Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №320/63675/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року № 320/63675/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, Державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (далі – відповідач, Мін`юст), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області (далі – третя особа 1, Військова адміністрація), Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – третя особа 2, Державний реєстратор), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 31.10.2025 № 2950/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького р-ну Запорізької обл. Шаповалова О.Є. від 07.08.2024 № 74463198.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ відповідача не відповідає критеріям правомірності, тож підлягає скасуванню, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам, а також грубо порушує гарантоване статтею 41 Конституції України право власності.

Представник відповідача відзив на позов суду не подав, правову позицію щодо предмету позову письмово не висловив.

Представники третіх осіб письмової правової позиції щодо предмету позову суду не подали.

Розглянувши подані позивачем (його представником) документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка зазначила, що придбала на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2002 №1064 будинок площею 69 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , проте не здійснила реєстрацію права власності на нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому, у 2010 році, вона самочинно добудувала будинок за вказаною адресою і загальна площа нерухомого майна склала 210 кв.м., проте також не внесла дані про нього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Внаслідок воєнних дій під час повномасштабного вторгнення рф на території України, вказаний будинок було знищено, у зв`язку з чим 03.01.2024 позивачка подала повідомлення про знищене майно (через портал «Дія»).

Водночас враховуючи, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні дані про будинок площею 69 кв.м. та самочинно збудований будинок загальною площею 210 кв.м., то позивачка вчинила дії по внесенню відповідних даних до реєстру.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 07.08.2024, нерухоме майно – будинок, житловий з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1984067, площею 69 кв.м., житлова площа 50,8 кв.м., площа земельної ділянки 600 кв.м., вартістю 67394, зареєстроване 23.07.2003 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2002 № 1064.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 07.08.2024 нерухоме майно – житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2983685123100, площею 210 кв.м., житлова площа 50,8 кв.м., зареєстроване 05.08.2024 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2002 № 1064 та рішення органу місцевого самоврядування щодо об`єкта речового права № 535 від 25.11.2010, виданого Виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 11.08.2025, нерухоме майно – будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2983685123100, площею 210 кв.м., житлова площа 50,8 кв.м., зареєстроване 05.08.2024 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2002 № 1064 та рішення органу місцевого самоврядування щодо об`єкта речового права № 535 від 25.11.2010, виданого Виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області.

Рішенням про державну реєстрацію прав № 74463198 від 07.08.2024 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Шаповалов Олександр Євгенович, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 05.08.2024 за реєстраційним номером 62324545 та надані документи (договір купівлі-продажу від 12.04.2022 № 1064, рішення Виконавчого комітете Оріхівської міської ради Запорізької області від 25.11.2010 № 535), відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, вирішив провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно (2983685123100), а саме житловий будинок, загальною площею 210 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, судом в ході судового розгляду справи виявлено, що на копії рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області від 25.11.2010 № 535, яким за ОСОБА_1 узаконено будівлі загальною площею 210 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній відбиток підпису підписанта - міського голови М.І.Бережко, натомість наявний відбиток печатки секретаріату міськради.

Одночасно, з відкритих джерел судом встановлено, що М.І.Бережко обіймав посаду міського голови Оріхівської міської ради Запорізької області з 23.06.2006 по 31.10.2010, тобто станом на дату прийняття рішення від 25.11.2010 № 535, М.І.Бережко відповідну посаду не обіймав та підписати вказане рішення не міг юридично та фізично.

Водночас, зі змісту рішення Виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області від 25.11.2010 № 535 вбачається, що розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про узаконення самовільного будівництва, керуючись статтею 24 «Дозвіл на будівництво об`єктів містобудування», статтею 27 «Надання вихідних даних» Закону України «Про планування і забудову» від 20.04.2000 №1699-11, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет Оріхівської міської ради вирішив узаконити за ОСОБА_1 самовільно збудовані такі будівлі та споруди: прибудова літ. «А1» розміром 2,60 м х 0,70м х10,90м х 7,10м х 6,20м х 11,00м х 2,10м, загальною площею 141,0 кв.м, навіс для автомобіля літ. «Г» розміром 6,00х4,00, альтанка літ. «Д» розміром 3,00х3,00, на закріпленій домоволодінням земельній ділянці в м. Оріхів, вулиця Карла Лібкнехта буд. 6, згідно висновку КП «Імпульс» Пологівської районної ради № 106 від 20.10.2010 для подальшого виготовлення правової документації.

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами площею 210 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлено станом на 18.01.2022 (р/н ТІ01:4771-6508-2155-5221). До складу будівель включено житловий будинок 1990 року (загальна площа 69 кв.м.), прибудова, навіс для автомобіля та альтанка 2010 року (загальна площа 141 кв.м.).

Також в матеріалах справи міститься Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу р/н ТІ01:4771-6508-2155-5221 від 17.02.2024 (виготовлений станом на 18.01.2022) у формі Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у примітках якого зазначено, що внаслідок проведення поточної технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що загальна площа житлового будинку з прибудовою літ. «А,А1» складає 210,0 кв.м, житлова площа 50,8 кв.м.

Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області звернулась до Міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргою на рішення державного реєстратора та просила скасувати рішення державного реєстратора від 07.08.2024 №74463198 (далі - Скарга), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Шаповаловим Олександром Євгеновичем, виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Зі змісту Скарги вбачається, що ОСОБА_1 через Інтернет-портал «ДІЯ» 03.01.2024 подано повідомлення про знищене майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке внесено до реєстру пошкодженого та знищеного майна № IП-03.01.2024-21715.

Згідно із відомостями, які містились у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, станом на час подання вищевказаної заяви (03.01.2024), площа будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становила 69 квадратних метрів.

У подальшому, 17.02.2024, тобто вже після подання заяви про знищення об`єкту та підтверджуючих фотознімків, ФОП ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі – спірний об`єкт нерухомого майна) при цьому, збільшивши площу вказаного житлового будинку до 210 квадратних метрів.

Державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Шаповаловим О.Є. 05.08.2024 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 210 кв.м.

У зв`язку зі внесенням вказаних змін щодо нерухомого майна, ОСОБА_1 засобами Інтернет-порталу «ДІЯ» подано заяву № 3B-08.08.2024 -123716 від 08.08.2024 щодо надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 210 кв.м. (тип компенсації: грошова).

Враховуючи, що місто Оріхів, Пологівського району, Запорізької області знаходиться під постійними артилерійськими, ракетними обстрілами та авіаударами, як наслідок, у зв`язку з неможливістю здійснити обстеження знищеного об`єкта нерухомого майна через відсутність безпекової ситуації, відповідно до пункту 15 Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 №600 розгляд заяви ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 210 кв.м. зупинено до дати завершення активних бойових дій.

Разом з цим, під час опрацювання отриманих від ОСОБА_1 документів, а також матеріалів кримінального провадження № 42025082080000003 від 25.02.2025 за частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 190 КК України, у якому виконавчий комітет Оріхівської міської ради в особі начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Вініченка М.Д. визнано потерпілою стороною, з`ясовано що кримінальне провадження зареєстровано за фактом використання підробленого рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 25.11.2010 під час державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та проведеної 05.08.2024 державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а також використання цих документів для отримання державної компенсації за знищений житловий будинок, що містили завідомо недостовірні відомості щодо площі будинку.

Опрацюванням відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що за ОСОБА_1 державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Шаповаловим О.Є. 05.08.2024 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 210 квадратних метрів.

Підставами для реєстрації права власності стали договір купівлі-продажу №1064 від 12.04.2002 та рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області №535 від 25.11.2010, яким серед іншого ніби узаконено за ОСОБА_1 самовільно збудовані будівлі та споруди загальною площею 141 кв.м. на закріпленій домоволодінням земельній ділянці в АДРЕСА_2 . Рішення №535 від 25.11.2010 наче підписано Оріхівським міським головою Бережком М.І.

Водночас, згідно із архівними даним державного архіву в Запорізькій області, міською військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області встановлено, що 25.11.2010 засідань виконавчого комітету Оріхівської міської ради не відбувалось, що підтверджується описом справ постійного зберігання за 2008-2010 роки, які передані до Державного архіву Запорізької області. Рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради за порядковими номерами 491-560 приймались 20.08.2010, а не 25.11.2010.

Окрім того, долучене до реєстраційної справи № 2983685123100 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про узаконення самовільного будівництва від 25.11.2010 не містить підпису уповноваженої особи, зокрема, міського голови та замість відтиску печатки, має лише її ксерокопію. Більш того, у рішенні зазначено прізвище та ініціали міського голови - «М.І. Бережко», проте станом на 25.11.2010 посаду Оріхівського міського голови займав Герасименко С.М.

Внаслідок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі підробленого документу, первинна площа житлового будинку АДРЕСА_1 збільшилась з 69 кв.м до 210 кв.м.

У зв`язку з наведеними обставинами та враховуючи, що наданий для реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 документ у вигляді рішення № 535 від 20.11.2010 «Про узгодження самовільного будівництва» виконавчим комітетом Оріхівської міської ради не приймався, як наслідок містить недостовірну інформацію, наявні достатні підстави для скасування відповідної держаної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомості.

Також у Скарзі зазначено, що із матеріалів кримінального провадження встановлено, що реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Шаповаловим О.Є. не отримавши від ОСОБА_1 належних документів про прийняття його в експлуатацію (декларація готовності об`єкта до експлуатації) здійснив реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 210 квадратних метрів, всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухове майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Окрім того, реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Шаповаловим О.Є. не отримавши від ОСОБА_1 оригіналів документів, рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області № 535 від 25.11.2010, здійснено незаконну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджується документами, які долучені до реєстраційної справи №2983685123100.

Скарга була розглянута Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та за результатами розгляду Колегією складено висновок від 25.09.2024, яким рекомендовано скаргу задовольнити, а рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Шаповалова Олександра Євгеновича від 07.08.2024 № 74463198 визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень» та анулювано таке рішення.

На підставі зазначеного висновку Колегії, наказом Міністерства юстиції України від 31.10.2025 № 2950/5 «Про задоволення скарги», відповідно до пункту 1 частини першої статті 3, пункту 4 частини першої статті 24, підпунктів «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наказано відповідну скаргу задовольнити і визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Шаповалова Олександра Євгеновича від 07.08.2024 № 74463198.

Вважаючи такий наказ відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. від

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норм основного закону у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Зважаючи з викладені обставини справи та наявні докази, для формування висновку щодо правомірності/неправомірності спірного наказу, суду слід дослідити та оцінити доводи та докази, які покладені в основу його прийняття, а саме щодо правомірності здійснення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі поданих позивачкою документів - договору купівлі-продажу від 12.04.2002 № 1064 та рішення Виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області № 535 від 25.11.2010 (далі – рішення № 535).

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 376 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття рішення № 535) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачкою підтверджено, що спірний об`єкт нерухомого майна є самочинно збудованим нею та відомості про нього не вносились до державного реєстру нерухомого майна. Разом з тим, вважає спірний об`єкт нерухомого майна належним чином узаконеним рішенням № 535.

Зі змісту рішення № 535 вбачається, що воно прийнято керуючись статтями 24, 27 Закону України від 20.04.2000 №1699-ІІ «Про планування і забудову» (далі – Закон № 1699-ІІ) та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим, відповідно до статті 24 Закону № 1699-ІІ, замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

У разі якщо зазначені в заяві (клопотанні) наміри належать до переважного чи допустимих видів забудови відповідної території, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, встановлені місцевими правилами забудови населеного пункту.

У разі якщо наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації та видам використання території, встановленим місцевими правилами забудови, державними нормами, орган місцевого самоврядування протягом місяця з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику висновок щодо цієї невідповідності та рекомендації стосовно можливої зміни намірів забудови земельної ділянки.

У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта.

Замовник, який має наміри забудови, що не відповідають містобудівним умовам і обмеженням, встановленим для земельної ділянки, що перебуває у його власності або користуванні, може звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з додатковими пропозиціями та обґрунтуваннями цих намірів.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об`єкта (об`єктив) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.

Таким чином, стаття 24 Закону № 1699-ІІ фактично регулює порядок та умови отримання замовником містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Натомість вказана норма не регулює порядок узаконення самочинного будівництва місцевою радою.

У свою чергу, стаття 27 Закону № 1699-ІІ регулює порядок та умови одержання фізичною чи юридичною особою, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, вихідних даних для проектування об`єкта містобудування. Натомість вказана норма також не регулює порядок узаконення самочинного будівництва місцевою радою.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», на момент прийняття рішення № 535, лише наділяв виконавчі органи місцевих ради, повноваженнями у галузі будівництва, зокрема, в частині надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок (стаття 31). Положень щодо наділення виконавчих органів місцевих ради повноваженнями узаконення самочинного будівництва, вказаний закон не містить.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності суд доходить висновку, що виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області не мав повноважень для прийняття рішення від 25.11.2010 № 535.

Натомість статтями 28-1, 29, 30-1 Закону № 1699-ІІ встановлено, що для організації будівництва та підготовки будівельного майданчика до початку виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта замовник може отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт. Дозвіл на виконання підготовчих робіт надається Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.

Прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктив у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Таким чином, на момент прийняття рішення № 535, містобудівне законодавство встановлювало необхідність отримання дозволу на виконання підготовчих робіт, дозволу на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на підставі сертифікату відповідності, які видавалися інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Виходячи з наявних у справі доказів та доводів позивачки судом встановлено, що нею здійснено самочинне будівництво спірного об`єкта нерухомого майна, без отримання відповідних дозволів та без прийняття в експлуатацію відповідного об`єкта у визначеному законом порядку органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином суд визначає, що станом на 2010 рік виконавчий комітет міської ради не мав законного права самостійно приймати рішення про узаконення (визнання права власності) на об`єкти самочинного будівництва чи прибудови. У 2010 році головним уповноваженим органом, який мав право приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти та узаконювати добудови у передбачених законом випадках і спосіб, була Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи. Також, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно можливо було встановити за рішенням суду у встановленому законодавством порядку.

Разом з тим, позивачка не обрала жоден з наведених законних способів узаконення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, відповідно, рішення № 535 не можна вважати належним способом та підставою набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна та підставою для здійснення державної реєстрації за позивачкою права власності на нього.

Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952; у редакції, яка діяла на момент здійснення спірної реєстрації об`єкта нерухомого майна) закріплює, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі (частина перша статті 5).

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону(частина друга статті 5).

Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з сукупності таких двох підстав: з моменту його прийняття до експлуатації та з моменту державної реєстрації. Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

У даній справі позивачки не ввела спірний об`єкт нерухомого майна у встановленому порядку в експлуатацію. Разом з тим суд зазначає, що визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено (зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-82гс11).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952 державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону № 1952).

Згідно зі статтею 18 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідного до частини першої статті 20 Закону № 1952, заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Згідно з частинами першою, другою статті 22 Закону № 1952 документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

13-3) договору про передачу страхового портфеля;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

За приписами статті 24 Закону № 1952 підставами для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, є: поданні документів, що не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подання документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Оцінивши наявні у справі докази у взаємозв`язку з наведеними нормами, суд встановив, що Державний реєстратор здійснюючи державну реєстрацію права власності за позивачкою на спірний об`єкт нерухомого майна (рішення від 07.08.2024 № 74463198), порушив наведені вимоги Закону № 1952, оскільки позивачка не подала документу, визначеного статтею 27 Закону, що є підставою для державної реєстрації права власності, а також не перевірив законність узаконення самочинного будівництва спірного нерухомого майна, проігнорував відсутність на рішенні № 535 обов`язкових реквізитів, а саме підпису міського голови, а також не направив запиту до відповідної міської ради для уточнення інформації щодо прийнятого рішення № 535.

При цьому, як вже зазначено вище, судом встановлено, що станом на дату прийняття рішення від 25.11.2010 № 535, М.І. Бережко не обіймав міського голови Оріхівської міської ради Запорізької області та підписати вказане рішення не міг юридично та фізично. Також, станом на 2010 рік виконавчий комітет міської ради не мав законного права самостійно приймати рішення про узаконення (визнання права власності) на об`єкти самочинного будівництва чи прибудови.

Таким чином, здійснена Державним реєстратором державна реєстрація права власності за позивачкою на спірний об`єкт нерухомого майна (рішення від 07.08.2024 № 74463198) не відповідає критеріям правомірності, оскільки рішення № 535 не є документом, який підтверджує введення в експлуатацію спірного об`єкта нерухомого майна, що і було встановлено відповідачем, внаслідок чого прийнято оскаржуваний наказ від 31.10.2025 №2950/5.

Окрім того, у зв`язку з прийняттям Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» втратив чинність Закон № 1699-ІІ. При цьому була передбачена так звана «будівельна амністія», яка визначила, що прийняття в експлуатацію збудованих до 31.12.2009 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31.12.2012, здійснюється безоплатно інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктив за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, протягом 30 днів з дня подання заяви. Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Будівельна амністія діяла також на момент здійснення Державним реєстратором державної реєстрації права власності за позивачкою на спірний об`єкт нерухомого майна (рішення від 07.08.2024 № 74463198), проте позивачка відповідною законною процедурою узаконення відповідного об`єкту нерухомого майна не скористалась.

У свою чергу, відповідно до статей 6-8 Закону № 1952, Міністерство юстиції України та його територіальні органи входить до організаційної системи державної реєстрації прав становлять.

Міністерство юстиції України, окрім іншого, здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Територіальні органи Міністерства юстиції України в межах території, на якій вони здійснюють свою діяльність, зокрема розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав та приймають обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 37 Закону № 1952 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає, окрім іншого, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема, встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державног реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Виходячи з наведених норм, у взаємозв`язку зі встановленими обставинами та висновками у справі, суд доходить висновку, що відповідач в межах наданих йому повноважень прийняв правомірне рішення у формі спірного наказу від 31.10.2025 № 2950/5, тож відсутні підстави для його скасування.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.