повністю підтримала позицію позивачки ОСОБА_2 та підтвердила, що фінансове забезпечення її навчання, проживання, придбання продуктів харчування та засобів гігієни в Республіці Польща здійснюється виключно її матір`ю. Грошові кошти передаються їй матір`ю, а також бабусі — ОСОБА_10 , у готівковій формі під час особистих візитів до Польщі, що зумовлено уникненням значних комісій банківських установ та невигідних умов конвертації гривні у польські злоті при безготівкових розрахунках. ОСОБА_4 наголосила, що відповідач ухилявся від її виховання та матеріального забезпечення з раннього дитинства після розірвання шлюбу з матір`ю. Періодичні грошові перекази на її картковий рахунок батько почав здійснювати лише нещодавно — після того, як йому стало відомо про наявність цього судового спору. Оскільки такі виплати мають нерегулярний характер і виникли лише під час розгляду справи, повнолітня донька вважає за необхідне ухвалення судового рішення, яке забезпечить стабільність і обов`язковість її фінансового утримання з боку батька на період навчання, зважаючи на значний рівень витрат за кордоном. Крім того, ОСОБА_4 висловила згоду із клопотанням позивачки про зміну предмета позову щодо перерахування присуджених аліментів безпосередньо на її особистий рахунок, зазначивши, що це є найбільш ефективним способом її життєзабезпечення під час перебування на навчанні за кордоном. Також донька сторін звернулася до суду із процесуальною заявою (клопотанням), у якій вказала, що через зайнятість на денній формі навчання у вищому навчальному закладі вона позбавлена можливості прибути в судове засідання, у зв`язку з чим просила розглядати справу за її відсутності (без її участі) та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.

Представником відповідача подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких вказано наступне. У поданих суду запереченнях відповідач ОСОБА_3 в особі свого представника — адвоката Бур`янського А. В. — наполягав на повній відмові в задоволенні позову, додатково навівши такі правові та фактичні доводи: По-перше, представник відповідача зазначив про відсутність у позивачки ОСОБА_2 процесуального права на звернення до суду з цим позовом. Посилаючись на ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, захист наголосив, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається, на користь одного з батьків є факт їхнього спільного фактичного проживання. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 тривалий час фактично проживає та навчається в Республіці Польща, а позивачка — в Україні, сама лише реєстрація дитини за адресою матері не свідчить про їхнє спільне проживання, що робить вимоги позивачки безпідставними. По-друге, сторона відповідача зауважила, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного утримання доньки за власні кошти. Наявний у матеріалах справи договір найму житла від 11.01.2025 викладений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу українською мовою, а тому не може бути врахований судом. Крім того, матеріали справи не містять квитанцій або чеків про оплату оренди чи інших витрат дитини саме позивачкою. Долучені проїзні документи (залізничні квитки) підтверджують лише факт проїзду позивачки та особи на ім`я ОСОБА_11 , проте не доводять передачу готівкових коштів доньці та їхній розмір. Натомість факт добровільного надання матеріальної допомоги батьком у розмірі 117 000 грн за період 2026 року підтверджений банківською випискою та не заперечується самими сторонами. Також позивачкою не обґрунтовано щомісячний розмір витрат на дитину з огляду на її безкоштовне навчання. По-третє, представник відповідача спростував закиди щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_3 та затягування процесу. Захист підкреслив, що відповідач не отримував копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження від 18.11.2025 (суддя Самсонова В. В.), а відомості про справу № 204/12106/25 знайшов самостійно в Державному реєстрі судових рішень. Після укладення договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026, адвокат Бур`янський А. В. ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду лише 24.04.2026, що свідчить про поважність причин пропуску строків та добросовісність дій сторони відповідача. Додатково було зазначено, що відповідач безпосередньо перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 (довідка за формою 5 від 26.04.2026 № 4608), захищаючи країну, а відомості про його особисті витрати на військове спорядження, паливо та засоби РЕБ належать до інформації з обмеженим доступом і не підлягають розголошенню, у зв`язку з чим доводи позивачки про фінансову спроможність відповідача сплачувати додаткові суми є необґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала подану позовну заяву.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та пояснила, що повну суму, яку відповідач перерахував третій особі після подачі позову, назвати не може..

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 35).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студенткою Факультету технології матеріалів та текстильного дизайну Лодзинської політехніки (а.с. 7).

Крім того, у відповідача є ще одна дитина, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, згідно довідки Військової частини НОМЕР_7 від 26 квітня 2026 року №4608 вбачається, що солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі (а.с. 145).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 цього Кодексу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Судом встановлено, що ОСОБА_15 навчається на стаціонарі на 2 курсі. Навчання розпочато 01.10.2024 року та звершиться 30.09.2028 року.

Щодо заперечень відповідача про права позивачки на звернення до суду та доводів відповідача про окреме проживання дитини в Польщі, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Донька сторін зареєстрована разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Її перебування на території Республіки Польща має виключно тимчасовий характер і зумовлене виключно процесом навчання в університеті на денній формі, що не припиняє її правового та фактичного зв`язку з постійним місцем проживання разом із матір`ю. Крім того, сама повнолітня дитина, яка залучена до справи як третя особа, повністю підтримала позовні вимоги матері, підтвердила факт перебування на її утриманні та просила задовольнити позов із перерахуванням коштів на її особистий рахунок. За таких обставин, з урахуванням принципу диспозитивності та найкращих інтересів дитини, процесуальний статус позивачки не є перешкодою для захисту права студента на отримання утримання від обох батьків.

Суд бере до уваги, що відповідач перерахував доньці 117 000 грн. у 2026 році. Проте, суд вбачає, що ці виплати розпочалися лише після подачі позову до суду (листопад 2025 року). Суд зазначає, що наявність судового рішення є єдиною належною гарантією стабільного та безперебійного забезпечення дитини-студента в майбутньому. Водночас наявність судового рішення не позбавляє відповідача права надавати доньці додаткову добровільну допомогу.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням належних та достовірних доказів, враховуючи принципи справедливості і розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, не менше за 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12 листопада 2025 року і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим і достатнім, а також таким, що суттєво не вплине на майновий стан відповідача.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 180-182, 183, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, не менше за 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову 12 листопада 2025 року і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце проживання (вказано в позові): АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Самсонова