Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №400/2919/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 р. № 400/2919/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності, що полягає у не внесенні до Єдиного державною реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних громадянина ОСОБА_1 , як особу, що досягла граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно громадянина ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, як особу, що досягла граничного віку перебування в запасі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що він не є призовником, військовозобов`язаним чи резервістом, оскільки в 2012 році військовим комісаріатом був виключеним із військового обліку на підставі чинної у той час редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач вказує, що із електронного військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» йому стало відомо про надання статусу військовозобов`язаного, у зв`язку з чим Позивач 22.01.2026 р. звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відмову Відповідача у задоволенні вказаної вимоги (лист від 02.03.2026 № 537) Позивач вважає протиправною.

Ухвалою суду від 26.03.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

14.04.2026 р. Відповідачем надано відзив на позовну заяву, дії ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснені в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства України. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 08.10.1985 р. ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_3 , 12.10.1985 р. Позивач призваний на дійсну військову службу та направлений до військової частини.

Відповідно до військово-облікового документу, сформованого 18.12.2025 у застосунку «Резерв+» Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ), звання – сержант, відстрочка - відсутня.

22.01.2026 р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки він не є ні призовником, ні військовозобов`язаним, ні резервістом, так як є особою, що 18 серпня 2012 року досягла 45-річного віку, у зв`язку з чим на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції за станом на 15.08.2012 була виключеною з військового обліку.

Листом від 02.03.2026 року № 537 Відповідач відмовив у задоволенні заяви Позивача, зазначивши, зокрема, що відповідно до змін внесених в Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу (поточна редакція) ОСОБА_1 було поновлено на військовому обліку. Підстави для виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №2232-XII, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

Так, Позивач вважає, що ще станом на 18.08.2012 у районному військовому комісаріаті він, як військовозобов`язаний сержантського складу, у зв`язку з досягненням 45-річного віку був виключений з військового обліку.

За приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 18.08.2012) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 18.08.2012) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому частина 4 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 18.08.2012) визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. №1169-VII до 50 років, та Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22.07.2014 р. №1604-VII - до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII Позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60-річного віку).

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення Позивачем граничного віку перебування у запасі.

Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, суд вважає необґрунтованими посилання Позивача про порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі.

Таким чином, Позивач на законних підставах віднесений до категорії військовозобов`язаних, про що внесено дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законами №1169-VII та №1604-VII Позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до Позивача та спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульованого у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Так, Верховний Суд в означеній постанові дійшов висновку, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави. У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Додатково суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, Позивач вважає себе виключеним з військового обліку на підставі ч. 2 ст. 28, п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції станом на 15.08.2012 року, у зв`язку із чим, на його переконання, віднесення його Відповідачем до категорії військовозобов`язаних є протиправним та таким, що змінює його статус із виключеного з обліку на військовозобов`язаного.

Разом із тим, суд вказує на те, що Позивачем не надано суду доказів його виключення з обліку військовозобов`язаних, оскільки долучені Позивачем копії сторінок військового квитка серії НОМЕР_1 від 08.10.1985 р. не підтверджують факт виключення його у 2012 році з військового обліку, а отже, не відбулася зміна категорії Позивача як військовозобов`язаного, що виключає ознаку очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності Відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи Позивача про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 19, 72, 77, 90, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання внести інформацію стосовно виключення з військового обліку – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 08.06.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська