Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №320/65074/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ №320/65074/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні (перерахунку) пенсії в разі втрати годувальника з 11.08.2025 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником ОСОБА_3 в сумі 161,40 крб.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 11.08.2025 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником ОСОБА_3 в сумі 161,40 крб. без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів з 11.08.2025, з 01.01.2026.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника на неповнолітнього утриманця ОСОБА_4 з 11.08.2025 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником ОСОБА_3 в сумі 161,40 крб. без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів з 11.08.2025, з 01.01.2026.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що її чоловік ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особою з інвалідністю внаслідок війни І групи та отримував пенсію відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №320/3353/19 встановлено право ОСОБА_3 на обчислення пенсії із заробітної плати 161,40 крб, одержаної за роботу в зоні відчуження. Подальшими судовими рішеннями підтверджено право на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів.

Після смерті чоловіка 10.08.2025 позивачка звернулася за призначенням пенсії у разі втрати годувальника за статтею 54 Закону №796-XII. Проте відповідач обчислив пенсію за статтею 59 Закону №796-XII у розмірі 9249,68 грн.

Позивачка вважає такі дії протиправними, оскільки пенсія має бути обчислена за статтею 54 Закону №796-XII, виходячи із заробітку померлого годувальника в зоні відчуження, встановленого судовим рішенням.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суд від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.06.2000 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 .

У шлюбі народився син — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на дату смерті батька був неповнолітнім.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1, мав І групу інвалідності, пов`язану з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

ОСОБА_3 перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримував пенсію відповідно до ст.54 Закону України №796-XII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №320/3353/19 було визнано протиправною відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії ОСОБА_3 , виходячи із заробітної плати в сумі 161,40 крб, одержаної за роботу в зоні відчуження за 18.05.1986. Вказаним рішенням пенсійний орган зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_3 з 27.04.2018 пенсію, виходячи із зазначеного заробітку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №320/11942/20 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_3 з 27.04.2018 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі №320/11942/20 роз`яснено, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №320/11942/20 підлягає виплаті сума нарахованої пенсії з надбавками без обмеження її максимальним розміром.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №320/10934/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов`язано здійснити ОСОБА_3 з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії без обмеження індексації максимальним, граничним розміром та без обмеження пенсії максимальним розміром, а також з 01.01.2025 — без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.03.2024 ОСОБА_3 була нарахована пенсія в розмірі 89877,09 грн.

З 01.01.2025 до розміру пенсії ОСОБА_3 відповідачем було застосовано понижувальні коефіцієнти відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, унаслідок чого розмір пенсії з січня 2025 року становив 35430,91 грн. Протиправність такого підходу щодо померлого годувальника була предметом судової оцінки у справі №320/10934/25.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 18.09.2025 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 , пов`язане з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі відшкодування фактичних збитків, виходячи із заробітку померлого годувальника, одержаного за роботу в зоні відчуження.

Листом від 20.11.2025 №1000-0202-8/149268 відповідач повідомив, що позивачка перебуває на обліку та отримує пенсію у разі втрати годувальника з 11.08.2025, однак її розмір обчислено за правилами статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, із застосуванням коефіцієнта 2,28747. Станом на листопад 2025 року розмір такої пенсії становить 9249,68 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі втрати годувальника.

Правові засади соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII.

Відповідно до статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986– 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Цією ж статтею передбачено, що дружинам, чоловікам, які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, а в разі смерті пенсіонера — незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї — 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї — 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-XII визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Пунктом 1 Порядку №1210 передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986– 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Суд зазначає, що спір у цій справі виник не щодо самого права позивачки на отримання пенсії у разі втрати годувальника, оскільки відповідач таку пенсію призначив з 11.08.2025, а щодо способу її обчислення та розміру.

Відповідач обчислив пенсію позивачки відповідно до статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тоді як позивачка просить обчислити пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-XII — із заробітку померлого годувальника, одержаного за роботу в зоні відчуження, у сумі 161,40 крб.

Суд враховує, що ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, особою з інвалідністю І групи, а його пенсія за життя була призначена та виплачувалась відповідно до ст. 54 Закону №796-XII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №320/3353/19 було встановлено право ОСОБА_3 на обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати в сумі 161,40 крб, одержаної за роботу в зоні відчуження за 18.05.1986.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Обставини, встановлені цим рішенням, зокрема щодо заробітку померлого годувальника, одержаного за роботу в зоні відчуження, не можуть ігноруватися пенсійним органом при вирішенні питання про обчислення пенсії у разі втрати годувальника членам його сім`ї.

Доводи відповідача про те, що рішення суду у справі №320/3353/19 стосувалося виключно розрахунку пенсії ОСОБА_3 , суд оцінює критично.

Справді, зазначене рішення ухвалювалося щодо пенсійних прав ОСОБА_3 . Водночас предметом встановлення у тій справі був, зокрема, заробіток померлого годувальника, одержаний за роботу в зоні відчуження, який є юридично значимим фактом і для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за статтею 54 Закону №796-XII.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника є похідною від правового статусу та пенсійного забезпечення померлого годувальника. Тому при її обчисленні пенсійний орган повинен враховувати ті документи та судові рішення, що містяться в пенсійній справі померлого годувальника і визначають порядок обчислення його пенсії.

Стаття 54 Закону №796-XII прямо передбачає можливість призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986– 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Отже, за наявності волевиявлення позивачки на призначення пенсії саме за статтею 54 Закону №796-XII відповідач був зобов`язаний перевірити та застосувати документи, які містяться в пенсійній справі померлого годувальника, у тому числі дані щодо його заробітку за роботу в зоні відчуження, а також судові рішення, якими вже визначено правомірний порядок обчислення його пенсії.

Натомість відповідач обчислив пенсію позивачки за правилами статті 59 Закону №796-XII, без належного обґрунтування незастосування статті 54 Закону №796-XII та без урахування судових рішень, ухвалених щодо пенсії померлого годувальника.

Такий підхід відповідача призвів до істотного зменшення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника та порушив право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №320/11942/20 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Ухвалою цього ж суду від 28.07.2022 роз`яснено, що при виконанні зазначеного рішення підлягає виплаті сума нарахованої пенсії з надбавками без обмеження її максимальним розміром.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №320/10934/25 було зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Відтак розмір пенсії померлого годувальника, який підлягає врахуванню при визначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має визначатися без обмеження максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів, оскільки протилежне суперечило б принципу обов`язковості судового рішення та фактично нівелювало б наслідки судового захисту, наданого померлому годувальнику.

Суд також бере до уваги рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, яким визнано неконституційними приписи законодавства щодо обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII.

Отже, при обчисленні пенсії у разі втрати годувальника позивачці та неповнолітньому утриманцю відповідач не мав правових підстав застосовувати обмеження пенсії максимальним розміром або понижувальні коефіцієнти, які призводять до фактичного зменшення пенсії, обчисленої за статтею 54 Закону №796-XII.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності незастосування статті 54 Закону №796-XII при обчисленні пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника, не спростував юридичного значення судового рішення у справі №320/3353/19 щодо заробітку померлого годувальника за роботу в зоні відчуження та не обґрунтував правомірності застосування статті 59 Закону №796-XII замість статті 54 Закону №796-XII.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні, перерахунку пенсії у разі втрати годувальника за статтею 54 Закону №796-XII, виходячи із заробітної плати померлого годувальника в сумі 161,40 крб, є протиправними.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка звернулася за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника у межах 12-місячного строку. Отже, пенсія підлягає призначенню з 11.08.2025.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі судом встановлено всі необхідні обставини для визначення належного способу обчислення пенсії: статус померлого годувальника як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, наявність у нього пенсії, обчисленої за статтею 54 Закону №796-XII із заробітку за роботу в зоні відчуження, наявність судового рішення, яким встановлено заробіток 161,40 крб, наявність права позивачки та неповнолітнього утриманця на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а також своєчасне звернення за її призначенням.

Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача призначити, перерахувати та виплатити пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII, виходячи із заробітної плати померлого годувальника, одержаної за роботу в зоні відчуження, у сумі 161,40 крб, без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів, з урахуванням раніше проведених виплат.

Оцінивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні (перерахунку) пенсії в разі втрати годувальника з 11.08.2025 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником ОСОБА_3 в сумі 161,40 крб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 11.08.2025 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником ОСОБА_3 в сумі 161,40 крб. без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів з 11.08.2025, з 01.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника на неповнолітнього утриманця ОСОБА_4 з 11.08.2025 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження померлим годувальником ОСОБА_3 в сумі 161,40 крб. без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів з 11.08.2025, з 01.01.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.