Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №320/60917/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року справа №320/60917/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області , ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (відповідач-1) , Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (відповідач-2) в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.11.2024 №104550008181 про відмову мені в призначенні пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до мого страхового стажу період роботи з 06.11.1986 по 07.10.1991 та період догляду за дитиною 16.12.1984 р.н., призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2024 та провести виплати з дня її призначення.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Зміст відзиву зводиться до дублювання змісту оскаржуваного рішення без спростування доводів позивача зазначених в позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 25.11.2024 на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням пенсійного віку та наявністю необхідного страхового стажу.

За принципом екстериторіальності, рішенням заступника начальника відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.11.2024 №104550008181 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії (копія рішення додається).

Дана відмова обґрунтовується тим, що на час звернення позивачки із зазначеною вище заявою в неї відсутній необхідний страховий стаж.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу:

- з 1 січня 2024 року - від 15 до 21 року.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу позивачки не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 06.11.1986 по 07.10.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1988, оскільки відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів не завірені підписами та печатками, як це передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 «Про трудові книжки колгоспників». На даний період надана архівна довідка № 186 від 22.06.2017, яка містить розбіжність з паспортними даними заявниці, а саме: по батькові ОСОБА_2 (рос.) не відповідає ОСОБА_3 (рос.);

- період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутній зв`язок між прізвищем матері ОСОБА_4 .

Вважаю дану відмову неправомірною, виходячи з наступного.

На підтвердження зв`язку між дошлюбним прізвищем позивачки « ОСОБА_5 » та прізвищем після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 » було надано Відповідачеві 1 Витяг з Державної реєстрації актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 08.11.2024 що підтверджується копією витягу.

Однак цей документ, безпідставно не був взятий до уваги Відповідачем 2.

Згідно зі ст. 48 Кодексу законів України про працю, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідач 2 не зарахував позивачці період роботи в колгоспі ім. Дімітрова, пославшись при цьому на розбіжності в написанні прізвища, зазначені в архівній довідці № 186 від 22.06.2017, пов`язані виключно з особливостями перекладу мого прізвища з його написанням українською мовою « ОСОБА_7 » на російську мову « ОСОБА_3 ».

Дана архівна довідка була отримана та надана Відповідачу і на вимогу останнього під час подачі заяви про призначення пенсії за віком, незважаючи на наявність в позачки трудової книжки НОМЕР_1 з відповідними записами, де чітко вказаний період моєї роботи в колгоспі з 06.11.1986 по 07.10.1991 і що, в свою чергу, не потребувало надання жодних інших документів згідно зазначених вище вимог чинного законодавства.

Згідно пенсійного законодавства страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІУ, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує страховий стаж особи, встановлено статтею 62 Закону № 1788- ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

І лише за відсутності трудової книжки або якщо у ній не зазначені відомості про роботу, то трудовий стаж особи має підтверджуватися документами, які визначені Порядком № 637.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Таким чином, Відповідач 2 протиправно, в порушення зазначених вище вимог закону, відмовив в зарахуванні до трудового стажу позивачки вказаний період її роботи в колгоспі, пославшись на інформацію, вказану в архівній довідці, а не на відомості, зазначені в трудовій книжці.

Стосовно не завірених підписами та печатками в трудовій книжці позивачки вихододнів, то трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Так само, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

В зв`язку з цим, допущені у документі невідповідності не є перешкодою реалізації права позивачки на призначення пенсії та підтвердження факту трудової діяльності в колгоспі в зазначений вище період.

Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.

Законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

І оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, який допустив виправлення у моїй трудовій книжці, ця обставина не може позбавити позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави.

При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому, відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.11.2024 №104550008181 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.11.1986 по 07.10.1991 та період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2024 та провести виплати з дня її призначення.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.