Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №320/50892/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ №320/50892/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №2/4833 від 16 травня 2024 року про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 18.04.2024 по 01.05.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено позаплановий захід державного нагляду щодо дотримання законодавства у сфері захисту прав споживачів з питань, викладених у колективному зверненні громадян стосовно нарахувань за послуги централізованого опалення. За результатами перевірки складено акт від 01.05.2024 №1020-1 та винесено постанову від 16.05.2024 №2/4833 про накладення штрафу у розмірі 38 733,05 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки під час проведення перевірки посадові особи відповідача вийшли за межі предмета перевірки, визначеного направленням, та досліджували питання обслуговування і заміни вузла комерційного обліку теплової енергії, які не були предметом звернення споживачів. На думку позивача, саме ці обставини стали підставою для складання акта перевірки, припису та накладення штрафу. Крім того, позивач вказує, що постанова підписана виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, повноваження якого на прийняття такого рішення належним чином не підтверджені. У зв`язку з цим позивач просить визнати постанову №2/4833 від 16.05.2024 протиправною та скасувати її.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позапланова перевірка проведена на законних підставах відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України №303 та за наявності погодження Держпродспоживслужби України. Підставою для проведення перевірки стало колективне звернення мешканців будинку по вул. Василя Тютюнника, 5-А щодо правильності нарахувань за послуги теплопостачання. Відповідач вказує, що під час перевірки досліджувалися виключно питання, пов`язані з нарахуванням плати за теплову енергію. При цьому встановлено, що вузол комерційного обліку SHARKY-VMT №000691 тривалий час перебував у несправному стані, що безпосередньо впливало на правильність нарахувань споживачам. Отже, перевірка питання справності вузла обліку входила до предмета перевірки та не свідчить про вихід за її межі. Крім того, відповідач зазначає, що актом перевірки встановлено порушення пункту 21 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, пункту 18 Типового договору, частини другої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункту 5 частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». На підставі цих порушень правомірно винесено припис та постанову про накладення штрафу. Також відповідач вказує, що постанова №2/4833 прийнята уповноваженою особою, оскільки її підписано заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, який виконував обов`язки начальника та мав відповідні повноваження згідно з наказами Держпродспоживслужби та розподілом обов`язків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є суб`єктом господарювання, який надає послуги з постачання теплової енергії споживачам міста Києва.

01.04.2024 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшов лист Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із колективним зверненням мешканців багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, буд. 5-А. У зверненні порушувалося питання правильності нарахувань КП «Київтеплоенерго» за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії протягом опалювальних періодів 2019– 2023 років.

08.04.2024 Головне управління звернулося до Держпродспоживслужби України з листом №06.4/3645 щодо погодження проведення позапланового заходу державного нагляду стосовно КП «Київтеплоенерго».

10.04.2024 Держпродспоживслужбою України було погоджено проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо КП «Київтеплоенерго» на підставі колективного звернення громадян. Відповідне погодження доведено до відома Головного управління листом від 19.04.2024 №15.1.3-6/8111.

12.04.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ №1020 про проведення позапланового заходу державного нагляду та оформлено направлення №150-1020. Предметом перевірки визначено дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів з питань, викладених у колективному зверненні громадян щодо нарахування за послугу централізованого опалення.

30.04.2024 КП «Київтеплоенерго» надало пояснення щодо обставин, викладених у зверненні споживачів.

У період з 18.04.2024 по 01.05.2024 посадовими особами Головного управління проведено позапланову перевірку КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 83/53.

За результатами перевірки 01.05.2024 складено акт №1020-1. В акті зазначено, що КП «Київтеплоенерго» не забезпечило належне обслуговування та заміну вузла комерційного обліку теплової енергії, не здійснило його ремонт або заміну після виходу з ладу, чим порушило пункт 21 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, пункт 18 Типового договору, частину другу статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункт 5 частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, перевіркою встановлено, що вузол комерційного обліку SHARKY-VMT №000691, який обслуговував будинок №5-А та частину квартир будинку №5 по вул. Василя Тютюнника, перебував у несправному стані, а його працездатність не була відновлена та заміна не проведена.

07.05.2024 Головним управлінням винесено припис №72, яким КП «Київтеплоенерго» зобов`язано до початку опалювального сезону 2024/2025 років відновити працездатність вузла комерційного обліку або здійснити його заміну та прийняття на комерційний облік.

16.05.2024 виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято постанову №2/4833 про накладення на КП «Київтеплоенерго» штрафу в сумі 38 733,05 грн за порушення законодавства про захист прав споживачів.

22.05.2024 зазначена постанова надійшла на адресу КП «Київтеплоенерго». Позивач не погодився з її змістом та вважав, що перевірка проведена з порушенням вимог статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки відповідач вийшов за межі предмета перевірки. Також позивач поставив під сумнів повноваження особи, яка підписала постанову.

06.06.2024 КП «Київтеплоенерго» сплатило суму штрафу відповідно до платіжної інструкції №19998, однак надалі звернулося до суду з позовом про визнання постанови №2/4833 протиправною та її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

За визначенням, що міститься в абз. 2 ст. 1 цього Закон №877: державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до статті 2 Закону №877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною четвертою статті 4 Закону №877 визначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (частина третя статті Закону №877-V).

Згідно з частинами першої та другої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини третьої та п`ятої статті 7 Закону №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Частиною 6 статті 7 цього ж Закону № 877 передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частина 7 статті 7 Закону № 877 визначає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Так, у зв`язку із введенням з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану», пунктом 1 якої вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Разом з тим, 08 березня 2024 року постанову Кабінету Міністрів України №303 доповнено пунктом 41, відповідно до якого протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, захисту прав споживачів та метрологічного нагляду у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються за рішенням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Частиною 2 ст. 16 України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що посадові особи, уповноважені на проведення перевірок та складання актів, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах метрологічного нагляду та державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, (далі - також Положення 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику, зокрема, у сфері здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів: перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 7 Положення 667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

З огляду на матеріали справи, оскаржувана постанова Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві №2/4833 від 16.05.2024 прийнята на підставі висновків позапланового заходу державного нагляду (контролю), результати якого оформлені актом від 01.05.2024 №1020-1.

Як встановлено судом, зазначена перевірка проведена Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві на підставі наказу від 12.04.2024 №1020 та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 12.04.2024 №150-1020 за зверненням мешканців багатоквартирного будинку щодо дотримання КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» законодавства у сфері захисту прав споживачів під час нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії.

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) стало колективне звернення мешканців багатоквартирного будинку за адресою: вул. Василя Тютюнника, 5-А у м. Києві щодо правильності нарахування КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» плати за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії.

На підставі погодження Держпродспоживслужби України від 10.04.2024 №15.1.2-4/7328, наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 12.04.2024 №1020 та направлення на проведення заходу від 12.04.2024 №150-1020 відповідачем проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 01.05.2024 №1020-1.

Оцінюючи доводи позивача щодо виходу контролюючого органу за межі предмета перевірки, суд зазначає, що предметом здійснення заходу визначено дотримання законодавства у сфері захисту прав споживачів з питань, викладених у колективному зверненні громадян, а саме правильність нарахувань за послугу централізованого опалення.

Разом із тим, встановлення причин формування таких нарахувань, у тому числі перевірка стану та функціонування вузла комерційного обліку теплової енергії, безпосередньо пов`язане із предметом звернення споживачів та необхідне для перевірки обґрунтованості нарахувань за теплову енергію.

Матеріалами справи підтверджується, що у зверненні споживачів містилися посилання на несправність засобу комерційного обліку SHARKY-VMT №000691 та здійснення нарахувань за умов його непрацездатності. За таких обставин перевірка технічного стану відповідного вузла обліку та виконання позивачем обов`язків щодо його ремонту чи заміни охоплювалася предметом перевірки та була спрямована на з`ясування обставин, які стали підставою для звернення громадян.

Суд враховує, що під час проведення перевірки відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, ознайомлений з її підставами та предметом, проте правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу не скористався.

Посилання позивача на те, що перевіркою досліджувалися питання, які не були предметом звернення споживачів, суд відхиляє як безпідставні, оскільки встановлені перевіркою порушення стосувалися саме тих обставин, які могли впливати на правильність нарахування плати за послуги теплопостачання та були нерозривно пов`язані з предметом звернення.

Суд зазначає, що обставини щодо законності проведення перевірки, дотримання відповідачем меж предмета перевірки, а також факту встановлення порушень, зафіксованих в акті від 01.05.2024 №1020-1, були встановлені рішенням суду у справі №320/52691/24, яке набрало законної сили.

З огляду на приписи частини четвертої статті 78 КАС України наведені обставини мають преюдиційне значення для вирішення даної справи та не підлягають повторному доказуванню, оскільки вже встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, за результатами перевірки відповідачем встановлено порушення вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів та законодавства про комерційний облік теплової енергії, що стало підставою для застосування до позивача передбачених законом заходів реагування та прийняття спірної постанови.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначені Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VIII (далі - Закон №2119-VIII).

За визначенням, що міститься у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2119-VIII вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Відповідно до частин першої- четвертої статті 3 Закону №2119-VIII оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону.

Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.

Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

Оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.

Власник (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання такого повідомлення має право повідомити оператору зовнішніх інженерних мереж (за своїм вибором) про:

згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;

намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку.

У разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення власник (співвласники) не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах або не повідомив оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, а також у разі якщо власник (співвласники) повідомив про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, але не зробив цього протягом чотирьох місяців з дати повідомлення оператором про намір встановити вузли комерційного обліку, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

У разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку. У такому разі порядок відшкодування витрат на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, встановлений цією статтею, не змінюється.

Вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).

У разі порушення виконавцем відповідної комунальної послуги або оператором зовнішніх інженерних мереж строків прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку споживачі мають право вимагати, а виконавці і оператори на таку вимогу зобов`язані визначати обсяг спожитої комунальної послуги на основі показань вузла комерційного обліку з дати фактичного встановлення такого вузла, яка підтверджується відповідним актом, складеним між замовником і виконавцем робіт із встановлення (монтажу) вузла комерційного обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2119-VIII комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Пунктом 2 частини другої статті 9 Закону №2119-VIII встановлено, до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону: обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №2119-VIII у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Методика №315), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27 червня 2008 року № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97) (Правила №190).

Поряд з цим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 14 Закону №2119-VIII за порушення вимог цього Закону на суб`єктів господарювання, які є операторами зовнішніх інженерних мереж або виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання, а також на інших осіб, які здійснюють розподіл обсягів відповідної комунальної послуги, накладається штраф у таких розмірах: 36 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у разі здійснення розподілу обсягів комунальних послуг з порушенням вимог цього Закону або методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

За пунктами 9 ,11 ч. 1 ст. 26 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (Закон №1023-XII ) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. У разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частини 2 і 3 ст. 26 Закону №1023-XII).

Частиною 1 ст. 26 Закону №1023-XII встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: 1) давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів; 3) відбирати у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/ або фальсифікованої суб`єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України; 4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону; 5) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; 7) забороняти суб`єктам господарювання реалізацію споживачам продукції: г) забороняти суб`єктам господарювання реалізацію неправильно маркованих харчових продуктів або непридатних харчових продуктів; ґ) яка є фальсифікованою; 8) приймати рішення про: а) припинення суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - до усунення виявлених недоліків; б) тимчасове припинення діяльності суб`єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків; 9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду; 10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; 11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування; 12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів; 13) накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; 14) здійснювати контроль за розкриттям замовником будівництва (девелопером будівництва, управителем фонду фінансування будівництва) інформації про подільний об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирний будинок) та накладати штраф за порушення вимог щодо розкриття такої інформації.

За вимогами ч. 2 ст. 26 Закону №1023-XII результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів на суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України Про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1177.

Так, за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 01.05.2024 №1020-1, у якому зафіксовано порушення позивачем пункту 21 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, пункту 18 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, частини другої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункту 5 частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, перевіркою встановлено, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не забезпечило своєчасний ремонт або заміну вузла комерційного обліку теплової енергії SHARKY-VMT №000691 після втрати ним працездатності, хоча обов`язок щодо здійснення таких заходів прямо передбачений чинним законодавством та умовами типового договору.

Так, відповідно до пункту 18 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець здійснює заміну та обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії, зокрема його огляд, ремонт, демонтаж, транспортування, монтаж та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки за рахунок плати за абонентське обслуговування.

Крім того, частиною другою статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено обов`язок оператора зовнішніх інженерних мереж забезпечувати належне функціонування вузлів комерційного обліку.

Суд також враховує, що відповідно до пунктів 2.2.7 та 2.2.10 Статуту КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до предмета діяльності підприємства віднесено, зокрема, повірку та ремонт засобів вимірювання, а також організацію і проведення ремонтів відповідного обладнання.

Отже, дослідження питання працездатності вузла комерційного обліку та виконання позивачем обов`язків щодо його ремонту або заміни безпосередньо пов`язане із предметом звернення споживачів та необхідне для встановлення правомірності здійснених нарахувань за теплову енергію.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач під час проведення позапланового заходу державного нагляду діяв у межах предмета перевірки, визначеного наказом та направленням на її проведення, а доводи позивача про вихід контролюючого органу за межі перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи встановлені перевіркою порушення та відсутність доказів їх спростування з боку позивача, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві №2/4833 від 16.05.2024 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому підстави для її скасування відсутні.

Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача щодо відсутності повноважень у особи, яка винесла постанову №2/4833 від 16.05.2024.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, який на момент її прийняття обіймав посаду заступника начальника Головного управління та відповідно до наказів Держпродспоживслужби і розподілу обов`язків був наділений повноваженнями щодо реалізації функцій у сфері захисту прав споживачів, у тому числі щодо застосування заходів відповідальності, передбачених законодавством.

Відтак суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №2/4833 від 16.05.2024 прийнята уповноваженою особою, на підставі акта перевірки, складеного за результатами законно проведеного заходу державного нагляду (контролю), а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Інші доводи і аргументи сторін викладені ними в заявах по суті справи, не впливають на оцінку спірних правовідносин судом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.