Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №320/55954/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ справа №320/55954/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду

України у Київській області щодо несформування подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8350,00 грн. сплаченого згідно з квитанцією від 30.08.2025 №2.285352855.1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та надати ОСОБА_1 для подачі до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8350,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 30.08.2025 №2.285352855.1.

В мотивування своїх вимог позивач зазначила, що 30.08.2025 вона на підставі договору купівлі-продажу квартири придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та при оформленні угоди нею був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 8350,00 грн.

Позивач наголосила на тому, що вона придбала житло вперше, а тому не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого такий збір підлягає поверненню.

Враховуючи, що за результатом розгляду звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідач відмовив у вчиненні необхідних дій, позивач звернулась до суду з вимогою про спонукання територіального органу Пенсійного фонду України вчинити відповідні дії у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернулась до Управління 03.09.2025 із заявою щодо повернення помилково сплачених коштів. Однак, до вказаної заяви позивачем не було надано довідки про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року, або про перебування позивача у черзі на житло.

Крім того, відповідач зазначає, що Управління не володіє правами доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не може перевіряти достовірність довідок, виданих установами та організаціями.

Також, відповідачем наголошено, що вирішення питання про суми надмірно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування не належить до компетенції органів Пенсійного фонду.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Третьою особою пояснень щодо заявлених позовних вимог не надано.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

30.08.2025 між ОСОБА_2 (Продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (Покупець), з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Бурлакою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №5650.

За умовами пункту 1.1 договору Продавець передала у властивість (продала), Покупець прийняла у власність (купила) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами пункту 1.1 договору Квартира, яка є предметом даного договору, є однокімнатною, загальною площею 49,4 кв.м., житловою площою 18,6 кв.м.

За умовами пункту 1.2 договору вказана квартира в п.1.1 даного договору належить Продавцю на праві власності, номер запису про право власності Продавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5794940 від 16.12.2024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3060490032060.

За умовами розділу 2 договору продаж за домовленістю сторін вчиняється на суму 835000,00 грн., які Продавець отримала від Покупця повністю до підписання договору, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Зазначена у договорі ціна продажу, відповідає їх волевиявленню, є остаточною, прийнятою, вигідною, і змінам після укладення даного договору не підлягає. Підписання цього договору буде свідчити про те, що розрахунки за квартиру здійснені повністю та про відсутність претензій по оплаті до Покупця з боку Продавця. Правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного майна Продавцю та Покупцю нотаріусом роз`яснено. Згідно з висновком про експертну оцінку квартири, виданого ТОВ "БАЗІС-ЦЕНТР" від 27.08.2025, ринкова вартість відчужуваної квартири становить суму 835000,00 грн.

Судом встановлено, що при придбанні вищевказаної квартири позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8350,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.08.2025 №2.285352855.1.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 03.09.2025, у якій просила відповідача сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення заявникові збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 8350,00 грн, у зв`язку з тим, що нерухоме майно придбавалося нею вперше, внаслідок чого вона не є платником цього збору.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 19.09.2025 №1000-0504-8/124706 відмовило позивачу у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, мотивуючи це не наданням довідки про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року або про перебування позивача у черзі на отримання житла.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №400 передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Закону №400 на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, встановлена ставка збору у розмірі 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №400 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі Порядок №1740, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.

Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, розробленим на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5 глави I Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

Відповідно до п. “в” п.15-2 Порядку №1740 (у редакції після внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”, яка набула чинності 26.09.2020), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Згідно з п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, з 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема, чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Тобто, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз.4 п.15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений п. “в” п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Отже, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу обов`язок подання пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.

Верховний Суд у п.41 цієї постанови зазначив таке:

“Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом “в” пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду”.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №340/3681/24.

У даному випадку, позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористалася механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Позивачем із заявою про повернення помилково сплачених коштів було надано, серед іншого, з інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Покупця від 03.09.2025 №442035313.

Наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише посвідчує факт державної реєстрації за позивачем права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Натомість, ані під час звернення до пенсійного органу із заявою про повернення зайво сплаченого збору, ані під час звернення до суду з даним позовом, позивачем не надано належних доказів та інформації про невикористання житлових чеків позивачем для приватизації державного житлового фонду, перебування його в черзі на одержання житла.

Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року), відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».

Суд зазначає, що ненадання позивачем вищевказаних документів під час подання заяви про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підставою для висновку про непідтвердження та недоведення придбання позивачем житла вперше.

Ухвалою суду про відкриття провадження у цій справі від позивача було витребувано:

- письмові пояснення про те, чи подавалася позивачкою під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна заява про те, що вона не має та не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за нею прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду (документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

- письмові пояснення про те, чи подавалася позивачкою під час звернення до відповідача про повернення сплаченого збору заява про те, що він не має та не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за ним прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду (документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Однак, вимоги суду про надання доказів позивачем виконані не були.

Отже, позивач не дотримався вимог Порядку №1740 та не подав повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше, відповідно до приписів п.15-2 Порядку № 1740, з огляду на що, відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.

При цьому, відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими пунктом 15-2 Порядку №1740.

Посилання позивача на те, що єдиним та належним доказом на підтвердження факту придбання житла вперше є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає непереконливими, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі вимоги та виключний перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, поданий позивачем до відповідача пакет документів є недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення, внаслідок чого відповідач цілком обґрунтовано відмовив у формування подання про повернення коштів з бюджету.

Отже, враховуючи встановлені обставини в сукупності з зазначеним нормами суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у формуванні подання про повернення коштів з бюджету, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.